Постанова

від 19.03.2019 по справі 168/289/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1512/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Гінди О.М.,

за участі секретаря судового засідання Смидюк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року (суддя - Волдінер Ф.А., м. Луцьк, повний текст судового рішення складено 13 грудня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Дубеля Андрія Івановича про скасування протоколу, постанови,припису та акту,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 03.04.2018 звернувся до суду з позовом до головного інспектора будівельного нагляду архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Дубеля А.І., у якому просив: скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2018 №35, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5950 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення; протокол про адміністративне правопорушення від 02.03.2018; припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 02.03.2018; акт складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт №65202.03.2018. В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувані документи є незаконними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач не здійснював огляд документів, будинку, господарських споруд, земельної ділянки. Вказані документи при позивачеві не складались та не пред'являлись для ознайомлення та підпису, всі документи складені відповідачем на комп'ютері, тобто за відсутності позивача. Крім цього, позивач вважає, що жодних правопорушень ним вчинено не було, оскільки всі будівлі, які знаходяться на земельній ділянці позивача збудовані його батьками і незмінно знаходяться на одному і тому ж місці понад 35 років. В технічному паспорті виданому позивачу ТОВ Бюро оцінки та інвентаризації станом на 27.01.2015 відображено всі відповідні споруди. Також позивач звертає увагу, що об'єкт незавершеного будівництва гаража встановлений не на фундаменті, а на бетонних плитах, які мають товщину до 15-ти сантиметрів. Зважаючи на вищевикладене ОСОБА_1 вважає, що ним при здійснені будівельних робіт не порушено вимог чинного законодавства України, а відтак оскаржувані акт, протокол про адміністративне правопорушення, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правилта постанова по справі про адміністративне правопорушення є незаконними та підлягають до скасування, а провадження по адміністративній справі відносно позивача - закриттю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року у справі №168/289/18 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2018 №35 та закрито справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржила Державна архітектурно-будівельна інспекція України, яка із покликанням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт вважає безпідставним скасування судом першої інстанції постанови по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2018 №35 лише з тих підстав, що протокол про адміністративне правопорушення був складений відповідачем не за місцем проведення перевірки, за відсутності позивача, з порушенням, на думку суду, вимог статті 256 КУпАП. Звертає увагу апеляційного суду на те, що КУпАП не встановлено жодних вимог щодо місця складання протоколу, а для ознайомлення позивач отримав вказаний протокол рекомендованим листом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім цього, права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності було роз'яснено позивачу у протоколі про адміністративне правопорушення, повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою наявні докази вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, матеріали проведеної під час контрольного заходу фотофіксації та протокол про адміністративне правопорушення, на підставі яких і було винесено оскаржену постанову.

Позивач по справі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний протокол про адміністративне правопорушення від 02.03.2018 був складений відповідачем не за місцем проведення перевірки та не пропонувався позивачу для ознайомлення, що є істотним порушенням вимог чинного законодавства України та ставить під сумнів легітимність подальших рішень у відповідному адміністративному провадженні і не може тлумачитись, як дефект форми відповідного протоколу, адже безпосередньо впливає на суть рішення, яким особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Дубелем А.І. у період з 01.03.2018 по 15.03.2018 проведено позаплановий захід державного контролю щодо дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт

На підставі звернення фізичної особи ОСОБА_3 від 05.02.2018, наказу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області від 28.02.2018 №64П Про проведення позапланової перевірки , направлення для проведення позапланового заходу №64, відповідач у присутності позивача провів позаплановий захід державного контролю щодо дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті Реконструкція з добудовою індивідуального житлового будинку та нове будівництво господарської будівлі в АДРЕСА_1.

За результатами позапланової перевірки складено акт від 02.03.2018 №65202.03.2018, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1, починаючи з 2015-2016 років самовільно здійснює реконструкцію з добудовою веранди індивідуального житлового будинку та нове будівництво господарської житлової будівлі - гаража без документа дозвільного характеру, що дає право на виконання будівельних робіт, чим порушив вимоги пункту 1 частини першої статті 34, частин першої, другої статті 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , частини другої статті 28 Закону України Про архітектурну діяльність , пункту 3 частини першої статті 25 Закону України Про основи містобудування , абзацу 2 пункту 5, пункту 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 року Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт .

Також за результатами перевірки відповідач склав протокол про адміністративне правопорушення від 02.03.2018 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно із частиною четвертою статті 96 КУпАП. Окрім іншого протокол містить роз'яснення, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 год. 30 хв. 14 березня 2018 року в приміщенні Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області за адресою: 43010, м. Луцьк, вул. Кременецька 38. Враховуючи виявлені та зафіксовані актом № 65202.03.2018 та протоколом від 02.03.2018 порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності відповідач також склав припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.03.2018. Усі зазначені документи були складені відповідачем не за місцем проведення перевірки. Позивач отримав складені за результатами перевірки документи засобами поштового зв'язку 13.03.2018 року.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2018 №35 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5950 грн

Не погодившись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частинами першою, другою статті 254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно положень статті 255 КУпАП, протоколи про правопорушення, зокрема за статтею 96 КУпАП мають право складати особи, уповноважені на проведення перевірок під час здійснення ними архітектурно-будівельного контролю.

Від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, мають право головні інспектори будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурного контролю щодо об'єктів з незначними наслідками (СС1) (стаття 244-6 КУпАП).

Відповідно до статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відтак, статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Таким чином, законом чітко закріплено порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення та права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема право на ознайомлення з протоколом та право надавати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що пунктом 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. Відповідно до пункту 13 вказаного Порядку, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Зі змісту оскарженої постанови по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2018 №35 видно, що така винесена за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 02.03.2018, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 02.03.2018 та акту перевірки №65202.03.2018, у яких було відображено порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що протокол про адміністративне правопорушення від 02.03.2018, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 02.03.2018 та акт перевірки №65202.03.2018 складені головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області не за місцем проведення перевірки, у відсутності позивача, у зв'язку з чим, було порушено вимоги статті 256 КУпАП.

Покликання апелянта на те, що на поштову адресу позивача надсилались копії протоколу, у якому роз'яснено права та обов'язки передбачені статті 268 КУпАП, із якими він міг ознайомитись, є безпідставними, і додатково вказують на відсутність у позивача можливості реалізувати свої процесуальні права та обов'язки у період з дня складення протоколу про адміністративне правопорушення. Більше того, із матеріалів справи видно, що позивач отримав складені за результатами перевірки документи засобами поштового зв'язку лише 13.03.2018, в той час як розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 14.03.2018.

Суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постановав справі про адміністративне правопорушення, якими накладено на позивача адміністративне стягнення, яка прийнята відповідачем на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного з порушенням вимог статті 256 КУпАП, не може вважатись законною. При цьому правильними є висновки суду першої інстанції, який вказав, що це є істотним порушенням вимог чинного законодавства України та ставить під сумнів легітимність подальших рішень у відповідному адміністративному провадженні і не може тлумачитись, як дефект форми відповідного протоколу, адже безпосередньо впливає на суть рішення, яким особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про порушення відповідачем порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема щодо дотримання порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, та як наслідок, наявність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2018 №35, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5950 грн.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначені норми приписують обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не виконано покладеного на нього частиною другою статті 71 КАС України процесуального обов'язку та не доведено правомірність оскаржуваної постанови, що є підставою для її скасування, як протиправної.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.

Керуючись ч.3 ст.243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. М. Багрій О. М. Гінда Повне судове рішення складено 22 березня 2019 року.