Постанова

від 23.12.2009 по справі 2-а-3210/09

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

 У К Р А Ї Н А

Ленінський районний суд міста Севастополя

2-а-3210/09

Категорія 66

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 грудня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Левадко С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя про визнання бездіяльності протиправною, нарахування та виплату недоплаченої надбавки до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 04.12.2009 р. звернувся до суду з позовною заявою, вказуючи на те, що він має статус дитини війни і має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування розміру пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплати йому підвищення. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє його законного права на отримання перерахованого підвищення до пенсії. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя щодо виплати недонарахованої щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, протиправною, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, з 01.12.2008 р. по 31.12.2009 р.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя в судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи в його відсутність, а також письмові заперечення на позов, згідно яких відповідач вважав позов необґрунтованим, просив в його задоволенні відмовити з наступних підстав. Чинним законодавством України не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, для розрахунку підвищення до пенсії за Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» норми абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» и таким чином для розрахунку підвищень пенсій згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовуватися не може.

У запереченнях відповідач вказав, що п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

Таким чином, відповідач вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя з приводу виплати підвищеної пенсії дітям війни цілком відповідають вимогам діючого законодавства, а тому законні підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КАС України здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.            

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився у 1938 році, є пенсіонером, йому призначена пенсія за віком, він має статус дитини війни, про що свідчить відповідна відмітка в пенсійному посвідченні, копія якого міститься в матеріалах справи . В зв’язку з цим, на позивача поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008  від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не повинні прийматися до уваги.

Судом встановлено, що починаючи з жовтня 2008 р. УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя дітям війни виплачувало підвищення до пенсії на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» у розмірі 49,8 гривні.    

Однак, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при виплаті підвищення до пенсії дітям війни, відповідач повинен був керуватися не положеннями постанови Кабінету Міністрів України, а Законом України «Про соціальний захист дітей війни», та відповідно до ст. 6 вказаного Закону мав би нарахувати та виплатити позивачу пенсію підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що після прийняття  Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008  від 22.05.2008 р. зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилися, дія вказаної статті на 2009 рік не зупинялася, тому починаючи з 22.05.2008 р. відповідач повинен був виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 3 0 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, враховуючи що з жовтня 2008 р. відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 49 грн. 80 коп., суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії за період з 01.12.2008 р. по 30.11.2009 р.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював іншій розмір, немає.

З огляду на викладене, судом не беруться до уваги посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, складав: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.  

Таким чином, за грудень 2008 року відповідач повинен був виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 149 грн. 40 коп.  (498 грн. х 1 міс. х 30 %), однак фактично за вказаний період відповідач виплатив позивачу підвищення до пенсії в сумі 49 грн. 80 коп. (49 грн. 80 коп. х 1 міс.), тому недоплата склала – 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. – 49 грн. 80 коп.).

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлюється в розмірах, що діяли у грудні 2008 року; з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає 573 гривні.

 Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, у грудні 2008 року складав 498 грн.

Таким чином, за період з 01.01.2009 р. по 30.11.2009 р. відповідач повинен був виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 1665 грн. 90 коп.  ((498 грн. х 10 міс. + 573 грн. х 1 міс.) х 30 %), однак фактично за вказаний період відповідач виплатив позивачу підвищення до пенсії в сумі 547 грн. 80 коп.  (49 грн. 80 коп. х 11 міс.), тому недоплата склала – 1118 грн. 10 коп.  (1665 грн. 90 коп. - 547 грн. 80 коп.).

Враховуючи викладене сума недоплаченого підвищення до пенсії за період з 01.12.2008 р. по 30.11.2009 р. склала 1217 грн. 70 коп.  (99 грн. 60 коп. + 1118 грн. 10 коп.), яка згідно позовних вимог підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем позивачу.          

Разом з тим, суд вважає необхідним визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Севастополя щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», – протиправною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за період з 01.12.2008 р. по 30.11.2009 р. у розмірі 1217 грн. 70 коп .

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача з приводу зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії дитині війни за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р.  необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи зі змісту наведеної норми, позивач має право звертатися до суду за захистом саме порушеного права, в зв’язку з чим, порушення прав особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, а слід, захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які порушені з боку органів державної влади.

На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»,  ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 122, 160, 161 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.12.2008 р. по 30.11.2009 р. – протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії,  як дитині війни, за період з   01.12.2008 р. по 30.11.2009 р. у розмірі 1217 грн. 70   коп.  

В задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м. Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя   -    підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського

районного суду м. Севастополя                                                                                      С.І. Левадко