Ухвала

від 13.05.2019 по справі 814/2412/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 травня 2019 року

Київ

справа №814/2412/17

адміністративне провадження №К/9901/10290/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 23.07.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі №814/2412/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Кор-Буд» до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді Кор-Буд» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.11.2017 №00038061406 та №00038131402. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 03.11.2017 №00038061406, №00038131402, №00038141402 та №00038161402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 427690,00грн. та в частині застосування штрафних санкцій в сумі 106922,50грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області 10.04.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2019 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом та розрахунку коригування митної вартості, копії позовної заяви та рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, та надано заявнику строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено представнику заявника 22.04.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №0102926858480.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено клопотання про продовження процесуального строку щодо надання документа про сплату судового збору. Вказане клопотання мотивовано неможливістю сплати судового збору у відведений судом строк у зв'язку з відсутністю на рахунку Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області грошових коштів необхідних для такої сплати. На думку відповідача, відсутність бюджетних асигнувань (фінансових ресурсів для покриття бюджетного фінансування) є поважною причиною неможливості сплати судового збору.

Разом з тим, на підтвердження доводів викладених у вказаному клопотанні, відповідачем не надано належних доказів на їх підтвердження.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Разом з тим, податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Таким чином, клопотання відповідача про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної інстанції задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №814/2412/17.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 23.07.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі №814/2412/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Кор-Буд» до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

В.В. Хохуляк

Суддя Верховного Суду