Рішення

від 28.02.2019 по справі 640/21230/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/21230/18

н/п 2/640/913/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №640/21230/18 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої порушенням прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2018 р. до Київського районного суду м.Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просила розірвати договір купівлі-продажу одягу - взуття артикул 868893.00, розміром 39, вартістю 4300 грн., від 10.08.2018 р. укладений між позивачем та відповідачем; стягнути з відповідача сплачені грошові кошти за договором купівлі-продажу та стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 10.08.2018 у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1, де свою господарську діяльність здійснював ФОП ОСОБА_2 , вона придбала взуття артикул 868892.00, розміром 39, вартістю 4300 грн. 00 коп..Примірявши взуття вдома, зрозуміла, що воно затісне та не підходить за розміром, фасоном, кольором, тому не може бути використане за призначенням. 13.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до магазину з метою повернути товар та отримати гроші у сумі 4300 гривень 00 копійок. У магазині їй повідомили, що у терміналі відсутні гроші, а готівкою повертати відмовились. Запропонували повернути гроші в продовж декількох днів. 15.08.2018 позивач повернулась до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою повернути товар, але їй знову відмовили та запропонували обмін. Від обміну вона відмовилась, тому що інші моделі їхнього взуття не підходять за кольором, фасоном та не подобаються. Після чого написала заяву про повернення грошей за товар, яку прийняв керівник ОСОБА_3 З даного приводу заявник зробила запис у книзі скарг та пропозицій. Також були викликані працівники поліції, які після телефонної розмови з юристом магазину, повідомили, що гроші повернуть в продовж 7 днів. За даним приводом у Київському ВП ГУ НП в Харківській області зареєстрований матеріал ЕО 28203 від 15.08.2018. 17.08.2018 ОСОБА_1 отримала листа від ФОП ОСОБА_2, в якому він пропонував безкоштовний обмін. На письмову заяву позивача від 15.08.2018 до відповідача вона отримала лист від 22.08.2018, в якому відповідач пропонував безкоштовний обмін. ОСОБА_1 ще неодноразово зверталась до ФОП ОСОБА_2 з заявою про повернення товару та отримання грошових коштів однак відповіді на свої заяви позивач не отримала. Відповідач умисно ігнорує вимогу, щодо повернення грошей, порушуючи права споживача.

Також позивач вказує, що внаслідок неправомірних дій відповідача, їй було завдано значної моральної шкоди. Дії ФОП ОСОБА_2, що виразились в незаконній відмові у поверненні грошей за товар, знущанні у вигляді пропозиції обміну, що завдало позивачу душевних страждань і переживань. У зв'язку з викладеним позивач була змушена звернутися до суду з даним позовом.

Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 16.11.2018 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

10.01.2018 р. до канцелярії суду надійшов відзив ФО-П ОСОБА_2 на позовну заяву, у якому зазначив наступне.

Позов не визнає в повному обсязі, просить у його задоволенні відмовити, виходячи з наступного. Як стверджує позивач, 10.08.2018 вона придбала взуття (артикул 868892.00, розміром 39, вартістю 4300 грн. 00 коп.) у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 що розташований за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що придбані товари їй не підійшли вона звернулась до магазину з метою повернути товар та отримати гроші, проте робітники магазину гроші повертати відмовились з огляду на відсутність грошей у терміналі, але запропонували їй повернути гроші впродовж декількох днів. 15.08.2018 позивач знов звернулась до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , але їй знов було відмовлено та запропоновано обмін, але від обміну вона відмовилась, після чого написала заяву про повернення їй грошей за товар, яку прийняв керівник ОСОБА_3 Згідно Трудовому договору №2/2018, укладеному між працівниками і фізичною особою, яка використовує найману працю, у адміністратора та керівника магазину відсутня компетенція щодо вирішення питань, пов'язаних з обміном товарів належної якості, повернення грошей тощо. Повноваження щодо вирішення таких питань належать виключно суб'єкту підприємницької діяльності, що здійснює діяльність в магазині.

У відповідь на залишений позивачем у книзі скарг та пропозицій запис, заяву про розірвання договору купівлі-продажу та повернення грошей, листом від 15.08.2018 відповідачем було запропоновано обміняти взуття на аналогічне із наявного в ассортименті магазину, як то передбачено статтею 9 Закону України "Про захист прав споживачів".

Позивач стверджує, що в зазначеному листі відповідачем умисно ігнорується вимога щодо повернення грошей, чим порушуються її права споживача, однак відповідач з цим не погоджується, що розірвати договір купівлі-продажу та повернути сплачені за товар гроші можливо лише у разі відсутності аналогічного товару в ассортименті магазину.

Як зазначає позивач, 30.08.2018 р. вона "пішла на компроміс", прийнявши пропозицію про обмін речей та знов звернулась до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , де у здійсненні обміну їй було відмовлено, однак ніяких доказів на підтвердження цих обставин надано не було.

Проте 30.08.2018 р. позивач не мала б змоги обміняти одяг, позаяк строк на звернення з заявою про обмін товару спливав 25.08.2018 р.

Право вимоги повернення грошей, сплачених за товар, виникає у споживача виключно у разі, якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу.

Однак, споживач, яка є позивачем по даній справі, воліла трактувати норми законодавства на свій розсуд, що призвело до виникнення хибних та необґрунтованих позовних вимог, адже у позовній заяві позивач вимагає розірвати договір купівлі-продажу та повернути їй сплачені гроші, однак нічого не зазначає про те, чи було аналогічне взуття відсутнє в асортименті магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також не надає суду ніяких доказів, які могли б підтвердити це.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то відповідач вказує, що ним не було вчинено протиправних дій, які могли б стати підставою для стягнення з нього компенсації моральної шкоди позивачу. У зв'язку з цим, вважає, що у задоволені позову в цій частині також має бути відмовлено (а.с.72-74).

01.02.2019 р. позивач подала до канцелярії суду заперечення на відзив, де зазначила, що відповідачу нічого не заважало самостійно повернути їй грошові кошти, так як листи він направляв з відділень Укрпошти, розташованих у м.Харкові.

На заяву відповідача щодо терміну повернення товару, який спливає 25.08.2018 р., зазначила, що термін 14 днів для обміну та повернення товару закріплений в ЗУ Про захист прав споживачів перестає спливати з моменту звернення споживача с заявою про обмін або повернення товару до продавця.

Обмін товару та повернення коштів закріпленні ЗУ Про захист прав споживачів , а не обов'язків споживачів. Право споживача обміняти товар або повернути кошти, якщо аналогічного товар, якій необхідний покупцеві не має в наявності на момент розірвання договору. Інше взуття позивачу не підходить за кольором, за фасоном, за розміром, за ціною (при обміні необхідно сплатити різницю в ціні). Придбане ОСОБА_1 взуття було найдешевшим з асортименту даного магазину. Вона неодноразово була в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 та не підібрала для себе необхідного собі аналогічного взуття, яке б відповідало розміру, фасону, пасувало за кольором до інших речей та відповідало ціною фінансовій можливості позивача (а.с.84-86).

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11.02.2019 р. за клопотанням відповідача судом постановлено судове засідання провести в режимі відеоконференції.

У судове засідання позивач не з'явилась, 11.02.2019 р. подала до канцелярії суду заяву в якій просила проводити засідання без її участі за наявними доказами у матеріалах справи, задовольнити позов у повному обсязі (а.с.94).

Відповідач у судове засідання не з'явився, 28.02.2019 р. до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без його участі та без участі його представників, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.97).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторонами у справі подані до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи.

Суд, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_1 10.08.2018 р. у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1, придбала взуття артикул 868892.00, розміром 39, вартістю 4300 грн. 00 коп. (а.с.8).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 698 ЦК України передбачено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

13.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до магазину з метою повернути товар та отримати гроші у сумі 4300 гривень 00 копійок.

На заяву ОСОБА_1 від 13.08.2018 р. ФОП ОСОБА_2 направив відповідь, якою повідомив позивача, що вона може безкоштовно обміняти придбаний нею 10.08.2018 р. товар в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 за умови відсутності пошкоджень на товарі, посилаючись на ст..9 Закону України Про захист прав споживачів (а.с.14).

15.08.2018 р. ОСОБА_1 повторно звернулась до ФОП ОСОБА_2 із заявою про повернення грошових коштів в розмірі вартості придбаного 10.08.2018 р. товару, оскільки придбаний нею товар не підійшов за розміром та фасоном (а.с.13).

На вказану заяву ФОП ОСОБА_2 повторно направив відповідь, якою повідомив позивача, що вона може безкоштовно обміняти придбаний нею 10.08.2018 р. товар в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 за умови відсутності пошкоджень на товарі, посилаючись на ст..9 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки ОСОБА_1 просила отримати грошові кошти саме за товар належної якості, так як в її заяві нема жодного посилання на недоліки у придбаному товарі (а.с.18).

21.08.2018 р. ОСОБА_1 втретє звернулась до ФОП ОСОБА_2 із заявою, в якій зазначила, що у зв'язку з тим, що придбане нею взуття не задовольняє її вподобання за розміром, фасоном та кольором, затісне тому не може бути використане за призначенням, вона зверталась до магазину з метою повернути товар та отримати гроші. Від обміну позивач відмовилась та повідомила, що взяття даного розміру затісне, а іншого буде завелике. Інші моделі з асортименту магазину не підходять їй за кольором та фасоном, тому просила повернути їй гроші у сумі 4300 грн. (а.с.15-16).

Відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно ч.1 ст.22 Закону України Про захист прав споживачів №1023-XII від 12.05.1991, захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Стаття 1 Закону України Про захист прав споживачів №1023-XII від 12.05.1991 визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України Про захист прав споживачів №1023-XII від 12.05.1991, договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Частиною 9 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром. Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов'язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару. При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона, як споживач скористалась своїм правом на обмін товару належної якості на аналогічний, або того, що на момент обміну аналогічного товару не було у продажу, крім того, вона мала право придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж.

Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку, що вимоги позивача стосовно розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої порушенням прав споживача не обґрунтовані, тому відмовляє у задоволенні позову.

Частиною 2статті 22 Закону № 1023-XII, передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення вимог позивача щодо розірвання договору купівлі-продажу та повернення коштів за товар, суд відмовляє і у задоволення позовних вимог останнього щодо відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.2 12, 13, 76, 77, 813 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, ст..9 Закону України Про захист прав споживачів , суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої порушенням прав споживача - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 12.03.2019 р.

Суддя Чередник В.Є.