Постанова

від 04.07.2019 по справі 484/592/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.07.19

22-ц/812/1070/19

Єдиний унікальний номер судової справи: 484/592/18

Провадження № 22-ц/812/1070/19

Категорія 23 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

04 липня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

без участі учасників справи, належно повідомлених про час і місце судового засідання, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства Роса на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Закревського В.І., в приміщені цього ж суду того ж дня о 10 год. 21 хв., повний текст якого складено 29 березня 2019 року, ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Роса про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

встановила:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства (далі - ФГ) Роса про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позивач зазначала, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-562 від 30 травня 2012 року належить земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 1 га, в межах Синюхобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Вказану земельну ділянку вона успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 дізналась, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача на підставі договору оренди земельної ділянки від 20 липня 2017 року, який було укладено між її матір`ю та ФГ Роса , і зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області 26 липня 2017 року за індексним номером 36310030 строком на 10 років.

Посилаючись на те, що на момент укладення договору оренди її матір померла, у зв`язку з чим вказаний договір суперечить положенням ст.ст. 203, 207 ЦК України, позивач просила визнати його недійсним та стягнути на її користь судові витрати.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позову, посилався, як на те, що права ОСОБА_1 не порушені, оскільки вона була обізнана ще з 2013 року про свої права та обов`язки щодо зазначеної земельної ділянки та за своєю волею передала її в оренду відповідачу, що підтвердила власним підписом на акті приймання-передачі земельної ділянки від 20 липня 2013 року, так і сплив позовної давності.

У відповіді на відзив представник позивача Сотський В.І. вважав безпідставною заяву відповідача про застосування позовної давності, посилаючись на те, що предметом розгляду даного спору є договір оренди земельної ділянки від 20 липня 2017 року, а не 2013 року.

У запереченнях відповідач наполягав на обставинах викладених у відзиві.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

-2-

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 20 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Роса .

Стягнуто з ФГ Роса на користь ОСОБА_1 судовий збір 704 грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведені підстави визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним.

Не погодившись з таким рішенням суду, ФГ Роса подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки позивач власноручно підписала спірний договір та саме її воля була спрямована на реальне настання правових наслідків за ним, сплив позовної давності, просило скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилаючись на необґрунтованість її доводів, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 13, 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-562 від 30 травня 2012 року отримала в спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 1 га, в межах Синюхобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (а.с. 11, 12).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 серпня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки від 20 липня 2017 року передала вищезазначену земельну ділянку в оренду ФГ Роса строком на десять років.

-3-

Вказаний договір 26 липня 2017 року зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Потеряйко О.О. за індексним номером 36310030. Такий договір у позивача відсутній.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 27 липня 2011 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Оскільки станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність у неї цивільної дієздатності та відсутність її волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, висновок суду про наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, для задоволення позову та визнання недійсним оскаржуваного договору оренди землі є обґрунтованим, оскільки в момент вчинення правочину ІНФОРМАЦІЯ_2 липня 2017 року ОСОБА_2 померла та не могла бути стороною договору.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до оцінки волевиявлення позивача щодо договору оренди землі між сторонами в цивільному процесі, тоді як предметом доказування у даному спорі є недійсність договору оренди землі від 20 липня 2017 року між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ФГ Роса . При цьому, доводи ФГ Роса про те, що отримання позивачкою орендної плати, що також підтверджено показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , свідчать про наявність її волевиявлення на укладення орендних відносин, є необґрунтованими, оскільки не відповідають вищезазначеним вимогам чинного законодавства та матеріалам справи. Посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності колегія суддів вважає безпідставним, оскільки позивачем оспорюється договір оренди землі від 20 липня 2017 року, а з позовом щодо порушення прав вона звернулась 13 лютого 2018 року, тобто в межах загальної позовної давності.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на висновок щодо суті апеляційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на ФГ Роса .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу фермерського господарства Роса залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосереднього до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: Л.М. Прокопчук

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 04 липня 2019 року.