Ухвала

від 04.03.2019 по справі 364/265/17

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/265/17

Провадження № 1-кп/364/31/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2019 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_4 ,

його захисника ОСОБА_5 ,

потерпілих (цивільних позивачів) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника потерпілих і цивільного позивача ОСОБА_9 ,

перекладача ОСОБА_10 ,

представника Володарського районного сектора філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ОСОБА_11 ,

захисник ОСОБА_12 , цивільний позивач ОСОБА_13 не з`явилися,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в смтВолодарка Київської області матеріали кримінального провадження, внесеного 10.10.2016р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110260000538, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджанської Республіки, громадянина Азербайджанської Республіки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті121, частиною третьою статті146 Кримінального кодексу України (далі КК України),

ВСТАНОВИВ:

До Володарськогорайонного судуКиївської області19.12.2018р.надійшов обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні, внесеному 10.10.2016р до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110260000538, стосовно обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та громадянина Азербайджанської Республіки, у вчиненні злочинів,передбачених частиноюдругою статті121та частиноютретьою статті146КК України, разом зпостановою Касаційногокримінального судуу складіВерховного Судувід 20.11.2018р. про призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку із скасуванням вироку Володарськогорайонного судуКиївської областівід 19.10.2017р.та ухвалиАпеляційного суду Київської області від 10.01.2018р. через порушення права обвинуваченого на захист.

За ухвалою суду від 11.01.2019р. зазначений обвинувальний акт з відповідним поданням голови суду направлений до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення цього кримінального провадження для розгляду до іншого суду першої інстанції згідно з поданими учасниками провадження клопотаннями. Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.02.2019р. згадане подання голови суду першої інстанції та клопотання захисника ОСОБА_5 про направлення даного кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикціїодного судуапеляційної інстанціїзалишено беззадоволення;матеріали цього кримінального провадження повернуто 21.02.2019р. до суду першої інстанції.

Ухвалою судувід 25.02.2019р.призначено підготовчесудове засіданняна 04.03.2019р., на виконання вказівок суду касаційної інстанції, які є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді (частина друга статті439 Кримінального процесуального кодексу України, далі КПК України), залучено зістадії підготовчогосудового засідання перекладача зі знанням азербайджанської мови для здійснення усного та письмового перекладу.

У підготовчому судовому засіданні 04.03.2019р. прокурор вказав суду на доцільність призначення по даному кримінальному провадженню судового розгляду, подав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60днівчерез продовженняіснування ризиків,які булипідставою дляобрання такогозапобіжного заходу. Стосовно порушених стороною захисту питань щодо формулювання обвинувачення та невручення обвинуваченому копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування в перекладі на мову, якою той володіє, прокурор зазначив, що не володіє інформацією про вручення обвинуваченому обвинувального акту, ствердити чи спростувати ці обставини він не може; формулювання пред`явленого обвинувачення вважає правильним.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечили проти призначення кримінального провадження до судового розгляду з підстав, викладених раніше у клопотанні, поданому до суду 11.01.2019р. Інший захисник ОСОБА_12 у підготовче судове засідання не з`явився, подав 01.03.2019р. письмове клопотання про проведення засідання без його участі, також просив розглянути та задовольнити подане ним до попереднього підготовчого судового засідання 11.01.2019р. клопотання про повернення прокурору обвинувального акту. Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу присутній захисник ОСОБА_5 просив суд залишити його без розгляду, оскільки, як стверджує, запобіжний захід обвинуваченому не був обраний, з 20.11.2018р. дня постановлення згаданої вище постанови Верховного Судупро призначеннянового судовогорозгляду цьогокримінального провадження обвинувачений перебуваєпід вартоюнезаконно,тому вважає,що останніймає бутизвільнений з-під варти, а потім на наступному судовому засіданні вирішено питання про обрання йому запобіжного заходу. Сам обвинувачений просив відпустити його під домашній арешт.

Потерпілі та їх представник, який одночасно представляє й інтереси цивільного позивача, яка не з`явилася, підтримали позиції прокурора, заперечили проти задоволення клопотань захисту про повернення обвинувального акту прокуророві.

Представником органу пробації подано клопотання про недоцільність призначення щодо обвинуваченого досудової доповіді через відсутність для цього передбачених законом підстав з огляду на тяжкість інкримінованих йому злочинів та міру покарання, що може бути призначена у разі визнання обвинуваченого винуватим у їх вчиненні.

Суд, заслухавши думки присутніх учасників судового провадження, розглянувши клопотання сторони захисту та вирішуючи питання щодо можливості призначення даного кримінального провадження до судового розгляду або повернення обвинувального акту прокурору, виходить з такого.

Як вбачається зі змісту поданих захисниками клопотань про повернення прокурору обвинувального акту (т.9, а.п.164-169), такі вимоги ґрунтуються насамперед на тому, що: по-перше, обвинуваченому не було забезпечено право користуватися рідною мовою під час досудового розслідування, зокрема, йому не було вручено обвинувальний акт у перекладі на зрозумілу йомумову;по-друге,викладене вобвинувальному актіформулювання обвинувачення не є конкретним і зрозумілим, зокрема, в частині щодо обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті121 КК України, оскільки містить посилання на кваліфікуючу ознаку, що не передбачена диспозицією названої норми КК України; по-третє, обвинувальний акт містить інші суперечності, недоліки, в тому числі невірне зазначення анкетних даних обвинуваченого.

Як вбачається зі змісту згаданої вище постанови Верховного Суду від 20.11.2018р., якою в цьому кримінальному провадженні призначено новий розгляд у суді першої інстанції, стороною захисту у касаційній скарзі, за наслідками розгляду якої прийнято зазначене рішення судом касаційноїінстанції,зауважувалося наті самінедоліки,що йв поданихклопотаннях про повернення

обвинувального акту(незабезпеченняобвинуваченого перекладачем,невідповідість обвинувачення диспозиції частини другої статті121 КК України). До того ж, такі самі питання щодо необхідностінадання правовоїоцінки невідповідностіобвинувачення диспозиціїназваної статті КК України порушувалися також і в касаційній скарзі прокурора про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, яка надалі була ним відкликана.

Постановляючи 20.11.2018р. рішення про призначення нового розгляду у суді першої інстанції, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду вказав на те, що при новому розгляді цього кримінального провадження суду першої інстанції необхідно усунути допущені порушення та з урахуванням доводів, наведених, зокрема, у касаційних скаргах засудженого та його захисника, постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до частини другої статті439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Виконуючи наведені вказівки Верховного Суду та вирішуючи питання, пов`язані із забезпеченням обвинуваченому ОСОБА_4 права користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави (пункт18 частини третьої статті42 КПК України), суд виходить з такого.

Зазначене право обвинуваченого на одержання допомоги перекладача є невід`ємною складовою правана справедливийсуд,закріпленого статтею6Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод; кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має правоодержувати безоплатнудопомогу перекладача;дотримання цихприписів забезпечує належну реалізацію права підозрюваного, обвинуваченого на захист (постанова Верховного Суду від 12.02.2019р. у справі №754/4282/16-к).

За приписамистатті29КПК Україникримінальне провадженняздійснюється державною мовою;сторона обвинувачення,слідчий суддята судскладають процесуальнідокументи державною мовою.Особа повідомляєтьсяпро підозруу вчиненнікримінального правопорушеннядержавною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненнікримінального правопорушення.Переклад процесуальнихдокументів кримінального провадження,надання копійяких передбаченоКПК України,здійснюється лишеза клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

Згідно з вимогами статті293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту досуду прокурорзобов`язаний підрозписку надатийого копіюта копіюреєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. Відповідно пунктом3 частини четвертої статті291КПК Українипередбачено,що дообвинувального актудодається,зокрема, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_4 , обвинувальний актта реєстрматеріалів досудовогорозслідування перекладеніна азербайджанську мову (т.1, а.п.12-17, а.п.44-54 відповідно).

Разом з тим, як вбачається з доданої до обвинувального акту розписки (т.1, а.п.55) названі документи було вручено 24.02.2017р. обвинуваченому ОСОБА_4 , його захисникам ОСОБА_12 та ОСОБА_14 із зазначенням кількості аркушів: обвинувального акту на 11аркушах, реєстру матеріалів досудового розслідування на 26аркушах, що відповідає україномовному варіантуобвинувального акту(т.1,а.п.1-11)та реєструматеріалів досудового розслідування (т.1, а.п.18-43). При цьому матеріали судового провадження не містять жодних інших документів, розписки(ок) або інших підтверджень про отримання обвинуваченим ОСОБА_4 обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування в перекладі на азербайджанську або іншу мову, якою він володіє.

Суд також бере до уваги, що в матеріалах судового провадження відсутні клопотання обвинуваченого та/або його захисників про залучення перекладача, забезпечення перекладу

процесуальних документів. Водночас суд виходить з обов`язковості виконання наведених вище вказівок суду касаційної інстанції. Верховний Суд, викладаючи в згаданій вище постанові від 20.11.2018р. мотиви скасування рішень судів першої й апеляційної інстанції, вказав на те, що «посилання засудженого на порушення його права на захист, яке виявилося у не залученні на стадії досудового розслідування, а в подальшому і під час судового розгляду йому перекладача є слушними».

Отже,посилання сторонизахисту наневручення обвинуваченомукопій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у перекладі на мову, якою той володіє, знайшли своє підтвердження в суді. Доказів протилежного суду надано не було.

Усі сумніви суд тлумачить на користь обвинуваченого (стаття62 Конституції України, стаття17 КПК України).

Інші питаннящодо забезпеченняобвинуваченому перекладача,зокрема,під часвідкриття матеріалів досудового розслідування, не належать до тих питань, що підлягають вирішенню в підготовчому судовому засіданні, оскільки стосуються вже оцінки судом зібраних доказів з точки зоруможливості допускузібраних доказів(частинадванадцята статті290КПК України).Матеріали досудовогорозслідування судомпід часпідготовчого судовогозасідання неможуть досліджуватися.

Виконуючи згадані вказівки Верховного Суду щодо урахування доводів, наведених у касаційних скаргах, та вирішуючи питання щодо відповідності обвинувального акту вимогам КПК України в частині викладу формулювання обвинувачення, суд виходить з такого.

На підставіпунктів3,5частини третьоїстатті314КПК Україниу підготовчомусудовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, або призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

За визначенням пункту13 частини першої статті3 КПК України обвинувачення це твердження провчинення певноюособою діяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Відтак, для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу відповідного передбаченого КК України діяння (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона злочину) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

Відповідно до норм частини четвертої статті110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і якимзавершується досудоверозслідування;обвинувальний актповинен відповідативимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини другої статті291 КПК України обвинувальний акт має містити перелічені в цій статті відомості, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт5).

За правовим висновком Верховного Суду України, викладеним, зокрема, у постанові від 24.11.2016р. у справі №5-328кс16, аналіз наведеної норми пункту5 частини другої статті291 КПК України свідчить, що закон вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті трьох складників:1)фактичнихобставин кримінальногоправопорушення;2)правовоїкваліфікації (втеорії кримінальногопроцесу «формулаобвинувачення»);3)формулюванняобвинувачення. При цьому під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі; фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Отже, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо, а правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину статті кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі об`єктивної сторони злочину.

Тому в обвинувальному акті формулювання обвинувачення з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини,що буливстановлені органомдосудового розслідуваннята якіпідлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно визначеним статтею91 КПК Українипредметом доказування,логічно узгоджуватисята відповідатинаведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб ця особа мала змогу зрозуміти суть пред`явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Відповідно до вимог підпункту«а» пункту3 статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

З цього приводу Європейський суд з прав людини, практику якого суд застосовує як джерело права (стаття17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») неодноразово зазначав, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті фактиматеріальної дійсності,які нібитомали місцеі єпідставою длявисунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності»інформування обвинуваченогозалежить відобставин конкретноїсправи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватногозахисту.При цьомуЄвропейський судз правлюдини наголошував,що необхідно приділятиособливу увагуроз`ясненню обвинуваченняособі,стосовно якоїпорушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважаєтьсяофіційно письмовоповідомленим профактичні іюридичні підставипред`явленого йому обвинувачення. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження (зокрема,рішення ЄСПЛвід 19.12.1989р.у справі«Камасінскі протиАвстрії»,від 25.03.1999р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», від 25.07.2000р. у справі «Маттоціа проти Італії», від 01.03.2001р. у справі «Даллос проти Угорщини», від 20.04.2006р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», від 09.10.2008р. у справі «Абрамян проти Росії», від 09.03.2011р. у справі «Жупнік проти України»).

На порушення наведених вище вимог КПК України в обвинувальному акті відносно обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті121 та частиною третьою статті146 КК України, викладено формулювання обвинувачення, яке в частині, що стосується обвинувачення за частиною другою статті121 КК України, не відповідає диспозиціїназваної нормизакону Українипро кримінальнувідповідальність зогляду на таке.

Так, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в умисному тяжкому тілесномуушкодженні,небезпечному дляжиття вмомент заподіяння,що спричинило смерть потерпілого, вчиненому за попередньоюзмовою групою осіб (т.1, а.п.8), що стороною обвинувачення кваліфікується за частиною другою статті121 КК України як «умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, вчинене запопередньою змовою групою осіб».

Натомість диспозиція частини другої статті121 КК України передбачає як диспозицію умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого.

Тобто за частиною другою статті121 КК України однією з кваліфікуючих ознак цього злочину є вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження «групою осіб», а не «за попередньою змовою групою осіб».

При цьому суд бере до уваги положення статті28 КК України, що розмежовують наведені форми співучасті. Так, за визначенням частини першої цієї статті злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою; а за визначенням частини другої цієї ж статті злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб(двіабо більше),які заздалегідь,тобто допочатку злочину,домовилися проспільне його вчинення.

Отже, стороною обвинувачення в обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 викладеноформулювання обвинувачення,яке вчастині інкримінованомуйому діяння,що кваліфікованеза частиноюдругою статті121КК України,не відповідаєдиспозиції наведеноїнорми закону України про кримінальну відповідальність.

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності процесуальної можливості усунення наведених вище недоліків обвинувального акту та призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд виходить з такого.

Належне у відповідності із вимогами КПК України конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідуванняне лишетому,що впливаютьна правообвинуваченого захищатись від обвинувачення, але і тому, що в подальшому впливають на увесь визначений законом порядок судового розгляду.

У зв`язку з цим після отримання обвинувального акту суд зобов`язаний перевірити його на відповідністьвимогам статті291КПК України,з`ясувати достатністьфактичних іюридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених частиною третьою статті314 КПК України,та вирішитипитання,пов`язані зпідготовкою кримінальногопровадження досудового розгляду. Відтак, завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

З огляду на це та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно частини першої статті337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно дообвинувального акта,на основізасад змагальностісторін (стаття22КПК України), тому у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються статтею291 КПК України, з правової точки зору, не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі поданого до суду для розгляду кримінального провадження обвинувального акту.

При цьому суд бере до уваги право і можливість сторони обвинувачення зміни в суді пред`явлене обвинувачення.Проте таказміна здійснюєтьсяна стадісудового розгляду(частина другастатті337КПК України),якщо підчас судовогорозгляду встановленінові фактичніобставини кримінальногоправопорушення,у вчиненні якого обвинувачується особа (частина перша статті338КПК України).У тойчас яксудовий розглядпочинається зоголошення прокурором обвинувального акта (частина друга статті347 КПК України) та роз`яснення головуючим суддею обвинуваченому суті обвинувачення, з`ясування, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання (частина перша статті348 КПК України). Відтак, на початку судового розгляду, у разі його призначення, пред`явлене обвинувачення має бути сформоване достатньоконкретно ізрозуміло,узгоджуватися тавідповідати правовійкваліфікації інкримінованого обвинуваченому злочину з тією метою, щоб він розумів суть пред`явленого обвинувачення, а суд мав можливість виконати наведені вимоги статті348 КПК України.

До того ж за змістом пункту15 частини другої статті36, частини другої статті337, частини першої статті338 КПК України зміна обвинувачення в суді є виключним правом прокурора (правова позиція, викладена, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляді цивільних і кримінальних справ від 21.11.2017р. у справі №361/744/15-к). Тому суд не має повноважень зобов`язувати прокурора змінити формулювання обвинувачення, внести будь-які виправлення тощо як до, так і під час судового розгляду.

Зважаючи на усе викладене, наведені обставини свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам статті291 КПК України, складений з порушеннями вимог пункту5 частини першої цієї статті КПК України, що унеможливлює розуміння обвинуваченого суті висунутого проти нього обвинувачення, чим порушується його право на захист. Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, що відповідало б диспозиції відповідної норми закону України про кримінальну відповідальність (в даному випадку частині другій статті121 КК України), фактично позбавляє можливості правильно визначити межі судового розгляду, а ухвалений у результаті такого розгляду обвинувального акту вирок суду може бути визнаний незаконним і скасований. Наведе є перешкодою для призначення справи до судового розгляду, а відтак і безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору в порядкупункту3частини другоїстатті314КПК Українидля усуненнянедоліків,допущених при йогоскладанні,а саме:правильного викладуформулювання обвинуваченняз урахуванням фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та у відповідностідо диспозиціїстатей ККУкраїни,зокрема частинидругої статті121КК України, а також із забезпеченням вручення складеного обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченому в перекладі на його рідну мову (мову, яку він володіє).

Водночас на стадії підготовчого провадження суд не розглядає та не вирішує питання щодо доведеності вини обвинуваченого, достатності зібраних доказів, а так само правильності кваліфікації дій обвинуваченого.

Повертаючи обвинувальний акт прокуророві, суд також бере до уваги, що до матеріалів судового провадження під час попереднього розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції долучено в повному обсязі матеріали досудового розслідування (чотири томи), які є необхідними для належного виконання вимог суду щодо усунення встановлених цією ухвалою суду недоліків, у зв`язку з цим ці матеріали підлягають поверненню стороні обвинувачення разом з обвинувальним актом.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

За роз`ясненнямипункту2.1Узагальнення судовоїпрактики застосуваннясудами першої та апеляційноїінстанцій процесуальногозаконодавства щодообрання,продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014р. №14), за правилами частини третьої статті315 КПК України суд з урахуванням думки інших присутніх учасників підготовчого судовогозасідання вирішуєпитання прообрання,доцільність зміничи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжного заходу, обраного обвинуваченому з урахуванням ризиків, визначених статтею177 КПК України; суд під час підготовчого судового засідання вправі продовжити строк тримання під вартою в межах, визначених частиною першою статті197 КПК України.

У випадку повернення прокурору обвинувального акта суд зобов`язаний розглянути клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу у випадку, якщо відповідне клопотання надійшло від учасників судового провадження (пункт21 інформаційного листа Вищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справвід 04.04.2013р. №511-550/0/4-13«Про деякіпитання порядкузастосування запобіжнихзаходів підчас досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України»).

Згідно з положеннями статті177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити іншекримінальне правопорушення.Підставою застосуваннязапобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність

ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити зазначені дії.

За змістом статті178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі:вагомість наявнихдоказів провчинення обвинуваченимкримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні тощо.

За частиною першою статті183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 КПК України, та виключно у випадках, перелічених у частині другій статті183 КПК України, в томучислі до ранішене судимоїособи,яка підозрюєтьсяабо обвинувачуєтьсяу вчиненнізлочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з частинами першою, другою статті181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби; домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,ухвалою суду від 11.01.2019р. було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60днів до 11.03.2019р. включно.

На підставінаведеного тавраховуючи,що згідноз обвинувальнимактом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів за визначенням статті12 КК України, передбачених частиною другою статті121, частиною третьою статті146 КК України, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, беручи до уваги позицію Верховного Суду, викладену у згаданій постанові від 20.11.2018р., який, скасовуючи попередні рішення судів у цьому кримінальному провадженні, не вбачав підстав для звільнення обвинуваченого з-під варти, учасниками судового провадження не вказано на будь-які зміни після прийняттясудом касаційноїінстанції цієїпостанови жоднихобставин,що сталипідставою дляприйняття такогорішення,водночас наведенообставини щодоможливості обвинуваченого, у разі перебування на волі, переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зважаючи також на наявність обставин, що мали місце під час розгляду кримінального провадження попереднім складом суду та у зв`язку з якими вживалися заходи забезпечення безпеки свідків, що підтверджується матеріалами справи (зокрема, ухвала суду від 20.09.2017р.), тому суд вважає,що застаном натепер ризики,визначені статтею177КПК України,що булипідставами для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не усунуті, відтак строк дії запобіжного заходу слід продовжити.

Зважаючи наповернення обвинувальногоакту прокуророві,питання щодопризначення досудової доповіді не вирішується, тому подане клопотання органу пробації про недоцільність складення такої доповіді не розглядається.

Питання щодо виплати перекладачу винагороди за здійснення усного та письмового перекладу підлягають вирішенню ухвалою суду невідкладно після здійснення письмового перекладу цієї ухвали суду (статті68, 122, 126 КПК України, постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.1996р. №710).

Керуючись статтями177, 178, 181, 183, 314, 369-372, 392, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_5 та ОСОБА_12 про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 10.10.2016р. до Єдиного реєстру досудовихрозслідувань за№12016110260000538,про обвинувачення ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та громадянина Азербайджанської Республіки, у вчиненні злочинів,передбачених частиноюдругою статті121та частиноютретьою статті146КК України, разом з матеріалами досудового розслідування (4томи) повернути прокурору.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті121, частиною третьою статті146 КК України строком на 60днів до 02.05.2019р. включно.

Копію цієї ухвали надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, а також обвинуваченому в перекладі на азербайджанську мову.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1