Постанова

від 19.08.2019 по справі 368/845/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 368/845/18 Головуючий у суді першої інстанції: Закаблук О.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8149/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

Секретаря судового засідання Маличівській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Мирівка Кагарлицького району в особі Мирівської сільської ради до Мирівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та витребування земельних ділянок.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади с. Мирівка Кагарлицького району в особі Мирівської сільської ради до Мирівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та витребування земельних ділянок, що розташовані на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Мирівка Кагарлицького району в особі Мирівської сільської ради до Мирівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та витребування земельних ділянок.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції, мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що Кагарлицький районний суд Київської області не перевірив надану позивачем інформацію щодо зареєстрованого місця проживання або перебування відповідачів та відкрив провадження з порушенням правил підсудності. Посилався на те, що усі відповідачі проживають на території Голосіївського району міста Києва, тому ця справа повинна розглядатися у Голосіївському районному суді міста Києва. До того ж, заявлені вимоги позивача підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства: цивільного та адміністративного, оскільки вимоги стосуються як визнання недійсним рішень Мирівської сільської ради, так і витребування земельних ділянок на користь громади. Просив врахувати, що прокурор при поданні позову до суду не надав документів про те, що Мирівська сільська рада зверталася до прокуратури, у встановленому законом порядку, про потреби у захисті її прав та доказів того, що Мирівська сільська рада не має можливості самостійно здійснювати представництво своїх інтересів в суді. Таким чином, вважає, що постановляючи ухвалу про відкриття провадження суддею не були встановлені обставини для визначення підсудності справи, внаслідок чого порушені вимоги статті 27 ЦПК України.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу Кагарлицька місцева прокуратура просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що відповідач залишив поза увагою норму статті 30 Цивільного процесуального кодексу України, яка встановлює виключну підсудність для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, та які пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У судовому засіданні представник позивача Буцмак А. Ю . заперечував проти доводів апеляційної скарги. Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відкриваючи провадження у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Мирівка Кагарлицького району в особі Мирівської сільської ради до Мирівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та витребування земельних ділянок, суд першої інстанції, керувався тим, що справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Так, відповідно до статті 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (підсудність справ), визначаються правилами підсудністю (статті 26-30 ЦПК).

Процесуальне законодавство встановлює декілька видів територіальної підсудності: загальна, альтернативна (за вибором позивача) та виключна.

Згідно із загальним правилом територіальної підсудності, що передбачено статтею 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Правила статті 27 ЦПК (загальної підсудності) застосовуються у випадках, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади с. Мирівка Кагарлицького району в особі Мирівської сільської ради до Мирівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасувати рішення № 133-01-XVI-VII XVI сесії VII скликання Мирівської сільської ради від 27.04.2017 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222285601:01:306:0004 ), ОСОБА_3 - земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222285601:01:306:0003 ), ОСОБА_1 - земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222285601:01:306:0001 ) на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, а також про витребування на користь територіальної громади с. Мирівка в особі Мирівської сільської ради із власності ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222285601601:01:306:0003 площею 2 га на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, із власності ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3222285601601:01:306:0001 площею 2 га на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, із власності ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222285601601:01:306:0004 площею 2 га на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною вартістю 11046, 57 грн.

Отже, матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої він просить ухвалити рішення зводиться до оспорювання права власності на земельні ділянки.

Земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення належать до нерухомого майна - 180 ЦК України.

Відповідно до статті 30 ЦПК України для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна застосуються правила про виключну підсудність, а тому такі позови пред`являються в суд за місцезнаходженням майна або основної його частини.

При вирішенні питання про підсудність справи за поданою заявою заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Мирівка Кагарлицького району в особі Мирівської сільської, суд першої інстанції правильно виходив із того, що пред`явлені вимоги позивача стосуються нерухомого майна (земельних ділянок), а тому на них поширюється правило виключної підсудності.

Вимоги позивача та долучені докази свідчать про те, що нерухоме майно - земельні ділянки розташовані на території Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Таким чином, відповідно до процесуального закону справа за пред`явленим позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Мирівка Кагарлицького району в особі Мирівської сільської ради підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, а тому суд першої інстанції правомірно відкрив провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги щодо проживання відповідачів на території Голосіївського району міста Києва правового значення для визначення підсудності справи за правилами виключної підсудності не мають, оскільки правило частини 1 статті 27 ЦПК України (загальна територіальна підсудність) не змінює правила виключної підсудності.

Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що заявлені вимоги позивача підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства: цивільного та адміністративного, оскільки вимоги стосуються як визнання недійсним рішень Мирівської сільської ради, так і витребування земельних ділянок на користь громади, не грунтуються на нормах права, оскільки земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 Земельного кодексу України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 19 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Посилання відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності у прокурора повноважень представляти Мирівську сільську раду в суді спростовується письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи. Так, у пред`явленому позові заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури обґрунтована необхідність захисту інтересів держави, з посиланням на ту обставину, що територіальна громада села Мирівка, як власник спірних земельних ділянок, відповідно до вимог чинного законодавства не наділена повноваженнями щодо самостійного звернення з позовом до суду за захистом порушених прав. Окрім того, на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором на адресу Мирівської сільської ради, як органу місцевого самоврядування, який від імені та в інтересах територіальних громад здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, прокуратурою 24.05.2018 направлено лист про здійснення представництва інтересів держави в особі територіальної громади села Мирівка в особі Мирівської сільської ради.

Отже, доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права щодо визначення підсудності, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 серпня 2019 року.

Головуючий

Судді: