Ухвала

від 04.03.2019 по справі 398/1546/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/55/19 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2019 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

перекладача ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.02.2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого та стосовно,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто з 11.46 год. 14.02.2019 року до 11.46 год. 14.04.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.02.2019 року, задоволено клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 .

Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя прийшов до висновку, що

ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, санкція більш тяжкого покарання за ч. 3 ст. 187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 , у разі визнання його винним, з огляду на особу підозрюваного, визначає вірогідність переховування від органів розслідування та /або суду підозрюваного, на тому рівні, щоб їм запобігти можливо лише при застосуванні запобіжного заходу тримання під вартою.

Раніше встановлений ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати, оскільки інкриміновані ОСОБА_9 кримінальні правопорушення вчинені із застосуванням до потерпілого насильства, а тому існують обґрунтовані підозри вважати, що підозрюваний вчинить дії спрямовані на незаконний вплив на потерпілого.

Окрім цього, існує ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки місцезнаходження речей, що використовувались, як знаряддя вчинення злочину, а саме: балаклави, в які були вдягнуті підозрювані, пістолет органом досудового слідства на даний час не встановлено, про що також наголошував прокурор у судовому засіданні.

Таким чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, враховуючи наявність ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому відсутні підстави вважати, що меш суворий запобіжний захід, окрім тримання під вартою зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, захисника адвокат ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій, просить оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні клопотанняслідчого пропродовження строкутримання підвартою ОСОБА_9 відмовити та обрати підозрюваному більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі (домашній арешт).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що до підозрюваного цілком можливим було б застосувати домашній арешт та здати закордонний паспорт до правоохоронних органів, не порушуючи норми КПК України. Обрання тримання під вартою до нього є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України.

Так, зазначене клопотання та підозра оголошена підозрюваному ґрунтуються на доказах, які є не обґрунтованими, не законними, та не вказують на доведеність його вини, який також заперечує свою причетність, у інкримінуємому йому кримінальному правопорушенні. Жодних доказів які б прямо підтверджували причетність підозрюваного до вчинення злочину передбаченого статтею 187 та 146 Кримінального кодексу України не має.

Також захисник зазначає, що клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував пред`явлення обґрунтованої підозри, не кажучи вже про виправдане тримання особи під вартою.

Таким чином, на думку захисника ухвала слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.

В ухвалі суду присутнє істотне порушення КПК України та норм європейського права у зв`язку необґрунтованим продовженням стосовно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу.

Згідно з частиною 3 статті 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику чи ризикам передбаченим статті 177 КПК України.

У зв`язку з цим, захисник вважає жодним чином не обґрунтованим та недоведеним, що застосування більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більш, в доданих до клопотання матеріалах, дані про такі обставини відсутні.

Беручи до уваги те, що вина підозрюваного не доведена, а пред`явлена підозра не обґрунтована та не підтверджена доказами, він має постійне місце проживання, раніше не судимий, позитивно характеризується, утримання його під вартою незаконне, жоден ризик передбачений статті 177 КК України не доведений.

Виходячи з зазначеного та оцінюючи в сукупності обставини дослідженні під час судового розгляду оскаржуваного рішення, захисник вважає, що прокурор та слідчий не довели слідчому судді належним чином неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м`якого запобіжного заходу, а отже продовження вказаного запобіжного заходу невмотивовано жорстоким.

Заслухавши доповідь судді, захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали клопотання і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП України в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12018120150000805 від 21.10.2018 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у тому, що 21.10.2018 близько 02.10 год. ОСОБА_10 , 1977 р.н., ОСОБА_9 , 1977 р.н., ОСОБА_12 , 1979 р.н. та ОСОБА_11 , 1985 р.н., з метою вчинення розбійного нападу за попередньою змовою між собою на гр. ОСОБА_13 , приїхали на автомобілі марки ВАЗ 2112, д.р.н. НОМЕР_1 , за кермом якого був ОСОБА_11 , до під`їзду будинку АДРЕСА_3 . Після чого, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 -А та ОСОБА_12 , зайшли до вищевказаного під`їзду та прикривши обличчя шапками по типу «балаклава», почали чекати на потерпілого ОСОБА_13 , який в цей час повертався до місця свого проживання, квартири АДРЕСА_4 вищевказаної адреси.

Дочекавшись ОСОБА_13 , співучасники злочину ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_12 вчинили розбійний напад на потерпілого із застосуванням насилля, яке є небезпечним для життя та здоров`я, а саме закривши йому рот рукою, щоб останній не зміг кричати, почали наносити удари спеціально та завчасно приготовленим предметом, а саме дерев`яною палицею, в різні частини тіла, чим спричинили потерпілому ОСОБА_13 тілесні ушкодження, а також погрожували предметами зовні схожими на пістолети. Після цього, зв`язавши ОСОБА_13 липкою стрічкою руки, та вставивши у рота кляп, нападники, протиправно заволодівши ключами від вхідних дверей, проникли до квартири потерпілого, розташованої за вищевказаною адресою, де застосувавши фізичну силу відкрито викрали майно останнього, зокрема належні йому прикраси, переважно із золота, загальною вагою 40 грам, мобільний телефон та гроші у сумі 280 гривень.

Після цього, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_12 силою, всупереч волі ОСОБА_13 , вивели його зв`язаним із власної квартири та повели до автомобіля марки ВАЗ 2112, д.р.н. НОМЕР_1 , де за кермом на них чекав ОСОБА_11 , який також перебував у змові з нападниками. На вулиці ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , насильно затягли зв`язаного потерпілого в салон автомобіля та посадивши на заднє сидіння, незаконно утримуючи проти його волі, з місця вчинення злочину втекли. В подальшому, в результаті потрапляння автомобіля марки ВАЗ 2112 д.р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_11 , в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок його переслідуванням працівниками поліції, потерпілий ОСОБА_13 був звільнений, а ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , затримані в цей же день під час переслідування. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з місця вчинення злочину зникли у невідомому напрямку та в подальшому були встановлені та затримані відповідно 01.11.2018 та 03.11.2018.

24.10.2018 слідчим суддею Долинського районного суду Кіровоградської області постановлено ухвалу, якою до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.12.2018 продовжено ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, яку залишено без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17.01.2019 року та якою встановлено наявність ризиків передбачених п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.02.2019 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018120150000805 до шести місяців, тобто до 22.04.2019.

На думку колегії суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, оскільки такий висновок підтверджується доданими до клопотання доказами, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_9 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України.

Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_9 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Тобто, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_9 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Твердження сторони захисту про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень у вчиненні яких йому повідомлення про підозру, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Такі дані містяться зокрема у, протоколах допиту свідків; протоколах допиту потерпілого; протоколом слідчого експерименту, протоколах обшуків.

Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами.

Разом з тим, факт заперечення наявності обґрунтованої підозри не є визначеною законом підставою для її спростування. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України та є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ст.ст. 22, 26 КПК України).

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_9 на свободу.

Доводи захисника щодо відсутності у даному кримінальному провадженні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими.

Що стосується тверджень захисника про те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, раніше не судимий, позитивно характеризується, не спростовують висновок слідчого судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про продовження щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв`язку із чим посилання захисника на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, порушення вимог Кримінального процесуального Закону при її винесенні, на переконання колегії суддів, є непереконливими.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.02.2019 року, якою підозрюваному ОСОБА_9 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто з 11.46 год. 14.02.2019 року до 11.46 год. 14.04.2019 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4