Ухвала

від 22.07.2019 по справі 640/21230/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 липня 2019 року

м. Київ

справа № 640/21230/18

провадження № 61-12739 ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кривцової Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 травня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої порушенням прав споживача,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просила розірвати договір купівлі-продажу одягу - взуття артикул 868893.00, розміром 39, вартістю 4 300,00 грн від 10 серпня 2018 року, укладений між нею та відповідачем; стягнути з відповідача сплачені грошові кошти за договором купівлі-продажу та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2019 року залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 13 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, враховуючи наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову у цій справі становить 14 300,00 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн*100=192 100 грн).

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Суд касаційної інстанції вважає, що ця справа за позовом про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої порушенням прав споживача є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України та частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на підпункти а та в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вказує, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для неї.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктами а та в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення, оскільки заявником не додано до касаційної скарги доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджують незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.

Також, судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, вказану справу визнано малозначною, тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції у вказаній справі касаційному оскарженню не підлягає.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 травня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої порушенням прав споживача.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Кривцова