Рішення

від 06.03.2019 по справі 541/73/18

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/73/18

Номер провадження 2/541/15/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Городівського О.А.

за участю секретаря судового засідання Пащенко Є.М.

позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колективного сільськогосподарського підприємства Імені Іваненка с. Петрівці, вул. Жовтнева, буд. 120, Миргородського району Полтавської області ЄДРПОУ 36475303

про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

09 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою.

На підтвердження позовних вимог вказала, що з 01.07.2013 року та по 20.03.2014 року вона перебувала в трудових відносинах з ДП Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка . Підставою для звільнення, як їй було усно повідомлено, стала реоганізація підприємства та відповідне скорочення посади агронома, яку займала позивачка. Про можливе скорочення, позивач, у встановлений законом строк, роботодавцем не був повідомлений. Окрім того позивач не був ознайомлений з наказом про звільнення. Через порушення порядку повідомлення про вивільнення працівників, порядку ознайомлення працівника з наказом про звільнення та видачі трудової книжки, позивач вважає своє звільнення незаконним, з зв'язку з чим звернулася до суду. Позов пред'явлений КСП Імені Іваненка з підстав того, що дана юридична особа є правонаступником ДП Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка . Прохала суд, поновити її на посаді головного агронома у КСП Імені Іваненка та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 105 598,35 грн.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 січня 2018 року відкрито провадження у даній справі.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив, в якому представник Колективного сільськогосподарського підприємства Імені Іваненка позовні вимоги не визнав, прохав суд відмовити в задоволенні позову. Вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки позивачем пропущено строки звернення до суду для вирішення трудового спору, визначені статтею 233 КЗпП України, а звільнення вважає законним. Доводи позивача про необізнаність щодо реорганізації підприємства спростовуються наказом № 8-К від 20.01.2014 року Про скорочення , з яким позивача було ознайомлено. 20.03.2014 року роботодавцем було видано наказ №29-К Про скорочення , яким передбачено звільнення частини працівників на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, серед яких була і позивачка. Порядок вручення трудової книжки, шляхом надіслання її позивачу листом вважає правовірним, оскільки в день звільнення ОСОБА_1 відмовилася її отримувати, а на усні запрошення отримати її вона не відреагувала. Окрім того, представник вказує на помилковість розрахунків сум, які позивач прохає стягнути, в якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У встановлений судом строк позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, в якому знову наголосив на порушенні процедури свого звільнення. З наданої відповідачем копії наказу від 20.03.2014 №29-К Про скорочення вбачається, що позивача не було ознайомлення під підпис з його змістом. Окрім того позивач вказує, що до наказу не долучено протоколу профспілкового комітету, яким погоджено проведення звільнення ОСОБА_1 Видача трудової книжки також здійсненна з порушеннями трудового законодавства, оскільки згоду на її надіслання поштою позивач відповідачу не надавала. ОСОБА_1 стверджує, що розрахунок середнього заробітку проведений з урахуванням правової позиції ВСУ, викладеній у постанові № 6-419цс16 від 14.09.2016. Вважає, що строк звернення до суду для вирішення трудового спору не пропущено, оскільки про порушення своїх трудових прав вона дізналася лише 05.12.2017 (а.с.61-63).

У встановлений судом строк, відповідач подав заперечення, в яких представник відповідача, вважає хибними твердження позивача стосовно дати ознайомлення позивача про порушення своїх прав, оскільки вони спростовуються фактом отриманням трудової книжки, в якій і була сформульована підстава звільнення. Отже початок перебігу строку позовної давності має обраховуватися саме з 30.12.2015 року, тобто дати фактичного отримання трудової книжки позивачем.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити з підстав вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог позивача прохав суд відмовити в повному обсязі, з підстав пропуску встановленого законом строку звернення до суду та безпідставності позовних вимог ОСОБА_1

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.07.2013 року прийнята по переводу на посаду головним агрономом на Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка .

30.12.2013 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області будо видано наказ № 1053 Про припинення юридичної особи Державного підприємства ДП імені Іваненка .

Наказом директора ДП Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка № 8-К від 20.01.2014 року Про скорочення прийнято рішення про зміну в організації виробництва і праці та попереджено працівників підприємства. З наказом повідомлено працівників підприємства, в тому числі ОСОБА_1, про що свідчить її підпис. Встановлення даної обставини спростовує аргументацію позивача про порушення роботодавцем положень ст. 49-2 КЗпП України щодо неповідомленні її про звільнення з роботи не пізніше ніж за два місяці.

Наказом № 29-К від 20.03.2014 звільнено за скороченням чисельності працюючих, згідно пункту 2 статті 40 КЗпП України, головного агронома ОСОБА_1 та ще п'ять працівників підприємства.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 14) та листа від 22.12.2017 (а.с. 15) у зв'язку із реорганізацією Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка було перетворено в правонаступника Колективне сільськогосподарське підприємство Імені Іваненка .

Позивач в своїх поясненнях повідомляла суд, що перебувала на роботі в день звільнення 20.03.2014, однак не відвідувала відділ кадрів та адміністрацію підприємства для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка працювала керівником відділу кадрів Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка в своїх свідченнях повідомила суду, що ОСОБА_1 знаючи про те, що 20.03.2014 року є останнім днем її роботи не з'явилась для ознайомлення із наказом про звільнення та отримання трудової книжки. Керівництво вживало заходів для вручення позивачці копії наказу та трудової книжки шляхом направлення представників до місця проживання, однак ОСОБА_1 відмовлялась ознайомлюватись із наказом та отримувати трудову книжку. В грудні 2015 року керівництво КСП ім. Іваненка прийняло рішення направити трудову книжку ОСОБА_5 цінним листом, який вона отримала 30.12.2015.

Факт отримання 30.12.2015 поштової кореспонденції, в якій знаходилась трудова книжка ОСОБА_1 із записом про звільнення в зв'язку із скороченням штату на підставі наказу № 29-К від 20.03.2014, підтверджується позивачкою. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на адресу позивачки без її письмової згоди, являється порушенням пункту 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок затвердженої наказом N 58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93. Однак дане порушення не являється підставою для визнання звільнення ОСОБА_5 незаконним та не спростовує факту отримання нею трудової книжки, в якій зазначено підстави її звільнення. Окрім того судом встановлено відсутність вини зі сторони адміністрації відповідача з приводу не ознайомлення ОСОБА_5 з наказом про звільнення та вручення їх трудової книжки в день звільнення.

Суду не надано доказів погодження звільнення працівників ДП СГП ім. Іваненка відповідно до наказу № 29-К від 20.03.2014 з профспілковим комітетом підприємства. Відсутність такого погодження суду підтвердили свідки, допитані в ході судового розгляду. Встановлення даних фактичних обставин вказує, що звільнення ОСОБА_1 відбулось всупереч вимогам частин першої, сьомої статті 43 КЗпП України без попередньої згоди виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Однак незважаючи на виявлене порушення суд відмовляє у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 з пропуском позивачем строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів. Згідно частини 1 даної статті працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що порушення прав позивачки розпочалось в момент її звільнення 20 березня 2014 року. Про порушення свого права вона дізналась 30 грудня 2015 року, з моменту коли отримала поштову кореспонденцію, в якій знаходилась трудова книжка, із записом про звільнення в зв'язку із скороченням штату на підставі наказу № 29-К від 20.03.2014. З позовною заявою позивачка звернулась до суду 09 січня 2018 року тобто поза межами строку для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав, що являється безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи значний термі протягом якого позивачка мала можливість звернутись до суду з позовною заявою про захист свої прав та інтересів, суд не вбачає поважних причин для поновлення строку ОСОБА_1 на звернення до суду для вирішення трудового спору.

З аналогічних підставі суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з КСП Імені Іваненка середнього заробітку за час в имушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 13, 141, 263- 265 ЦПК України, cт. 40, 43, 233 КЗпП України, суд, -

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Колективного сільськогосподарського підприємства Імені Іваненка про поновлення на посаді головного агронома в Колективному сільськогосподарському підприємстві Імені Іваненка та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з часу проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Полтавського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 11.03.2019

Суддя : О.А. Городівський