Ухвала

від 11.03.2019 по справі 331/459/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.03.2019 Справа № 331/459/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/807/195/19 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 331/459/19 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

представника ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» ?

адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» ? адвоката ОСОБА_7 з доповненням до неї на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року задоволено клопотання старшого слідчого 2-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_8 та у кримінальному провадженні, внесеному 20.03.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22013080000000060, за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, накладений арешт на комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд. № 21/2, який виступив предметом застави ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» (ЄДРПОУ 31067353) перед ВАТ «Укрексімбанк», а саме: будівлю літ.Б-1\4 площею 9 535,9 кв. м; будівлю літ.С-1 площею 356,1 кв. м; будівлю літ.Т-1\2 площею 4 504,5 кв. м; будівлю літ.Й-1 площею 36,6 кв. м; будівлю літ.Ю-1 площею 86,2 кв. м; будівлю літ.У-1 площею 75,4 кв. м; будівлю літ.Е-1 площею 62,5 кв. м; ворота № 10; відкритий майданчик № 11; мостіння № 17.

В апеляційнійскарзі тадоповненні донеї представник ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» ? адвокат ОСОБА_7 просить скасуватиухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2019 про арешт майна, зазначеного в оскаржуваній ухвалі, а саме: будівлі літ.Б-1\4 площею 9 535,9 кв. м; будівлі літ.С-1 площею 356,1 кв. м; будівлі літ.Т-1\2 площею 4 504,5 кв. м; будівлі літ.Й-1 площею 36,6 кв. м; будівлі літ.Ю-1 площею 86,2 кв. м; будівлі літ.У-1 площею 75,4 кв. м; будівлі літ.Е-1 площею 62,5 кв. м; ворота № 10; відкритий майданчик № 11; мостіння № 17, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд. № 21/2, власником якого є ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» (ЄДРПОУ 36311646), та ухвалитинове рішення,яким відмовити узадоволенні клопотаннястаршого слідчого 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_8 про арештмайна у кримінальному провадженні № 22013080000000060, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. ст. 191 КК України, у зв`язку з тим, що слідчий суддя використав завідомо перекручені дані з клопотання слідчого, не перевіривши їх законність, достовірність та допустимість, а також у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону при винесенні оскаржуваної ухвали, яке полягало у недотриманні строків, передбачених чинним законодавством для винесення ухвали про арешт майна, неправильному застосуванні передбачених законом підстав для арешту майна, неповідомленні власника майна про розгляд справи про арешт майна, при цьому, накладення арешту не відповідає завданням кримінального провадження.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним:

-слідчим у клопотанні не надано належного обґрунтування того, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 170 КПК України; майно, на яке накладено арешт, не визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а ухвала слідчого судді не містить чітких підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, не обґрунтовано, яке доказове значення має визначене для арешту майно, не зазначено, що арешт майна був обумовлений метою забезпечення збереження речових доказів;

-ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» не є суб`єктом даної кримінальної справи, оскільки орган досудового розслідування до теперішнього часу не пред`явив у даній кримінальній справі про підозру жодній особі, у тому числі, посадовим особам ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання», які не були допитані та процесуальний статус яких не визначений, при цьому, навпаки, справа багаторазово закривалась за відсутністю складу злочину;

-ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» законно веде власну господарську діяльність відповідно до статуту товариства, тому накладений арешт порушує права на майно, яким товариство позбавлено можливості володіти, користуватись та розпоряджатися належним чином, призведе до неможливості виконання контрактів, нанесення збитків, несплату податків у визначені законом строки, дострокового звільнення працівників товариства та негативно впливає на співпрацю з діловими партнерами, які не бажають ризику в своїй комерційній діяльності;

-ТОВ «МЗПК» зареєстровано засновниками, які не були засновниками ТОВ «МЗПС» та ТОВ «Мелітопольський Автогідроагрегат», та навіть через рік після описаних подій, не має до них жодного відношення, співпадає лише юридична адреса;

-при здійсненні процедури ліквідації ТОВ «МЗПС», після визнання його банкрутом в судовому порядку, майновий комплекс та виробниче обладнання в кількості 414 одиниць під час проведення торгів, за участю багатьох Запорізьких підприємств, було придбано частково переможцем торгів ТОВ «Мелітопольський Автогідроагрегат», а не ТОВ «МЗПК», за господарськими угодами, укладеними під час торгів арбітражним керуючим, із застосуванням експертних оцінок, законність яких не ставиться під сумнів в судовому порядку, вони не визнані незаконними;

-слідчим не було надано достатніх та допустимих доказів щодо умисного заниження вартості заставного майна, вчиненого арбітражним керуючим, в 17 разів, не долучено жодного документу, який підтверджує наявність завданої шкоди ВАТ «Укрексімбанк» посадовцями ТОВ «МЗПС» та ТОВ «МЗПК», а позови не заявлені, не наведено підстав, у чому саме полягає неможливість проведення подальших слідчих дій з майном без накладення арешту на майновий комплекс та виробниче обладнання, не додано жодного допустимого доказу, що теперішні посадові особи ТОВ «МЗПК» мають будь-які фінансові зобов`язання до ВАТ «Укрексімбанк» або інформацію щодо належності права власності на майновий комплекс ТОВ «МЗПК» колишнім посадовим особам ТОВ «МЗПС» чи самому боржнику (з метою конфіскації чи задоволення майнових вимог), не підтверджена жодним слідчим документом незаконність дій з предметом банківської застави та його незаконна реалізація, так як справа в цьому напрямку не розслідувалась, а відповідно є припущенням;

-долучені до клопотання матеріали, не надають можливості прослідкувати ланцюг незаконного переміщення майнового комплексу від ТОВ «МЗПС» до ВАТ «Укрексімбанк» в якості застави (наявні угоди з банком), та наразі незаконного переміщення до ТОВ «МЗПК» (відсутнє визнання незаконним результатів торгів, цивільних угод), так як заявник є законним набувачем.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, представника ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» ? адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу з урахуванням доповнення до неї, прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги та доповнення до неї, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги з доповненням до неї, колегія суддів доходить наступних висновків.

Так, розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно, перевірялись слідчим суддею суду першої інстанції, при цьому були досліджені матеріали провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею були дотримані, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, розгляд клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Проте, виходячи з норми частини 2 зазначеної статті, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно з матеріалами провадження, 06.02.2019 старшим слідчим 2-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_8 до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя було подано клопотання про арешт майна, розгляд якого слідчим суддею вперше було призначено на 08.02.2019, тобто в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 172 КПК України, після чого судове засідання було відкладено на 13.02.2019, в якому клопотання було розглянуто по суті, отже, слідчим суддею, всупереч доводам апелянта, не було порушено строку розгляду клопотання про накладення арешту на майно.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що, не повідомивши ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» про розгляд клопотання про арешт майна, слідчий суддя діяв відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, тобто, з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачаєтьсяз оскаржуваноїухвали,приймаючи рішенняпро накладенняарешту намайно,зазначене вухвалі,слідчий суддяпослався нате,що повідношенню дозазначеного майна,існує сукупністьправових підставчи розумнихпідозр вважати,що воноє доказомзлочину,подальше проведенняслідчих дійз нимне виявляєтьсяза можливебез застосуваннятимчасового позбавленняправа навідчуження,розпорядження та/абокористування майном тобтоарешту,як цепередбачено ст.170КПК України,клопотання пронакладення арештунакомплекс будівельі споруд,який виступив предметом застави ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» (ЄДРПОУ 31067353) перед ВАТ «Укрексімбанк», є обґрунтованим, оскільки мета та підстави арешту в рамках зазначеного кримінального провадження, узгоджуються з положеннями частин 1, 3 ст. 170 КПК України, накладення арешту на вказане майно не несе негативних наслідків для їх володільця, оскільки не несе інформації та не є річчю, які б унеможливлювали життєдіяльність їх володільця, обмеження права власності володільця на вказане майно є розумними та співрозмірними із завданнями кримінального провадження, таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладення арешту на зазначений комплекс будівель і споруд, є запобіжним заходом проти порушення прав та законних інтересів сторін кримінального провадження, оскільки у випадку його приховування, пошкодження чи розпорядження ним, можуть настати вкрай негативні наслідки.

З таким рішенням слідчого судді погоджується й колегія суддів, з огляду на таке.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Виходячи з норми ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт майна з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 20.03.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22013080000000060, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні провадиться на підставі матеріалів ГВ КЗЕ УСБУ в Запорізькій області щодо можливих протиправних діянь посадових осіб позичальників Запорізької філії ПАТ «Укрексімбанк», згідно з якими, посадові особи філії ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання», достовірно знаючи про факт заборгованості перед Запорізькою філією ПАТ «Укрексімбанк» станом на 01.12.2008 на загальну суму 37465158,11 грн., за наявності вільних коштів в сумі 13,2 млн грн., зловживаючи своїм службовим становищем, перевели зазначені грошові кошти підприємства, шляхом проведення фіктивних операцій з цінними паперами розрахункові рахунки афільованої коверційної структури ТОВ «Мелітопольський Автогідроагрегат», чим нанесли шкоду державній банківській установі. У діях посадових осіб ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно з інформаційною довідкою № 154986142 від 04.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» (ЄДРПОУ 36311646) зареєстровано право власності на комплекс будівель і споруд, які знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна (Дзержинського), 21/2.

Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин кримінального правопорушення, які вважає встановленими слідчий, на момент звернення з клопотанням до слідчого судді він мав у своєму розпорядженні відомості, які давали підстави підозрювати, що майно, а саме, комплекс будівель і споруд, про накладення арешт на які ним порушено питання, є об`єктами кримінально протиправних дій, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, а тому відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України: зберегли на собі сліди кримінального правопорушення і можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Ці ж відомості давали підстави припустити існування ризиків їх пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження і перешкоджання у такий спосіб кримінальному провадженню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності підстав для накладення арешту на вказані об`єкти нерухомості з метою збереження речових доказів.

Посилання представника ТОВ «МЗПК» на те, що комплекс будівель і споруд не визнані речовими доказом у провадженні, колегія суддів вважає безпідставними, зважаючи на те, що приписи ч. 1 ст. 170 КПК України не вимагають винесення постанови про визнання майна речовим доказом саме до порушення питання про його арешт.

Твердження апелянта про те, що арешт на майно ТОВ «МЗПК» тягне за собою для товариства негативні наслідки, не може бути визнано обґрунтованим, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце, крім того, з огляду на ненадання апелянтом, всупереч вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, відомостей про настання таких наслідків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя встановив належну мету, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та відповідну їй правову підставу, передбачену ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого і накладення арешту на майно, врахував при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, та забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді по доводам апеляційної скарги.

Доводи апеляційноїскарги,що стосуютьсяпроцедури ліквідаціїТОВ «МЗПС»,а такожпро те,що ТОВ«МЗПК» неє суб`єктомданого кримінальногопровадження тане маєвідношення доТОВ «МЗПС»та ТОВ«Мелітопольський Автогідроагрегат»,а такожпро неможливістьпрослідкувати ланцюгнезаконного переміщеннямайнового комплексу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Також колегія суддів звертає увагу на усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, згідно з якою, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, виходячи із зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що оскільки інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого слідчим суддею рішення, то вони не потребують надання на них відповіді.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, всупереч доводам апелянта, наклав арешт на нерухоме майно, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді по доводам апеляційної скарги.

Крім того, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу з доповненням до неї представника ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» ? адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого 2-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_8 та у кримінальному провадженні, внесеному 20.03.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22013080000000060, за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, накладений арешт на зазначений в ухвалі комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд. № 21/2, який виступив предметом застави ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» (ЄДРПОУ 31067353) перед ВАТ «Укрексімбанк», залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: