Рішення

від 27.02.2019 по справі 911/2362/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2362/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕМОФАРМ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ТЕТЕРІВ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПІДПРИЄМСТВО РІООН",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області;

2) Головного управління ДФС у Київській області в особі слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області,

про стягнення грошових коштів у сумі 830 883,84 грн.,

за участю представників:

позивача: Бачинської А.Ю. (ордер, серії №453704, від 11.10.2018 року);

відповідача: Петрика М.М. (ордер, серії №524416, від 15.01.2019 року);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

не з'явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Коломієць І.В. (довіреність №51/14-53811 від 28.12.2018 року);

2) не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕМОФАРМ" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ТЕТЕРІВ" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 830 883,84 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про виробництво за контрактом та постачання лікарських засобів №05/2017-1 від 05 січня 2017 року, згідно з якими відповідач зобов'язувався виготовити та відвантажити позивачу лікарські засоби у флаконах по 100 мл (далі - товар), а позивач зобов'язувався товар прийняти і оплатити.

Позивач товар, переданий відповідачем, прийняв та передав його на зберігання відповідачу, уклавши з ним договір відповідального зберігання ТМЦ №04/2017-1 від 24.04.2017 року.

Після часткового повернення товару відповідачем позивачу, на зберіганні у відповідача залишився товар на суму 830 883,84 грн., який був вилучений Службою безпеки України у м. Києві та Київській області на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва.

Розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №6602-1/2.0/171-17 від 03.10.2017 року заборонено реалізацію, зберігання та застосування товару, у зв'язку з чим, позивач, вважаючи, що відповідачем виготовлений товар неналежної якості, звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 830 883,84 грн.

Ухвалою суду від 25.10.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 21 листопада 2018 року.

16 листопада 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву №16/11-2018/ТЕ-3 від 16.11.2018 року, а також заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПІДПРИЄМСТВО РІООН".

21 листопада 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області. Також, представник позивача подав клопотання про витребування доказів від 21.11.2018 року.

21 листопада 2018 року в засіданні представник позивача заявлені клопотання підтримав, а також просив суд відкласти підготовче засідання для ознайомлення з відзивом та надання відповіді на відзив.

Представник відповідача заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПІДПРИЄМСТВО РІООН", підтримав, проти задоволення клопотання представника позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, не заперечував. У задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів представник відповідача просив суд відмовити, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Суд розглянув у засіданні заяви про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, та визнав їх такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМПІДПРИЄМСТВО РІООН" (далі - третя особа 1), та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (далі - третя особа 2), підготовче засідання відкладено на 16 січня 2019 року.

05 грудня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник відповідача направив заяву про долучення документів до матеріалів справи, яка підлягала задоволенню судом.

10 січня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про долучення документів до матеріалів справи, яка підлягала задоволенню судом.

14 січня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено. Крім цього, представник позивача подав відповідь на відзив.

15 січня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи.

16 січня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник третьої особи 2 подала письмові пояснення щодо обставин справи.

16 січня 2019 року в засіданні представник відповідача заявлене клопотання підтримав.

Представники позивача та третьої особи 2 в засіданні проти задоволення клопотання про відкладення підготовчого засідання не заперечували.

Суд, розглянувши в засіданні клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, визнав його таким, що задоволенню не підлягало. Разом з цим, представнику відповідача роз'яснено право ознайомитись із матеріалами справи у встановленому законом порядку.

Також, у засіданні представники позивача заявили клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Головного управління ДФС у Київській області в особі слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області.

Представники відповідача та третьої особи 2 проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечували.

Представник третьої особи 1 у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області 16.01.2019 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Головне управління ДФС у Київській області в особі слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області (далі - третя особа 3), підготовче засідання відкладено на 30 січня 2019 року.

29 січня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника третьої особи 2 надійшли пояснення щодо обставин справи від 22.01.2019 року.

30 січня 2019 року в засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 3 у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 27 лютого 2019 року.

26 лютого 2019 року та 27 лютого 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

27 лютого 2019 року в судовому засіданні представник позивача просила долучити до матеріалів справи документи, пояснила, що у представника позивача була відсутня можливість подати ці документи разом із позовною заявою. Заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити,

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи 2 підтримала обставини, викладені у поясненнях.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 3 у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

05 січня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕМОФАРМ" (далі - позивач), товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ТЕТЕРІВ" (далі - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київське регіональне фармпідприємство" був укладений договір про виробництво за контрактом та постачання лікарських засобів №05/2017-1 (далі - договір №1), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався виготовити та відвантажити позивачу продукцію, а позивач зобов'язувався її прийняти і оплатити.

Відповідно до п. 1.4 договору №1, "продукція" - лікарські засоби у формах та під торгівельними назвами визначеними у відповідності до додатку А.

Згідно з додатком А до договору №1, продукцією є розчин оральний "ВІГОР - САНТО" по 100 мл у флаконах, згідно з РП та МКЯ "№UA/15304/01/01, наказ МОЗ України №685 від 07.07.2016 року - постачається включно для ТОВ "ГЕМОФАРМ". Характеристика: лікарський засіб. Склад - визначений в РП та МКЯ "№UA/15304/01/01, наказ МОЗ України №685 від 07.07.2016 року.

Пунктом 3.1 договору №1 встановлено, що виробництво продукції здійснюється виключно на виробничих об'єктах відповідача використанням його сировинних, трудових, енергетичних та технічних ресурсів.

Відповідно до п. 3.2 договору №1, на момент укладення цього договору відповідач має всі ліцензії та дозволи, необхідні для виробництва продукції, та повинен надавати їх, починаючи з моменту укладення цього договору. Копії дозвільних документів необхідно направляти позивачу.

Згідно з п. 3.3 договору №1, відповідач зобов'язується забезпечити дотримання вимог НВП України.

Відповідно до п. 3.8 договору №1, виробництво продукції здійснюється на підставі письмових замовлень позивача погоджених з відповідачем.

Пунктом 8.5 договору №1 встановлено, що позивач зобов'язується здійснювати 100% передоплати вартості продукції відповідачу не пізніше ніж за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до початку виробництва, шляхом переводу грошових коштів з поточного банківського рахунку позивача на поточний банківський рахунок відповідача.

09 березня 2017 року та 24 квітня 2017 року позивач перерахував відповідачу передоплату в сумі 990 734,40 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Після цього, відповідач передав позивачу 141 504 флакони, на загальну суму 973 547,52 грн., про що сторонами підписано видаткову накладну №15 від 24 квітня 2017 року.

24 квітня 2017 року між позивачем та відповідачем був укладений договір відповідального зберігання ТМЦ №04/2017-1 (далі - договір №2), згідно з умовами якого позивач передавав на відповідальне зберігання відповідачу лікарські засоби (далі - майно), а відповідач зобов'язувався майно прийняти та забезпечити всі умови для його зберігання.

Згідно з п. 2 договору №2, право власності на майно передане на відповідальне зберігання не переходить до відповідача.

Відповідно до п. 3 договору №2, найменування, одиниця виміру, загальна кількість майна, ціна за одиницю майна (асортимент, номенклатура), визначаються в акті приймання - передачі майна на відповідальне зберігання, що є невід'ємним додатком до цього договору.

Згідно з п. 6 договору №2, початок зберігання - 24.04.2017 року.

Відповідно до п. 7 договору №2, закінчення строку зберігання - 31.12.2017 року.

24 квітня 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання 131 136 флаконів орального розчину "ВІГОР - САНТО", на загальну суму 902 215,68 грн., що підтверджується актом приймання - передачі майна, на відповідальне зберігання.

30 травня 2017 року відповідач повернув позивачу товар з відповідального зберігання в кількості 10 368 флаконів, на загальну суму 71 331,84 грн., про що сторонами підписано акт №1 повернення майна, з відповідального зберігання.

Так, на зберіганні у відповідача залишились 120 768 флаконів, на загальну суму 830 883,84 грн.

За твердженнями представника позивача, 15 серпня 2017 року, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва, в рамках кримінального провадження №4201611000000566 був накладений арешт на 120 768 флаконів лікарського засобу "ВІГОР - САНТО", які знаходились на відповідальному зберіганні у відповідача, а 14 вересня 2017 року ці флакони були вилучені Службою безпеки України у м. Києві та Київській області.

27 квітня 2018 року позивачу стало відомо, що 03 жовтня 2017 року Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками прийнято розпорядження №6602-1/2.0/171-17, відповідно до якого заборонено реалізацію, зберігання та застосування лікарського засобу "ВІГОР - САНТО", розчин оральний по 100 мл у флаконах, серії 0010317, виробництва ТОВ "Виробниче об'єднання "ТЕТЕРІВ", Україна (реєстраційне посвідчення №UA/15304/01/01).

У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з претензіями №68 від 11 червня 2018 року та №79 від 12.07.2018 року із вимогами повернути грошові кошти, сплачені позивачем відповідачу за товар.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

20 серпня 2017 року відповідач надав відповідь на претензію №68 від 11 червня 2018 року, вважав вимогу позивача про повернення грошових коштів необґрунтованою та безпідставною.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 830 883,84 боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що 05 січня 2017 року між позивачем, відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Київське регіональне фармпідприємство" укладено договір про виробництво за контрактом та постачання лікарських засобів №05/2017-1 (далі - договір №1), згідно з якими відповідач зобов'язувався виготовити та відвантажити позивачу лікарські засоби у флаконах по 100 мл (далі - товар), а позивач зобов'язувався товар прийняти і оплатити.

27 січня 2017 року внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо зміни найменування/типу товариства з обмеженою відповідальністю "Київське регіональне фармпідприємство" на товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМПІДПРИЄМСТВО РІООН" (далі - третя особа 1).

Згідно з ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідач зобов'язувався виготовити та відвантажити позивачу розчин оральний "ВІГОР - САНТО" по 100 мл у флаконі (мінімальне завантаження: 144 000 флаконів; максимальне завантаження 280 000 флаконів), що підтверджується додатками А і В до договору №1.

Відповідно до п. 8.5 договору №1, позивач зобов'язується здійснювати 100% передоплати вартості продукції відповідачу не пізніше ніж за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до початку виробництва, шляхом переводу грошових коштів з поточного банківського рахунку позивача на поточний банківський рахунок відповідача.

09 березня 2017 року та 24 квітня 2017 року позивач перерахував відповідачу передоплату в сумі 990 734,40 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, долученими до матеріалів справи.

Після цього, відповідач передав позивачу 141 504 флакони, на загальну суму 973 547,52 грн., про що сторонами підписано видаткову накладну №15 від 24 квітня 2017 року.

24 квітня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір відповідального зберігання ТМЦ №04/2017-1 (далі - договір №2), згідно з умовами якого позивач передавав на відповідальне зберігання відповідачу лікарські засоби (далі - майно), а відповідач зобов'язувався майно прийняти та забезпечити всі умови для його зберігання.

15 серпня 2017 року, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження №4201611000000566, був накладений арешт на 120 768 флаконів лікарського засобу "ВІГОР - САНТО", які знаходились на відповідальному зберіганні у відповідача, а 14 вересня 2017 року ці флакони були вилучені Службою безпеки України у м. Києві та Київській області.

27 квітня 2018 року позивачу стало відомо, що 03 жовтня 2017 року Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками прийнято розпорядження №6602-1/2.0/171-17, відповідно до якого заборонено реалізацію, зберігання та застосування лікарського засобу "ВІГОР - САНТО", розчин оральний по 100 мл у флаконах, серії 0010317, виробництва ТОВ "Виробниче об'єднання "ТЕТЕРІВ", Україна (реєстраційне посвідчення №UA/15304/01/01).

У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з претензіями №68 від 11 червня 2018 року та №79 від 12.07.2018 року із вимогами повернути грошові кошти сплачені позивачем відповідачу за товар.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

20 серпня 2017 року відповідач надав відповідь на претензію №68 від 11 червня 2018 року, вважав вимогу позивача про повернення грошових коштів необґрунтованою та безпідставною.

16 листопада 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти боргу відповідача перед позивачем, послався на те, що позивачу поставлено товар належної якості, а товар прийнятий позивачем без жодних претензій.

Згідно з ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1 договору №1, якість продукції, у відповідності до умов цього договору, повинна відповідати вимогам наведеним в документації, та підтверджуватися сертифікатом якості відповідача.

Пунктом 6.2 договору №1 встановлено, що кожна вироблена партія продукції, а також готова продукція підлягає всім процедурам контролю якості, які вимагаються згідно документації під час виробничого процесу.

Згідно з п. 6.3 договору №1, сировина повинна мати сертифікати якості видані її виробниками. Відповідач повинен проводити вхідний контроль отриманої сировини у відповідності до документації.

Відповідно до п. 5.4 договору №1, зобов'язання відповідача щодо поставки товару від відповідача до позивача вважається виконаним з моменту його завантаження в транспорт позивача та надання позивачу наступних документів: - сертифікат відповідності; - товарно - транспортна накладна.

Згідно з п. 5.6 договору №1, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі відповідача за адресою: 07200, Київська область, Іванківський район, селище міського типу Іванків, вулиця Фрунзе, 49 у відповідності до з товарно - транспортними накладними та документами, що підтверджують якість продукції, з дотриманням правил передбачених діючим законодавством України.

Судом встановлено, що разом із товаром відповідач передав позивачу сертифікат якості №3/2017 від 24 квітня 2017 року та сторонами підписано товарно - транспортну накладну №1.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Статтею 674 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Пунктом 6.6 договору №1 встановлено, що позивач зобов'язаний забезпечити проведення вхідного контролю якості продукції та призначити уповноважену особу з якості. Уповноважена особа позивача зобов'язана проводити перевірку продукції, яка надходить до позивача, та супроводжувальних документів (в т.ч. сертифікатів якості, виданих відповідачем), здійснювати оформлення результатів вхідного контролю якості продукції та виконувати інші обов'язки визначені діючим законодавством України.

Згідно з п. 6.7 договору №1, всі питання, пов'язані з якістю продукції, які виникли під час приймання продукції на склад позивача або під час оптової та роздрібної реалізації, вирішуються уповноваженими особами з якості відповідача та позивача у відповідності з умовами цього договору.

Відповідно до п. 6.8 договору №1, рекламації можуть бути заявлені позивачем щодо: а) кількості товару - у випадку невідповідності його кількості вказаному в ТТН, протягом 3 (трьох) днів з дня отримання товару позивачем. Рекламації щодо внутрішньо товарної кількості приймаються протягом строку реалізації товару зі складу позивача; б) якості товару - у випадку невідповідності його якості, обумовленої в п. 6.1 цього договору, при бракуванні товару на етапі відбору зразків для вхідної сертифікації якості, рекламації приймаються протягом 30 (тридцяти) днів з моменту переходу права власності на товар позивачу. У випадку бракування товару на етапі вільного обігу рекламації заявляються протягом терміну придатності товару, вказаного в сертифікаті якості, за умови обов'язкового дотримання власником товару умов зберігання та транспортування згідно вимог нормативної документації.

Рекламація з доданими до неї документами, що підтверджують її обґрунтованість, повинна бути передана відповідачу в письмовій формі. Рекламації щодо якості та кількості повинні підтверджуватися актом експертизи, окрім того, рекламації щодо якості - підтверджуються акредитованим органом (лабораторією) з контролю якості лікарських засобів.

Пунктом 6.9 договору №1 встановлено, що відповідач зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) днів з дати отримання претензії розглянути її та надати відповідь по суті претензії. У випадку повної або часткової згоди відповідача з вимогами позивача, відповідач зазначає у відповіді на претензію спосіб її задоволення позивачу.

Згідно з п. 6.11 договору №1, у випадку обґрунтованості претензії щодо якості, позивач або повертає забракований товар відповідачу за його рахунок або утилізує його на своїй території, за обов'язкової присутності представника відповідача, що додатково погоджується сторонами в додатковій угоді.

Відповідно до п. 7.7 договору №1, відповідач зобов'язується передавати позивачу та третій особі 1 всю документацію відносно впровадження технологічного процесу для виробництва продукції, яка підтверджує, що всі стадії виробничого процесу дотримані згідно переданої позивачем документації та НВП.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про лікарські засоби", на території України можуть реалізовуватись лише зареєстровані лікарські засоби, крім випадків, передбачених цим Законом.

Підтвердженням державної реєстрації лікарського засобу є реєстраційне посвідчення, яке видається на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України після проведення відповідної експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, яка проводиться після формування та подання до компетентного органу реєстраційного досьє за процедурою, визначеною законодавством.

07 липня 2016 року Міністерством охорони здоров'я видано реєстраційне посвідчення №UА/15304/01/01 на лікарський засіб "ВІГОР - САНТО", копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до абз. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про лікарські засоби", якість лікарського засобу - сукупність властивостей, які надають лікарському засобу здатність задовольняти споживачів відповідно до свого призначення і відповідають вимогам, встановленим законодавством.

Згідно з п.п 7 п. 98 ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України

№929 від 30.11.2016 року (далі - ліцензійні умови №929), у випадку виробництва за контрактом виконавець повинен мати ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів. Усі домовленості щодо виробництва та аналізу лікарських засобів повинні відповідати ліцензійним умовам, вимогам належної виробничої практики, нормативно-технічній документації на лікарський засіб та бути погоджені обома сторонами.

Так, відповідач здійснював виробництво лікарського засобу "ВІГОР - САНТО" на підставі ліцензії №295496 серії АЕ від 30.01.2015 року.

Відповідно до п. 85 ліцензійних умов №929, контроль якості лікарських засобів здійснюється згідно з методиками, визначеними методами контролю якості та/або специфікаціями.

Методика контролю якості лікарського засобу "ВІГОР - САНТО" затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я №685 від 07 липня 2016 року.

Відповідно до затверджених методів контролю якості, склад лікарського засобу на 100 мл:

активна речовина - водно - спиртовий екстракт із суміші лікарської рослинної сировини, а саме: кореневища лепехи звичайної - 0,072 г; листя бобівника трилистого - 0,014 г; кореневища з коренями левзеї сафлороподібної (великоголовника) - 0,007 г; трава деревію звичайного - 0,097 г; трава полину гіркого - 0,014 г; листя м'яти перцевої - 0,030 г; квіти липи - 0,084 г; плоди кропу запашного - 0,041 г; кора дуба звичайного - 0,007 г; екстрагент етанол 40% - 3 мл;

допоміжна речовина: цукор - пісок; вода очищена; етанол 96%; колер (Е - 150d).

Згідно з п. 6.3 договору №1, сировина повинна мати сертифікати якості видані її виробниками. Відповідач повинен проводити вхідний контроль отриманої сировини у відповідності до документації.

Якість готової продукції (лікарського засобу "ВІГОР - САНТО" нефасованого так і фасованого) підтверджено сертифікатами аналізу №0511/035017 від 17 квітня 2017 року та №0512/041017 від 24 квітня 2017 року, виданими відділом фармакопейного контролю якості Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції".

Як вбачається з матеріалів справи, кожна складова лікарського засобу належним чином сертифікована відділом фармакопейного контролю якості Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції", про що свідчать копії сертифікатів аналізів №0476/025417, №0479/025717, №0475/025317, №0480/025817, №0478/025617, №0474/025217 від 03 квітня 2017 року, №0484/026217, №0483/026117, №0482/026017, №0481/025917, №0504/026317 від 04 квітня 2017 року.

Відповідно до п. 26 ліцензійних умов №929, імпорт лікарських засобів, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами допускається лише зареєстрованими в Україні лікарськими засобами, крім випадків, передбачених Законом України "Про лікарські засоби", за наявності сертифіката якості, що видається виробником (для яких можливо формування, наявність та зберігання в електронному вигляді).

Як вбачається з матеріалів справи, якість виготовленої серії лікарського засобу "ВІГОР - САНТО" №0010317 підтверджена сертифікатом якості відповідача №3/2017 від 24 квітня 2017 року, відповідно до якого серія лікарського засобу відповідає вимогам МКЯ від 07.07.2016 року №685 до реєстраційного посвідчення №UА/15304/01/01 від 07 липня 2016 року.

Судом встановлено, що позивачем товар був прийнятий без зауважень щодо його якості або кількості, акт експертизи або акредитованого органу (лабораторії) з контролю якості лікарського засобу відповідачу не направлялись.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, сторони зобов'язані дотримуватись умов договору.

Тому, в разі наявності претензій у позивача щодо якості поставленого товару, позивач повинен був дотримуватись умов п. 6.8 договору, яким встановлений порядок пред'явлення претензій щодо якості товару відповідачу.

За твердженнями представника позивача, неналежна якість товару підтверджується розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №6602-1/2.0/171-17 від 03.10.2017 року.

Доводи представника позивача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про лікарські засоби", державний контроль якості лікарських засобів - це сукупність організаційних та правових заходів, спрямованих на додержання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування вимог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про лікарські засоби", державний контроль якості лікарських засобів здійснюється органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством України.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про лікарські засоби" встановлено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів в межах компетенції, визначеної законодавством, мають право, зокрема, приймати в установленому порядку рішення про вилучення з обігу та заборону (зупинення) виробництва, реалізації та застосування лікарських засобів, що не відповідають вимогам, визначеним нормативно-правовими актами та нормативними документами, а також тих, що ввозяться на територію України або вивозяться з території України з порушенням установленого законодавством порядку. Порядок встановлення заборони (тимчасової заборони) і вилучення з обігу лікарських засобів на території України встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; забороняти зберігання, реалізацію та використання лікарських засобів, якість яких не відповідає встановленим вимогам.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №647 від 12.08.2015 року (далі - Положення), Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров'я, який реалізує державну політику у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів (далі - лікарські засоби), медичної техніки і виробів медичного призначення (далі - медичні вироби), та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу.

Відповідно до п.п. 9 п. 4 Положення, Держлікслужба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства щодо забезпечення якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів на всіх етапах обігу, у тому числі правил здійснення належних практик (виробничої, дистриб'юторської, зберігання, аптечної).

Згідно з п.п. 10 п. 4 Положення, Держлікслужба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Відповідно до п.п. 15 п. 4 Положення, Держлікслужба України відповідно до покладених на неї завдань приймає в установленому порядку рішення про вилучення з обігу та заборону (зупинення) виробництва, реалізації та застосування лікарських засобів і медичних виробів, що не відповідають вимогам, визначеним нормативно-правовими актами, а також тих, що ввозяться на територію України та вивозяться з території України з порушенням установленого законодавством порядку.

Згідно з п. 4.2 Порядку встановлення заборони (тимчасової заборони) та поновлення обігу лікарських засобів на території України, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №809 від 22.11.2011 року (далі - Порядок), за наявності підстав, зазначених у пункті 3.2 розділу III цього Порядку, Держлікслужба видає розпорядження про встановлення заборони обігу серії або серій лікарського засобу (далі - розпорядження про встановлення заборони обігу).

Одночасно, п. 3.2 цього розділу визначає шість підстав для встановлення заборони обігу лікарського засобу, серед яких є й такі, що не відносяться до якості такого лікарського засобу.

Так, наявність розпорядження про встановлення заборони обігу серії або серій лікарського засобу не є беззаперечною обставиною виготовлення відповідачем неякісної продукції.

У справі "Olujic v. Croatia" Європейський суд з прав людини зазначив, що віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №6602-1/2.0/171-17 від 03.10.2017 року прийнято саме у зв'язку із виготовленням відповідачем неякісного лікарського засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Представником позивача не надано допустимих та беззаперечних доказів того, що відповідачем порушені умови договору та вимоги чинного законодавства в частині недотримання якості виготовленої продукції, тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, абз. 13 ч. 2 ст. 3, ч. 2 ст. 13, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про лікарські засоби", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 626, ст. 627, ст. 662, ч. 1 ст. 673, ст. 674, ч. 1 ст. 687, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕМОФАРМ" (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Кургузова, будинок 2, квартира 2, ідентифікаційний код 39234486) до товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ТЕТЕРІВ" (07200, Київська область, Іванківський район, селище міського типу Іванків, вулиця Заводська, будинок 49, ідентифікаційний код 32783473), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПІДПРИЄМСТВО РІООН" (04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 19, квартира 174, ідентифікаційний код 34894599), та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (01010, місто Київ, Аскольдів провулок, будинок 3 А, ідентифікаційний код 20001792), Головного управління ДФС у Київській області в особі слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5-А, ідентифікаційний код 39393260), про стягнення грошових коштів у сумі 830 883,84 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 11.03.2019 року.

Суддя С. Грабець