Ухвала

від 04.03.2019 по справі 398/1546/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/63/19 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2019 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

перекладача ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.02.2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого та стосовно,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Аргун, Чеченської Республіки, чеченця, громадянина Росії, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто з 10.45 год. 14.02.2019 року до 10.45 год. 14.04.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.02.2019 року, задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 .

Рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, санкція більш тяжкого покарання за ч. 3 ст. 187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років.

Також, встановлені ухвалами слідчих суддів Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.10.2018, 18.12.2018 ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, запобігти яким в разі непродовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або при застосуванні іншого запобіжного заходу неможливо.

Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, з урахуванням встановлених ризиків, відсутні підстави вважати, що меш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного. Та те, що завершення досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою наразі неможливе у зв`язку з необхідністю проведення слідчих дій, про які зазначає слідчий у своєму клопотанні.

Усі наведені обставини у їх сукупності не дають достатніх підстав застосувати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а тому виправдовують потребу в необхідності продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 на 60 днів.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, захисник адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу в якій, просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вказана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, є необгрунтованою, а тому підлягає скасуванню у зв`язку з наступним.

ОСОБА_9 не було оголошено про підозру. Оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 29 КПК України, особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Повідомлення про підозру було складене російською мовою. При цьому, ОСОБА_9 відмовився від його отримання, оскільки не міг розуміти його змісту та просив залучити перекладача на чеченську мову.

У протоколі допиту підозрюваного від 22.10.2018 року ОСОБА_9 повідомив, що володіє лише чеченською мовою. Його знань російської мови не достатньо для розуміння суті підозри та надання пояснень.

Однак, слідчим суддею не надано оцінки вказаним обставинам, на які вказувала сторона захисту, у зв`язку з чим ОСОБА_9 був позбавлений можливості надати пояснення на мові, якою він володіє, чим грубо порушено його право на захист та справедливий судовий розгляд, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Також слідчий суддя не надав оцінки доводам сторони захисту і дійшов неправильного висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Докази, долучені до клопотання про продовження строку тримання під вартою не свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Також захисник зазначає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею Долинського районного суду Кіровоградської області 24.10.2018 року, стороною захисту була зроблена заява про застосування до ОСОБА_9 фізичного насилля шляхом побиття та завдання ударів електричним струмом з невідомого предмету. Такі дії були вчинені відносно ОСОБА_9 вже після його затримання.

Ухвалою від 24.10.2018 року слідчий суддя доручив Прокуратурі Кіровоградської області, як вищестоящому органу забезпечити проведення медичного освідування та перевірку відомостей щодо фізичного впливу на затриманого з боку працівників правоохоронних органів. Однак, на час підготовки даної апеляційної скарги, сторона захисту не володіє інформацією щодо виконання вказаного доручення слідчого судді. Таким чином, держава не забезпечила належного та ефективного розслідування заяви затриманої особи про катування, що згідно практики Європейського суду з прав людини є порушенням ст. ст. 3 та 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, показання працівників правоохоронних органів необхідно оцінювати критично, оскільки вони зацікавлені у доведенні правомірності їх дій під час затримання ОСОБА_9 .

Також, захисник зазначає. що слідчий суддя не звернув уваги на порушення КПК України допущені слідчим при затриманні ОСОБА_9 . Слідчий склав протокол затримання у період з 16:50 до 17:20 год. 21.10.2018 року. У самому протоколі зазначено, що фактично ОСОБА_9 було затримано о 12:20 год. Тобто, слідчий почав складати протокол через чотири з половиною години після фактичного затримання. При цьому, згідно рапорту ОСОБА_11 затриманих було доставлено до Долинського ВП о 13:15 год. Тобто, ОСОБА_9 був затриманий та знаходився у Долинському ВП, протокол його затримання не був складений, а слідчий у цей час проводив інші слідчі дії, які не являються невідкладними.

Враховуючи заяву ОСОБА_9 про застосування відносно нього катування та значний проміжок часу, які пройшов після затримання до складання відповідного протоколу, захисник вважає, що неможливо приймати за докази вини ОСОБА_9 протокол затримання та протоколи допиту свідків-правоохоронців, які провели затримання.

Ухвали про призначення експертизи також не можуть бути визнані доказом, оскільки не являються процесуальними джерелами доказів згідно ч. 2 ст. 84 КПК України.

Таким чином, усі докази, долучені до клопотання слідчого, у своїй сукупності та кожен окремо, не свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Також захисник зазначає, що у оскаржуваній ухвалі слідчий суддя вказав, що раніше встановлені ризики, передбачені п.п. 1 та 3 ст. 177 КПК України продовжують існувати. При цьому, на обґрунтування ризиків за п.п. 1 та 3 ст. 177 КПК України вказано про можливість підозрюваного ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення по якому оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини, свідчать про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та суду; можливість підозрюваним впливати на свідків, потерпілих, які в судовому засіданні ще не допитувались.

Зазначений висновок суду суперечить позиції Конституційного суду України в рішенні у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу від 8 липня 2003 року N 14-рп/2003, де він зробив категоричний висновок про те, що тяжкість злочину не є самодостатньою підставою для обрання запобіжного заходу.

Таким чином, тяжкість обвинувачення сама по собі, без інших факторів, які свідчать про необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу, не є підставою для прийняття такого рішення.

Також, слідчий у своєму клопотанні обґрунтовував наявність ризиків тим, що ОСОБА_9 є громадянином іншої держави, на території України проживає на підставі посвідки та може безперешкодно виїхати за межі України, переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом неявки до слідчого, прокурора, суду.

Однак, зазначеним ризикам можливо запобігти, застосувавши цілодобовий домашній арешт з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, носити електронний засіб контролю, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України.

Також слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_9 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.

Враховуючи усе вищевикладене, сторона захисту вважає, що для досягнення цілей досудового розслідування немає необхідності у застосуванні найбільш суворого запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП України в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12018120150000805 від 21.10.2018 за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у тому, що 21.10.2018 близько 02.10 год. ОСОБА_9 , 1977 р.н., ОСОБА_12 , 1977 р.н., ОСОБА_14 , 1979 р.н. та ОСОБА_13 , 1985 р.н., з метою вчинення розбійного нападу за попередньою змовою між собою на гр. ОСОБА_15 , приїхали на автомобілі марки ВАЗ 2112, д.р.н. НОМЕР_1 , за кермом якого був ОСОБА_13 , до під`їзду будинку АДРЕСА_3 . Після чого, ОСОБА_9 , ОСОБА_12 -А та ОСОБА_14 , зайшли до вищевказаного під`їзду та прикривши обличчя шапками по типу «балаклава», почали чекати на потерпілого ОСОБА_15 , який в цей час повертався до місця свого проживання, квартири АДРЕСА_4 вищевказаної адреси.

Дочекавшись ОСОБА_15 , співучасники злочину ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , та ОСОБА_14 вчинили розбійний напад на потерпілого із застосуванням насилля, яке є небезпечним для життя та здоров`я, а саме закривши йому рот рукою, щоб останній не зміг кричати, почали наносити удари спеціально та завчасно приготовленим предметом, а саме дерев`яною палицею, в різні частини тіла, чим спричинили потерпілому ОСОБА_15 тілесні ушкодження, а також погрожували предметами зовні схожими на пістолети. Після цього, зв`язавши ОСОБА_15 липкою стрічкою руки, та вставивши у рота кляп, нападники, протиправно заволодівши ключами від вхідних дверей, проникли до квартири потерпілого, розташованої за вищевказаною адресою, де застосувавши фізичну силу відкрито викрали майно останнього, зокрема належні йому прикраси, переважно із золота, загальною вагою 40 грам, мобільний телефон та гроші у сумі 280 гривень.

Після цього, ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , та ОСОБА_14 силою, всупереч волі ОСОБА_15 , вивели його зв`язаним із власної квартири та повели до автомобіля марки ВАЗ 2112, д.р.н. НОМЕР_1 , де за кермом на них чекав ОСОБА_13 , який також перебував у змові з нападниками. На вулиці ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , насильно затягли зв`язаного потерпілого в салон автомобіля та посадивши на заднє сидіння, незаконно утримуючи проти його волі, з місця вчинення злочину втекли. В подальшому, в результаті потрапляння автомобіля марки ВАЗ 2112 д.р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_13 , в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок його переслідуванням працівниками поліції, потерпілий ОСОБА_15 був звільнений, а ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , затримані в цей же день під час переслідування. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з місця вчинення злочину зникли у невідомому напрямку та в подальшому були встановлені та затримані відповідно 01.11.2018 та 03.11.2018.

22.10.2018 ОСОБА_9 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 187 КК України, а 30.10.2018 останнього повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України.

24.10.2018 слідчим суддею Долинського районного суду Кіровоградської області відносно ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16.11.2018 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, клопотання слідчого СВ Долинського ВП ГУНП в області ОСОБА_16 задоволено та застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 19.12.2018, якою встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

18.12.2018 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда, підозрюваному ОСОБА_9 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів - до 12 год. 20 хв. 15.02.2019, якою також визначено обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, та продовження існування раніше встановлених ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

13.02.2019 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018120150000805 від 21.10.2018,до шести місяців, тобто до 22.04.2019.

На думку колегії суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, оскільки такий висновок підтверджується доданими до клопотання доказами, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_9 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України.

Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Оскільки, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_9 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Тобто, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_9 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Твердження сторони захисту про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень у вчиненні яких йому повідомлення про підозру, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Такі дані містяться зокрема у, протоколах допиту свідків; протоколах допиту потерпілого; протоколом слідчого експерименту, протоколах обшуків.

Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін. Проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами.

Разом з тим, факт заперечення наявності обґрунтованої підозри не є визначеною законом підставою для її спростування. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України та є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ст.ст. 22, 26 КПК України).

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задовольнити клопотання, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_9 на свободу.

Доводи захисника щодо відсутності у даному кримінальному провадженні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими.

Що стосується тверджень захисника про те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, раніше не судимий, позитивно характеризується, не спростовують висновок слідчого судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про продовження щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.

Також, доводи захисника щодо порушення процедури повідомлення про підозру ОСОБА_9 слід визнати непереконливими, оскільки стороною захисту не надано даних щодо оскарження такого повідомлення в порядку передбаченого чинним кримінальним процесуальним законом.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв`язку із чим посилання захисника на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, порушення вимог Кримінального процесуального Закону при її винесенні, на переконання колегії суддів, є непереконливими.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.02.2019 року року, якою підозрюваному ОСОБА_9 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто з 10.45 год. 14.02.2019 року до 10.45 год. 14.04.2019 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4