Ухвала

від 01.04.2019 по справі 331/459/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Провадження № 1-кс/331/1148/2019

Справа № 331/459/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , представника заявника-адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод підшипників ковзання» в особі директора ОСОБА_5 , про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 22013080000000060, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. ст.191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» в особі директора ОСОБА_5 звернулося до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 22013080000000060, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. ст.191 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначив, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року (справа № 331/459/19, провадження № 1-кс/331/871/2019) накладено арешт на нерухоме майно, яке виступило предметом застави ТОВ «Мелітопольський завод сковзання» (ЄДРПОУ 31067353) перед ВАТ «Укрексімбанк».

Підставою для накладення арешту визначено, що зазначене нерухоме майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предметами, що були об`єктами кримінально протиправних дій, зокрема заставне майно, набуте кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Заявник вимоги своєї заяви обґрунтовує наступним:

-слідчим у клопотанні не надано належного обґрунтування того, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 170 КПК України, клопотання слідчого та ухвала слідчого судді не містять чітких підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, не обґрунтовано, яке доказове значення має це майно, не зазначено, що арешт майна був обумовлений метою забезпечення збереження речових доказів, при цьому, майно, на яке накладено арешт, не визнано речовим доказом у кримінальному провадженні;

-ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» не є суб`єктом даної кримінальної справи, оскільки орган досудового розслідування до теперішнього часу не пред`явив у даній кримінальній справі про підозру жодній особі, у тому числі, посадовим особам товариства, які не були допитані та процесуальний статус яких не визначений, при цьому, навпаки, справа багаторазово закривалась за відсутністю складу злочину;

-ТОВ «МЗПК» зареєстровано засновниками, які не були засновниками ТОВ «МЗПС» та ТОВ «Мелітопольський Автогідроагрегат», та навіть через рік після описаних подій, не має до них жодного відношення, співпадає лише юридична адреса;

-при здійснені процедури ліквідації ТОВ «МЗПС», після визнання його банкрутом в судовому порядку, майновий комплекс та виробниче обладнання у кількості 414 одиниць під час проведення торгів, за участю багатьох Запорізьких підприємств, було придбано частково переможцем торгів ТОВ «Мелітопольський Автогідроагрегат», а не ТОВ «МЗПК», за господарськими угодами, укладеними під час торгів арбітражним керуючим, із застосуванням експертних оцінок, законність яких не ставиться під сумнів, у судовому порядку, вони не визнані незаконними;

-слідчим не було надано достатніх та допустимих доказів щодо умисного заниження вартості заставного майна, вчиненого арбітражним керуючим, в 17 разів, не долучено жодного документу, який підтверджує наявність завданої шкоди ВАТ «Укрексімбанк» посадовцями ТОВ «МЗПС» та ТОВ «МЗПК», а позови не заявлені, не наведено підстав, у чому саме полягає неможливість проведення подальших слідчих дій з майном без накладення арешту на майновий комплекс та виробниче обладнання, не додано жодного допустимого доказу, що теперішні посадові особи ТОВ «МЗПК» мають будь-які фінансові зобов`язання до ВАТ «Укрексімбанк» або інформацію щодо належності права власності на обладнання ТОВ «МЗПК» колишнім посадовим особам ТОВ «МЗПС» чи самому боржнику, не підтверджена жодним слідчим документом незаконність дій з предметом банківської застави та його незаконна реалізація, так як справа в цьому напрямку не розслідувалась, а відповідно це є припущенням;

-долучені до клопотання матеріали, не надають можливості прослідкувати ланцюг незаконного переміщення майнового комплексу від ТОВ «МЗПС» до ВАТ «Укрексімбанк» в якості застави (відсутні Акти передачі), та наразі до ТОВ «МЗПК».

На підставі викладеного, просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року (справа № 331/459/19, провадження № 1-кс/331/871/2019) на нерухоме майно - комплекс будівель і споруд, який виступив предметом застави ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» (ЄДРПОУ 31067353) перед ВАТ «Укрексімбанк».

Представник заявника адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні на задоволенні заяви про скасування арешту майна наполягав та просив суд її задовольнити, посилаючись на те, що наведені по тексту заяви підстави є обґрунтованими та свідчать про порушення ініціатором клопотання норм КПК України, а наявність арешту порушує майнові права підприємства.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на те, що підстави накладення арешту на нерухоме майно - комплекс будівельі споруд,який виступивпредметом заставиТОВ «Мелітопольськийзавод підшипниківсковзання» (ЄДРПОУ31067353)перед ВАТ«Укрексімбанк» не відпали та продовжують існувати. Доводи заявника вважає безпідставними, що підтверджується ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2019 року, якою ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року (справа № 331/459/19, провадження № 1-кс/331/871/2019) залишена без змін.

Слідчий 2-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомила. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від неї до суду не надходило.

Частиною ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

З матеріалів справи вбачається, що слідчий належним чином повідомлялася про розгляд справи, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма.

Однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що розгляд справи за відсутності слідчого не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Дослідивши заяву, додані до неї матеріали, взявши до уваги пояснення представника заявника та прокурора, слідчий суддя приходить до наступного.

Матеріалами, доданими до клопотання встановлено, що СВ УСБУ в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 22013080000000060, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. ст.191 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що 11.07.2008 р. між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (ВАТ «Укрексімбанк») в особі керуючого філією ВАТ «Укрексімбанк» в м. Запоріжжі ОСОБА_7 з одного боку та ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» (ЄДРПОУ 31067353) («Позичальник» в особі директора ОСОБА_8 та головного бухгалтера ОСОБА_5 ), з іншого боку, укладено кредитний договір № 75108К10/11, який діяв у рамках Генеральної угоди № 75107N1/54 від 13.12.2007, із загальною кредитною лінією у 5,3 млн. доларів США.

Відповідно до вказаного кредитного договору банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору. Ліміт кредитної лінії встановлено в розмірі 3000000 доларів США з кінцевим терміном погашення 10.07.2009. Цілі кредиту: поповнення оборотних коштів з метою фінансування поточних потреб Позичальника, в т.ч. для здійснення розрахунків за сировину та матеріали за контрактами, із застосуванням акредитивної форми розрахунків. Позичальник зобов`язався використовувати кредитні кошти виключно для цілей, передбачених договором.

Платежі за цим Договором здійснюються на підставі отриманих від Позичальника засобів програмно-технічного комплексу «Банк-Клієнт» електронних заяв на перерахування кредитних коштів протягом поточного банківського дня, але не раніше, ніж після отримання від Позичальника документів, що є підставою для їх здійснення (контракт, вантажно-митна декларація, інвойс, рахунки, накладні, акти виконаних робіт, тощо), та їх належним чином завірених копій, з урахуванням часу для їх перевірки банком.

Позичальник зобов`язаний здійснити дострокове погашення Кредиту або його частини, процентів за користування Кредитом та інших належних до сплати платежів за цим Договором, в тому числі у разі якщо Позичальник використав кредитні кошти не за цільовим призначенням.

Банк відкриває Позичальникові такі рахунки: № НОМЕР_1 , позичковий рахунок № НОМЕР_2 для сплати процентів за користування Кредитом, плати за управління Кредитом та плати за зобов`язання; №2068528751262 для сплати за зміну умов договору.

Так, в період з 15.07.2008 по 22.12.2008 на рахунок Позичальника № НОМЕР_1 банком перераховано кредитні кошти на загальну суму 2267860, 18 доларів США, що в перерахунку складає 17462523, 39 грн.

ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» (далі ТОВ «МЗПС») передало ВАТ «Укрексімбанк» в заставу та іпотеку майно, в тому числі виробниче обладнання, в кількості 414 одиниць та комплекс будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю за домовленістю сторін 43516730 гривень.

Службові особи ТОВ «МЗПС» (ЄДРПОУ 31067353), з метою заволодіння кредитними коштами, здійснили їх нецільове використання, кредит не повернули, чим заподіяли шкоду ВАТ «Укрексімбанк» на суму 17462523, 39 грн.

16.03.2009 року ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» (ЄДРПОУ 31067353) було визнано банкрутом. Все заставне майно банкрута реалізовано пов`язаному з ТОВ «МЗПС» підприємству ТОВ «Мелітопольський Автогідроагрегат» (далі ТОВ «АГАТ»), на загальну суму 2506275 гривень, що в 17 разів нижче, ніж заставна вартість вказаного майна.

На теперішній час у органа досудового розслідування є підстави вважати, що заставне майно ТОВ «МЗПС» в процесі ліквідації даного товариства було оцінено та в подальшому реалізовано за значно заниженими цінами.

Також встановлено, що 23.09.2009 року, в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної осіб за номером 1 101 102 0000 002347 зареєстровано ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» (ЄДРПОУ 36311646), яке знаходиться за адресою: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, 21/2, тобто за місцем реєстрації ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» (ЄДРПОУ 31067353). Керівником ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» (ЄДРПОУ 36311646) є ОСОБА_5 , яка перебувала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» (ЄДРПОУ 31067353).

Згідно інформаційної довідки №154986142 від 04.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що за ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» (ЄДРПОУ 36311646) зареєстровано право власності на комплекс будівель і споруд, які знаходяться за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна (Дзержинського), 21/2.

З метою забезпечення дієвості кримінального провадження у лютому 2019 року слідчий СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про накладення арешту на комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул.. Дзержинського, буд. № 21/2, яке виступило предметом застави ТОВ «Мелітопольський завод сковзання» (ЄДРПОУ 31067353) перед ВАТ «Укрексімбанк».

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року клопотання слідчого 2-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_6 задоволено. Накладено арешт на комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул.. Інтеркультурна (Дзержинського), буд. № 21/2, який виступив предметом застави ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» (ЄДРПОУ 31067353) перед ВАТ «Укрексімбанк», а саме:

- будівлю літ.Б-1\4, площею 9535,9 кв.м.

- будівлю літ.С-1, площею 356,1 кв.м.

- будівлю літ.Т-1\2, площею 4504,5 кв.м.

- будівлю літ.Й-1, площею 36,6 кв.м.

- будівлю літ.Ю-1, площею 86,2 кв.м.

- будівлю літ.У-1, площею 75,4 кв.м.

- будівлю літ.Е-1, площею 62,5 кв.м.

- ворота № 10

- відкритий майданчик № 11

- мостіння № 17.

Як вбачається з ухвали суду від 13 лютого 2019 року, приймаючи рішення про накладення арешту на майно, зазначене в ухвалі, слідчий суддя прийшов до висновку, що по відношенню до зазначеного майна, існує сукупність правових підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, подальше проведення слідчих дій з ним не виявляється за можливе без застосування тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном тобто арешту, як це передбачено ст. 170 КПК України, клопотання про накладення арешту на комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул.. Інтеркультурна (Дзержинського), буд. № 21/2, якевиступило предметом застави ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» (ЄДРПОУ 31067353) перед ВАТ «Укрексімбанк», є обґрунтованим, оскільки мета та підстави арешту в рамках зазначеного кримінального провадження, узгоджуються з положеннями частин 1, 3 ст. 170 КПК України, накладення арешту на вказане майно не несе негативних наслідків для їх володільця, оскільки не несе інформації та не є річчю, які б унеможливлювали життєдіяльність їх володільця, обмеження права власності володільця на вказане майно є розумними та співрозмірними із завданнями кримінального провадження, отже, вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладення арешту на зазначене виробниче обладнання, є запобіжним заходом проти порушення прав та законних інтересів сторін кримінального провадження, оскільки у випадку його приховування, пошкодження чи розпорядження ним, можуть настати вкрай негативні наслідки.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Аналізуючи доводи заяви про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що зазначені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба.

Посилання представника ТОВ «МЗПК» на те, щокомплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул.. Інтеркультурна (Дзержинського), буд. № 21/2,не визнано речовими доказами у провадженні, суд вважає безпідставними, зважаючи на те, що приписи ч. 1 ст. 170 КПК України не вимагають винесення постанови про визнання майна речовим доказом саме до порушення питання про його арешт.

Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першоюстатті 7 цього Кодексу.

Відповідно дост.7КПК України,міст таформа кримінальногопровадження повиннівідповідати загальнимзасадам кримінальногопровадження,до яких,зокрема,відносяться: 1)верховенство права; 2)законність; 3)рівність передзаконом ісудом; 4)повага долюдської гідності; 5)забезпечення правана свободута особистунедоторканність; 6)недоторканність житлачи іншоговолодіння особи; 7)таємниця спілкування; 8)невтручання уприватне життя; 9)недоторканність прававласності; 10)презумпція невинуватостіта забезпеченнядоведеності вини; 11)свобода відсамовикриття таправо несвідчити протиблизьких родичівта членівсім`ї; 12)заборона двічіпритягувати докримінальної відповідальностіза однеі тесаме правопорушення; 13)забезпечення правана захист; 14)доступ доправосуддя таобов`язковість судовихрішень; 15)змагальність сторінта свободав поданніними судусвоїх доказіві удоведенні передсудом їхпереконливості; 16)безпосередність дослідженняпоказань,речей ідокументів; 17)забезпечення правана оскарженняпроцесуальних рішень,дій чибездіяльності; 18)публічність; 19)диспозитивність; 20)гласність івідкритість судовогопровадження тайого повнефіксування технічнимизасобами; 21)розумність строків; 22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Коментована стаття закріплює загальні засади кримінального провадження, які у своїй основі співзвучні з нормами Конституції України, що визначають сутність взаємин людини і громадянина з державою (її органами), закріплюють права, свободи і обов`язки людини і громадянина у таких взаєминах, встановлюють основи організації і діяльності правоохоронних, правозахисних органів і суду та визначають основні засади судочинства, зокрема в кримінальному провадженні.

Засади кримінального провадження - це закріплені у Конституції України, загальновизнаних міжнародних актах та у кримінальному процесуальному законодавстві фундаментальні (базові) керівні для учасників провадження положення, що виражають і визначають найістотніші властивості провадження, вимоги до правил і способу діяльності, насамперед, органів і службових осіб, які ведуть кримінальне провадження, та є гарантіями забезпечення дотримання прав, свобод, законних інтересів тих учасників провадження, які залучаються до нього, а в підсумку виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

З огляду на викладене, твердження про те, що арешт на майно ТОВ «МЗПК» тягне за собою для товариства негативні наслідки, не може бути визнано обґрунтованим, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованість накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в застосуванні такого заходу та вважає, що втручання держави у право заявника на володіння майном, забезпечує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, а відтак слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання.

Крім того, ухвалою Запорізької апеляційного суду від 11 березня 2019 року апеляційну скарга з доповненням до неї представника ТОВ «Мелітопольський завод підшипників ковзання» ? адвоката ОСОБА_3 залишена без задоволення. Ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року, якою задоволено клопотаннястаршого слідчого 2-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_6 та укримінальному провадженні,внесеному 20.03.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 22013080000000060,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 191 КК України, накладений арешт на зазначене в ухвалінерухоме майно, яке виступило предметом застави ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання»(ЄДРПОУ 31067353)перед ВАТ «Укрексімбанк», залишена без змін.

З мотивувальної частини ухвали Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2019 року вбачається, що колегією суддів Запорізького апеляційного суду при розгляді апеляційної скарги представника ТОВ «МЗПК» ретельним чином перевірялися доводи апеляційної скарги, які є аналогічними заяви про скасування арешту майна, та їм надана відповідна правова оцінка.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 170-174 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод підшипників ковзання» в особі директора ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року по справі № 331/459/19 (провадження № 1-кс/331/871/2019), по кримінальному провадженню № 22013080000000060, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. ст.191 КК України - відмовити.

Повний текст ухвали оголошено 02 квітня 2019 року.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1

01.04.2019