Рішення

від 22.03.2019 по справі 484/592/18

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 2/484/41/19

Справа: 484/592/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Закревського В.І.

при секретарі - Ярославській С.Д.

представника позивача - ОСОБА_1 .,

представника відповідача - Тарасенко Ю .В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Фермерського господарства "Роса", про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства "Роса" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, в обгрунтування якого вказав, що позивач ОСОБА_4 на праві власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 1 га, яка знаходиться в межах Синюхобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Право власності підтверджується свідоцтвом про право на спадщину № 1-562 від 30.05.2012 року. Отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.08.2017 року позивачу стало відомо, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.07.2017 року, який був укладений між її матір`ю, ОСОБА_5 , та ФГ "Роса", і зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області 26.07.2017 року, індексний номер 36310030 строком на 10 років.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Стаття 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Таким чином, вільне волевиявлення учасника правочину є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документу.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Тобто, на момент укладання спірного договору оренди земельної ділянки ОСОБА_5 була мертвою вже 6 років і ніяк не могла підписати даний договір. Представник ОСОБА_1 вважає, що діями відповідача порушені права позивача ОСОБА_4 як власника земельної ділянки, які підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог. Крім того, просив стягнути з ФГ "Роса" на користь позивача судовий збір в сумі 704,80 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

12.03.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.21-33), в якому голова Фермерського господарства "Роса" Ставицька Б .І. просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_4 була обізнана ще у 2013 році стосовно своїх прав та обов`язків відносно зазначеної земельної ділянки, яка за своєю волею передала її в оренду відповідачу, що підтвердила власним підписом на акті приймання-передачі земельної ділянки від 20.07.2013 року, відомостях про видачу орендної плати власникам земельних ділянок, орендованих ФГ "Роса", за 2013 рік. Строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним сплив ще у 2016 році, а не з моменту отримання позивачем інформаційної довідки у 2017 році. Крім того, надала суду копію листа з власним підписом позивача на підтвердження отримання договору за померлу матір ОСОБА_5 Тому, керуючись ст.ст. 253, 256, 257, 267 ЦК України просила суд застосувати термін позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

03.04.2018 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідно до ст. 179 ЦПК України, в обгрунтування якої вказано, що предметом даного спору є договір оренди земельної ділянки, укладений 20.07.2017 року, а не 2013 року. В договорі вказані окрім іі прізвища, також паспорт та ідентифікаційний номер, які за життя належали матері позивачки. ОСОБА_5 не могла укласти вказаний договір 20.07.2017 року в зв`язку зі смертю, тому доводи відповідача про укладання від її імені ОСОБА_4 у 2013 році є неспороможними, оскільки остання не була наділена відповідними правами на укладення, а договір не було зареєстровано у визначеному законом порядку. Щодо доводів відповідача про застосування строків позовної давності та отримання орендної плати за користування землею, представник позивача вказав, що позивач оспорює договір оренди земельної ділянки, укладений 20.07.2017 року, про який вона дійзналася у серпні 2017 року, а твердження відповідача про отримання орендної плати, що свідчить про добровільне укладення договору оренди земельної ділянки не грунтується на законі та правових позиціях Верховного Суду України.

Ухвалою суду від 18.06.2018 року витребувано у відділі у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ФГ "Роса" оригінал та другий примірник Договіру оренди земельної ділянки від 20.07.2017 року, згідно якого ОСОБА_5 передала в оренду ФГ "Роса" земельну ділянку загальною площею 1 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться в межах Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, строком на 10 років. У задоволенні клопотань представника ФГ "Роса" Тарасенко Ю.В. про витребування другого примірника вказаного договору у ОСОБА_4 , про її обов`язкову участь у справі для дачі пояснень, а також допиту останньої у судовому засіданні - відмовлено.

На виконання вимог ухвали на адресу суду 02.07.2018 року та 13.07.2018 року надійшли листи ФГ "Роса" та Відділу у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, згідно яких другий примірник договору оренди отримала ОСОБА_4 , що підтверджується копією листа, що є в матеріалах справи, і у відділі відсутній оригінал вказаного договору оренди земельної ділянки від 20.07.2017 року, укладений між ФГ "Роса" та ОСОБА_5 , так як з 01.01.2013 року відділ не має повноважень щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в зв`язку з набуттям чинності Закону України "Про державний земельний кадастр", а також внесенням відповідних змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою суду від 17.01.2019 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Тарасенко Ю.В. позов не визнав, підтримав відзив на позов, який було направлено до суду ФГ "Роса" 05.03.2018 року, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог застосувавши строк позовної давності.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , мати позивачки, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Синюхин Брід Первомайського району Миколаївської області, у віці 72 років, про що в Книзі реєстрації смертей 27.07.2011 року Синюхино-Брідською сільською радою Первомайського району Миколаївської області зроблено відповідний актовий запис № 14, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 27.07.2011 року (а.с.11).

Після її смерті відкрилася спадщина на все її майно, в тому числі і на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться в межах Синюхобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що належала померлій ОСОБА_5 на праві власності, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 14.12.2006 року (а.с. 10).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у разі смерті.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Вищевказану земельну ділянку померлої ОСОБА_5 успадкувала її донька ОСОБА_4 , позивач по справі, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30.05.2012 року Другою Первомайською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 1-562 (а.с. 12).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.12.2017 року № 108291876 право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за позивачем (а.с. 9).

У серпні 2017 році позивачу стало відомо, що на підставі договору оренди землі від 20.07.2017 року № 24, укладеного між ФГ "Роса" та померлою ОСОБА_5 строком на 10 років з виплатою орендної плати в розмірі 500 грн., здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки згідно рішення індексний номер 36310030 від 26.07.2017 року, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 8).

Представник позивача заперечує, що остання укладала зазначений вище договір.

Представник відповідача стверджує, що позивач уклав вказаний договір ще у 2013 році, що підтверджується власним підписом позивача на акті приймання-передачі земельної ділянки від 20.07.2013 року, відомостях про видачу орендної плати власникам земельних ділянок, орендованих ФГ "Роса", за 2013 рік та 2017 рік, копією підпису про отримання договору оренди (а.с.26-32,57), тому позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду з позовом.

Однак ці докази не підтверджують наявність у позивача повноважень від її матері ОСОБА_5 на укладання договору оренди земельної ділянки, оскільки остання померла у 2011 році. Крім того, вказаний договір оренди зареєстровано не у 2013 році, а у 2017 році, тому суд вважає, що позивачем не було пропущено строку звернення до суду передбаченого ст.ст. 256, 257 ЦК України, так як він дізнався про порушення свої прав в серпні 2017 року, коли зареєстрував право власності на вищевказану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті матері, що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на спадщину за законом та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.12.2017 року № 108291876.

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 ЦК України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними (далі - Постанова), зокрема п.8 визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно ч.1 ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди на час їх укладення з позивачем були: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата; із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Невідповідність спірного договору оренди землі Типовому договору оренди землі є підставою для визнання указаного договору недійсним відповідно до частини другої статті 15 цього Закону.

Жодних доказів наявності оригіналу або другого примірника договору оренди земельної ділянки від 20.07.2017 року представником відповідача не надано. Виконання ухвали суду від 18.06.2018 року ускладено відсутністю у відповідних осіб та органів вказаних документів, а тому унеможливлювало проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Згідно ч. З ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, правочин може бути визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Пунктом 5 Постанови визначено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Враховуючи наведені обставини та докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні та обґрунтовані. Позивачем доведені підстави, передбачені ст. 215 ЦК України для визнання оспорюваного договору оренди земельної ділянки недійсним, оскільки даного договору ОСОБА_4 від імені померлої матері ОСОБА_5 не підписувала, тобто не укладала.

За таких обставин позов підлягає повному задоволенню.

Крім того, оскільки позов задоволено повністю, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати договір оренди земельної ділянки від 20.07.2017 року, укладеного між ОСОБА_5 та Фермерським господарством "Роса" (код ЄДРПОУ 22437002), місцезнаходження вул. Жовтнева, 146, с.м.т.Підгородна Первомайського району Миколаївської області, 55222 - недійсним.

Стягнути з Фермерського господарства "Роса" (код ЄДРПОУ 22437002), місцезнаходження вул. Жовтнева, 146, с.м.т.Підгородна Первомайського району Миколаївської області, 55222 судовий збір на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.03.2019 року.

СУДДЯ:підпис

Згідно з оригіналом: суддя

Рішення не набрало законної сили.

Суддя