Постанова

від 20.03.2019 по справі 202/3520/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 202/3520/16-ц

провадження № 61-16770св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, Приватне підприємство Колос 9 ,

відповідачі: Приватне підприємство Колос 9 , ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Колос 9 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Варенко О. П., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства Колос 9 (далі - ПП Колос 9 ) про стягнення коштів.

Позовну заяву мотивовано тим, що 11 січня 2016 року між нею та ПП Колос 9 укладено договір про надання послуг № 1.

Вказувала, що відповідно до умов цього договору вона зобов'язалася на підставі документів ПП Колос 9 надати консультації, а також виконати необхідні дії та зареєструвати право власності на будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, а ПП Колос 9 - сплатити їй 5 000 грн. Позивач зазначала про те, що виконати умови договору через ненадання відповідачем відповідних документів про право власності вона не може.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь 5 000 грн.

У червні 2016 року ПП Колос-9 звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1, звернувшись до них з позовом, фактично оспорила право їхньої власності на приміщення по АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що право власності ПП Колос 9 оспорюється виконавцем послуг, а отже, є всі правові підстави для визнання права власності в судовому порядку.

Ураховуючи викладене, ПП Колос-9 просило визнати за ними без додаткового введення в експлуатацію право власності на будівлю по АДРЕСА_1, яка складається з таких приміщень: 1-1 торговельна зала площею 36 кв. м та 1-2 підсобне приміщення площею 5 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ПП Колос задоволено. Визнано за ПП Колос 9 без додаткового введення в експлуатацію право власності на будівлю № АДРЕСА_1, площею 41,00 кв. м, що складається з таких приміщень: 1-1 торговельна зала площею 36,00 кв. м та 1-2 підсобне приміщення площею 5,00 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів є безпідставними, зустрічний позов ПП Колос 9 підлягає задоволенню, оскільки власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2016 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року апеляційну скаргу комунального підприємства Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами Дніпропетровської міської ради задоволено та апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2016 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ПП Колос 9 до ОСОБА_1 про визнання права власностіскасовано, у задоволенні зустрічного позову ПП Колос 9 відмовлено . В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2016 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ПП Колос 9 не надало суду доказів на підставі статті 376 ЦК України для визнання за ним права власності на будівлю № АДРЕСА_1. Наявність технічної документації та посилання ПП Колос 9 на те, що спірне приміщення побудоване з дотриманням будівельних норм, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки акт введення в експлуатацію у матеріалах справи відсутній.

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПП Колос 9 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що Дніпропетровська міська рада не мала права звернення з апеляційною скаргою, також апеляційна скарга подана Дніпропетровською міською радою з порушенням строку на апеляційне оскарження. Матеріали справи не містять документів про порушення прав Дніпропетровської міської ради та комунального підприємства Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами Дніпропетровської міської ради.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Дніпропетровської міської ради, в яких вона просила залишити оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно прийнято при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПП Колос 9 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ПП Колос 9 до ОСОБА_1 про визнання права власності призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

13 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 11 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ПП Колос 9 укладений договір про надання послуг № 1 (а.с. 4).

Відповідно до умов указаного договору ОСОБА_1 зобов'язалася на підставі документів ПП Колос 9 надати консультації, а також виконати необхідні дії та зареєструвати право власності на будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, а ПП Колос 9 - сплатити ОСОБА_1 5 000 грн.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступає умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-1328цс15.

Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За змістом статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівноїдокументації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ПП Колос 9 про те, що Дніпропетровська міська рада та комунальне підприємство Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами Дніпропетровської міської ради не мали права на апеляційне оскарження рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2016 року.

Відповідно до статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Відповідно до пункту 14 частини четвертої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 14 частини четвертої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

Відповідно до пункту 19 частини четвертої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.

Таким чином, доводи касаційної скарги ПП Колос 9 про те, що Дніпропетровська міська рада не мала права на апеляційне оскарження рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2016 року, є безпідставними.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року зупинене виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року. Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, частиною третьою статті 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Колос 9 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк