Рішення

від 29.01.2021 по справі 640/21230/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 року м. Київ № 640/21230/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю РД Євробуд-Житло до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю РД Євробуд-Житло (надалі - Позивач, ТОВ РД Євробуд-Житло ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.11.2018 №5962615147, №5952615147.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2018 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2020 замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що висновки Відповідача про порушення Позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ Профбудкомплекс не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на те, що валові витрати та податковий кредит сформовані на підставі відповідних первинних документів, взаємовідносини мали реальний характер, а висновки відповідача про їх завищення є безпідставними. Зазначено, що вирок у кримінальній справі не є підставою для невизнання первинних документів із вказаним контрагентом, оскільки у вироку не вказано про дослідження взаємовідносин саме Позивача із ТОВ Профбудкомплекс .

Представником Відповідача позовні вимоги не визнано та зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства. Посилався на відсутність реального характеру взаємовідносин позивача із ТОВ Профбудкомплекс , діяльність якого була спрямована на прикриття незаконної діяльності з метою ухилення від сплати податків, що підтверджується вироком суду.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначено про реальність господарських взаємовідносин Позивача із ТОВ Профбудкомплекс та безпідставність доводів, наведених Відповідачем у відзиві на позов. Позивач також посилався на те, що протокол допиту свідка, а саме директора ТОВ Сафарс , яке є контрагентом ТОВ Профбудкомплекс не може бути доказом відсутності реального характеру господарських взаємовідносин Позивача із останнім.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 28.09.2018 №14553, відповідно до підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ РД Євробуд-Житло з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із рядом контрагентів, перелік яких наведено в акті, зокрема, із ТОВ Профбудкомплекс за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

За результатами даної перевірки Відповідачем складено акт від 17.10.2018 №262/26-15-14-07-01-10/32070257, згідно із висновками якого перевіркою встановлено порушення ТОВ РД Євробуд-Житло :

- пункту 44.12 статті 44, пункту 134.1.1, пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 22016,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 24462,00 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду якого Відповідачем висновки акта залишено без змін, а заперечення без задоволення, про що ТОВ РД Євробуд-Житло повідомлено листом від 01.11.2018 №93947/10/26-15-14-07-01-15.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.11.2018:

№5962615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 27520,00 грн., в тому числі основний платіж - 22016,00 грн., штрафні санкції - 5504,00 грн.;

№5952615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 30577,50 грн., в тому числі основний платіж - 24462,00 грн., штрафні санкції - 6115,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем оскаржено їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту акта перевірки від 17.10.2018 №262/26-15-14-07-01-10/32070257 слідує, що контролюючим органом поставлено під сумнів реальність господарських відносин ТОВ РД Євробуд-Житло із ТОВ Профбудкомплекс .

Матеріали справи свідчать про те, що Позивачем укладено із ПАТ КБ Приватбанк та ПАТ Акцент- Банк договори підряду на виконання ремонтних робіт приміщень банківських відділень.

Позивачем зазначено, що для виконання ремонтно-будівельних робіт у банківських відділеннях ТОВ РД Євробуд-Житло залучено субпідрядника - ТОВ Профбудкомплекс , з яким укладено договори підряду на наступні роботи:

- ремонт відділення №79 ПАТ КБ Приватбанк по вул. Гарматній 10 в м. Києві (договір підряду від 15.06.2016 №7) (а.с. 115-122 т. ІІ);

- ремонт приміщення під відділення ПАТ КБ Приватбанк №79 по вул. Гарматній 16/85Г В м. Києві (договір підряду від 06.06.2016 №6) (а.с. 91-98 т. ІІ);

- ремонт приміщення відділення ПАТ КБ Приватбанк №30 по вул. Героїв Сталінграда, 26Б в м. Києві (договір підряду від 30.05.2016 №5 (а.с. 67-74 т. ІІ);

- ремонт приміщення ПАТ Акцент-Банк по вул. Лобановського, 35 в м. Києві (договір підряду від 25.04.2016 №4) (а.с. 34-41 т. ІІ).

На підтвердження виконання даних договорів Позивачем надано до матеріалів справи копії наступних первинних документів: договірної ціни, локальних кошторисів на будівельні роботи, довідок про вартість виконаних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей.

Досліджуючи питання правомірності формування Позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ Профбудкомплекс , суд враховує наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наявність у позивача належним чином формально оформлених податкових накладних не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач посилався на те, що у ТОВ Профбудкомплекс відсутні основні засоби, недостатня кількість трудових ресурсів, що дозволяє дійти висновку про неможливість здійснення TOB Профбудкомплекс операцій, що задекларовані у податковій звітності, а також відсутність реального характеру господарської операції між Позивачем і даним товариством, що позбавляє права ТОВ РД Євробуд-Житло формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам із даним товариством.

Крім того, Відповідачем надано до матеріалів справи копію вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 03.04.2018 №760/20771/17, який набрав чинності 03.05.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 1 статті 205, частиною 2 статті 205-1 КК України.

Відповідно до даного вироку, судом встановлено, що ОСОБА_1 в групі осіб за попередньою змовою, перебуваючи на території м. Києва, у період 2016 року створив шляхом реєстрації суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ Профбудкомплекс (код за ЄДРПОУ 40028021) та ТОВ Т.Д.В. Компані (код за ЄДРПОУ 37441275), реквізити та рахунки якого використовувались для прикриття незаконної діяльності, що полягає у безпідставному переведенні безготівкових коштів у готівку, тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 205 України. ОСОБА_1 вину визнано.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов`язковості вироку, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об`єктивного та суб`єктивного критеріїв.

Так, об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

У розумінні наведених вище положень частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені у вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 03.04.2018 №760/20771/17, обов`язкові для врахування при вирішенні даної справи.

Суд зазначає, що встановлення обставин щодо використання ТОВ Профбудкомплекс з метою подальшого прикриття незаконної діяльності, а саме мінімізації податкових зобов`язань за матеріальну винагороду суб`єктам господарської діяльності реального сектору економіки виключає можливість бухгалтерського обліку первинних документів, складених за наслідками спірних операцій.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарчої операції відсутнє, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Дослідивши договори, копії яких надано Позивачем до матеріалів справи, судом встановлено, що директором ТОВ Профбудкомплекс вказано саме ОСОБА_1 , який згідно вищезазначеного вироку суду, визнав вину у вчиненні фіктивного підприємництва.

Таким чином, надані Позивачем первинні документи стосовно взаємовідносин із ТОВ Профбудкомплекс суд не приймає як доказ реальності здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаним контрагентом у зв`язку із наявністю вироків суду, згідно яких ТОВ Профбудкомплекс використовувалось для прикриття незаконної діяльності з метою ухилення від сплати податків.

Щодо посилання Позивача на фактичне виконання договорів підряду на виконання ремонтних робіт приміщень банківських відділень, укладених із ПАТ КБ Приватбанк та ПАТ Акцент- Банк , суд зазначає, що виконання таких договорів не є беззаперечним доказом того, що роботи виконано саме контрагентом - ТОВ Профбудкомплекс , адже виконання будівельних робіт могло бути здійснено власними силами Позивача або із залученням інших підрядних організацій.

Стосовно посилання Відповідача на протокол допиту свідка - директора ТОВ Сафарс , яке є контрагентом ТОВ Профбудкомплекс , суд зазначає, що взаємовідносини останнього із контрагентами не є предметом спору у даній справі. В свою чергу Позивач із ТОВ Сафарс у спірному періоді не співпрацював. А тому протокол допиту свідка суд не приймає до уваги.

За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами реальність господарських взаємовідносин із ТОВ Профбудкомплекс , а висновки контролюючого органу про те, що такі взаємовідносини не мали реального характеру є обґрунтованими.

Наведена правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.04.2018 у справі №826/1374/16, від 28.02.2019 у справі №826/10838/15, від 11.09.2018 у справі №806/1454/15.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2018 №5962615147, №5952615147 задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю РД Євробуд-Житло - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю РД Євробуд-Житло (код ЄДРПОУ 32070257, адреса: 02068, м. Київ, вул. Степана Олійника, 8, кв. 160).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04655, м.Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Суддя Н.М. Клименчук