Постанова

від 20.03.2019 по справі 397/395/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року м. Кропивницький

справа № 397/395/18

провадження № 22-ц/4809/409/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Державна установа Олександрівський виправний центр (№ 104) ,

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

Відділ в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у

Кіровоградській області ,

за участю прокурора

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_4 та Державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області (суддя Мирошниченко Д. В.) від 01 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Олександрівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 104), яка змінила назву на Державнe установe Олександрівський виправний центр (№ 104) , про визнання недійсними двох державних актів на право постійного користування земельними ділянками з припиненням права на їх користування та внесенням змін до Державного реєстру речових прав, надання позивачу права користування наявними у нього земельними ділянками з внесенням відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєння їм кадастрового номеру.

В обґрунтування своїх вимог позову зазначив, що на підставі державного акту на право постійного користування землею серії КР № 00046, виданого згідно рішення дев'ятої сесії 22 скликання Олександрівської районної ради народних депутатів Олександрівського району Кіровоградської області від 28 листопада 1997 року № 110, та зареєстрованого у книзі записів державних актів на право постійного користування за № 54 від 12 лютого 1998 року, він користується земельною ділянкою площею 48,6 га, яка розташована на території Староосотської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Користуючись виділеною земельною ділянкою, він не може сплачувати податок на землю, оскільки земельна ділянка не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не має кадастрового номеру з причини існування виданих пізніше державних актів іншим особам. Так, на підставі розпорядження Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 19 листопада 2009 року № 762-р виготовлені державні акти на право постійного користування земельними ділянками Олександрівському виправному центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 104) на території Олександрівської селищної, Бірківської, Родниківської та Староосотської сільських рад. За цим відповідачем зареєстровано право на користування земельними ділянками з присвоєними їм кадастровими номерами 3520587500:02:000:8012 та 3520587500:02:000:8008, яке набуто 29 вересня 2010 року. Ці земельні ділянки перетинаються із земельними ділянками, що перебувають у його користуванні.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати недійсним державний акт на право користування земельною ділянкою кадастровий номер 3520587500:02:000:8008, площею 15,462 га та визнати недійсним державний акт на право користування земельною ділянкою кадастровий номер 3520587500:02:000:8012, площею 51,0400 га з припиненням їх права користування на вказані земельні ділянки з внесенням змін до Державного реєстру речових прав та наданням такого права йому на користування наявними у нього земельними ділянками з внесенням відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєнням їм кадастрового номеру.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

03 травня 2018 року Державна установа Олександрівський виправний центр (№ 104) звернулася в суд із зустрічною позовною заявою (Т. 1 с. 70 - 74), у якій просила: 1) визнати недійсною Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка видана ОСОБА_4 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 12.02.1998 року серії КР № 00046 на земельну ділянку загальною площею 48,6000 га; 2) визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 48,6 га серія КР № 00046, виданий ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення 9 сесії 22 скликання Олександрівської районної ради від 28 листопада 1997 року № 110, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право постійного користування за № 54 з припиненням ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою.

В обґрунтування зустрічних вимог відповідач вказав, що розпорядженням голови Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 19 листопада 2009 року за № 762-р Олексндрівському виправному центру № 104 було надано в постійне користування кілька земельних ділянок загальною площею 196,6245 га для ведення підсобного сільського господарства, розташовані на території Староосотської сільської ради. Відповідно до вищезазначеного розпорядження було виготовлено та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок в натурі та складено державний акт на право постійного користування серія ЯЯ № 159133 від 29 вересня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3520587500:02:000:8012, площею 51,0400 га, і державний акт на право постійного користування серія ЯЯ № 159131 від 29 вересня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3520587500:02:000:8008, площею 15,5462 га. Відповідно до рішення Олександрівської районної ради від 28 листопада 1997 року № 110 ОСОБА_4 було передано у постійне користування для ведення фермерського господарства 48,6 га землі та видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 12 лютого 1998 року серія КР № 00046. ОСОБА_4 було створено та зареєстровано селянське (фермерське) господарство ОСОБА_4В. , яке в подальшому визнано банкрутом та ліквідовано через заборгованість по сплаті податків. Державна реєстрація СФГ ОСОБА_4В. була припинена у зв'язку з винесенням судового рішення про банкрутство. 06 травня 2011 року безпідставно зареєстровано селянське фермерське господарство ЗОС на підставі виданого ОСОБА_4 державного акту на право постійного користування землею від 12 лютого 1998 року, який втратив чинність. Отже, на думку відповідача, ОСОБА_4 втратив право користування земельною ділянкою площею 48,6 га, а державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 12 лютого 1998 року не є чинним. Земельна ділянка площею 51,0400 га кадастровий номер 3520587500:02:000:8012, яка надана в постійне користування Олександрівському ВЦ (№ 104), відповідно до державного акту на право постійного користування серія ЯЯ № 159133 від 29 вересня 2010 року перетинається із земельною ділянкою площею 27,9 га, яка зазначена в державному акті на право постійного користування землею від 12 лютого 1998 року серії КР № 00046, виданому ОСОБА_4, площа перетину становить 274609,16 кв.м. По земельній ділянці площею 20,7 га, яка зазначена в державному акті на право постійного користування землею від 12 лютого 1998 року серії КР № 00046, виявлено перетин з ділянками: площею 15,5462 га кадастровий номер - 3520587500:02:000:8008, яка надана в постійне користування Олександрівському ВЦ (№ 104) відповідно до державного акту на право постійного користування серія ЯЯ № 159131 від 29 вересня 2010 року, площа перетину становить 152287,62 кв.м. Отже земельна ділянка площею 51,0400 га кадастровий номер 3520587500:02:000:8012 перетинається із земельною ділянкою площею 27,9 га, площа перетину становить 27,4609 га, а решта, 23,5791 га землі, безпідставно використовується ОСОБА_4, який не сплачує до бюджету плату за землю.

З урахуванням заяви від 20 вересня 2018 року (Т. 2 с. 81), відповідач просив суд визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 48,6 га серія КР № 00046, виданого на підставі рішення 9 сесії 22 скликання Олександрівскої районної ради від 28 листопада 1997 року № 110 ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування за № 54, з припиненням ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою площею 48,6 га.

Відповідач відмовився від вимог про визнання недійсною технічну документацію із землеустрою та зобов'язання ОСОБА_4 і ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2018 року (Т. 2 с. 85 - 86) провадження у цій части закрито.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2018 року (Т. 2 с. 126 - 158) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог Державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) відмовлено також.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову суд виходив з того, що позивач не довів факт накладення меж земельних ділянок. Крім того, позивач не оспорював розпорядчі акти, якими земельні ділянки надано відповідачі і які являлися безпосередньою підставою для видачі оспорюваних державних актів, а без пред'явлення таких вимог суд позбавлений можливості оцінити правомірність отримання відповідачем земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд мотивував своє рішення тим, що несплата позивачем земельного податку, відсутність кадастрового номеру та державної реєстрації права користування землею, припинення С(Ф)Г ОСОБА_4В. , не переоформлення права користування земельною ділянкою не можуть бути підставою для задоволення зустрічного позову.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційних скарг сторін

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі (Т. 2 с. 171 - 180).

Позивач посилається на те, що суд допустив суттєві порушення норм процесуального права, надав невірну оцінку доказам, неповно встановив обставини справи, надав перевагу позиції відповідача. Земельна ділянка позивача сформована відповідно до законодавства і перебуває у його постійному користуванні на законних підставах. Ним правомірно було відновлено межі свого землекористування, проте перепоною у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки стало виявлене Державним кадастровим реєстратором знаходження в її межах земельної ділянки відповідача - ДУ Олександрівський виправний центр (№ 104) . Оскільки позивач раніше набув право на земельні ділянки, то їх подальша передача Олександрівському виправному центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 104), без погодження з ним, порушує його права. Крім того, виправній установі земельні ділянки виділені всупереч розпорядженню Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 350 від 18 травня 2004 року. Визнання недійсним лише державних актів на право на землю є належним способом захисту прав позивача, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-33цс13 від 22 травня 2013 року.

Відповідач ДУ Олександрівський виправний центр (№ 104) у поданій ним апеляційній скарзі (Т. 2 с. 163 - 167) просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову та задовольнити його вимоги.

Відповідач посилається на те, що суд прийшов до неправильного висновку, що внаслідок припинення діяльності СФГ ОСОБА_4В. позивач не втратив право користування земельною ділянкою. Інший висновок суду про те, що несплата податку не являється підставою припинення права на землю суперечить п. д) ст. 141 ЗК України. Крім того, суд не врахував, що позивачу надано було земельну ділянку всупереч законодавству, а саме без складання технічної документації із землеустрою. Земельна ділянка позивача не пройшла державну реєстрацію.

Короткий змісти відзивів учасників справи на апеляційні скарги

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу ДУ Олександрівський виправний центр (№ 104) (Т. 2 с. 205 - 206) у якому вказує на повторне намагання відповідача оспорювати в судовому порядку право позивача на землекористування, проте доводам відповідача вже раніше була надана оцінка судом та відмовлено у задоволенні його вимог.

ДУ Олександрівський виправний центр (№ 104) подав відзив на апеляційну скаргу позивача (Т. 2 с. 209) у якому вказує на те, що позивач не довів тотожність його земельної ділянки з земельною ділянкою виправного центру, відповідна експертиза не проводилася. Позивач не довів фактів порушень його прав при оформленні оспорюваних ним державних актів на землю, виданих відповідачу. Захист прав позивача на земельну ділянку не може здійснювати шляхом лише визнання недійсними державних актів на землю, без оскарження підстав їх видачі. Земельна ділянка позивача має перетин не лише із земельними ділянками ДУ Олександрівський виправний центр (№ 104) , а й інших осіб. На час набуття відповідачем права користування земельними ділянками, вони перебували у запасі.

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

Рішенням дев'ятої сесії Олександрівської районної ради ХХІІ скликання від 28 листопада 1997 року № 110 затверджено проект відведення земель для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_4 та надано у постійне користування 20,70 га грунтозахисної сівозміни поля № 2, ділянка 6 та 7, і 27,9 га грунтозахисної сівозміни поля № 4 ділянки 1 та 2 для створення фермерського господарства з земель запасу Староосотської сільської ради (Т. 2 с. 106).

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії КР № 00046, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 54 від 12 лютого 1998 року, виданого на підставі рішення дев'ятої сесії ХХІІ скликання Олександрівської районної ради Кіровоградської області від 28 листопада 1997 року № 110, ОСОБА_4 належить право постійного користування земельної ділянки площею 48,60 га, розташована на території Староосотської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства (Т. 1 с. 82).

Розпорядженням Олександрівської районної державної адміністрації від 18 травня 2004 року № 350-р надано в постійне користування земельні ділянки Олександрівській ВК-104 загальною площею 317,58 га, в тому числі: на території Староосотської сільської ради за рахунок земель запасу - 114,02 га та резервного фонду - 83,96 га.

Розпорядженням голови Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 762-р від 19 листопада 2009 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок в натурі і складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками Олександрівського виправного центру управління Державного департамену України з питань виконання покарань в Кіровоградській області (№ 104) під розміщення будівель і споруд та ведення підсобного сільського господарства на територіях Олександрівської селищної та Староосотської, Родниківської, Бірківської сільських рад Олександрівського району Кіровоградської області; надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 1471,6031 га, в тому числі: на території Олександрівської селищної ради площею 106,1634 га, на території Староосотської сільської ради площею 196,6245 га, на території Бірківської сільської ради площею 1154,3845 га під розміщення будівель і споруд та ведення підсобного сільського господарства; використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням з урахуванням обтяжень права власності на землю і земельних сервітутів, які зазначені на плані меж та в технічній документації щодо передачі земельних ділянок, і виконувати обоввЂ�язки користувачів земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України (Т. 1 с. 83).

З державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 159133, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 031037900001 від 29 вересня 2010 року вбачається, що на підставі розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації від 19 листопада 2009 року № 762-р Олександрівський виправний центр управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області (№ 104) є постійним користувачем земельної ділянки кадастровий номер 3520587500:02:000:8012, площею 51,0400 га, для ведення підсобного сільського господарства, розташованої: Кіровоградська область, Олександрівський район, Староосотська сільська рада, за межами населеного пункту (Т. 1 с. 93).

З державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 159131, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 031037900005 від 29 вересня 2010 року вбачається, що на підставі розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації від 19 листопада 2009 року № 762-р Олександрівський виправний центр управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області (№ 104) є постійним користувачем земельної ділянки кадастровий номер 3520587500:02:000:8008, площею 15,5462 га, для ведення підсобного сільського господаства, розташованої: Кіровоградська область, Олександрівський район, Староосотська сільська рада, за межами населеного пункту (т. 1 с. 90).

Відповідно до рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2013 року (справа ЄУН 22-ц/781/1933/13, Т. 1 с. 52 - 54) у задоволенні позову Олександрівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 104) до ОСОБА_4, третя особа - Олександрівська районна державна адміністрація, про припинення права користування земельною ділянкою та визнання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія КР № 00046 недійсним відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Олександрівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 104), треті особи: Олександрівська районна державна адміністрація, Староосотська сільська рада, про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 159131 та визнання недійсним Державного акту на право користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 159133 - також відмовлено.

У 2016 році Кіровоградською регіональною філією Державного підприємства Укрспецзем виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, на території Староосотської сільської ради ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства (код КВЦПЗ 01.02). Дана технічна документація розроблена для внесення земельної ділянки до кадастрової-реєстраційної системи. Встановлення в натурі (на місцевості) та погодження меж земельної ділянки проведено в присутності ОСОБА_4, представника Староосотської сільської ради, суміжних землевласників та землекористувачів, представника Кіровоградської РФ ДП Укрспецзем , про що свідчить відповідний акт (Т. 1 с. 8-9).

Згідно заяв від 23 жовтня 2013 року, від 26 січня 2015 року, від 12 липня 2016 року ОСОБА_4 звертався до Начальника відділу Держземагенства в Олександрівському районі Кіровоградської області, директора Кіровоградської регіональної філії центру державного земельного кадастру, Начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з приводу внесення земельної ділянки площею 48,60 га, якою він користується на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії КР № 00046, до Державного реєстру земель та присвоїти їй кадастровий номер (Т. 1 с. 10 - 12).

Рішеннями № РВ-3500391292017 та № РВ-3500391352017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 21 листопада 2017 року підтверджується, що державним кадастровим реєстратором Відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки встановлено невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України Про Державний земельний кадастр і Порядком ведення Державного земельного кадастру; невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: виявлено перетин ділянки з іншими ділянками; подання заявником документів не в повному обсязі; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (Т. 1 с. 27-28).

Листом № 1308/101-17 від 21 листопада 2017 року (Т. 1 с. 26). відділ в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомив ОСОБА_4 про те, що державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (рішення № РВ-3500391352017 від 21 листопада 2017 року, рішення № 3500391292017 від 21 листопада 2017 року) у зв'язку з тим, зокрема, що відповідно до даних Державного земельного кадастру по ділянці загальною площею 27,9 га виявлено перетин з ділянкою 3520587500:02:000:8012 - Староосотська сільська рада (суб'єкт права - Олександрівський ВЦ № 104); по ділянці загальною площею 20,7 га виявлено перетин з ділянками: 3520587500:02:000:5064 - Староосотська сільська рада (суб'єкт права - ОСОБА_5); 3520587500:02:000:8008 - Староосотська сільська рада (суб'єкт права - Олександрівський ВЦ № 104); 3520587500:02:000:0091 - Староосотська сільська рада (суб'єкт права - ОСОБА_6); ділянка № 117 - невитребуваний пай № 117. Лише 0,4391 га з усієї площі ділянки позивача не є спірними. відповідно до даних Державного земельного кадастру із загальної площі земельної ділянки 210,7 г: 0,0034 га перебуває у власності ОСОБА_5 та ділянка площею 0,5875 га - у власності ОСОБА_6, ділянка площею 1,2148 га - належить до невитребуваних паїв, ділянка площею 15,2288 га перебуває у постійному користуванні Олександрівського ВЦ № 104, а отже, лише 3,6655 га з усієї площі не є спірними.

Ці дані також підтверджуються схемою аналізу місця розташування ділянки площею 27,9 га, що надана в постійне користування ОСОБА_4 відповідно до державного акта КР № 00046 від 12 лютого 1998 року (Т. 1 с. 31, 32) та листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 11 липня 2017 року № С-3038/1-9278/0/6-17 (Т. 1 с. 19).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно ст. 7 ЗК України, 1990, який був чинним на час набуття позивачем права на спірну земельну ділянку, користування землею може бути постійним або тимчасовим, постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства.

За змістом ст. 19 ЗК України, 1990, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для, зокрема, ведення селянського (фермерського) господарства. Районні ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Порядок надання земельної ділянки у користування також визначався ст. 19 ЗК України, 1990.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст. 22 ЗК України, 1990).

Паво власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 ЗК України, 1990).

У справі судом встановлено, що на підставі рішення Олександрівської районної ради народних депутатів Олександрівського району Кіровоградської області від 28 листопада 1997 року № 110 ОСОБА_4 набув право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 48,60 га, яка складається з двох окремих земельних ділянок площею 20,70 га та 27,90 га, що підтверджується державним актом на право колективної власності на землю серія КР № 00046.

Таким чином, позивач набув право постійного користування земельною ділянкою відповідно до положень ЗК України, 1990, які діяли на час набуття такого права.

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України, 2001.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України, 2001, на громадян та юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, було покладено обов'язок до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте положення п. 6 розділу X цього Кодексу втрачають чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року.

Згідно п. 7 розділу Х Перехідні положення ЗК України, 2001, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Підстави та порядок припинення прав на землю визначені в главі 22 ЗК України, 2001 . Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об'єктивних і суб'єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначений у ст. 141 ЗК України, 2001,і є вичерпним.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст. ст. 140 - 149 ЗК України, 2001 .

З матеріалів справи, яка переглядається, вбачається, що позивач не був позбавлений у передбачений законом спосіб правомірно набутого ним права користування земельними ділянками, загальною площею 48,60 га.

Доводи апеляційної скарги ДУ Олександрівський виправний центр (№104) (правопопередника Олександрійського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 104) про припинення права позивача на користування наданими йому земельними ділянками внаслідок припинення створеного ним СФГ ОСОБА_4В. , а також через невнесення плати за землю або у зв'язку з невиконанням позивачем вимог п. 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України, 2001, не заслуговують на увагу.

Крім того, цим доводам вже була надана правова оцінка рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2013 року, у цивільній справі за позовом Олександрійського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 104) до ОСОБА_4 про визнання державного акту на право користування земельною ділянкою недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Олександрійського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 104) про визнання недійсними державних актів на право постійного користування землею.

Не заслуговують на увагу також доводи ДУ Олександрівський виправний центр (№104) про відсутність державної реєстрації земельної ділянки позивача та його права користування землею, порушення порядку виготовлення технічної документації. Ці доводи відповідача є новими і ними він не обґрунтовував свої вимоги до ОСОБА_4 у іншій справі, розглянутій судом у 2013 році,

Так, відповідно до п. 2 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державний земельний кадастр , земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння кадастрового номера. Якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Таким чином, надані позивачу у користування земельні ділянки, право на які у нього виникло у 1998 році, є сформованими, вони являються об'єктами цивільних прав та перебувають у його правомірному володінні.

Згідно ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр , який набрав чинності 07 серпня 2011 року, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю (ст. 2 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Як вже раніше зазначав суд, згідно п. 2 розділуVІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр у разі якщо відомості про земельні ділянки, права на які виникли до 2004 року, не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Таким чином надані позивачу у постійне користування земельні ділянки підлягали державній реєстрації з внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

З цією метою позивач виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 48,6 га, та подав її Державному кадастровому реєстратору для реєстрації земельних ділянок.

Відсутність державної реєстрації земельної ділянки, проведеної відповідно до норм Закону України Про Державний земельний кадастр , але за умови формування земельної ділянки та її існувала до набрання чинності цим Законом, не дає підстав для висновку про відсутність або втрату право володільцем (позивачем у справі) права на неї та наявність підстав для визнання недійсним виданого державного акту на право постійного користування землею.

Статтею 24 ч. 2 та ч. 6 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, зокрема, таке: державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, серед іншого, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

В ході розгляду заяви позивача про здійснення державної реєстрації наданих у його постійне користування земельних ділянок Державний кадастровим реєстратором було встановлено, зокрема, що земельна ділянка площею 20,7 га перетинається із земельними ділянками, які належать іншим суб'єктам, в тому числі із земельною ділянкою номер 3520587500:02:000:5064, яка належить на праві постійного користування Олександрівському виправному центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 104) (нині - ДУ Олександрівський виправний центр (№ 104).

Земельна ділянка площею 27,9 га перетинається з ділянкою номер 3520587500:02:000:8012, яка теж належить цьому відповідачу.

Суд першої інстанції правильно встановив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3520587500:02:000:5064 та 3520587500:02:000:8012 утворені відповідно до розпорядженням голови Олександрівської райдержадміністрації № 350-р від 18 травня 2004 року про надання в постійне користування земельні ділянки Олександрівській ВК - 104 загальною площею 317,58 га , у тому числі за рахунок земель запасу площею 114,02 га та земель резервного фонду 83,96 га Староосотської сільської ради, а також розпорядження голови Олександрівської райдержадміністрації № 762-р від 19 листопада 2009 року про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельних ділянок у постійне користування Олександрівському виправному центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області ( № 104), на підставі який було виготовлено та видано оспорювані позивачем державні акти.

Ці обставини підтверджуються наданими позивачем письмовими доказами (листами Головного управління Держгеокадаству у Кіровоградській області та відділу у Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області), які містяться у справі та були дослідженні судом.

Ці обставини не заперечувалися відповідачами, в тому числі ДУ Олександрівський виправний центр (№ 104) .

Суд першої інстанції не дав правильної оцінки цим доказам, які є належними, допустимим, достовірними та достатніми для встановлення факту часткового накладення спірних земельних ділянок одна на одну. Не спростувавши відомості підтвердженні цими письмовими доказами, суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем фактів порушення його прав.

Земельно-технічна експертиза, про відсутність висновку якої вказав суд у своєму рішенні та зазначає відповідач у поданій ним апеляційній скарзі, не може бути у даній справі єдиним доказом факту накладення земельних ділянок так, як ці обставини підтверджені відомостями Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, 2001,громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом . Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що Олександрівському виправному центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 104) надано двіземельні ділянки у постійне користування, які частково накладаються на раніше надані ОСОБА_4 у постійне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства без попереднього їх вилучення у позивача, тим самим фактично неправомірно частково припинено право користування земельною ділянкою позивача на користь відповідача.

Частинами 2 та 3 ст. 152 ЗК України, 2001, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, сформованій у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824 цс15, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Отже у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку без установлення незаконності рішення відповідного органу, на підставі якого він виданий, не є належним та окремим способом захисту порушених прав позивача.

Позивач довів факт порушення його права та обрав відповідний, передбачений законом спосіб захисту своїх прав, який полягає у визнанні недійсними державних актів на право користування землею, виданих Олександрівському виправному центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області ( № 104).

Апеляційний суд вважає, що належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_4 являється ДУ Олександрівський виправний центр (№ 104) так, як позивач оспорює майнове право (право постійного користування землею) цієї особи.

Проте позовні вимоги ОСОБА_4 до ДУ Олександрівський виправний центр (№ 104) підлягають задоволенню лише в частині визнання недійсними державних актів на право користування земельними ділянками. Решта його вимог не являються способом захисту прав землекористувача.

Крім того, позивач вказав відповідачами також ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Відділ в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, але вимог до цих осіб фактично не пред'явив. До того ж відділ в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не являється юридичною особою, а отже не має цивільної процесуальної правосуб'єктності і не може бути відповідачем у справі. У зв'язку з цим в задоволенні позову ОСОБА_4 до цих осіб належить відмовити.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову Державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) до ОСОБА_4 є законним, обґрунтованим і справедливим, а тому підлягає залишенню без змін.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У зв'язку з тим, що вирішуючи первісний позов суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду в цій частині не відповідають фактам у справі, суд неправильно застосував норми матеріального права, а отже рішення суду в цій частині не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4 Таким чином вимоги апеляційної скарги позивача підлягають частковому задоволенню.

Натомість аргумент апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення в частині вирішення зустрічного позову з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Про судові витрати

У зв'язку з задоволення вимог апеляційної скарги позивача, відповідно о норм ст. 141 ЦПК України, документально підтвердженні витрати позивача на сплату судовог збору підлягають покладенню на відповідача - ДУ Олександрівський виправний центр (№ 104) .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4задовольнити частково.

Вимоги апеляційної скарги Державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2018 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_4 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до Державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 159131, виданий 29 вересня 2010 року Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області Олександрівському виправному центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області (№104) на земельну ділянку площею 15,5462 га з кадастровим номером 3520587500:02:000:8008, зареєстрований у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею № 031037900005.

Визнати недійсним державний акт на право користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 159133, виданий 29 вересня 2010 року Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області Олександрівському виправному центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області (№104) на земельну ділянку площею 51,0400 га з кадастровим номером 3520587500:02:000:8012, зареєстрований у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею № 031037900001.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 до Державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській областівідмовити.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову Державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) до ОСОБА_4 залишити без змін.

Стягнути з Державної установи Олександрівський виправний центр (№ 104) (код юридичної особи 08563799, місцезнаходження: 27300, Кіровоградська обл., смт Олександрівка, вул. Незалежності України, буд. 22А) на користь ОСОБА_4 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 27300, Кіровоградська обл., Олександрівський р-н, с. Стара Осота, вул. Шевченка, 71) 1405 (одну тисячу чотириста п'ять) грн. 30 коп. судового збору за подання позовної заяви та 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 20 коп. за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 квітня 2019 року. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: А. М. Головань

ОСОБА_3