Рішення

від 11.06.2019 по справі 138/3100/18

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/3100/18

Провадження №:2/138/176/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Лисенко Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Коняги В.А.,

представника позивача адвоката Королюк О.В.,

представників відповідача адвоката Піпка А.М.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та визнання поновленим договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2018 року позивач звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Нусі про визнання недійсним договору оренди землі від 07 березня 2018 року та визнання поновленим договору оренди землі від 08 лютого 2008 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 лютого 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі. Предметом даного договору є передача в оренду земельної ділянки, площею 2,2809 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (далі - Договір). Договір зареєстрований Вінницькою регіональною філією Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 04 березня 2008 року вчинено запис за № 040886800009. Строк дії договору 10 років, до 05 березня 2018 року включно. Згідно з п. 8 договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк шляхом повідомлення про це орендодавця не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору. 03 січня 2018 року позивач надіслав ОСОБА_1 лист із повідомленням про намір продовжити дію договору оренди, до якого додав додатковий договір оренди землі. Також після закінчення дії договору і по день звернення до суду із даним позовом позивач продовжував користуватись орендованою земельною ділянкою та вносити плату за її користування, а відповідач ОСОБА_1 дану плату приймала. Жодних листів-повідомлень про заперечення у поновленні договору оренди землі від ОСОБА_1 не надходило. Разом з тим, при зверненні до відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради з метою реєстрації пролонгованого договору оренди позивач дізнався, що ОСОБА_1 уклала новий договір оренди вказаної земельної ділянки із Фермерським господарством Нусі . Під час розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж даної земельної ділянки їй присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 , уточнено площу і визначено, що вона становить 2,2810 га. Позивач вважає, що такий договір укладений із порушенням ст. 33 Закону України Про оренду землі , а також, що укладення цього договору порушує переважне право позивача на поновлення договору оренди землі від 08 лютого 2008 року. За таких підстав позивач просив визнати недійсним договір оренди землі б/н від 07 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Нусі про оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 2,281 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, та визнати поновленим договір оренди землі б/н від 08 лютого 2008 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1 про оренду вказаної вище земельної ділянки.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 05 листопада 2018 року відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 10 грудня 2018 року за клопотанням представника позивача до у часті у справі залучено співвідповідачем ОСОБА_2 , а також прийнято зміну предмету позову у справі та збільшення позовних вимог, згідно з якими позивач додатково просив визнати недійним договір оренди землі б/н від 21 листопада 2018 року на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 2,281 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2019 року за клопотанням представника позивача закрито провадження у справі в частині позовної вимоги до ОСОБА_1 та Фермерського господарства Нусі про визнання недійсним договору оренди землі від 07 березня 2018 року, а також стягнуто витрати на правничу допомогу. Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 дану ухвалу суду скасовано в частині стягнення судових витрат, а в іншій частині - залишено без змін.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 04 лютого 2019 року за заявою позивача забезпечено позов та заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії органами та суб`єктами, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: Міністерством юстиції України та його територіальними органами; виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, державними реєстраторами прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 2,281 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року дану ухвалу суду залишено без змін.

З урахуванням уточнень, заяв та клопотань учасників справи, а також вчинених судом процесуальних дій, станом на день ухвалення рішення суду позивач просив: відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі визнати недійсним договір оренди землі б/н від 21 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 2,281 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області; скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, індексний номер 29115107 від 23 листопада 2018 року, а також визнати поновленим договір оренди землі б/н від 08 лютого 2008 року, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес та ОСОБА_1 про оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 2,281 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Королюк О.В. позов підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та заявах, наданих під час розгляду справи, та просила позов задовольнити повністю. Зазначила, що позивач має переважне право на пролонгацію договору оренди землі від 08 лютого 2008 року на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , так як є добросовісним орендарем, протягом строку дії договору належним чином виконував обов`язки орендаря. До закінчення строку дії договору позивач направив ОСОБА_1 лист із повідомленням про намір продовжити користуватись земельною ділянкою. До даного листа додав проект Додаткового договору з додатком до нього (договір оренди землі). Даний лист надісланий на адресу ОСОБА_1 належним способом, позивачу повернулось рекомендоване повідомлення про вручення цього листа. Деякі невідповідності під час заповнення бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не свідчать про невчинення дії, яку посвідчує таке повідомлення, а саме: вручення відповідачу листа із проектом Додаткового договору. Відповідач жодних заперечень проти такої пропозиції не надіслала і до цього часу. При цьому позивач продовжував користуватись земельною ділянкою, сплачувати орендну плату, а відповідач таку плату приймала. Уклавши новий договір оренди із ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 позбавила позивача можливості реалізувати своє переважне право орендаря, надане йому законом.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Піпко А.М. позов не визнав повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Так, представник відповідача у відзиві вказав, що позивач 17 січня 2018 року не отримувала лист від 03 січня 2018 року, яким позивач повідомляв ОСОБА_1 про намір продовжити договір оренди землі на новий строк. Вказане, на думку представника відповідача, підтверджується тим, що штрихкодовий номер 2101800340428, який проставлений на наданому позивачем повідомленні про вручення поштового відправлення, взагалі відсутній в інформаційній системі Укрпошти, а відправлення за № 2406200000416 (який також проставлений на наданому позивачем відправленні) здійснене лише 07 квітня 2017 року. Також даний лист не містить вихідного номеру, що свідчить про нереєстрацію позивачем вказаного листа і відсутність його в документообізі підприємства. Крім цього, в порушення ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі позивач не надіслав ОСОБА_1 проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Сплата позивачем коштів на рахунок ОСОБА_1 , на думку представника відповідача, не свідчить про сплату орендної плати, а підтверджує лише факт користування позивачем без договірних відносин належною відповідачу земельною ділянкою та здійснення оплати за таке користування. Додаткова угода між сторонами в порушення ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі не укладалась. За таких підстав представник відповідача вважає, що позивач не дотримався усіх умов, за яких договір оренди землі, укладений між сторонами, можна вважати продовженим, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю, а також призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати. Також 15 лютого 2019 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача адвоката Піпка А.М., в яких він додатково зазначив, що надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не відповідає вимогам п. 61, 62 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, та не може бути доказом направлення ОСОБА_1 листа про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі з додатковою угодою до договору оренди землі. Крім цього, представник відповідача зазначає, що даний позов обґрунтовується позивачем підставами, зазначеними в ч. 1-5 та в ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Однак такі дві підстави поновлення договору оренди землі не можуть застосовуватись одночасно. Також адвокат Піпко А.М. вважає, що у зв`язку із зміною площі спірної земельної ділянки з 2,2809 га на 2,2810 га відповідно до ч. 10 ст. 33 Закону України Про оренду землі поновлення договору оренди землі має здійснюватися у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначає, що з урахуванням вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі письмовим повідомленням орендарем орендодавця про намір скористатись переважним правом поновлення договору оренди землі є не лише направлення відповідного листа-повідомлення орендодавцю, а й отримання останнім даного листа-повідомлення з проектом додаткової угоди. Враховуючи, що ОСОБА_1 вказує про те, що позивач не повідомляв її про намір продовжити строк дії договору оренди, представник відповідача вважає недоведеним факт такого повідомлення. Також ОСОБА_3 зазначає, що не зважаючи на посилання позивача на те, що він продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, сплачує орендну плату, а ОСОБА_1 таку плату приймає, ч. 8, 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі для поновлення дії договору оренди землі встановлюють обов`язкову вимогу укладення додаткової угоди. Однак позивач доказів укладення такої угоди не надав, а відтак, на думку представника відповідача, договір оренди землі не може бути продовженим. Кошти, які позивач сплачував ОСОБА_1 , а остання їх приймала, представник відповідача вважає оплатою за користування земельною ділянкою. Крім цього, в письмових поясненнях представник відповідача додатково зазначила, що у зв`язку із зміною площі спірної земельної ділянки з 2,2809 га на 2,2810 га та з урахуванням положень ч. 12 ст. 33 Закону України Про оренду землі пролонгація укладеного раніше договору на тих самих умовах є неможливою, так як змінився об`єкт оренди. Крім того, умови Договору щодо орендної плати не відповідають вимогам чинного законодавства, також змінився порядок державної реєстрації - на сьогодні здійснюється реєстрація прав, а не самого договору оренди землі, а тому в разі задоволення позову виконання такого рішення суду буде все одно неможливим.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтований, доведений допустимими, належними та достовірними доказами, а відтак підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 21 лютого 2008 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,2809 га у межах згідно з планом, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с. 74).

08 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес укладений Договір оренди землі (а.с. 7-9) (далі за текстом - Договір). Державну реєстрацію даного договору здійснено 04 березня 2008 року у Могилів-Подільському відділі реєстрації. Строк дії Договору 10 років, тобто до 05 березня 2018 року включно.

Пунктом 8 Договору передбачено, що орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк шляхом повідомлення про це орендодавця не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Згідно з п. 9-11 Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1% від вартості земельної ділянки, що в грошовій формі становить 248,00 грн. Розмір орендної плати обчислюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата вноситься у строк до 15 березня кожного року.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі (далі за текстом - Закон).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 Закону, яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі - перший регулюється ч. 1-5 ст. 33 Закону, а другий - ч. 6 ст. 33 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Королюк О.В., уточнюючи позовні вимоги, зазначила, що позивач просить визнати поновленим Договір саме з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону.

Так, ч. 6 ст. 33 Закону передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Така правова позиція визначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.

Також, з загального аналізу вказаної постанови, можна дійти і до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав шляхом визнання Договору поновленим не суперечить вимогам чинного законодавства та є належним способом захисту прав, що спростовує посилання представників відповідачів, що належним способом захисту порушених прав, в даному випадку, могла би бути виключно вимога про визнання укладеною додаткової угоди, яка позивачем заявлена не була.

Щодо належного виконання обов`язків за договором оренди суд зазначає таке.

Пункт 31 Договору встановлює обов`язки орендаря, а саме: приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором; своєчасно сплачувати орендну плату.

Спірна земельна ділянка є земельною ділянкою з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а відтак призначена для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Аналогічні вимоги містяться і в п. 15 Договору. Суд не встановив обставин та не отримав докази, які б спростовували те, що позивач використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням.

Згідно з довідкою СТОВ Прогрес № 67 від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 в якості орендної плати за Договором отримала від позивача такі виплати: відповідно до платіжної відомості № 11 від 19.12.2016 - 3300,00 грн., відповідно до платіжної відомості № 12 від 27.12.2017 - 4800,00 грн., відповідно до платіжної відомості № 11 від 02.10.2018 - 5400,00 грн. (а.с. 14). Вказане також підтверджується копіями даних платіжних відомостей (а.с. 15, 16, 17).

Вказані обставини дають суду підстави для висновку, що позивач протягом дії Договору належним чином виконував обов`язки орендаря, не порушував умови Договору, використовував земельну ділянку за її цільовим призначенням та вчасно сплачував орендну плату. Також протягом дії Договору відповідач ОСОБА_1 не зверталась ні до позивача, ні до суду за захистом своїх порушених прав внаслідок неналежного виконання позивачем умов Договору, що також свідчить про відсутність таких порушень.

Щодо повідомлення орендарем орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги представник позивача зазначала, що 03 січня 2018 на адресу ОСОБА_1 був направлений лист із повідомленням про намір позивача продовжити строк дії Договору, до якого був доданий Додатковий договір № б/н. На підтвердження таких обставин позивач надав суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Оригінал такого повідомлення на вимогу сторони відповідача був оглянутий у судовому засіданні, а засвідчена судом копія долучена до матеріалів справи (а.с. 186).

Так, згідно з даним повідомленням ОСОБА_1 за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 направлене поштове повідомлення. Таке поштове повідомлення 17 січня 2018 року вручене відповідальною особою відділу поштового зв`язку, про що свідчить підпис в рекомендованому повідомленні. Адреса позивача, на яку дане рекомендоване повідомлення мало бути повернуте, зазначена на зворотному боці бланку повідомлення. Там же проставлений і поштовий штемпель із датою такого повернення 19 січня 2018 року.

Не визнаючи позовні вимоги та оспорюючи справжність даного рекомендованого повідомлення, сторони відповідачів посилались на п. 61, 62 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, відповідно до яких у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. У разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Представники відповідачів вважають, що належними доказами відправлення позивачем та отримання ОСОБА_1 листа із повідомленням про намір продовжити строк дії Договору та проектом Додаткового договору є квитанції, фіскальний чек відділення поштового зв`язку, опис вкладення у цінний лист та повідомлення про його вручення.

Разом з тим, суд вважає, що посилання сторін відповідачів на п. 61 вказаних Правил є помилковим, так як лист та проект Додаткового договору надсилались ОСОБА_1 не поштовим відправлення з оголошеною цінністю, а рекомендованим поштовим відправленням, яке згідно з п. 2, 17 Правил приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення і може прийматися в письмовому вигляді, через смс-повідомлення або повідомлення, що підтримуються засобами Інтернету, на вибір користувача. При цьому відповідно до п. 99 Правил рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

З аналізу даного нормативно-правового акту вбачається, що за обставин, на які посилається позивач і які підтверджені наданими ним доказами, позивач належним чином направив ОСОБА_1 лист із повідомленням про намір продовжити строк дії Договору та проект Додаткового договору, і такі документи відповідачем були отримані.

Щодо зазначення адреси позивача на зворотному боці рекомендованого повідомлення, то таке зазначення не спростовує факт направлення та вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , а лише свідчить про технічні помилки при заповнені бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Такі ж висновки суд застосовує і до посилань представника відповідача Піпка А.М. щодо відсутності вихідного номера у листі від 03.01.2018, яким повідомлено ОСОБА_1 про намір скористатись переважним правом на продовження строку дії Договору та яким направлено додатковий договір з додатком.

Суд також відхиляє посилання представника відповідача Піпка А.М . на те, що згідно з інформаційною системою Укрпошти вручення поштового відправлення за № 2406200000416, який міститься на вказаному вище рекомендованому повідомленні, здійснене лише 07 квітня 2017 року. Так, з наданої суду роздруківки з сайту Укрпошти вбачається, що таке відправлення вручене адресату особисто у м. Вінниці (а.с. 55). Разом з тим, адресою проживання ОСОБА_1 є с. Суботівка Могилів-Подільського району і поштове відправлення надсилалось їй саме на таку адресу.

Посилання представника відповідача на наявність в матеріалах справи двох довідок Центру поштового зв`язку № 4, які суперечать одна одній та внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації щодо видачі таких неправдивих офіційних документів, суд відхиляє як таке, що не має будь-якого доказового значення для вирішення даної цивільної справи та такі докази не приймаються судом як неналежні.

Щодо продовження користування виділеною земельною ділянкою суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи такі обставини, позивач зазначає, що після закінчення строку дії Договору продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, вносити за нею плату, а ОСОБА_1 таку плату приймає.

У судовому засіданні представник відповідача Піпко А.М. такі обставини не визнавав. Вказував, що позивач дійсно вносив плату ОСОБА_1 , однак такі платежі не є орендною платою, а є платою за фактичне користування земельною ділянкою за минулий період. Також зазначав, що відсутні докази користування земельною ділянкою.

Разом з тим, як вбачається із відомості на виплату готівки № 11 від 02 жовтня 2018 року позивач сплатив, а ОСОБА_1 прийняла сплату у сумі 5400,00 грн. Беручи до уваги розмір орендної плати, сплачений позивачем за 2017 рік у сумі 4800,00 грн., суд вважає, що плата у розмірі 5400,00 грн. є платою не лише за період з 01 січня 2018 року по 05 березня 2018 року, коли закінчився строк дії Договору, а платою за весь 2018 рік. Тобто позивач і після закінчення строку дії Договору сплачував ОСОБА_1 орендну плату, а остання її приймала, що підтверджується проставленим нею особисто підписом, вчиненим у жовтні 2018 року. Тому суд вважає, що відповідач, будучи обізнаною про строк дії Договору та повідомленою про намір позивача на поновлення Договору, такими своїми діями визнавала переважне право позивача на поновлення Договору і не заперечувала проти цього.

Вказані вище обставини свідчать про дотримання позивачем процедури повідомлення ОСОБА_1 про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору, здійснення оплати за користування земельною ділянкою і відсутність протягом місяця після закінчення строку дії Договору та отримання повідомлення та додаткової угоди до Договору від позивача заперечень орендодавця щодо поновлення Договору.

Разом з тим, 23 листопада 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 2,281 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області за ОСОБА_2 (а.с. 59). Підставою виникнення такого права є договір оренди вказаної земельної ділянки від 21 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 15 років.

На думку суду, укладення такого договору свідчить про порушення переважного права позивача як орендаря та підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України. При цьому обраний позивачем спосіб захисту у виді визнання недійсним договору оренди землі від 21 листопада 2018 року, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та визнання поновленим Договору є передбаченим законом способом захисту, який належним чином відновить порушене право позивача на оренду вказаної земельної ділянки.

Вказане випливає і зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, висновки якої мають перевагу над висновками усіх інших палат та колегій ВС, а також спростовує посилання представника відповідача ОСОБА_3 про те, що договір оренди може бути поновленим лише шляхом укладення додаткової угоди між сторонами. Суд не вбачає перешкод для додаткового звернення позивача до суду за захистом своїх прав в разі відмови держаним реєстратором у проведенні державної реєстрації прав позивача на вказану земельну ділянку. На даний час заявлення такої вимоги було б передчасним та необґрунтованим.

Щодо посилання представників відповідачів на те, що з урахуванням ч. 12 ст. 33 Закону Договір не може бути продовженим з підстав зміни меж земельної ділянки, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 12 ст. 33 Закону у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку та змісту Договору предметом Договору є земельна ділянка площею 2,2809 га.

Предметом спору, а відповідно і об`єктом захисту за позовними вимогами у цій справі, є право орендаря на поновлення Договору в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 33 Закону, якою регламентовані порядок та підстави поновлення договору оренди землі на новий строк у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами.

Разом з тим особливості формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та обов`язків у розумінні статей 177, 181, 182 Цивільного кодексу України визначені нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з частинами 1-2 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Частиною десятою статті 79-1 ЗК України передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини четвертої статті 79-1 ЗК України.

Однак Земельний кодекс України доповнено статтею 79-1 згідно із Законом № 3613-VI від 07 липня 2011. На момент виникнення спірних правовідносин ЗК України такі вимоги щодо земельних ділянок не містив.

Згідно з листом Відділу у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 01-30/1180 від 27 листопада 2018 року (а.с. 70) з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо належної ОСОБА_1 земельної ділянки розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж даної земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому було уточнено площу і вона становить 2,2810 га.

Вказане свідчить про те, що лише після вчинення передбачених ст. 79-1 ЗК України процедур спірна земельна ділянка отримала кадастровий номер та були встановлені, а не змінені її межі і площа у розмірі 2,281 га, які залишаються незмінними і на даний час. Також уточнення площі було лише на 0,0001 га, що, на думку суду, не свідчить про зміну меж спірної земельної ділянки та формування внаслідок цього нового об`єкту цивільних прав.

Щодо посилання представників відповідачів на те, що розмір орендної плати в Договорі не відповідає вимогам чинного на даний час законодавства, суд зазначає таке.

Дійсно згідно з п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1% від вартості земельної ділянки, що в грошовій формі становить 248,00 грн.

В той же час Указом Президента України № 92/2002 від 02.02.2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступове збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Разом з тим, ч. 4 ст. 33 Закону визначає, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У наданому відповідачі Додатковому договорі міститься п. 11, відповідно до якого орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору складає 5504,80 грн. на рік. Вказане свідчить, що позивач погоджується на зміну розміру орендної плати та на приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства.

Крім цього, запропоновані позивачем умови є більш вигідними для ОСОБА_1 , ніж аналогічні умови в договорі, укладеному між відповідачами, де розмір орендної плати становить лише 4%, що спростовує твердження представників відповідачів про укладення ОСОБА_1 . договору оренди з ОСОБА_2 на більш вигідних умовах.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази, надаючи їм оцінку кожному окремо та усім в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт дотримання ним передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону процедури реалізації його переважного права як орендаря. Враховуючи, що укладення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 2,281 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, порушує таке право позивача, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що в постанові Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, якою частково скасовано ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду від 16 січня 2019 року, вказано, що судом не вирішено питання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2018 року. Разом з тим, така вимога позивачем не заявлялась, а уточнювала номер та дату запису про державну реєстрацію прав за договором оренди від 07.03.2018, про недійсність якого і заявляв позивач, відтак не була самостійною позовною вимогою у даній цивільній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд встановив, що відповідно до ордеру серії ВН № 069931 від 25 жовтня 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес доручило адвокату Королюк О.В. представляти його інтереси під час розгляду справи у Могилів-Подільському міськрайонному суді (а.с. 18).

Згідно з розрахунком судових витрат на правову допомогу по справі № 138/3100/18 при наданні правничої допомоги Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Прогрес адвокат Королюк О.В. здійснювала підготовку позовної заяви та представництво інтересів позивача у Могилів-Подільському міськрайонному суді під час судових засідань 27 листопада 2018 року, 10 та 26 грудня 2018 року, 12, 15 та 22 лютого 2019 року. Загальна вартість таких послуг адвоката складає 8000,00 грн. Відповідно до квитанцій від 16 січня 2019 року та 12 лютого 2019 року позивач перерахував на рахунок адвоката Королюк О.В. вказану суму судових витрат.

Щодо посилання представника відповідача Піпка А.М. , що представник позивача завчасно не направила усім учасникам справи докази на підтвердження витрат на правничу допомогу та не подала докази їх направлення суду суд зазначає таке.

Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надані суду до закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, тобто з дотриманням визначеного законом строку. Суд ознайомив усіх учасників справи із такими доказами, а також з`ясовував у представників відповідачів, чи необхідний їм час для підготування заперечень щодо розміру таких витрат. Так як такий час представникам не знадобився, суд визнав за можливе приєднати такі докази до матеріалів справи, та надаючи в нарадчій кімнаті їм оцінку, визнає їх допустимими.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. доведені представником позивача належними та допустимими доказами, а тому такі витрати необхідно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь позивача.

Керуючись ст. 33 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 79-1, 124 ч. 4 ЗК України, ст.ст. 626 ч. 1, 627 ч. 1, 792 ч. 2 ЦК України, ст.ст. 3, 4 ч. 1, 12, 13 ч. 1, 76-83, 137 ч. 2, 3, 141 ч. 1, 8, 259 ч. 1, 2, 6, 263-265, 273ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та визнання поновленим договору оренди землі задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 21 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 2,281 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки від 23 листопада 2018 року, індексний номер 29115107.

Визнати поновленим договір оренди землі б/н від 08 лютого 2008 року, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес та ОСОБА_1 про оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 2,281 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес судові витрати у виді судового збору у сумі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 (вісім тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес судові витрати у виді судового збору у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес , місцезнаходження: вул. Наддністрянська, 2, с. Суботівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03731721.

Представник позивача: адвокат Королюк Оксана Вікторівна, місцезнаходження: вул. Київська, 34, м. Могилів-Подільський, Вінницька область.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник відповідача: адвокат Піпко Андрій Миколайович, місцезнаходження: вул. Соборна, 41, офіс 11, м. Вінниця.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Т.Ю. Лисенко

Повне судове рішення складене 11 .06.2019.