Постанова

від 02.07.2019 по справі 752/20612/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/20612/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Шевченко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 07 лютого 2019 року, що прийняте о 14 год. 52 хв. у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості, за участю третьої особи: Пенсійного фонду України про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Голосіївського районного центру зайнятості в м. Київ від 30.09.2016 № НТ160930;

- стягнути з Голосіївського районного центру зайнятості в м. Київ кошти у сумі 29 973,85 грн, що були недоплачені при виплаті допомоги по безробіттю за наказом від 30.09.2016 № НТ160930.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 07 лютого 2019 року позов задоволено частково:

- визнано дії Голосіївського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку допомоги по безробіттю протиправними;

- зобов`язано Голосіївську районну філію Київського міського центру зайнятості провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги по безробіттю на підставі частини першої статті 22 та статті 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , з врахуванням утриманого єдиного соціального внеску із заробітку ОСОБА_1 за період роботи у ТОВ "Торговельна компанія "Енергостіл" з 12.03.2013 по 11.04.2014, ТОВ "Завод Енергостіл" з 16.01.2016 по 11.04.2016 та ТОВ "Сімплі роуд" з урахуванням вже виплачених сум. у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для перерахунку позивачу допомоги по безробіттю відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку по безробіттю у Голосіївському районному центрі зайнятості м. Києва, що є підрозділом Київського міського центру зайнятості.

Наказом від 23 вересня 2016 року № НТ160923 ОСОБА_1 надано статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Наказом від 30.09.2016 № НТ160930 позивачу з 30.09.2016 по 24.09.2017 призначено допомогу по безробіттю, враховуючи загальний трудовий стаж понад 10 років - 70% середньої заробітної плати залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру.

ОСОБА_1 27 червня 2017 року подав до Голосіївського районного центру зайнятості заяву, в якій просив обґрунтувати розмір сплачених йому сум допомоги по безробіттю, провести перерахунок і сплатити різницю згідно з наведеними ним розрахунками.

Голосіївський районний центр зайнятості 11 липня 2017 року листом № 2100 повідомив, що згідно даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, акту № 536 від 14.12.2016 та наданих позивачем оригіналів та копій документів по ТОВ "Сімплі роуд" виявлено розбіжність, що потребує надання ОСОБА_1 уточнюючої інформації (документів) для прийняття рішення згідно чинного законодавства. Встановлено, що внаслідок виявлених розбіжностей було здійснено перевірку достовірності даних, отриманих в результаті обміну інформацією між Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України, а саме відсутність даних про заробітну плату та сплату єдиного соціального внеску в червні 2016 року по ОСОБА_1 , який перебував в трудових відносинах з ТОВ "Сімплі роуд", безпосередньо на підприємстві, на підставі чого було складено акт № 536 розслідування страхових випадків та обґрунтування виплат матеріального забезпечення від 14.12.2016, в якому зазначено, що позивач перебував в трудових відносинах з ТОВ "Сімплі роуд" з 03.01.2012 по 15.09.2016 та звільнений за угодою сторін 15.09.2016.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що несплата роботодавцем - ТОВ "Сімплі роуд" страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення права такого працівника на отримання соціальних гарантій, оскільки вини позивача в несвоєчасній сплаті працедавцем страхових внесків немає та це призведе до порушення принципу рівності особи перед законом.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно частини першої статті 6 Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (частина перша статті 7 Закону).

За змістом частини першої статті 22 Закону право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 23 Закону передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду (частина третя статті 23 Закону).

Аналіз викладеного свідчить, що розмір допомоги по безробіттю визначається або мінімальному розмірі, або у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) (але не менше мінімального розміру), що залежить, зокрема, від наявності страхового стажу у шість місяців протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, відповідач зазначає про те, що у Державному реєстрі не вистачає даних щодо сплати страхових внесків ТОВ Сімплі Роуд у період з квітня 2016 року по серпень 2016 року для розрахунку допомоги. При цьому, відповідач посилається на пункт 9 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, що затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 № 613 (далі - Порядок).

Так, згідно пункту 9 розділу ІІ Порядку якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

У свою чергу, колегія суддів наголошує, що Закон не пов`язує виплату допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі із відсутністю будь-яких необхідних даних для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення).

Наведену норму Порядку слід застосувати у взаємозв`язку із відповідними положеннями частин першої-другої статті 23 Закону та розуміти як таку, що пов`язує призначення допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі із відсутністю в повному обсязі даних про те, що страховий стаж протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців.

Відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Пунктом 14 частини першої статті 1 Закону визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом;

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідач не довів того, що за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації його як безробітного, становить не менше ніж шість місяців. Навпаки, надані відповідачем документи свідчать про те, що стаж позивача протягом останніх 12 місяців перевищував шість місяців (а.с. 139), зокрема під час роботи на ТОВ "Торговельна компанія "Енергостіл" та ТОВ "Завод Енергостіл".

Тому, неподання ТОВ "Сімплі Роуд" звітності, несплати єдиних внесків за позивача з вересня 2015 року по серпень 2016 року, не є підставою для призначення йому допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі.

Окрім того, звільнення з останнього місця роботи за угодою сторін є підставою для скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, проте не є підставою для призначення допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі. Тому, суд відхиляє посилання на встановлені у акті розслідування № 536 від 14.12.2016 обставини як підстави для висновку про правомірність оскаржуваних дій відповідача.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 07 лютого 2019 року залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 07 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 04.07.2019.