Рішення

від 15.04.2019 по справі 922/387/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/387/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна , 01054, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602;

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТК Європа , 62490, Харківська область, Харківській район, с. Котляри (Комунар), вул. Миру, 1 - К, код ЄДРПОУ 40145274;

третя особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю АТП Європа , 62490, Харківська область, Харківській район, с. Котляри (Комунар), вул. Миру, 1 - К, код ЄДРПОУ 40138953;

2. Приватне акціонерне товариство Українська транспортна страхова компанія , 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712.

про стягнення 236306, 69 грн. розміру страхового відшкодування

за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 1 від 02.01.2019);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 01.03.2019);

третьої особи 1 - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 01.03.2019);

третьої особи 2 - не з'явився.

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТК Європа , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю АТП Європа , Приватне акціонерне товариство Українська транспортна страхова компанія про стягнення 236306, 69 грн. розміру страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 11.03.2019. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю АТП Європа .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Українська транспортна страхова компанія . Відкладено судове засідання на 27.03.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2019 перенесено судове засідання з 27.03.2019 на 08.04.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.04.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства українська транспортна страхова компанія про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

08.04.2019 на підставі ст. 216 ГПК України судом оголошено перерву у судовому засідання до 15.04.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Українська транспортна страхова компанія про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2019 заяву адвоката ОСОБА_4 про вступ у справу в якості третьої особи повернуто без розгляду.

В судовому засіданні 15.04.2019 повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, в обґрунтування зазначив, що 16.02.2016 між ТОВ ТПК Омега - Автопоставка та відповідачем було укладено договір про надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, в якому ТОВ ТПК Омега - Авто поставка виступає замовником, а ТОВ ЛТК Європа експедитором. З метою організації перевезення вантажу між відповідачем та ТОВ АТП Європа було укладено договір на транспортно - експедиційне обслуговування вантажу автомобільним транспортом. 06.10.2017 по вул. Академіка Заболотного в м. Києві мала місце ДТП, в результаті якої відбулося зіткнення автомобіля НОМЕР_1 (напівпричеп д.н. НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_1 з відбійником, дана ДТП сталась з вини ОСОБА_1, що підтверджується постановою Змїївського районного суду Харківської області від 09.01.2018. Внаслідок даної ДТП була заподіяна шкода вантажу ТОВ ТПК Омега - Автопоставка . Вартість пошкодженого вантажу внаслідок ДТП становить 259608, 70 грн. Між позивачем та ТОВ ТПК Омега - Автопоставка 06.04.2017 було укладено Генеральний договір страхування вантажів, згідно якого було застраховано пошкоджений вантаж. Позивач часткове пошкодження вантажу визнав страховим випадком та виплатив на умовах договору страхування ТОВ ТПК Омега - Автопоставка страхове відшкодування у розмірі 236306, 69 грн. Страхове відшкодування було виплачено з вирахуванням франшизи у розмірі 23302, 01 грн. (1% від страхової суми по кожному перевезенню на окремому транспортному засобі, п. 11.2. договору страхування). У зв'язку з чим, посилаючись на ст. 27 Закону України Про страхування відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 236306, 69 грн. Здійснюючи правове обґрунтування позову посилається на ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України Про страхування , ст. 162 ГПК України.

В судовому засіданні повноважний представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити, в обґрунтування зазначив, що постановою Змїївського районного суду Харківської області від 09.01.2018 закрито провадження у справі у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, вина ОСОБА_1 не встановлена, а тому у перевізника не настає відповідальність по відшкодування шкоди заподіяної вантажу під час його перевезення. Крім того вказав, що позивач спирається на умови договору страхування вантажів № 200200125.16 на підставі якого останній визнав часткове пошкодження вантажу страховим випадком та виплатив страхове відшкодування в сумі 236306, 69 грн., рішення про виплату страхового відшкодування прийнято позивачем на підставі звіту № 366 про проведення інспекційних робіт, однак звіт № 366 та інші додані документи не містять договору між аварійним комісаром та страховиком та звіт № 366 не відповідає нормам Типового положення Про організацію діяльності аварійних комісарів . Вказав, що в акті приймання - передачі від 26.10.2017 зазначено, що зіпсовано лише пакування товару, а отже не було втрачено та пошкоджено, а проведено на карту сорту та оприбутковано товару на суму 175187, 22 грн.Здійснюючи правове обґрунтування позову посилається на ст. 42 ГПК України, ст. 25 Закону України Про страхування , Типове положення Про організацію діяльності аварійних комісарів .

У відповіді повноважний представник позивача зазначив, що відповідач неправомірно ототожнює адміністративну та цивільну відповідальність, в даному випадку має значення саме настання цивільної відповідальності перевізника, факт закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 не звільняє від цивільної відповідальності перевізника. Вантаж було пошкоджено під час його перевезення третьою особою, відповідачем не надано доказів, які підтверджують факт того, що вантаж було пошкоджено не з вини перевізника, постанова Зміївського районного суду Харківської області від 09.01.2018 стосується лише дій ОСОБА_1 щодо дотримання вимог Правил дорожнього руху та жодним чином не звільняє від цивільно - правової відповідальності за заподіяну шкоду. Зазначив, що законодавством не передбачено вимоги щодо посилання на договір, який укладений між аварійним комісаром та замовником. Вказав, що назва висновку ФОП ОСОБА_5, а саме: звіт , замість аварійного сертифікату , жодним чином не впливає на результат дослідження, до того ж ОСОБА_5 є не лише аварійним комісаром, а й експертом з оцінки якості та кількості товарів (вантажний сюрвеєр), а отже ОСОБА_5 може оформлювати свої висновки також у формі звіту. Вказав, що позивач вантаж не оприбутковував та поніс збитки у розмірі 236306, 69 грн.

В судовому засіданні повноважний представник третьої особи - 1 підтримав позицію відповідача у даній справі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа - 2 у судове засідання не з'явилась, явку свого повноважного представника не забезпечила, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, водночас надала письмові пояснення (вх. № 7311 від 25.03.2019) в яких зазначила, що враховуючи те, що позивачем не доведено, а відповідачем заперечується наявність вини водія перевізника у пошкодженні вантажу та те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про проведення оцінки матеріальних цінностей і як наслідок визначення розміру страхового відшкодування у відповідності до вимог законодавства України, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.

Так, 16.02.2016 між ТОВ ЛТК Європа (експедитор) та ТОВ ТПК Омега - Автопоставка (замовник) укладено договір про надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1. якого експедитор, діє в межах даного договору, надає за плату та за рахунок замовника визначені в заявці послуги з організації перевезення вантажів замовника найманим та власним транспортом вантажним транспортом відповідно до діючого законодавства України. Заявки є невід'ємною частиною даного договору (арк. справи 16-20).

Відповідно до п. 6.5. договору експедитор несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження або втрату вантажу, втрату товарного виду вантажу, повне або часткове знищення вантажу, в обсязі заподіяної шкоди. Шкода повинна бути відшкодована при настанні такого випадку експедитором на протязі 14 календарних днів з моменту отримання претензії від замовника.

Згідно з п. 6.6. договору експедитор несе відповідальність за осіб, залучених до виконання цього договору, у розмірі та на умовах, визначених чинним законодавством, як за власні.

Таким чином, відповідальною особою за перевезення вантажу є ТОВ ЛТК Європа .

З метою виконання взятих на себе зобов'язань та організації перевезення вантажу 01.12.2016 між ТОВ ЛТК Європа (експедитор) та ТОВ АТП Європа (перевізник) укладено договір 233/1-С на транспортно - експедиційне обслуговування, відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов'язується доставити ввірений йому експедитором вантаж у встановлений цим договором строк до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а експедитор зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату (арк. справи 22-23).

Відповідно до п. 2.1. договору експедитор завчасно до дати запланованого завантаження подає перевізнику заявку на перевезення у письмовій формі факсом або електронною поштою, яка є додатком до цього договору та його невід'ємною частиною.

Так, 05.10.2017 відповідно до заявки № 194-А на перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно договору на транспортно - експедиційне обслуговування № 233/1-С, вантаж (запчастини) було прийнято для перевезення ТОВ АТП Європа , водій - ОСОБА_1 (водійське посвідчення ХАА № 355889), автомобіль - АС 1908 ВХ, АХ 2908 ХО, маршрут - з смт. Васищево Харківська область до с. Чайки Київська область (арк. справи 24).

З постанови Змїївського районного суду Харківської області від 09.01.2018 вбачається, що 06.10.2017 о 02 год. 00 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Mercedes - Benz 1843 Is, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом Schmitz SO1, реєстраційний номер НОМЕР_4, по вул. Академіка Заболотного в м. Київ, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, скоїв зіткнення з відбійником та електроопором, що є порушенням п. 2.3 Б, 12.3 Правил дорожнього руху України (арк. справи 79).

Постановою Змїївського районного суду Харківської області від 09.01.2018 у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито (арк. справи 79).

Як вбачається акту прийому - передачі товарів від 26.10.2017 вартість пошкодженого вантажу внаслідок ДТП від 06.10.2017 становить 295245, 30 грн. (арк. справи 32-33).

Водночас в звіті № 366 про проведення інспекційних робіт вартість пошкодженого вантажу внаслідок ДТП від 06.10.2017 становить 259608, 70 грн. Оскільки 1 одиниця товару: двигун в зборі ВАЗ 21214-260-30 (1,7 л., номер двигуна НОМЕР_5 інжектор) виробника АвтоВАЗ має пошкодження у вигляді деформації кришки клапанів, деформації кришки заливній горловини масла, вартістю відповідно до товаротранспортних документів 35636, 60 грн., однак висновок щодо робото спроможності, вартості ремонту та розмірі матеріальних збитків у зв'язку з пошкодженням даного двигуна через ДТП можна зробити тільки після його розбирання та тестування в спеціалізованій майстерні (СТО). Станом на 26.10.2017 вантажоодержувач ТОВ ТПК Омега - Автопоставка вказані роботи здійснювати відмовився, тому вирахувати розмір матеріального пошкодження даного товару через ДТП не має можливості (арк. справи 34-43).

Пошкоджений вантаж було застраховано, а саме: 18.04.2016 між ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна (страховик) та ТОВ ТПК Омега - Автопоставка (страхувальник) укладено генеральний договір страхування вантажів № 200200125.16, відповідно до умов якого страховик бере на себе зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати страхувальнику матеріальний збиток та витрати у межах страхової суми згідно умов договору, а страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію у відповідному розмірі та у обумовлені сторонами строки (арк. справи 25-31).

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 354 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України встановлено обов'язок страховика, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ч. 1 ст. 990 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України Про страхування передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про страхування , страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з ст. 25 Закону України Про страхування визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

03.11.2017 на підставі укладеного генерального договору страхування вантажів № 200200125.16 ТОВ ТПК Омега - Автопоставка звернувся до ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна із заявою вих. № 48992 від 03.11.2017 на виплату страхового відшкодування (арк. справи 83).

Відповідно до страхового акту № 364901 вбачається, що в результаті ДТП відбулось часткове пошкодження вантажу (автомобільні запчастини) під час перевезення транспортним засобом АС 1908 ВХ/АХ 2908 ХО. Сума збитку в результаті даного страхового випадку складає 259608, 80 грн. Сума страхового відшкодування, дорівнює сумі збитку з вирахуванням встановленої договором франшизи в розмірі 23302, 01 грн. та складає 236306, 69 грн. (арк. справи 84).

Страхове відшкодування з вирахуванням франшизи було виплачено ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна на користь ТОВ ТПК Омега - Автопоставка , що підтверджується платіжним дорученням № 1353 від 01.02.2018 на суму 236306, 69 грн. (арк. справи 86).

Згідно з ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст. 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Враховуючи наведене, у ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна , з огляду на зміст генерального договору страхування вантажів № 200200125.16 від 18.04.2016, договору про надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.02.2016 та договору № 233/1-С на транспортно - експедиційне обслуговування від 01.12.2016, виникло право вимоги в межах виплаченого розміру страхового відшкодування до ТОВ ЛТК Європа у сумі 236306, 69 грн., як до відповідальної особи за перевезення вантажу.

07.11.2018 ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна звернулось до ТОВ ЛТК Європа з претензією вих. № 3662 в якій пропонувало врегулювати даній спір в досудовому порядку та перерахувати на рахунок ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна розмір сплаченого страхового відшкодування у сумі 236306, 69 грн. (акр. справи 80-81). Вказану претензію відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано відповідачем 13.11.2018 (арк. справи 82).

Однак, відповідач заперечує проти заявлених вимог та вказує, що вина водія ОСОБА_1 не встановлена, а тому у перевізника не настає відповідальність по відшкодування шкоди заподіяної вантажу під час його перевезення.

Суд не приймає доводи відповідача, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а постановою Змїївського районного суду Харківської області від 09.01.2018 встановлено те, що 06.10.2017 ОСОБА_1, керуючи автомобілем Mercedes - Benz 1843 Is, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом Schmitz SO1, реєстраційний номер НОМЕР_4, по вул. Академіка Заболотного в м. Київ, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, скоїв зіткнення з відбійником та електроопором, чим порушив п. 2.3 Б, 12.3 Правил дорожнього руху України.

Суд критично оцінує доводи відповідача щодо невідповідності звіту № 366 про проведення інспекційних робіт вимогам законодавства, оскільки назва висновку ФОП ОСОБА_5 Звіт , замість Аварійного сертифікату не є порушенням, ОСОБА_5 відповідно до сертифікату про підвищення кваліфікації КПК № 006/05-ПК є не лише аварійним комісаром, а й експертом з оцінки якості та кількості товарів (вантажний сюрвейер), а отже може оформлювати свої висновки і у формі звіту (арк. справи 141).

Що стосується наданого третьою особою - 1 звіту № 190322-176464 про оцінку вартості матеріальних збитків завданих власнику вантажу внаслідок ДТП від 22.03.2019 здійснений оцінювачем ОСОБА_6, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 50 Національного стандарту проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладання якої проводиться оцінка.

Пунктом 56 Національного стандарту встановлено, що звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку, що складається у повній формі повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; особистий огляд об'єкту оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки).

Однак, в порушення п. 56 Національного стандарту огляд пошкодженого вантажу ОСОБА_6 не було здійснено, звіт зроблений за результатами огляду ОСОБА_7 (кваліфікація даної особи не встановлено). Крім того, як оцінщик ОСОБА_6 не міг оглядати об'єкт оцінки, оскільки кваліфікаційне свідоцтво отримав 03.02.2018, сертифікат виданий 26.03.2018, а ДТП сталась 06.10.2018.

Крім того, відповідно до п. 60 Національного стандарту висновок про вартість майна повинен містити відомості про замовника оцінки та виконавця звіту, однак звіт № 190322-176464 містить різні відомості, так спочатку замовником є Українська транспортна страхова компанія (ЮТІКО), через Асистуючу компанію ТОВ СОС Сервіс Україна , що діє від імені замовника послуг, з яким у Асистуючої компанії укладений догорів доручення, а в пункті загальні дані замовником є ПрАТ СК ПЗУ України через Асистуючу компанію ТОВ СОС Сервіс Україна , що діє від імені замовника послуг, з яким у Асистуючої компанії укладений догорів доручення (арк. справи 214-215).

Приймаючи до уваги, що звіт № 190322-176464 про оцінку вартості матеріальних збитків завданих власнику вантажу внаслідок ДТП від 22.03.2019 здійснений оцінювачем ОСОБА_6 з порушенням п. 56 Національного стандарту, а саме: огляд проводився невідомою особою ОСОБА_7, крім того, на момент ДТП ОСОБА_6 не мав кваліфікаційне свідоцтво, беручи до уваги, що звіт містить невідповідності щодо його замовника, суд не може його прийняти як належний доказ в розумінні ст. 73-80 ГПК України для визначення вартості пошкодженого вантажу.

Твердження відповідача щодо оприбуткування пошкодженого вантажу з посиланням на акт приймання - передачу товару від 26.10.2017, а саме: на графу можливість оприбуткування на карту сорту: патрубка радіатора, хрестовина вала кард., гальмівної колодки, циліндру щеплення основ., валу колінчатого УАЗ, амортизатору ВАЗ118, опори шарової, амортизатора подв., проводу запалювання, гальмівної колодки, фари ВАЗ 1118, амортизатора подв., амортизатора подв., пружини подв., пружини подв., пружини подв., радіатору охолодження, фари прав.. термостату, гальмівної колодки, камери торм., ричагу верхнього правого, фари, термостату, амортизатору подв, амортизатору подв, пружини подв., саленблоку ричага, усилителя тори. вакууму (арк. справи 44-45), також не знаходить свого документального підтвердження, оскільки вказана графа визначає лише можливість оприбуткування, а не сам факт оприбуткування. Крім того, графа не визначає факту поставлення вантажу на баланс та його подальше використання. Інших доказів до суду не надано.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до ст. 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Заява № 63566/00) п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23).

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, дослідивши всі обставини та наявні у справі докази, суд визнав доведеним позивачем належними і допустимими доказами обставини на які він посилається в позовній заяві, а тому дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3544, 60 грн. покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 13, 14, 41-46, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТК Європа (62490, Харківська область, Харківській район, с. Котляри (Комунар), вул. Миру, 1 - К, код ЄДРПОУ 40145274) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна (01054, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602) страхове відшкодування у розмірі 236306, 69 грн. розміру та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3544, 60 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текс рішення складено та підписано 25.04.2019.

Суддя ОСОБА_8