Постанова

від 11.08.2021 по справі 202/3520/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/426/21 Справа № 202/3520/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Мороз В.П. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Колос 9" про стягнення коштів та зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Колос 9" до ОСОБА_1 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2016 року до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Колос 9" про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що між нею та відповідачем по первісному позову, було укладено договір про надання послуг № 1 від 11.01.2016 р. Згідно до вищевказаного договору позивач зобов`язувався на підставі документів ПП Колос 9 надати консультації, а також виконати необхідні дії та зареєструвати право власності за відповідачем на будівлю розташовану за адресою АДРЕСА_1 , а ПП Колос 9 сплатити 5000 (п`ять тисяч) гривень. З незалежних від позивача за первісним позовом обставин, надати послуги в повному об`ємі є неможливим, через відсутність усіх необхідних документів, а відтак відповідач за первісним позовом має сплатити на користь позивача за первісним позовом грошові кошти у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В червні 2016 року до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшов зустрічний позов Приватного підприємства "Колос 9" до ОСОБА_1 про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог ПП «Колос-9» зазначає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом ґрунтуються на тому, що у відповідача фактично відсутнє право власності на будівлю розташовану за адресою АДРЕСА_1 , а тому вона не могла виконати договір про надання послуг з вини замовника цих послуг - ПП Колос 9 . Таким чином, позивач за первісним позовом фактично оспорює наявність права власності ПП Колос 9 на будівлю, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2016 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Колос 9 (ідентифікаційний код юридичної особи 40454195) про стягнення коштів - відмовлено в повному обсязі.

Зустрічну позовну заяву Приватного підприємства Колос 9 (ідентифікаційний код юридичної особи 40454195) до ОСОБА_1 про визнання права власності - задоволено в повному обсязі.

Визнано за Приватним підприємством Колос 9 (ідентифікаційний код юридичної особи 40454195) без додаткового введення в експлуатацію право власності на будівлю АДРЕСА_1 , площею 41,00 (сорок один) квадратних метрів, що складається з приміщень: 1-1 торгівельна зала площею 36,00 (тридцять шість) квадратних метрів та приміщення 1-2 підсобне приміщення площею 5,00 (п`ять) квадратних метрів.

Додатковим рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 жовтня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року апеляційну скаргу комунального підприємства Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами Дніпропетровської міської ради задоволено.

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2016 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог приватного підприємства Колос 9 до ОСОБА_1 про визнання права власності скасовано та в задоволенні зустрічного позову приватного підприємства Колос 9 відмовлено.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2016 року залишено без змін.

Стягнуто з приватного підприємства Колос 9 на користь комунального підприємства Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами Дніпропетровської міської ради та на користь Дніпровської міської ради судові витрати у розмірі по 1.515 грн.80 коп.

Постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року касаційну скаргу Приватного підприємства Колос 9 залишено без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року залишено без змін.

Поновлено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2016 року по справі №202/3520/16-ц в частині відмови у задоволені її позову та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2016 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.01.2016 року між ОСОБА_1 та ПП «Колос 9» було укладено договір про надання послуг № 1.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 зобов`язалася на підставі документів ПП Колос 9 надати консультації, а також виконати необхідні дії та зареєструвати право власності на будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 , а ПП Колос 9 - сплатити ОСОБА_1 5 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вказаний договір підписаний обома сторонами.

Між тим, позивач не зміг повністю виконати договір про надання послуг з огляду на вину ПП Колос 9 , оскільки ним не було надано документів, що безпосередньо підтверджують його право власності.

Отже, ОСОБА_1 вважає, що оскільки у ПП Колос 9 відсутнє право власності на будівлю, тому надати послуги в повному об`ємі є неможливим по незалежним від неї обставинам, у зв`язку з чим підприємство має виплатити їй грошову суму в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, позивачем ОСОБА_1 не надано акт приймання - передачі послуг, що фактично підтверджує, що послуги не надавалися.

Тобто, позивачем ОСОБА_1 не підтверджено належними та допустими доказами своїх позовних вимог.

А тому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом є безпідставними, а тому відсутні правові підстави для його задоволення.

Доводи апеляційної скарги, що відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, не вбачається обов`язковість складання акту приймання-передачі послуг, як єдиного доказу на підтвердження надання послуг за договором, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки апелянтом не надано будь-якого іншого доказу на противагу акту приймання-передачі, а саме, або підтвердження наданих позивачем послуг, або в свою чергу прийняття цих послуг відповідачем.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2016 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова