Ухвала

від 25.04.2019 по справі 368/845/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

25 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 368/845/18

провадження № 61-8223ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року, постановлену у складі судді Закаблук О. В. та постанову Київського апеляційного суду від

21 березня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ящук Т. І.,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Мирівка Кагарлицького району в особі Мирівської сільської ради до Мирівської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень попередніх інстанцій

У червні 2018 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Мирівської сільської ради, ОСОБА_4,

ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення та витребування земельних ділянок.

Позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення № 133-01-XVI-VII XVI сесії VII скликання Мирівської сільської ради від 27.04.2017 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_1), ОСОБА_7 - земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_2), ОСОБА_8 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_3) на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області; витребувати на користь територіальної громади с. Мирівка в особі Мирівської сільської ради з власності ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 2 га на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, з власності ОСОБА_9 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 2 га на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, з власності ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 2 га на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною вартістю 11 046, 57 грн.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 01 листопада

2018 року відкрито провадження у зазначеній справі, ухвалено проводити розгляд справи у порядку загального провадження.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, щопозовна заяваподана та оформлена з додержанням вимогстатей 175-177 ЦПК України, підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, підстав для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі не встановлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що предметом позову є нерухоме майно, що знаходиться на території Кагарлицького району Київської області, а відтак місцевий суд обгрунтовано відкрив провадження у справі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій вона просила скасувати ухвалу Кагарлицького районного суду київської області від 01 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року, ухвалити нове судове рішення щодо правильного визначення територіальної підсудності та предметної юрисдикції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції відкрито провадження у справі з порушенням територіальної підсудності, оскільки вона і відповідачі, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, зареєстровані у Голосіївському районі міста Києва. Суди попередніх інстанцій допустили порушення предметної та суб'єктної юрисдикції, та не звернули увагу, що у порушення частини п'ятої статті 175 ЦПК України прокурором не наведено підстав звернення до суду з зазначеним позовом в інтересах держави, оскільки у результаті задоволення позову, майно, що незаконно вибуло з володіння територіальної громади, повертається у власність територіальної громади, а не держави.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необгрунтованою.

На підставі вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до частин п'ятнадцятої та шістнадцятої статті 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до переліку позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, відносяться, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Судами попередніх інстанцій установлено, що предметом позову є нерухоме майно - земельні ділянки, розташовані на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району, Київської області.

Ураховуючи, що предметом спору є земельні ділянки, територіально розташовані в Мирівській сільській раді Кагарлицького району Київської області, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що зазначена справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області.

Доводи заявника щодо порушень судами предметної та суб'єктної юрисдикції є неспроможними, оскільки можливість оскарження окремо від рішення суду ухвали про відкриття провадження у справі з цих підстав, положення процесуального законодавства не містять.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від

14 листопада 2018 року у справі №691/1181/17 (провадження №14-322цс18).

Інші доводи касаційної скарги щодо не містять обгрунтованих посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та зводяться власного тлумачення норм цивільно-процесуального законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від

21 березня 2019 року, ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм матеріального і процесуального права судами попередніх інстанцій не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від

01 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від

21 березня 2019 року у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Мирівка Кагарлицького району в особі Мирівської сільської ради до Мирівської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення та витребування земельних ділянок, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник