Постанова

від 06.02.2019 по справі 752/20612/17

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/20612/17

Провадження №: 2-а/752/49/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Павлюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості, третя особа - Пенсійний фонд України, про скасування наказу та спонукання до вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в:

у жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Київського міського центру зайнятості про скасування наказу та спонукання до вчинення певних дій.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що він звернувся до Голосіївського районного центру зайнятості в м. Києві із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Наказом від 23 вересня 2016 року № НТ160923 ОСОБА_1 надано статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Наказом від 30.09.2016 р. № НТ160930 призначено допомогу з 30.09.2016 р. по 24.09.2017 р. по безробіттю, відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов"язкове страхування" на випадок безробіття", враховуючи загальний трудовий стаж понад 10 років - 70% середньої заробітної плати залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру.

Позивач зазначає, що вся допомога по безробіттю за 271 день, що підлягала виплаті йому, становить 40 742,5 грн. Проте, виплати, які по факту отримував позивач відповідно до відповіді Голосіївського районного центру зайнятості від 12.09.2017 р. № 21-2569 за період з 30.09.2016 р. по 26.06.2017 р. становили 10 768,65 грн. На численні запити і звернення щодо обгрнтованості начислення виплати по безробіттю в такому розмірі позивач отримував листи з відповідями, з яких неможлвио ідентифікувати обставини та норми законодавства, якими керувалися посадові особи Голосіївського районного центру зайнятості при визначенні виплат по безробіттю позивачу у мінімальному розмірі, ігноруючи той факт, що ОСОБА_1 , зважаючи на 10 річний трудовий стаж, відповідний страховий стаж та суму доходів у розмірі 152 727 грн., з яких було сплачено єдиний соціальний внесок у повному розмірі, відповідно до законодавства передбачена інша сума виплат, а саме 16 297 грн. в перші 90 днів, 13 037,60 грн. - в другі 90 днів, та 11 407,90 грн. в останні 90 днів, що разом становить 40 742,50 грн.

За таких підстав, позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Голосіївського районного центру зайнятості в м. Київ від 30.09.2016 р. № НТ160930;

- стягнути з Голосіївського районного центру зайнятості в м. Київ кошти у сумі 29 973,85 грн., що були недоплачені при виплаті допомоги по безробіттю за наказом від 30.09.2016 р. № НТ160930.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року відкрито провадження у даній справі. (а.с. 23)

24 липня 2018 року відповідач Київський міський центр зайнятості подав відзив на позовну заяву. (а.с. 53) Просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що в Голосіївському районному центрі зайнятості Київського міського центру зайнятості 23 вересня 2016 р. зареєструвався, як такий, що шукає роботу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі заяви позивача наказом № НТ160923 від 29.09.2016 р. йому надано статус безробітного та на підставі наказу № НТ160923 від 29.09.2016 р. позивачу призначено допомогу по безробіттю. Після реєстрації позивача в РПЦ на підставі наданих позивачем документів на восьмий день була призначена допомога по безробіттю, проте після надходження даних про застраховану особу з Державного реєстру було виявлено розбіжності з поданими документами позивача Зокрема, виявлено дані про трудові відносини в червні 2016 р. з ТОВ "Сімплі Роуд" (ЄДРПОУ 36798263), в той час як в трудовій книзі стоїть запис під № 29 від 10.03.2013 р. про звільнення з посади директора ТОВ "Сімплі Роуд". Внаслідок виявлених розбіжностей було здійснено перевірку достовірності даних, отриманих в результаті обміну інформацією між Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України, а саме відсутність даних про заробітну плату та сплату єдиного соціального внеску в червні 2016 р. по ОСОБА_1 , який перебував в трудових відносинах з ТОВ "Сімплі Роуд", безпосередньо на підприємстві, на підставі чого було складено акт № 536 розслідування страхових випадків та обгрунтування виплат матеріального забезпечення від 14.12.2016 р., в якому зазначено, що позивач перебував в трудових відносинах з ТОВ "Сімплі Роуд" з 03.01.2012 р. по 15.09.2016 р. та звільнений за угодою сторін 15.09.2016 р. Також надано інформаційний лист, що з січня 2014 р. підприємство припинило господарську діяльність, тому заробітна плата не нараховувалась, єдиний соціальний податок не сплачувався, до органів ПФУ та ДПА звіти не подавались. Проте роботодавцем не було подано корегуючі звіти до ПФУ і відповідно не були внесені зміни до Державного реєстру застрахованих осіб. Таким чином, на думку відповідача, позивачу призначена допомога по безробіттю відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 613 та на підставі пп. 2 п. 1 Постанови Правління Фонду загальнообов"язкового державного страхування на випадок безробіття про мінімальний розмір допомоги по безробіттю від 30.11.2016 р. № 122.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та просила суд відмовити в задоволенні позову.

Вислухаши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 перебуває на обліку по безробіттю у Голосіївському районному центрі зайнятості м. Києва, що є підрозділом Київського міського центру зайнятості.

Наказом від 23 вересня 2016 року № НТ160923 ОСОБА_1 надано статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю. (а.с. 13)

Наказом від 30.09.2016 р. № НТ160930 призначено допомогу з 30.09.2016 р. по 24.09.2017 р. по безробіттю, відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов"язкове страхування" на випадок безробіття", враховуючи загальний трудовий стаж понад 10 років - 70% середньої заробітної плати залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру.

27 червня 2017 р. ОСОБА_1 подав до Голосіївського районного центру зайнятості заяву, в якій просив обгрунтувати розмір сплачених йому сум допомоги по безробіттю, провести перерахунок і сплатити різницю згідно з наведеними ним розрахунками. (а.с. 9)

11 липня 2017 р. Голосіївський районний центр зайнятості листом № 2100 повідомив, що відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 р. № 613, якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчисення страхового стажу та середньої заробітної плати, допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Згідно даних Державного реєстру загальнообов"язкового державного соціального страхування, Акту № 536 від 14.12.2016 р. розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та наданих позиваем оригіналів та копій документів по ТОВ "Сімплі роуд" виявлено розбіжність, що потребує надання ОСОБА_1 уточнюючої інформації (документів) для прийняття рішення згідно чинного законодавства. (а.с. 10)

Встановлено, що внаслідок виявлених розбіжностей було здійснено перевірку достовірності даних, отриманих в результаті обміну інформацією між Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України, а саме відсутність даних про заробітну плату та сплату єдиного соціального внеску в червні 2016 р. по ОСОБА_1 , який перебував в трудових відносинах з ТОВ "Сімплі роуд", безпосередньо на підприємстві, на підставі чого було складено акт № 536 розслідування страхових випадків та обгрунтування виплат матеріального забезпечення від 14.12.2016 р., в якому зазначено, що позивач перебував в трудових відносинах з ТОВ "Сімплі роуд" з 03.01.2012 р. по 15.09.206 р. та звільнений за угодою сторін 15.09.2016 р. (а.с. 11)

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон №1533-ІІІ), за умовами пункту 1 статті 1 якого загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Частиною 1 статті 4 цього закону встановлено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи - це, зокрема, наймані працівники та особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами тощо (пункт 1 статті 6 Закону №1533-ІІІ).

Відповідно до ст. 21 Закону України № 1533 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Отже, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Згідно ч.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до ч.3 ст.23 вказаного Закону допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону у середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до розділу 2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015№ 613, допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.

Якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передують реєстрації особи як безробітної, становить шість або більше місяців, допомога по безробіттю визначається у відсотках до її середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, залежно від страхового стажу:до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; надалі - 70 відсотків.

Якщо страховий стаж протягом 12 місяців, які передують реєстрації особи як безробітної, менший шести місяців або особа була звільнена з останнього місця роботи на підставах, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пункту 5) і 45 Кодексу законів про працю України, та в разі, якщо ця робота була її останнім видом зайнятості, допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.

Призначаючи позивачу допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі, центр зайнятості виходив з того, що після надходження даних про застраховану особу з Державного реєстру було виявлено розбіжності з поданими документами позивача. Зокрема, виявлено дані про трудові відносини в червні 2016 р. з ТОВ "Сімплі роуд" (ЄДРПОУ 36798263), в той час як в трудовій книзі стоїть запис під № 29 від 10.03.2013 р. про звільнення з посади директора ТОВ "Сімплі роуд". Позивач перебував в трудових відносинах з ТОВ "Сімплі роуд" з 03.01.2012 р. по 15.09.2016 р. та звільнений за угодою сторін 15.09.2016 р. Також надано інформаційний лист, що з січня 2014 р. підприємство припинило господарську діяльність, тому заробітна плата не нараховувалась, єдиний соціальний податок не сплачувався, до органів ПФУ та ДПА звіти не подавались. Проте роботодавцем не було подано корегуючі звіти до ПФУ і відповідно не були внесені зміни до Державного реєстру застрахованих осіб

Вказані обставини щодо несплати підприємством ТОВ "Сімплі роуд" єдиного соціального внеску, на думку відповідача, унеможливили призначення та\чи перерахунок позивачу допомоги по безробіттю з врахуванням страхового стажу за період його роботи в ТОВ "Сімплі роуд".

Щодо перерахунку позивачу допомоги по безробіттю у зв`язку несплатою підприємством в ТОВ "Сімплі роуд" єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

Статтею 4 цього Закону встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464-V).

При цьому, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону № 2464-VI)

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій.

Суд зазначає, що несплата роботодавцем - ТОВ "Сімплі роуд" страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення права такого працівника на отримання соціальних гарантій, оскільки вини позивача в несвоєчасній сплаті працедавцем страхових внесків немає та це призведе до порушення принципу рівності особи перед законом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.03.2015 у справі № К/800/21378/13.

Суд вважає за необхідне зазначити, що механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відомості про те, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків, у вказаний період вживав заходів на усунення порушень з боку ТОВ "Сімплі роуд" з приводу несплати підприємством страхових внесків в матеріалах справи відсутні, що свідчить про відсутність контролю з боку уповноваженого органу, який в силу своїх повноважень був зобов`язаний вжити відповідних заходів щодо усунення порушень з боку роботодавця.

Отже, позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій через те, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів, що призвело до порушення гарантованого державою права на отримання позивачем допомоги по безробіттю.

Відтак, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності особи перед законом.

Судом встановлено, що страхові внески здійснювалися на підприємствах:

- ТОВ "Торговельна компанія "Енергостіл" з 12.03.2013 р. по 11.04.2014 р.,

- ТОВ "Завод Енергостіл" з 16.01.2016 р. по 11.04.2016 р.,

- ТОВ "Сімплі Роуд" - не здійснювалися з січня 2014 року на підставі протоколу № 3.1 загальних зборів учасників у зв"язку із припиненням господарської діяльності підприємства з січня 2014 р., за умов звільнення працівників та надання функцій керівника засновнику на період припинення діяльності без отримання ним винагороди (доходу).

При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку допомоги по безробіттю та зобов`язання Голосіївський районний центр зайнятості провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги по безробіттю з врахуванням утриманого єдиного соціального внеску із заробітку ОСОБА_1 за період роботи у ТОВ "Сімплі роуд".

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача коштів, що були недоплачені при виплаті допомоги по безробіттю, суд вважає таку передчасною.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 640 грн. (а.с. 7)

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнування на утримання Голосіївського районного ценру зайнятості на користь ОСОБА_1 320 грн. судового збору.

Керуючись статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 263 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості, третя особа - Пенсійний фонд України, про скасування наказу та спонукання до вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати дії Голосіївського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку допомоги по безробіттю протиправними.

Зобов`язати Голосіївську районну філію Київського міського центру зайнятості провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги по безробіттю на підставі частини 1 статті 22 та статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з врахуванням утриманого єдиного соціального внеску із заробітку ОСОБА_1 за період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Енергостіл" з 12.03.2013 р. по 11.04.2014 р., Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Енергостіл" з 16.01.2016 р. по 11.04.2016 р. та Товаристві з обмеженою відповідальністю "Сімплі роуд" (ЄДРПОУ 36798263) з урахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнування на утримання Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 320 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя