Постанова

від 24.10.2019 по справі 138/3100/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 138/3100/18

провадження № 61-16799св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 червня 2019 року у складі судді Лисенко Т. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Матківської М. В., Марчук В. С., Сопруна В. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес (далі - СТОВ Прогрес ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та визнання поновленим договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 08 лютого 2008 року він (орендар) уклав із ОСОБА_1 (орендодавцем) договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради, загальною площею 2,2809 га кадастровим номером 0522686800:01:000:0269, терміном на 10 років.

Договір зареєстрований Вінницькою регіональною філією Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 березня 2008 року за номером 040886800009.

Відповідно до пункту 43 договору оренди землі він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Отже, договір припиняє свою чинність після спливу 10 років з моменту його державної реєстрації, тобто 05 березня 2018 року.

Пунктом 8 договору оренди землі передбачене переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар зобов`язаний не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про свій намір продовжити його дію.

Листом від 03 січня 2018 року він повідомив ОСОБА_1 про намір продовжити дію даного договору оренди землі. ОСОБА_1 отримала лист 17 січня 2018 року, тобто з дотриманням строку визначеного пунктом 8 договору оренди землі.

Протягом строку дії договору оренди і по день звернення із даним позовом в суд, він продовжує використовувати земельну ділянку, а орендодавець ОСОБА_1 не заперечує проти такого використання. Більш того, ОСОБА_1 , отримуючи 02 жовтня 2018 року орендну плату за 2018 рік, своїми діями фактично акцептувала його пропозицію щодо пролонгації договору оренди.

З метою реєстрації пролонгованого договору оренди він звернувся до Відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради, проте виявилося, що 14 березня 2018 року уже зареєстрований на дану земельну ділянку договір оренди землі з орендарем Фермерське господарства НУСІ (далі - ФГ НУСІ ) з розміром орендної плати в 4 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що погіршує становище орендодавця в порівняні із попереднім договором оренди землі.

Позивач вважає, що такий договорі оренди землі є недійсним, а договір оренди землі від 08 лютого 2008 року має бути поновленим, з урахуванням того, що ним як орендарем дотримані встановлені статтею 33 Закону України Про оренду землі процедура і строки щодо реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі.

27 листопада 2018 року відповідач ФГ НУСІ подало в суд заяву про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

16 січня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 . подала в суд клопотання про закриття провадження в справі в частині вимог щодо припинення договору оренди землі № б/н від 07 березня 2018 року, укладений між ФГ НУСІ та ОСОБА_1 , у зв`язку з добровільним виконанням стороною відповідача - ФГ НУСІ вимог щодо припинення договору оренди землі № б/н від 07 березня 2018 року.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 про закриття провадження у справі в частині задоволено повністю.

Закрито провадження у цивільній справі в частині позовної вимоги, заявленої СТОВ Прогрес до ОСОБА_1 і ФГ НУСІ про визнання недійсним договору оренди землі від 07 березня 2018 року.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду від 16 січня 2019 року в частині закриття провадження у справі залишено без змін.

06 грудня 2018 року СТОВ Прогрес подало в суд заяву про зміну предмета позову, збільшення позовних вимог та залучення до справи співвідповідача, у якій вказала, що згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстрація спірного договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 і ФГ НУСІ є припиненою.

Згідно інформаційної довідки станом на 06 грудня 2018 року відомо про те, що 23 листопада 2018 року за реєстровим номером 29115107 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди спірної земельної ділянки у ОСОБА_2 , тобто майже одночасно зареєстровано право оренди на цю ж земельну ділянку за ОСОБА_2 і припинено реєстрацію права оренди за ФГ НУСІ .

Позивач просив змінити предмет позову і збільшити позовні вимоги та додатково до позовних вимог, викладених у позові, визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 21 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,281 га кадастровим номером 0522686800:01:000:0269 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та скасувати його державну реєстрацію: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексним номером 29115107 від 23 листопада 2018 року, з підстав, зазначених у позовній заяві, врахувавши те, що право позивача на право оренди спірної земельної ділянки з 23 листопада 2018 року є порушене ОСОБА_2

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 грудня 2018 року заяву позивача про зміну предмета позову, збільшення позовних вимог та залучення співвідповідача у справі задоволено. Прийнято зміну предмета позову у справі та збільшення позовних вимог і залучено до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 21 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про оренду земельної ділянки кадастровий номер 0522686800:01:000:0269 площею 2,281 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки від 23 листопада 2018 року, індексний номер 29115107.

Визнано поновленим договір оренди землі № б/н від 8 лютого 2008 року, укладений між СТОВ Прогрес та ОСОБА_1 про оренду земельної ділянки кадастровий номер 0522686800:01:000:0269 площею 2,281 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1 , отримавши 17 січня 2018 року лист-повідомлення орендаря разом із проектом додаткової угоди до договору оренди землі, протягом одного місяця не повідомила орендаря СТОВ Прогрес про наявність своїх заперечень щодо укладення договору оренди на новий строк та про своє рішення, а тому заявлені позивачем вимоги про визнання поновленим договору оренди землі № б/н від 08 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес , ґрунтуються на вимогах закону, а тому є такими, що підлягають до задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 138/3100/18 та витребувано її з Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не подав до суду належних доказів щодо відправлення орендодавцю листа повідомлення, а тому після закінчення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між СТОВ Прогрес та ОСОБА_1 , остання, як власник земельної ділянки мала законні підстави укласти договір оренди земельної ділянки з іншою особою.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 480480 від 21 лютого 2008 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,2809 га, кадастровий номер 0522686800:01:000:0269, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

08 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес укладено договір оренди земельної ділянки (пай), згідно якого ОСОБА_1 передала позивачу в оренду земельну ділянку загальною площею 2,2809 га, для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, що знаходиться в с. Суботівка. Договір зареєстрований у Могилів-Подільському відділі реєстрації Вінницької регіональної філії Центр ДЗК , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 березня 2008 року за № 040886800009.

Пунктом 8 цього договору передбачено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 43 цього договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

У пунктах 9-11 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1 % від вартості земельної ділянки, що в грошовій формі становить 248,00 грн. Розмір орендної плати обчислюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата вноситься у строк не пізніше 15 березня кожного року.

Згідно листа-повідомлення за вихідним № б/н від 3 січня 2018 року СТОВ Прогрес повідомило ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди від 08 лютого 2008 року на новий строк та запропонувало у випадку прийняття такої пропозиції звернутися за зазначеними номерами телефонів чи за зазначеною адресою, для оформлення відповідних документів, додавши проект додаткової угоди до договору оренди землі.

Цей лист-повідомлення відповідач ОСОБА_1 отримала 17 січня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договоруоренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою, третьою, четвертою та п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Установивши у справі, яка переглядається, факт належного виконання СТОВ Прогрес умов договору оренди землі; дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі , дійшли обґрунтованих висновків про наявність у СТОВ Прогрес переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у зв`язку з укладенням орендодавцем договору оренди від 21 листопада 2018 року з іншим орендарем до закінчення дії договору - СТОВ Прогрес .

Установивши факт укладення договору оренди землі від 21 листопада 2018 року з порушенням вимог статті 33 Закону України Про оренду землі і прав та інтересів СТОВ Прогрес , суди на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України дійшли правильного висновку про його недійсність.

Таким чином, доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, у тому числі і посилання на практику Великої Палати Верховного Суду, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки суд правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська