Постанова

від 16.04.2019 по справі 138/3100/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/3100/18

Провадження № 22-ц/801/742/2019

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 рокуСправа № 138/3100/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Зайцева А.Ю., Ковальчука О.В., секретар Кирилюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 лютого 2019 року про забезпечення позову, постановлену суддею Лисенко Т.Ю., за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди землі від 21 листопада 2018 року, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 листопада 2018 року та визнання поновленим договору оренди землі від 08 лютого 2008 року,

встановив :

У жовтні 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес (далі - СТОВ Прогрес ) звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило визнати недійсним договір оренди землі б/н від 07.03.2018, укладений між Фермерським господарством Нусі (далі - ФГ Нусі ) та ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 0522686800:01:000:0269 площею 2,281 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 40107786 від 14.03.2018; визнати поновленим договір оренди землі від 08.02.2018, укладений між СТОВ Прогрес та ОСОБА_3 на вищезазначену земельну ділянку.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 лютого 2019 року заяву СТОВ Прогрес про забезпечення позову у даній цивільній справі задоволено.

Заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій органами та суб'єктами, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: Міністерством юстиції України та його територіальними органами; виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, державними реєстраторами прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 2,281 га, кадастровий номер 0522686800:01:000:0269, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_3

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити оскаржувану ухвалу та частково задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , щодо земельної ділянки площею 2,281 га, кадастровий номер 0522686800:01:000:0269, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_3, щодо укладення та реєстрації похідного права від права власності: право користування (сервітут); право користування земельної ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право постійного користування та право оренди земельної ділянки (суборенди) земельної ділянки; іпотека; інші речові права відповідно до закону.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом застосовано запобіжний захід у виді заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій, який виходить за межі спору і не є співмірним із заявленими позовними вимогами; у суду не було підстав для забезпечення позову у виді заборони вчиняти будь-яких реєстраційних дій.

Відзиву на апеляційну скаргу від СТОВ Прогрес та ОСОБА_4 не надійшло.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

25.10.2018 СТОВ Прогрес звернулося до суду з позовом про визнання договору оренди землі недійсним. Оспорюваний договір був укладений між ОСОБА_3 та ФГ Нусі .

Після відкриття провадження у даній справі, 21.11.2018 між відповідачами було укладено угоду про дострокове розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с.59), 23.11.2018 зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 21.11.2018, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Предметом вищезазначених договорів є одна і та ж земельна ділянка.

У зв'язку з даними обставинами, на підставі заяви позивача ухвалою суду було прийнято заяву про збільшення позовних вимог, зокрема, про визнання недійсним наступного договору оренди землі, і до участі у даній справі була залучена як відповідач ОСОБА_4

Ці ж обставини спонукали позивача звернутись до суду із заявою, в якій він просив забезпечити даний позов шляхом заборони органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, яка є предметом оспорюваних договорів.

Мотивами цієї заяви є те, що відповідач ОСОБА_3, як власник земельної ділянки, може знову в добровільному порядку розірвати останній договір оренди та укласти новий, що не дасть змоги позивачу ефективно захистити своє право на користування даною земельною ділянкою і може потягнути за собою утруднення виконання майбутнього рішення суду у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Апелянт в скарзі просить ухвалу змінити, оскільки застосований судом вид забезпечення позову є неспівмірним з вимогами позову і позбавляє можливості власника земельної ділянки вносити зміни щодо права власності, а й в подальшому оформлення спадкових прав, так як власниця землі є особою похилого віку.

Колегія суддів вважає, що такі твердження є безпідставними з огляду на таке.

По-перше, забезпечення позову має тимчасовий характер, і, враховуючи суть даного спору, вжиті заходи забезпечення позову будуть діяти до вирішення даного спору.

По-друге, апелянт просив змінити оскаржувану ухвалу суду, заборонивши здійснювати будь-які реєстраційні дії з приводу земельної ділянки, яка є предметом оспорюваних договорів оренди, щодо укладення та реєстрації похідного права від права власності - сервітут, емфітевзис, суперфіцій, оренду та суборенду, іпотеки. Разом з цим, апелянт також просить заборонити здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації іншого речового права, відповідно до закону , і на думку колегії суддів така вимога є тотожною з видом забезпечення, вжитим судом - заборона вчиняти будь-які дії щодо реєстрації всіх прав на земельну ділянку.

Просячи змінити ухвалу суду, апелянт фактично погодився з мотивами заяви про забезпечення позову, що бере до уваги апеляційний суд.

Вжиті заходи забезпечення позову у даному випадку спрямовані виключно на обмеження суб'єктивних прав відповідачки, як власника нерухомого майна, щодо вчинення дій з можливого його відчуження на період вирішення спору.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийняв обґрунтовані доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахував принцип співмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, з чим погоджується апеляційний суд.

Отже, висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2019 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді А.Ю. Зайцев

ОСОБА_5