Постанова

від 02.04.2019 по справі 524/9350/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/9350/16-ц Номер провадження 22-ц/814/726/19Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.

за участю секретаря Філоненко О.В.

представника апелянта Радченка С.О., представника відповідача - Чудненка В.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромцентр" на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2017 року, постановлену під головуванням судді Андрієць Д.Д.,

та рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Андрієць Д.Д.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромцентр" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Інвестпромцентр (далі - ТОВ Інвестпромцентр ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовну заяву мотивовано тим, що товариство було власником вантажного фургона малотоннажного - В, марки Volkswagen, моделі Crafter 35, 2006 року випуску, який 20 травня 2015 року було відчужено на користь ОСОБА_4, який в свою чергу здійснив його відчуження ОСОБА_5 Правочин щодо відчуження товариством вказаного рухомого майна у вигляді довідки-рахунку став наслідком протиправних дій одного з учасників товариства та вчинений поза межами цивільної дієздатності без наявності волі повноважного складу учасників ТОВ Інвестпромцентр .

У зв'язку з чим позивач просив визнати недійсним правочин, оформлений довідкою - рахунком, за яким ОСОБА_4 придбав вантажний фургон, витребувати його із володіння ОСОБА_5 та передати його разом із ключами ТОВ Інвестпромцентр ; скасувати реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_5, а також видане на підставі цього свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та відновити реєстрацію права власності на транспортний засіб за товариством з видачею відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

13 жовтня 2017 року ТОВ Інвестпромцентр звернулося до місцевого суду з заявою про забезпечення позову, в якій просило в забезпечення позову накласти арешт на транспортний засіб - вантажний фургон малотоннажний - В, марки Volkswagen, моделі Crafter 35, 2006 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ОСОБА_5, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Заява обґрунтована тим, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому, оскільки існує можливість, що нинішній власник транспортного засобу ОСОБА_5 може здійснити його відчуження.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2017 року у задоволенні заяви ТОВ Інвестпромцентр про забезпечення позову відмовлено.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2017 року у задоволенні позову ТОВ Інвестпромцентр до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.

Не погодившись з ухвалою та рішенням місцевого суду, їх оскаржило ТОВ Інвестпромцентр в апеляційному порядку, подавши апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі на ухвалу місцевого суду позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та постановити нову про задоволення заяви та накладення арешту на спірний автомобіль, посилаючись на те, що він може бути відчужений на користь інших осіб, що унеможливить виконання можливого рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі на рішення суду позивач просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не з'ясовано та не надано оцінку наявному в матеріалах справи Статуту підприємства в редакції від 24.10.2013 року щодо положень про відчуження майна товариства.

Не враховано, що ОСОБА_4 не розрахувався з підприємством за придбання автомобіля, який був відчужений ним у подальшому на користь ОСОБА_5 через нетривалий проміжок часу за нижчою ціною, ніж зазначено у довідці-рахунку від 20.05.2015 року. Не надано підтверджуючих документів, з якою метою було придбано відповідачем спірний транспортний засіб, чи використовувався ним у період володіння.

Судом не надано оцінку тим обставинам, що ОСОБА_9 надав до Кременчуцького ВРЕР підроблений протокол загальних зборів учасників ТОВ Інвестпромцентр від 14.05.2015 р. та Статут підприємства, згідно яких учасник товариства ОСОБА_8 з реальною часткою 20,5 % та неіснуючі учасник ОСОБА_9 з часткою 80% прийняли рішення про зняття з обліку спірного транспортного засобу.

Не досліджено довіреність ТОВ Інвестпромцентр від 14.05.2015 року, відповідно до якої ОСОБА_9 мав повноваження лише на зняття спірного автомобіля з обліку.

Судом не враховано те, що дії ОСОБА_4 свідчать про недобросовісність його поведінки, як і ОСОБА_9, який діяв не в інтересах підприємства, нерозумно, несправедливо та без повноважень учасників товариства.

Вважають, що ОСОБА_4 при придбанні спірного автомобіля мав можливість перевірити через відповідний державний реєстр, хто є власником ТОВ Інвестпромцентр , а також дійсність поданих ОСОБА_9 документів до Кременчуцького ВРЕВ на відповідність чинному складу учасників товариства.

Представники Кременчуцького ВРЕР при знятті з реєстрації спірного автомобіля недбало віднеслися до наданих ОСОБА_9 документів, не перевіривши їх дійсність, залишивши поза увагою відсутність у протоколі Загальних зборів учасників товариства від 14.05.2015 року ціни продажу автомобіля, повноважень представника на продаж транспортного засобу, чим порушили права позивача.

Довідка-рахунок від 20.05.2015 року не містить найменування позивача, ціну продажу, та не є фінансовим чи платіжним документом, який би підтверджував отримання, передання або сплату грошових коштів за продаж спірного автомобіля.

Докази щодо отримання коштів від продажу автомобіля ОСОБА_4 місцевому суду не надав, та в який спосіб він розрахувався з позивачем за продаж автомобіля суд не з'ясував.

Вказує на те, що судом першої інстанції не застосовано положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, а підприємством надано достатньо доказів на підтвердження того, що дії відповідача ОСОБА_4 були недобросовісними.

Правочин про відчуження позивачем транспортного засобу на користь ОСОБА_4 став наслідком протиправних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які неправомірно діяли від імені позивача, вчинено поза межами цивільної дієздатності без наявності волі повноваженого складу учасників товариства.

У зв'язку з чим просили скасувати рішення місцевого суду, ухваливши нове, яким визнати недійсним правочин, оформлений довідкою-рахунком № 645441 від 20.05.2015 року, за яким ТОВ Інвестпромцентр відчужило, а ОСОБА_4 придбав спірний транспортний засіб; витребувати із володіння ОСОБА_5 вказаний транспортний засіб, який разом з ключами передати позивачу; скасувати реєстрацію вказаного автомобіля за ОСОБА_5, а також видане на підставі цього свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та відносити його реєстрацію за позивачем з видачею відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Покласти на відповідачів понесені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення та ухвала суду першої інстанції були предметом апеляційного розгляду та постановою Апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року залишені без змін.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року касаційну скаргу ТОВ Інвестпромцентр було задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Представник відповідача Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області свого представника в судове засідання не направив, надіславши суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Крім цього, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в судове засідання не з'явилися, повідомлені про день, час і місце судового розгляду в порядку, визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщенням оголошення на веб-сайті апеляційного суду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ТОВ Інвестпромцентр Радченка С.О., представника відповідача - Регіонального сервісного центру в Полтавській області Чудненко В.М., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції позовних вимог, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 19.12.2018 р., дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг як на рішення, так і на ухвалу місцевого суду, виходячи з такого.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ Інвестпромцентр , оформленим протоколом від 14 травня 2015 року та підписаним ОСОБА_8 та ОСОБА_9, було знято з обліку транспортний засіб Volkswagen Сrafter 35 , реєстраційний номер НОМЕР_2 для подальшого продажу.

20.05.2015 року на підставі вищевказаного рішення загальних зборів ТОВ Інвестпромцентр підрозділами УДАІ УМВС України в Полтавській області зазначений транспортний засіб знято з реєстрації.

Цього ж дня спірний транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі поданих ним документів. Згідно довідки-рахунку від 20.05.2015 року вартість продажу автомобіля склала 120000,00 грн.

На час розгляду справи місцевим судом встановлено, що спірний автомобіль 27.08.2015 року зареєстрований за ОСОБА_5, поставлено за нею на облік у Територіальному сервісному центрі МВС у Дніпропетровскій області, видано реєстраційні номери НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Інформації щодо інших власників спірного транспортного засобу матеріали справи не містять та апеляційному суду сторонами не надавалися.

Рішенням Господарського суду Полтавської області 23 травня 2017 року, яке є чинним, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Інвестпромцентр , оформлене протоколом від 14 травня 2015 року та підписане ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про зняття з обліку спірного транспортного засобу для подальшого продажу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсним договору, укладеного цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Такий договір може бути визнаний недійсним, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Проте, місцевий суд виходив із того, що матеріали справи не містять доказів про недобросовісну поведінку ОСОБА_4, який є контрагентом товариства.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, п. 9 статті 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень якого передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд при розгляді справи 20.12.2017 року.

Рішення місцевого та апеляційного судів було предметом перегляду судом касаційної інстанції та постановою Верховного Суду від 19.12.2018 р. за наслідками розгляду касаційної скарги ТОВ Інвестпромцентр скасовано постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому, у своїй постанові суд касаційної інстанції послався на те, що суд апеляційної інстанції не встановив всіх фактичних обставин, які мають значення для справи, зокрема не проаналізував на предмет добросовісності поведінку ОСОБА_4 під час та після укладення договору щодо придбання спірного транспортного засобу, не надав відповіді на всі доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 417 ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.), вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Перевіряючи рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги, заявлених у суді першої інстанції позовних вимог та з урахуванням постанови Верховного Суду від 19.12.2018 р., колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним.

Згідно зі статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки. Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням статті 98 ЦК України та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 ЦК України рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Таким чином, у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Проте, для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнано недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно якого виконавчий орган діяв на момент укладення договору.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Враховуючи загальні засади здійснення цивільних прав висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 12 липня 2017 року у справі № 6-62цс16.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевого суду), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Аналогічні положення передбачені ч. 1 ст.81 ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.)

Крім цього, відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів . Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .

Позивач ТОВ Інвестпромцентр як у суді першої, так і апеляційної інстанціях заперечував факт отримання коштів у сумі 120000 грн. від продажу спірного автомобіля.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про те, що кошти від продажу спірного транспортного засобу ОСОБА_4 у розмірі 120000 грн. позивачем було отримано.

Разом з тим, належних, допустимих та достовірних доказів, які б беззаперечно свідчили про отримання ТОВ Інвестпромцентр коштів у сумі 120000 грн. від продажу спірного транспортного засобу ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Так, довідка-рахунок, в якій містяться відомості про отримання 120000 грн. комітентом (а. с. 159 т. 1), не є розрахунковим документом, оскільки не підтверджує ні факту передачі коштів, ні особу, яка ці кошти отримала. Крім того, не містить посилання на те, що ці кошти отримало саме ТОВ Інвестпромцентр .

Видана товариством довіреність на ім"я ОСОБА_9, не містить повноважень на отримання коштів від продажу автомобіля (а. с. 95 т. 1). При цьому, останній не визнавав факту отримання коштів від ОСОБА_4

Крім цього, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, ні відповідач ОСОБА_4, ні його представник ОСОБА_10, не надали жодного документу на підтвердження того, що ОСОБА_4 сплатив, а інша сторона правочину отримала 120000 грн. за придбання спірного транспортного засобу.

Не надано таких доказів і апеляційному суду при новому апеляційному розгляді.

Таким чином, висновки місцевого суду про те, що кошти у сумі 120000 грн. від продажу спірного транспортного засобу були отримані позивачем ТОВ Інвестпромцентр , ґрунтуються на припущеннях.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 не виконав свої обов'язки за договором купівлі-продажу автомобіля, не оплатив придбаний товар, а його поведінка свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_4 в момент укладення оспорюваного договору від 20.05.2015 р.

Крім цього, під час укладення вказаного правочину ОСОБА_4, проявивши розумну обачливість, міг би перевірити повноваження продавця на продаж автомобіля, витребувавши в нього оригінали установчих документів, статуту ТОВ Інвестпромцентр . Отримати інформацію про учасників, власників та керівників товариства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, який є безкоштовним та доступним офіційним реєстром для усіх громадян.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 був позбавлений такої можливості та з яких підстав ні місцевому, ні апеляційному судам не надано.

Як убачається з матеріалів справи, після укладення оспорюваного правочину ОСОБА_4 перепродав спірний транспортний засіб іншій особі - ОСОБА_5 за ціною 43250 грн., тоді як згідно довідки-рахунку від 20.05.2015 року ціна автомобіля визначена у 120000 грн.

Вказаний договір було укладено 27.08.2015 р., менше ніж через три місяці після укладення оспорюваного правочину, та за ціною, вдвічі меншою ніж було придбано самим відповідачем.

Жодних обґрунтованих пояснень щодо вчинення таких дій відповідачем ОСОБА_4 та його представником суду першої та апеляційної інстанціям надано не було.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що спірний транспортний засіб вибув з володіння ТОВ Інвестпромцентр поза волею засновників (учасників) товариства, якими згідно п. 1.2 Статуту підприємства в редакції від 2013 року, чинній на час укладення спірного правочину 20.05.2015 року, являлися ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 Оскільки рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.05.2017 р., яке є чинним, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Інвестпрмцентр , оформленого протоколом № 7 від 14.05.2015 року та підписаного ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про зняття з обліку вказаного транспортного засобу для подальшого продажу.

Оцінюючи дії ОСОБА_4 при укладенні оспорюваного правочину, колегія суддів встановила, що останній не виконав свої обов'язки за договором купівлі-продажу автомобіля від 20.05.2015 року, не оплатив придбаний товар за ціною 120000 грн., в подальшому через три місяці перепродавши спірний транспортний засіб за довідкою-рахунком від 27.08.2015 року ОСОБА_5 за ціною 43250 грн., вдвічі меншою ніж визначена оспорюваним договором.

У зв'язку з чим така поведінка відповідача розцінюється як недобросовісна, спрямована на подальше відчуження вказаного автомобіля з метою протиправного позбавлення позивача права власності на належне йому майно, що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним та витребуванням майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ Інвестпромцентр підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ Інвестпромцентр до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним правочину, оформленого довідкою-рахунком № 645441 від 20.05.2015 року, за яким ТОВ Інвестпромцентр відчужило, а ОСОБА_4 придбав вантажний фургон малотоннажний - В, марки Volkswagen, моделі Crafter 35, 2006 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, та витребування спірного транспортного засобу із володіння ОСОБА_5 та передання його разом з ключами позивачу.

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 1, п. 2 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року за № 1388 (далі - Порядок), цей Порядок встановлює єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків та є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Відповідно до п. 3 даного Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі -

сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Пунктом 8 вказаного Порядку встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.

З урахуванням наведених положень закону колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ТОВ Інвестпромцентр до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області про скасування реєстрації спірного транспортного засобу за ОСОБА_5 та видане на цій підставі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відновлення реєстрації права власності на вказаний автомобіль за позивачем є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки ТОВ Інвестпромцентр до вказаних органів з питанням скасування реєстрації спірного транспортного засобу за попереднім власником та проведення його реєстрації за товариством не зверталися. У проведенні зазначених дій відповідачі товариству не відмовляли, відтак, прав позивача не порушували.

Крім того, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області та вказуючи на порушення прав позивача, ТОВ Інвестпромцентр послався на те, що при укладенні оспорюваного правочину від 20.05.2015 року працівники центру мали можливість перевірити надані сторонами правочину документи на предмет їх дійсності, витребувавши оригінали документів, які були надані для оформлення цього правочину чи перевіривши інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, згідно пояснень представника відповідача ОСОБА_12, який заперечував порушення прав позивача Регіональним сервісним центром МВС у Полтавській області, надані сторонами документи при оформленні довідки-рахунку від 20.05.2015 року були завірені належним чином та не викликали сумнівів у посадових осіб, які здійснювали зняття належного товариству транспортного засобу та його подальшу реєстрацію за ОСОБА_4

Перевіряти дійсність документів, які були оформлені належним чином, підстав не було та здійснення такої перевірки при наявності належним чином завірених копій документів нормативними актами не вимагається.

Зазначені пояснення представником позивача не спростовані належними та допустимими доказами.

При цьому, рішення загальних зборів учасників ТОВ Інвестпромцентр оформлене протоколом від 14 травня 2015 року та підписане ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про зняття з обліку спірного транспортного засобу для подальшого продажу, яке було надане при оформленні правочину працівникам сервісного центру МВС та на той час було чинним, визнано недійсним рішенням Господарського суду Полтавської області лише 23 травня 2017 року.

Крім того, у позовній заяві ТОВ Інвестпромцентр не зазначило, в чому полягає порушення прав позивача з боку Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області.

Отже, у задоволенні позову ТОВ Інвестпромцентр до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області необхідно відмовити.

Апеляційна скарга ТОВ Інвестпромцентр на ухвалу місцевого суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову також підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 13.10.2017 року ТОВ Інвестпромцентр звернулося до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, в якій просило в забезпечення позову накласти арешт на транспортний засіб - вантажний фургон малотоннажний - В, марки Volkswagen, моделі Crafter 35, 2006 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та має державний номерний знак НОМЕР_1.

В обґрунтування заяви позивач послався на те, що внаслідок неправомірних дій відповідачів належний підприємству транспортний засіб вибув з володіння позивача, був в подальшому проданий іншій особі та може бути знову відчужений, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено.

Як вказувалося вище, ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2017 року у задоволенні заяви ТОВ Інвестпромцентр про забезпечення позову відмовлено.

При постановленні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що справа перебуває у провадженні суду тривалий час, при цьому, відповідачем ОСОБА_5 не здійснювалися дії щодо відчуження спірного транспортного засобу, тоді як позивачем не доведено існування реальної загрози здійснення таких дій відповідачем.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 151, 152 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 149-159 ЦПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017 р. та на теперішній час.

Крім цього, як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 Постанови Пленуму Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року за № 9, яка є чинною, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Отже, апеляційним судом достовірно встановлено, що між сторонами існує спір з приводу належного позивачу рухомого майна - транспортного засобу, яке вибуло з його законного володіння внаслідок правочину.

Враховуючи те, що спірне рухоме майно за оспорюваним правочином може бути відчужене на користь інших осіб, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування ухвали місцевого суду з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви ТОВ Інвестпромцентр та забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 здійснювати відчуження транспортного засобу - вантажний фургон малотоннажний - В, марки Volkswagen, моделі Crafter 35, 2006 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, що належить на підставі право власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ОСОБА_5.

При цьому, обраний судом вид забезпечення позову є співмірним з заявленими позовними вимогами та не перешкоджатиме позивачу у праві володіння та користування належним йому рухомим майном та господарській діяльності підприємства.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ТОВ Інвестпромцентр були понесені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 4004,81 грн., 551,20 грн. (том 1 а.с. 40, 46), за подання апеляційних скарг на ухвалу місцевого суду у сумі 1600 грн. (том 1 а.с. 229) та рішення суду у розмірі 5011,61 грн. (том 2 а.с. 235).

Враховуючи ту обставину, що апеляційним судом апеляційні скарги ТОВ Інвестпромцентр на ухвалу та рішення місцевого суду задоволені частково, у задоволенні позовних вимог до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області відмовлено, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь позивача ОВ Інвестпромцентр пропорційно до задоволених позовних вимог у загальній сумі 4500 грн., по 900 грн. (дев'ятсот гривень) з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3,4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестпромцентр на рішення суду першої інстанції задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2017 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромцентр" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати недійсним правочин, оформлений довідкою-рахунком № 645441 від 20.05.2015 року, за яким ТОВ Інвестпромцентр відчужило, а ОСОБА_4 придбав вантажний фургон малотоннажний - В, марки Volkswagen, моделі Crafter 35, 2006 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3.

Витребувати із володіння ОСОБА_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_2,) транспортний засіб - вантажний фургон малотоннажний - В, марки Volkswagen, моделі Crafter 35, 2006 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ОСОБА_5.

Передати вказаний транспортний засіб - вантажний фургон малотоннажний - В, марки Volkswagen, моделі Crafter 35, 2006 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, разом з ключами Товариству з обмеженою відповідальністю Інвестпромцентр (місцезнаходження: 39600, м. Кременчук, вул. Гвардійська, 11, ідентифікаційний код 38252588).

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестпромцентр в іншій частині відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромцентр" на ухвалу суду першої інстанції задовольнити частково.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2017 року скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким заяву ТОВ Інвестпромцентр про забезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_5 здійснювати відчуження транспортного засобу - вантажний фургон малотоннажний - В, марки Volkswagen, моделі Crafter 35, 2006 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, що належить на підставі право власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестпромцентр судовий збір у сумі 4500 грн. (чотири тисячі п'ятсот гривень), по 900 грн. (дев'ятсот гривень) з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя: О.В.Чумак

Судді: А.І.Дорош

О.А.Лобов