Постанова

від 27.02.2019 по справі 814/2412/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/2412/17 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представників позивача Коровій Д.Л. та адвоката Кірюхіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Кор-Буд та Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 23.07.2018 р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Кор-Буд до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16.11.2017 року ТОВ Ді Кор-Буд звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.11.2017 року №00038061406, №00038131402, №00038141402, №00038161402, якими позивачу визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними, оскільки ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки про нібито нереальність здійснених у перевіряємий період господарських операцій.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року адміністративний позов ТОВ Ді Кор-Буд - задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.11.2017 року №00038061406 та №00038131402. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, директор ТОВ Ді Кор-Буд 27.08.2018 року та представник ГУ ДФС у Миколаївській області 06.11.2018 року (повторно ), подали апеляційні скарги, в яких зазначили, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року та прийняти нове, яким позивач просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач, відповідно, - відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судових засіданнях суду апеляційної інстанції представники позивача апеляційну скаргу податкового органу категорично не визнали та, в свою чергу, підтримали свою апеляційну скаргу і мотивовано наполягали на її задоволенні.

Представник відповідача в жодне судове засідання суду 2-ї інстанції ( 07.11.2019р.,12.12.2018р.,23.01.2019р.,20.02.2019р.,27.02.2019р .) не прибув, про день, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином повідомлявся, а в останнє судове засідання надіслав клопотання розглянути справу без його участі або в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для їх часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ Ді Кор-Буд (код ЄДРПОУ 34510974) 20.07.2006р. зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міськради, 24.07.2006р. взято на податковий облік в ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва та з 31.01.2010р. зареєстровано платником ПДВ (свідоцтво №100265838 ).

ТОВ Ді Кор-Буд (м.Миколаїв, вул.Радянська,3/1 ) здійснює діяльність за КВЕД: 38.11, 41.10, 41.20, 43.11, 43.31, 43.34, 43.91, основний вид діяльності - Будівництво житлових і нежитлових будівель , в зв'язку із чим, має 2 ліцензії: Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 22.04.2011р. №576182 та ДАБІ України від 13.07.2016р. №25-Л, а також 3 Дозволи Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки.

В період з 14.08.2017р. по 04.09.2017р. посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області, на підставі наказу №1286 від 31.07.2017р., було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Ді Кор-Буд з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., в т.ч. з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р. та з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено Акт від 11.09.2017р. №1224/1429-14-02/34510974, в якому зафіксовано порушення підприємством позивача приписів податкового законодавства, а саме:

- ст.14 п.14.1. пп.14.1.54., ст.44 п.44.2., ст.134 п.134.1. пп.134.1.1., ст.138 п.138.1., п.138.2., ст.139 п.139.1. пп.139.1.9. ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 274 245 грн.;

- ст.187 п.187.1., п.187.7., ст.188 п.188.1., ст.198 п.198.1., п.198.3., п.198.6., ст.200 п.200.1., п.200.2., ст.201 п.201.10. ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 1078179 грн.;

- п.201.10. ст.201 ПК України, що виразилось у відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які видані позивачем покупцю - неплатнику ПДВ, на загальну суму 665 636 грн.;

- гл.2 п.2.11., гл.3 п.3.1., п.3.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затв. постановою Правління НБУ 15.12.2004р. №637, зареєстроване в МЮ України 13.01.2005р. за №40/10320 ), а саме готівкові розрахунки проведено без подання одержувачем коштів відповідного платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, що додаються до звітів про використання коштів як на відрядження, так і на інші потреби, на загальну суму 429 694,75 грн.

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки, 03.11.2017 року уповноваженою особою ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00038061406 - яким до підприємства позивача за порушення приписів Положення №637 застосовано штраф в розмірі 279642,04 грн.;

- №00038131402 - яким до підприємства позивача за відсутність реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 467895 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 233947,61 грн.;

- №00038141402 - яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 274245 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 68561,25 грн.;

- №00038161402 - яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну 963073 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 240768,25 грн.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з часткової неправомірності дій та спірних рішень відповідача.

Однак, разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх лише частково обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України , в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Як слідує зі змісту положень п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, з урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку повинні братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як визначено п.14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням ) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, у відповідності до вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств , зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (зменшення або збільшення ) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку ), визначеного у фінансовій звітності підприємства.

Згідно із п.135.1 ст.135 та п.137.1 ст.137 ПКУ, базою оподаткування є вираження об'єкту оподаткування, визначеного відповідно до ст.134 цього Кодексу. Нараховується ж податок платником самостійно за ставкою ( 18% ), визначеною ст.136 даного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної відповідно до ст.135 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту положень ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, т.б. витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, право платника податку на прибуток на формування витрат, що враховуються під час визначення об'єкта оподаткування податком (валових витрат ) знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності.

При цьому, витрати підприємства враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (валових витрат ) підприємства.

Як слідує зі змісту приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, постачання послуг, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимогами п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення ) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у т.ч. у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності ); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

А у відповідності до п.198.2 ст.198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті ) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПКУ ).

Так, як видно з положень п.201.10 ст.201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Як вже зазначалося вище, згідно із п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що цей Закон поширюється зокрема на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також, ч.ч.1,2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми ); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вищенаведені законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних ), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Так, як встановлено з матеріалів справи судом апеляційної інстанції, позивач - ТОВ Ді Кор-Буд у перевіряємий період, т.б. з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., мав господарські відносини, зокрема, з ТОВ Рост , ТОВ Укрінтеко , ТОВ Укртранс-Порт , ТОВ БЦ-Альянс , ТОВ Інтерсофт-Аудит , ТОВ Сейн ЛТД , ТОВ Юг-Зернострой , ТОВ Майтей , ТОВ Стеді Груп , Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та Управлінням ЖКГ та капітального будівництва Вознесенської міськради.

Як свідчить спірний акт перевірки від 11.09.2017р., усі господарські операції з вказаними вище контрагентами (постачальниками, підрядниками і замовниками ), на думку контролюючого органу, є нереальними і безтоварними, а також були оформлені з численними порушеннями податкового законодавства.

Проте, суд апеляційної інстанції, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, не може повністю погодитися з такою позицією та висновками податкового органу, та з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, 02.07.2014 року між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ Рост (код ЄДРПОУ 31034113 ) було укладено договір підряду №007 (т.2 а.с.130 ), відповідно до умов п.п.1.1,3.1,7.1 якого, підрядник , як власними силами, так і залученою в необхідній кількості робочою силою, на замовлення позивача, повинен виконати будівельні роботи із встановлення вентиляції і кондиціонування, а також будівельно-монтажні роботи на Южноукраїнській АЕС загальною вартістю 196632,72 грн. (в т.ч. ПДВ 32772,12 грн .), однак остаточна договірна ціна визначається підрядником залежно від витрат при виконанні робіт.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 21.07.2014р. між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ Рост було укладено договір постачання №78 (т.2 а.с.129 ), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити підприємству позивача товар (тротуарні бетонні плити ) на загальну суму 33420 грн. (в т.ч. ПДВ 5570 грн. ).

На підтвердження реального виконання зазначених вище договорів поставки та підряду позивачем було надано як до перевірки, так і до суду, належним чином оформлений та підписаний діючими директорами підприємств договір підряду №007, договір поставки №78, акти приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2в від 21.07.2014р., 22.07.2014р., 23.07.201.,24.07.2014р . на загальну суму 230052,71 грн . (в т.ч. ПДВ 38342,12 грн. )), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, видаткову накладну від 25.07.2014р., ТТН №Р25 від 25.07.2014р., подорожній лист від 25.07.2014р., податкові накладні, які, в свою чергу, були своєчасно зареєстровані в ЕРПН (т.2 а.с.129-167 ).

Як вбачається з матеріалів справи, по вказаним вище договорам підряду №007 та постачання №78, директор ТОВ Ді Кор-Буд особисто розрахувався з постачальником/підрядником ТОВ Рост (код ЄДРПОУ 31034113 ) у повному обсязі власними готівковими коштами в сумі 230052,71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру та звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (т.4 а.с.24-48 ).

В подальшому, як видно з матеріалів справи та самого акту перевірки, вищевказані господарські операції позивач відобразив в своєму бухгалтерському обліку (проводки Дт201, Дт91, Дт643, Дт631 ), а зазначені вище суми, сплачені на користь ТОВ Рост (в т.ч. і сплачену до бюджету суму ПДВ - 38342,12 грн. ), відповідно, відобразив у власному податковому кредиті за липень 2014 року.

Далі, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, 14.08.2014р. між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ Інтерсофт -Аудит (код ЄДРПОУ 3 8729322) було укладено договір постачання №14/08-14 (т.2 а.с.169 ), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити підприємству позивача товар (цемент та пісок ) на загальну суму 84759,87 грн. (в т.ч. ПДВ 14126,65 грн. ).

На підтвердження реального виконання зазначеного вище договору поставки від 14.08.2014р. позивачем було надано як до перевірки, так і до суду, належним чином оформлений та підписаний діючими директорами підприємств договір поставки №14/08-14, 2 видаткові накладні №5 від 14.08.2014р. і №6 від 15.08.2014р., ТТН №Р5 від 14.08.2014р. і №Р6 від 15.08.2014р., 2 податкові накладні від 14.08.2014р. і 15.08.2014р, які, в свою чергу, були своєчасно зареєстровані в ЕРПН (т.2 а.с.169-175 ).

Як вбачається з матеріалів справи, по вказаному вище договору поставки №14/08-14, директор ТОВ Ді Кор-Буд особисто розрахувався з постачальником ТОВ Інтерсофт -Аудит (код ЄДРПОУ 38729322 ) у повному обсязі власними готівковими коштами в сумі 84759,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру та звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (т.4 а.с.17-26 ).

В подальшому, як видно з матеріалів справи та самого акту перевірки, вищевказану господарську операцію позивач відобразив в своєму бухгалтерському обліку за серпень 2014р. (проводки Дт201, Дт643, Дт631 ), а зазначені вище суми, сплачені на користь ТОВ Інтерсофт -Аудит (в т.ч. і сплачену до бюджету суму ПДВ - 14126,65 грн. ), відповідно, відобразив у власному податковому кредиті за серпень 2014 року.

З матеріалів справи також встановлено, що між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ Стеді Груп (код ЄДРПОУ 38790439 ) було укладено 2 договори постачання №04/09 від 04.09.2014р. та №05/01-15 від 05.01.2015р. (т.2 а.с.176 ), відповідно до умов яких, постачальник зобов'язується поставити підприємству позивача товар (будівельні матеріали ) на загальну суму 479769,27 грн. (в т.ч. ПДВ 79961,54 грн. ).

На підтвердження реального виконання зазначених вище договорів поставки від 04.09.2014р. і 05.01.2015р. позивачем було надано як до перевірки, так і до суду, належним чином оформлений та підписаний діючими директорами підприємств договори поставки №04/09 та №05/01-15, видаткові накладні №7 від 04.09.2014р., №17 від 16.09.2014р., №20 від 18.09.2014р., №22 від 23.09.2014р., №23 від 24.09.2014р., №№36,37,38 від 30.09.2014р., №4 від 08.01.2015р., №3 від 05.01.2015р., ТТН та податкові накладні, які, в свою чергу, були своєчасно зареєстровані в ЕРПН (т.2 а.с.176-213 ).

Як вбачається з матеріалів справи, по вказаним вище договорам поставки №04/09 від та №05/01-15, директор ТОВ Ді Кор-Буд особисто розрахувався з постачальником ТОВ Стеді Груп (код ЄДРПОУ 38790439 ) у повному обсязі (т.б. в сумі 479769,27 грн .) як власними готівковими коштами, так і безготівковими через банк, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними банківськими платіжними дорученнями, квитанціями до прибуткового касового ордеру та звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (т.3 а.с.137-139,245-250, т.4 а.с.1-16 ).

В подальшому, як видно з матеріалів справи та самого акту перевірки, вищевказану господарську операцію позивач відобразив в своєму бухгалтерському обліку за вересень 2014р. і січень 2015р. (проводки Дт201, Дт643, Дт631 ), а зазначені вище суми, сплачені на користь ТОВ Стеді Груп (в т.ч. і сплачені до бюджету суми ПДВ - 62637,33 грн. і 17324,22 грн. ), відповідно, відобразив у власному податковому кредиті за вересень 2014 року та січень 2015 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ БЦ-Альянс (код ЄДРПОУ 38614432 ) було укладено договір поставки №10/1 від 01.10.2014р. (т.2 а.с.214 ), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити підприємству позивача товар (будівельні матеріали ) на загальну суму 57999,94 грн. (в т.ч. ПДВ 96656,66 грн. ).

На підтвердження реального виконання зазначеного вище договору поставки від 01.10.2014р. позивачем було надано як до перевірки, так і до суду, належним чином оформлений та підписаний діючими директорами підприємств договір поставки №10/01, видаткові накладні №47 від 03.10.2014р., №46 від 01.10.2014р., №48 від 06.10.2014р., №49 від 07.10.2014р., №50 від 08.10.2014р., №51 від 09.10.2014р., №52 від 10.10.2014р., №53 від 14.10.2014р., №54 від 15.10.2014р., №55 від 17.10.2014р., №56 від 20.10.2014р., №57 від 21.10.2014р., ТТН, подорожні листи та податкові накладні, які, в свою чергу, були своєчасно зареєстровані в ЕРПН (т.2 а.с.214-250, т.3 а.с.1-5 ).

Як вбачається з матеріалів справи, по вказаному вище договору поставки №10/01, директор ТОВ Ді Кор-Буд особисто розрахувався з постачальником ТОВ БЦ-Альянс у повному обсязі (т.б. в сумі 559642,04 грн .) як власними готівковими коштами, так і безготівковими через банк, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними банківськими платіжними дорученнями, квитанціями до прибуткового касового ордеру та звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (т.3 а.с.140,141,222-246 ).

В подальшому, як видно з матеріалів справи та самого акту перевірки, вищевказану господарську операцію позивач відобразив в своєму бухгалтерському обліку за жовтень 2014р. (проводки Дт201, Дт643, Дт631 ), а зазначені вище суми, сплачені на користь ТОВ БЦ-Альянс (в т.ч. і сплачену до бюджету суму ПДВ - 96656,65 грн. ), відповідно, відобразив у власному податковому кредиті за жовтень 2014 року.

Також, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, 27.10.2014 року між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ Укрінтеко (код ЄДРПОУ 3908758 ) було укладено договір підряду №27\10-14 (т.3 а.с.6 ), відповідно до умов п.п.1.1,3.1,3.3,7.1 якого, підрядник , як власними силами, так і залученою в необхідній кількості робочою силою, на замовлення позивача, повинен виконати будівельні роботи з реконструкції покрівлі будинку по вул. Суворова,108 в м.Снігурівка Миколаївської області загальною вартістю 147105,67 грн. (в т.ч. ПДВ 24517,61 грн .), однак остаточна договірна ціна визначається підрядником залежно від витрат при виконанні робіт.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, 03.11.2014р. між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ Укрінтеко було укладено договір поставки №03\11 (т.3 а.с.5 ), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити підприємству позивача товар (будівельні матеріали ) на загальну суму 57251 грн. (в т.ч. ПДВ 9541,83 грн. ).

На підтвердження реального виконання зазначених вище договорів поставки та підряду позивачем було надано як до перевірки, так і до суду, належним чином оформлені та підписані діючими директорами підприємств договір підряду №27\10-14, договір поставки №03/11, акти приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2в від 06.11.2014р., 04.11.2014р., 03.11.2014р. на загальну суму 230052,71 грн . (в т.ч. ПДВ 38342,12 грн. )), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, видаткові накладні №62, №63, ТТН №Р62, №Р63, подорожні листи, податкові накладні, які, в свою чергу, були своєчасно зареєстровані в ЕРПН (т.3 а.с.5-29 ).

Як вбачається з матеріалів справи, по вказаним вище договорам підряду та поставки, директор ТОВ Ді Кор-Буд особисто розрахувався з постачальником/підрядником ТОВ Укрінтеко у повному обсязі власними готівковими коштами в сумі 219002,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру та звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (т.3 а.с.202-223 ).

В подальшому, як видно з матеріалів справи та самого акту перевірки, вищевказані господарські операції позивач відобразив в своєму бухгалтерському обліку (проводки Дт201, Дт91, Дт643, Дт631 ), а зазначені вище суми, сплачені на користь ТОВ Укрінтеко (в т.ч. і сплачену до бюджету суму ПДВ - 36833,70 грн. ), відповідно, відобразив у власному податковому кредиті за листопад 2014 року.

З матеріалів справи також встановлено, що 01.07.2014 року між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ Укртранс-Порт (код ЄДРПОУ 39053924) було укладено договір оренди будівельних машин і механізмів №47 (т.3 а.с.30 ), відповідно до умов якого, орендодавець за оплату надає позивачу (орендарю) в тимчасове володіння і користування техніку , а також транспортні послуги.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 19.11.2014р. між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ Укртранс-Порт було укладено договір підряду №19-11-14 (т.3 а.с.32 ), відповідно до умов якого, підрядник як власними силами, так і залученою в необхідній кількості робочою силою, на замовлення позивача, повинен виконати будівельні роботи з капітального ремонту тротуарів по вул.Леніна в м.Снігурівка на загальну суму 175952,40 грн. (в т.ч. ПДВ 29325,40 грн. ).

Також, по справі встановлено, що між ТОВ Ді Кор-Буд і ТОВ Укртранс-Порт 20.11.2014р. було укладено договір підряду №20-11-14 (т.3 а.с.34 ), відповідно до умов якого, підрядник , як власними силами, так і залученою в необхідній кількості робочою силою, на замовлення позивача, повинен виконати будівельні роботи з капітального ремонту ДНЗ Зірочка (вул.Малиновського,30а, м.Нова Одеса ) на загальну суму 94311,60 грн. (в т.ч. ПДВ 15718,60 грн. ).

На підтвердження реального виконання зазначених вище договорів оренди та підрядів позивачем було надано як до перевірки, так і до суду, належним чином оформлені та підписані діючими директорами підприємств договір оренди №47, договори поставки №19-11-14 і №20-11-14, акти приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в на загальну суму 336720 грн. (в т.ч. ПДВ 56120 грн .), акт здачі-прийому робіт №77 від 29.12.2014р. (за договором оренди), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, довідку про вартість транспортних послуг, податкові накладні, які, в свою чергу, були своєчасно зареєстровані в ЕРПН (т.3 а.с.30-70 ).

Як вбачається з матеріалів справи, по вказаним вище договорам оренди і підряду, директор ТОВ Ді Кор-Буд особисто розрахувався з підрядником ТОВ Укрітранс-Порт у повному обсязі власними готівковими коштами в сумі 336720 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру та звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (т.3 а.с.163-196 ).

В подальшому, як видно з матеріалів справи та самого акту перевірки, вищевказані господарські операції позивач відобразив в своєму бухгалтерському обліку (проводки Дт201, Дт91, Дт643, Дт631 ), а зазначені вище суми, сплачені на користь ТОВ Укрінтеко (в т.ч. і сплачену до бюджету суму ПДВ - 56120 грн. ), відповідно, відобразив у власному податковому кредиті за грудень 2014 року.

Судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ Сейн-ЛТД (код ЄДРПОУ 38694269 ) було укладено договір поставки №24/02 від 24.02.2015р. (т.3 а.с.71 ), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити підприємству позивача товар (будівельні матеріали ).

Крім того, як свідчать матеріали справи, 02.04.2015р. між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ Сейн-ЛТД (код ЄДРПОУ 38694269 ) було укладено договір №4 поставки послуг з ремонту приміщень в магазинах АТБ (м.Миколаїв ) на загальну суму 255722,40 грн. (ПДВ 42620,40 грн .).

На підтвердження реального виконання зазначених вище договорів поставки та постачання послуг від 02.04.2015р. і 24.02.2015р. позивачем було надано як до перевірки, так і до суду, належним чином оформлені та підписані діючими директорами підприємств договір поставки №24/02, договір постачання послуг №4, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт, видаткові накладні, ТТН №Р3, №Р2, №Р1, подорожні листи та податкові накладні, які, в свою чергу, були своєчасно зареєстровані в ЕРПН (т.3 а.с.71-98 ).

Як вбачається з матеріалів справи, по вказаним вище договорам поставки та постачання послуг, ТОВ Ді Кор-Буд розрахувалося з постачальником ТОВ Сейн ЛТД у повному обсязі (т.б. в сумі 502722,40 грн .) в безготівковій формі через банк, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними банківськими платіжними дорученнями, (т.3 а.с.142-148 ).

В подальшому, як видно з матеріалів справи та самого акту перевірки, вищевказані господарські операції позивач відобразив в своєму бухгалтерському обліку за жовтень 2014р. (проводки Дт201, Дт643, Дт631 ), а зазначені вище суми, сплачені на користь ТОВ Сейн ЛТД (в т.ч. і сплачені до бюджету суми ПДВ - 15166,66 грн., 26000 грн., 42620,40 грн. ), відповідно, відобразив у власному податковому кредиті за лютий-квітень 2015 року.

Далі, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, 02.03.2015р. між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ ЮГ-Зернострой (код ЄДРПОУ 39356564 ) було укладено договір підряду №02/03-15 (т.3 а.с.99 ), відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується, як власними силами, так і залученою в необхідній кількості робочою силою, на замовлення позивача, виконати ремонтні роботи в будівлі, за адресою: м.Київ, вул.Русанівська набережна,18 загальною вартістю 101300,75 грн. (в т.ч. ПДВ 16883,46 грн .), однак остаточна договірна ціна визначається підрядником залежно від витрат при виконанні робіт.

На підтвердження реального виконання зазначеного вище договору підряду від 02.03.2015р. позивачем було надано як до перевірки, так і до суду, належним чином оформлений та підписаний діючими директорами підприємств договір підряду №02/03-15, довідку вартості виконаних робіт, акт прийому виконаних будівельних робіт від 26.03.2015р., податкова накладна від 26.03.2015р, яка, в свою чергу, була своєчасно зареєстрована в ЕРПН (т.3 а.с.99-113 ).

Як вбачається з матеріалів справи, по вказаному вище договору підряду від 02.03.2015р., ТОВ Ді Кор-Буд розрахувався з підрядником ТОВ ЮГ-Зернострой у у повному обсязі (т.б. в сумі 101300,75 грн .) в безготівковій формі через банк, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними банківськими платіжними дорученнями (т.3 а.с.149,150 ).

В подальшому, як видно з матеріалів справи та самого акту перевірки, вищевказану господарську операцію позивач відобразив в своєму бухгалтерському обліку за березень 2015р. (проводки Дт201, Дт643, Дт631 ), а зазначені вище суми, сплачені на користь ТОВ ЮГ-Зернострой (в т.ч. і сплачену до бюджету суму ПДВ - 16883,46 грн. ), відповідно, відобразив у власному податковому кредиті за березень 2015 року.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ Ді Кор-Буд та ТОВ Майтей (код ЄДРПОУ 39879711 ) було укладено договір поставки №15 від 18.08.2015р. (т.3 а.с.114 ), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити підприємству позивача товар (будівельні матеріали ).

На підтвердження виконання зазначеного вище договору поставки від 18.08.2015р. позивачем було надано як до перевірки, так і до суду, належним чином оформлений та підписаний діючими директорами підприємств договір поставки №15, видаткові накладні, ТТН, подорожні листи та податкові накладні, які, в свою чергу, були своєчасно зареєстровані в ЕРПН (т.3 а.с.114-136 ).

Як вбачається з матеріалів справи, по вказаним вище договорам поставки та постачання послуг, ТОВ Ді Кор-Буд розрахувалося з постачальником ТОВ Майтей у повному обсязі (т.б. в сумі 720508,53 грн .) в безготівковій формі через банк, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними банківськими платіжними дорученнями, (т.3 а.с.151-162 ).

В подальшому, як видно з матеріалів справи та самого акту перевірки, вищевказану господарську операцію позивач відобразив в своєму бухгалтерському обліку за серпень 2015р. (проводки Дт201, Дт643, Дт631 ), а зазначені вище суми, сплачені на користь ТОВ Майтей (в т.ч. і сплачену до бюджету суму ПДВ - 120084,75грн. ), відповідно, відобразив у власному податковому кредиті за серпень 2015 року.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, 07.12.2015 року між ТОВ Ді Кор-Буд та УКБ Миколаївської ОДА (код ЄДРПОУ 04013962) було укладено договір підряду №56 (т.4 а.с.47 ), відповідно до умов якого, позивач (підрядник), як власними силами, так і залученою в необхідній кількості робочою силою, на замовлення УКБ, зобов'язується виконати роботи з будівництва об'єкта (накопичувач води), розташованого на майданчику насосної станції по вул.Маяковського в м.Снігурівка загальною вартістю 2900000 грн. (в т.ч. ПДВ 483333 грн .).

Також з матеріалів справи вбачається, 05.09.2016р. між ТОВ Ді Кор-Буд та УКБ Миколаївської ОДА (код ЄДРПОУ 04013962) було укладено 2-й договір підряду №29 (т.4 а.с.55 ), відповідно до умов якого, позивач (підрядник), як власними силами, так і залученою в необхідній кількості робочою силою, на замовлення УКБ, зобов'язується виконати роботи з будівництва об'єкта (очисні споруди Снігурівської ЦРЛ ), розташованого по вул.Жовтнева,1 в м.Снігурівка загальною вартістю 2590000 грн. (в т.ч. ПДВ 431666 грн .).

По справі також встановлено, що 26.12.2016р. між ТОВ Ді Кор-Буд та УКБ Миколаївської ОДА (код ЄДРПОУ 04013962) було укладено 3-й договір підряду №96 (т.4 а.с.59 ), відповідно до умов якого, позивач (підрядник), як власними силами, так і залученою в необхідній кількості робочою силою, на замовлення УКБ, зобов'язується виконати роботи з будівництва об'єкта (накопичувач води), розташованого на майданчику насосної станції по вул.Маяковського в м.Снігурівка загальною вартістю 799 874 грн. (в т.ч. ПДВ 133312 грн .).

На підтвердження реального виконання зазначених вище 3-х договорів підряду позивачем було надано як до перевірки, так і до суду, належним чином оформлені та підписані діючими керівниками підприємства і УКБ договори підряду №56, №29, №96, акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.№КБ-2в ), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, податкові декларації з ПДВ (з додатками) та податкові накладні на суми ПДВ 87916,72 грн., 67488,28 грн. і 1390,17 грн. (т.4 а.с.47-250, т.5 а.с.1-42 ).

Як вбачається з матеріалів справи, по усім вказаним вище 3-м договорам підряду УКБ Миколаївської ОДА в період з 18.12.2015р. по 29.12.2015р. та з 27.12.2016р. по 29.12.2016р. повністю розрахувалося з ТОВ Ді Кор-Буд у безготівковій формі через банк, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними банківськими платіжними дорученнями (т.4 а.с.68,71,72 ).

В подальшому, як видно з матеріалів справи та самого акту перевірки, вищевказані господарські операції з УКБ Миколаївської ОДА підприємство позивача частково відобразило в своєму бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, судом апеляційної інстанції беззаперечно встановлено, що підприємством позивача та його контрагентами, в даному випадку, було виконано всі зобов'язання та умови договорів підрядів і поставок, які, в свою чергу, до цього часу недійсними або фіктивними в судовому порядку не визнані, а відтак, останні, в силу ст.204 ЦК України, є правомірними.

Що ж стосується посилань контролюючого органу, в обгрунтування своїх висновків про безтоварний (фіктивний) характер усіх господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами - ТОВ Рост , ТОВ Укрінтеко , ТОВ Укртранс-Порт , ТОВ БЦ-Альянс , ТОВ Інтерсофт-Аудит , ТОВ Сейн ЛТД , ТОВ Юг-Зернострой , ТОВ Майтей та ТОВ Стеді Груп , на податкову інформацію та аналіз баз даних ІС Податковий блок , то судова колегія таку правову позицію відповідача вважає помилковою, недостатньо обґрунтованою та взагалі безпідставною, з огляду на наступне.

Так, на думку суду 2-ї інстанції, вказані вище податкова інформація та проведений посадовою особою відповідача аналіз баз даних ІС Податковий блок , не є належними і достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між зазначеними вище контрагентами та позивачем, оскільки ними зафіксовано лише факт наявності інформації про існування у цих контрагентів певних порушень податкового законодавства та деяких дефектів в їх податковому обліку, тобто, в даному випадку, первинна документація і реальність господарських операцій (в т.ч. і по ланцюгу ) цих платників фактично не були предметом ні зустрічної перевірки, ні позапланової документальної перевірки.

При цьому, слід зауважити, що відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок доказування фактів та усіх обставин безтоварності або нереальності господарських договорів покладено виключно на податковий орган, а не на платника податків, т.б. не на позивача.

В даному ж конкретному випадку, на думку судової колегії, відповідачем таких беззаперечних доказів щодо нереальності господарських правовідносин між ТОВ Ді Кор Буд та ТОВ Рост , ТОВ Укрінтеко , ТОВ Укртранс-Порт , ТОВ БЦ-Альянс , ТОВ Інтерсофт-Аудит , ТОВ Сейн ЛТД , ТОВ Юг-Зернострой , ТОВ Майтей , ТОВ Стеді Груп не надано, а наявні у спірному Акті перевірки висновки, в свою чергу, є необґрунтованими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Так, як видно з матеріалів справи, усі зазначені вище контрагенти позивача як на момент укладення, так і на момент виконання спірних господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі ЮО та ФОП, а також в якості платників ПДВ, мали індивідуальні податкові номери, їх діяльність була пов'язана з будівництвом або оптовою торгівлею в т.ч. будівельними матеріалам, а виписані ними податкові накладні були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, усі ці Товариства (т.б. контрагенти позивача ) на момент здійснення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах ДФС та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. У такому разі, враховуючи вказані вище обставини, Державна фіскальна служба та її органи не мають права заперечувати можливість формування позивачем свого податкового кредиту за рахунок цих підприємств без достатніх для цього підстав.

Що ж стосується інших тверджень відповідача, в обґрунтування своєї позиції, то питання за рахунок яких саме трудових ресурсів (власних, залучених за цивільно-правовими договорами чи навіть неоформленими працівниками ) ці контрагенти-підрядники виконували свої зобов'язання перед ТОВ Ді Кор Буд не може впливати на можливість врахування позивачем цих коштів у власному податковому кредиті.

Тобто, у якій же саме спосіб підрядники (або постачальники ) виконували свої договірні зобов'язання перед підприємством позивача фактично є їх власною та індивідуальною відповідальністю, а тому, у разі порушень цими підприємствами-підрядниками під час здійснення спірних господарських операцій вимог трудового чи податкового законодавства, це не може бути належними і достатніми підставами для позбавлення покупців-замовників (яким є позивач ) права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту та валових витрат.

Отже, на думку суду, відповідач, в даному конкретному випадку, невиправдано спрощує процес доведення фактів відсутності реальних господарських операцій та фактично перебільшує юридичне значення податкової інформації з власних Баз даних, яка, в свою чергу, носить виключно інформативний характер та не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.

Також, слід звернути увагу й на те, що відносно усіх зазначених вище підприємств-контрагентів в матеріалах справи відсутні відомості щодо визнання їх фіктивними підприємствами, як, в свою чергу, відсутні і вироки суду щодо засудження їх керівників чи засновників за діяльність, пов'язану з ухиленням від сплати податків або створенням фіктивних підприємств.

Що ж стосується посилань відповідача на наявність певних недоліків (або помилок) у деяких оформлених за цими господарськими операціями первинних документах, то з цього приводу слід вказати, що ці недоліки не є суттєвими та теж, в свою чергу, не є достатніми доказами або підставами для заперечення самого факту проведення цих господарських операцій.

Таким чином, усі претензії контролюючого органу до зазначених вище контрагентів позивача є передчасними та фактично носять загальний, неконкретний і абстрактний характер, а також ґрунтуються на припущеннях.

Позивач же, в свою чергу, в судових засіданнях довів, що усі здійснені ним господарські операції (відносини) з вказаними контрагентами мали реальний характер, а придбані товари та підрядні роботи (послуги) були використані ним у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни його майнового стану та були належним чином відображені у податковій звітності.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний або нереальний характер спірних операцій ґрунтується лише на припущеннях та на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Отже, оскільки зроблені у спірному Акті перевірки висновки є поверховими та передчасними, а всі претензії до взаємовідносин контрагентів фактично носять загальний та неконкретний характер, то колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Миколаївській області від 03.11.2017р. №00038141402 - в повному обсязі та №00038161402 від 03.11.2017р. - частково, т.б. в частині збільшення ТОВ Ді Кор-Буд суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 534612,5 грн. (з яких 427690 грн. - за основним зобов'язанням та 106922,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями ).

Що ж стосується іншої частини оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.11.2017р. №00038161402, то з цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Так, як видно з матеріалів справи, нарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ цим податковим повідомленням-рішенням №00038161402 пов'язано, окрім вищенаведеного, і з тим, що в грудні 2015р. та грудні 2016р., ТОВ Ді Кор-Буд , отримавши від Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА оплату за виконані будівельні роботи, виписало та зареєструвало не усі податкові накладні, а саме не виписало і не зареєструвало ПН на загальну суму ПДВ 535383 грн. та відповідно, не включило цю суму до складу своїх податкових зобов'язань у відповідних податкових періодах.

Так, судовою колегією встановлено, що позивач в судових засіданнях фактично не заперечував проти цих обставин, лише зазначаючи у своє виправдання про те, що у ці передсвяткові дні (т.б. 30 грудня 2015р. та 2016р .) фактично не мав змоги користуватися та розпоряджатися даними коштами.

Проте, слід зазначити, що позивач, як підрядник, був саме отримувачем цих коштів, як оплати за виконані ним будівельні роботи, а тому його посилання на неможливість розпоряджатися даними коштами або здійснювати інші операції фактично не мають жодного значення. До того ж, при цьому, слід врахувати й те, що позивач, на думку суду, фактично був обізнаний із приписами ст.201 ПК України, про що свідчить той факт, що він у ці ж самі періоди часу (т.б. 18.12.2015р., 29.12.2015р. та 29.12.2016р .) виписав на адресу замовника - УКБ Миколаївської ОДА на виконання тих самих договорів підряду 6 (шість) інших податкових накладних та зареєстрував їх.

Як слідує зі змісту вимог п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При чому, необхідно вказати, що ПК України не містить норм, які б дозволяли у випадку несвоєчасного декларування платником своїх зобов'язань, що пов'язаний із незалежними від нього причинами, звільнити його від такого обов'язку або від відповідальності.

Отже, за таких обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає висновок контролюючого органу про те, що позивач, всупереч вимогам п.201.10 ст.201 ПК України, своєчасно не виписав та не зареєстрував податкові накладні на загальну суму ПДВ 535383 грн. та відповідно не нарахував і не задекларував ці суми ПДВ, обґрунтованими та заснованим на законі, в зв'язку із чим, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2017р. №00038161402 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 535383 грн. задоволенню дійсно не підлягають.

Стосовно ж спірного питання щодо застосування до ТОВ Ді Кор-Буд податковим повідомленням-рішенням №00038131402 від 03.11.2017р. штрафу в розмірі 233947 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 467895 грн., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як вбачається зі спірного Акту перевірки, нарахування позивачу цих штрафних санкцій фактично пов'язано із тим, що у 2015-2016р.р. він своєчасно не зареєстрував три податкові накладні, видані неплатникам ПДВ - Управлінню капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та Управлянню житлово-комунального господарства Вознесенської міської ради.

Дійсно, суд погоджується із тим, що відсутність своєчасного декларування ПДВ правомірно вплинула на донарахування позивачу грошового зобов'язання із цього податку рішенням №00038131402 від 03.11.2017р., але фактично додаткове застосування штрафу за порушення термінів реєстрації цих податкових накладних є безпідставним.

Так, станом на грудень 2015р. та грудень 2016р. пункт 120-1.1 ст.120-1 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин ) фактично визначав, що порушення термінів реєстрації податкових накладних тягне за собою відповідальність лише тільки у випадку, коли такі п/накладні видаються платнику ПДВ.

Управління ж капітального будівництва Миколаївської ОДА та Управляння ЖКГ та КБ Вознесенської міської ради, в свою чергу, як вже зазначалося вище, в момент здійснення спірних господарських операцій не були платниками ПДВ та не вимагали від позивача виписки та реєстрації податкових накладних.

Редакція цієї статті 120-1 ПК України, на яку посилається відповідач в своїх запереченнях та апеляційній скарзі, набрала чинності лише у 2017 році, а тому, відповідно, саме з цього часу відповідальність за відсутність своєчасної реєстрації податкових накладних настає незалежно від статусу отримувача такої накладної - платник ПДВ чи ні.

Безпідставними є і посилання відповідача на норми розділу XX підрозділу 10 п.11 ПК України, який передбачає, що штрафні санкції застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо їх застосування, так як відсутність реєстрації податкової накладної, яка надається особі - неплатнику ПДВ у 2015-2016р.р. взагалі не розцінювалось ПК України, як порушення, тоді як відповідач посилається на норму ПКУ, яка встановлює розмір такої відповідальності.

Отже, з урахуванням викладеного та приймаючи до уваги положення п.120-1.1 ст.120-1 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин ) та приписи ст.58 Конституції України, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00038131402 про накладення на підприємство позивача штрафу в розмірі 233947,61 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних.

Що ж стосується інших позовних вимог ТОВ Ді Кор-Буд , пов'язаних із скасуванням податкового повідомлення-рішення №00038061406 від 03.11.2017р., апеляційний суд зазначає наступне.

Так, накладаючи на позивача штраф в сумі 279642 грн. за порушення ним вимог гл. 2 п.2.11., гл. 3 п.п.3.1.,3.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004р., чинного на час здійснення позивачем готівкових розрахунків з деякими контрагентами, відповідач виходив з того, що внесення керівником (директором) ТОВ Ді Кор-Буд власних готівкових коштів до каси підприємств-контрагентів не підтверджується оформленням службового відрядження, так як отримувачі цих коштів фактично знаходяться в інших місцях, ніж позивач.

Як визначено п. 2.11. вказаного Положення №637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3.1. Положення № 637).

Згідно із п.3.2. цього ж Положення №637, касові операції, що проводяться відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Отже, з системного аналізу зазначених вище вимог діючого у цій сфері законодавства видно, що наведені норми не містять жодних застережень про те, що окрім оприбуткування готівки в касі, що повинно оформлюватись касовими ордерами, позивач (в даному випадку керівник підприємства ) повинен був обов'язково виписувати (оформлювати) собі документи, які підтверджують його службове відрядження до місця знаходження контрагентів.

Так, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи та вже зазначалося вище, позивач надав до суду 1-ї інстанцій належним чином оформлені Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, а також Квитанції до прибуткових касових ордерів, виписані та надані йому контрагентами-підрядниками на підтвердження отримання ними готівкових коштів, а отже усі вимоги Положення №637 позивачем в цілому дотримані (т.3 а.с.163-250, т.4 а.с.1-4 6).

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що штраф за порушення позивачем вимог Положення №637 був накладений на нього необґрунтовано та безпідставно, в зв'язку із чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00038061406 від 03.11.2017р. дійсно підлягає скасуванню, як протиправне.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного та податкового законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України ) та презумпція правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4 п.4.1.ст.4 ПКУ ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга , не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, і платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) ), в свою чергу, в даному випадку, не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При чому, одночасно слід зазначити й про той факт, що вищенаведені висновки суду повністю узгоджуються як із судовою практикою Одеського апеляційного адміністративного суду, про що свідчить, зокрема, ухвала від 03.11.2015р. (справа №814/1522/15, аналогічний спір між тими самими сторонами ), так і з правовими позиціями Верховного Суду України, зокрема, в постановах від 01.06.2010р. (справа №21-573во10 ), від 31.01.2011р. (справа №21-47а10 ) та Верховного суду, зокрема, в постановах від 17.01.2018р. (справа №804/2529/18 ), від 27.03.2018р. (справа №816/809/17 ), від 31.01.2019р. (справа №802/548/15-а ) при вирішенні спорів цієї категорії, а також з практикою Європейського Суду з прав людини (справа Булвес проти Болгарії від 22.01.2009р.).

До того ж, ще суд вказує і на те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, до того ж, деякі висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства, в зв'язку із чим, позові вимоги є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а також в зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, у відповідності до ч.2 ст.9 та п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, одночасно, при прийнятті рішення по даній справі, судова колегія також вважає за необхідне ще вирішити питання і щодо правильного розподілу судових витрат.

Так, у відповідності до змісту вимог ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так як апеляційним судом задоволено позовні вимоги ТОВ Ді Кор-Буд частково, то відповідно, і судовий збір підлягає частковому стягненню з відповідача на користь товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна ціна позову становить 2060236,64 грн., апеляційним судом позов фактично задоволено частково, т.б. на загальну суму 1391007,89 грн., а до суду 1-ї інстанції позивач сплатив 30903,55 грн. (платіжне доручення від 14.11.2017р. №5938 на суму 640 грн. (а.с.3 т.1) та від 21.11.2017 року №5945 на суму 30263,55 грн. (а.с.55 т.1) ) то, відповідно, сплачений судовий збір до суду 1-ї інстанції необхідно розподілити та стягнути на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме - в сумі 20865,12 грн.

Далі, враховуючи, що судом 1-ї інстанції було теж частково задоволено позовні вимоги ТОВ Ді Кор-Буд , у зв'язку з чим, позивачем при подачі апеляційної скарги було заявлено вимоги щодо скасування постанови суду 1-ї інстанції від 23.07.2018р. лише в частині незадоволених судом п/вимог, т.б. в розмірі 1546647,5 грн., то, відповідно, і сплачено судовий збір до суду апеляційної інстанції лише в цій частині - в розмірі 34800 грн. (платіжне доручення від 20.08.2018р. №1722 (а.с.137т.5)), то відповідно, судовий збір підлягає розподілу та стягненню на користь ТОВ Ді Кор-Буд з розрахунку часткового задоволення вимог апеляційної скарги (877418,75 грн.) з частини сплаченого судового збору, т.б. у сумі 19742,17 грн.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та приписи ст.ст.132,139 КАС України, судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача фактично сплачений ним судовий збір у загальному розмірі 40607,29 грн. (т.б. за подання позовної заяви - 20865,12 грн., за подання апеляційної скарги - 19742,17 грн.).

Керуючись ст.ст.132,139,308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Кор-Буд та Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року - скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Кор-Буд - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 03.11.2017 року №00038061406, №00038131402, №00038141402.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 03.11.2017 року №00038161402 в частині збільшення ТОВ Ді Кор-Буд суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 427 690 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 106 922,5 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ Ді Кор-Буд - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Кор-Буд (код ЄДРПОУ 34510974) судовий збір у розмірі 40 607,29 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 11.03.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук