Постанова

від 25.04.2019 по справі 1840/2506/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 р.Справа № 1840/2506/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представників сторін : позивача - Марченка І.В., відповідача - Антоненко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-БРУК", Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 30.11.18 року по справі № 1840/2506/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-БРУК"

до Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області

про визнання протиправними та скасування постанови та припису,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-БРУК" (далі по тексту - ТОВ Зеніт-Брук , позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області (далі по тексту - Управління Держпраці у Сумській області, відповідач), в якій з урахуванням уточнень до позовних вимог від 30.07.2018, прийнятих судом, просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області № СМ 410/187/АВ/ТД-ФС від 29.05.2018 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕНІТ- БРУК у розмірі 2233800 грн.;

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області № СМ 410/187/АВ/П від 21.05.2018 про усунення виявлених порушень.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 по справі № 1840/2506/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-БРУК" до Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області № СМ 410/187/АВ/ТД-ФС від 29.05.2018 в частині накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕНІТ- БРУК у розмірі 2122110,00 грн.

У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування припису Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області № СМ 410/187/АВ/П від 21.05.2018 про усунення виявлених порушень - відмовлено.

У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області № СМ 410/187/АВ/ТД-ФС від 29.05.2018 в частині накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕНІТ- БРУК у розмірі 111690,00 грн. - відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-БРУК" (вул. Рубіжна, 10, м. Суми, Сумська область, 40022, код ЄДРПОУ 38244928) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області (вул. Горького, 28-б, м. Суми, Сумська область, 40004, код ЄДРПОУ 39857622) суму судового збору в розмірі 31831,65 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 по справі № 1840/2506/18 змінити та задовольнити повністю позовні вимоги ТОВ Зеніт-Брук ; визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області № СМ 410/187/АВ/ТД-ФС від 29.05.2018 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕНІТ- БРУК ; визнати протиправним та скасувати припис Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області № СМ 410/187/АВ/П від 21.05.2018 про усунення виявлених порушень.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що факт виконання робіт ОСОБА_3 саме за цивільно-правовою угодою підтверджується укладеним між ним та ТОВ ЗЕНІТ-БРУК договором підряду, який був укладений між ТОВ Зеніт-Брук та вказаною фізичною особою у день інспекційного відвідування - 04.05.2018, та надавався відповідачеві. Вказаний договір вчинений у належній формі, не визнаний недійсним, тому є належним доказом цивільно-правових відносин між ОСОБА_3 та позивачем по справі, що виключає наявність між ними трудових відносин. Однак, судом першої інстанції даний договір безпідставно не прийнятий до уваги і йому не надано оцінки, внаслідок чого зроблено хибний висновок про те, що ОСОБА_3 виконував роботи 04.05.2018 на підставі трудової угоди. Вказує, що Управлінням Держпраці у Сумській області був складений один документ - постанова № СМ 410/187/АВ/ТД-ФС від 29.05.2018, якою накладено штраф у розмірі 2233800 грн. Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання постанови протиправною в частині накладення штрафу в розмірі 111690 грн., суд фактично своїм рішенням від 20.11.2018 року самостійно поділив постанову на дві частини та самостійно визначив суму штрафу - 111690 грн, перебравши на себе дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень - відповідача по справі, оскільки фактично визначив розмір штрафу, який не був зазначений постановою № СМ 410/187/АВ/ТД-ФС від 29.05.2018.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 по справі № 1840/2506/18 скасувати в частині визнання протиправною та скасування постанови Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області № СМ 410/187/АВ/ТД-ФС від 29.05.2018 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕНІТ- БРУК в розмірі 2122110,00 грн., а також стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області на користь ТОВ Зеніт-Брук судового збору в розмірі 31831,65 грн., сплаченого при зверненні до суду, та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Пояснив, що роботи на об'єкті, де проводилось інспекційне відвідування, виконувались ТОВ Зеніт-Брук в рамках договору №215/17 від 10.11.2017 на виконання робіт з капітального ремонту у місті Суми прибудинкових територій ряду будинків у місті Суми, зокрема, і в районі житлових будинків № 20, 22 по вулиці Інтернаціоналістів, а також будинків 23, 25, 29, 31 по вулиці Івана Сірка, укладеного Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради з позивачем як переможцем тендеру. З посиланням на умови договору №215/17 від 10.11.2017 та документацію, яка надавалась ТОВ Зеніт-Брук для участі в тендері, стверджує, що виконання вказаних вище робіт позивачем планувалося виключно найманими працівниками ТОВ Зеніт-Брук за відповідними посадами (кваліфікаціями), при цьому, в силу умов договору позивач може залучати в якості субпідрядників виключно юридичних, а не фізичних осіб. Вимога щодо наявності в штаті підприємства працівників відповідної кваліфікації є обов'язковою, а її недотримання позбавляє учасника права приймати участь у тендерних закупівлях. Отже, виконання робіт за договором позивачем повинно було здійснюватися виключно працівниками ТОВ Зеніт-Брук . Разом з тим, при проведенні інспекційного відвідування було виявлено 20 осіб, які виконували роботи на вказаних вище об'єктах, з якими не було укладено трудових договорів. Надані позивачем цивільно-правові угоди із цими з працівниками відповідачем не взято до уваги, оскільки укладення цивільно-правових договорів підряду із особами, яких було виявлено під час інспекційного відвідування, суперечить умовам основного (тендерного договору). Умови цивільно-правових договорів підряду, наданих позивачем, вважає нікчемними з посиланням на приписи ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки ними порушується публічний порядок в частині незабезпечення права працівників на соціальне страхування та на пільги за роботу зі шкідливими умовами праці, встановленого ст.46 Конституції України та Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування . А відтак, вказані договори підряду з фізичними особами не є належним доказом існування саме цивільно-правових відносин між останніми та ТОВ Зеніт-Брук , що є підставою для висновку для твердження про наявність трудових відносин між працівниками та позивачем. Звертає увагу суду, що позивачем для участі в тендері зазначалось для розрахунку вартості робіт такий вид витрат, як заробітна плата, і не передбачено витрат на укладення цивільно-правових угод із субпідрядниками. Отже, фізичним особам, які виконували роботи на об'єкті, виплачувалася саме заробітна плата, а тому ці особи є найманими працівниками, а не підрядниками. Про це, на думку відповідача, свідчить також те, що процес виконання робіт чітко регламентований графіком роботи та контролюється посадовою особою ТОВ ЗЕНІТ-БРУК , як це передбачено законодавством про працю, а отже, вищезазначені працівники самостійно не організовують свою роботу, виконують роботу не на власний ризик та підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Укладення одночасно значної кількості цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання однотипної роботи, яка не може виконуватись кожною особою індивідуально, а потребує певної організації роботи, та виконується разом із штатними працівниками ТОВ Зеніт-Брук згідно з графіком роботи даного підприємства, на думку відповідача, є за своїм змістом організованим набором працівників, що передбачене пунктом 1 частини 1 статті 24 КЗпП України. З огляду на наведене, стверджує, що відповідачем цілком обґрунтовано накладено на ТОВ Зеніт-Брук штраф за порушення ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги ТОВ Зеніт-Брук підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 по справі № 1840/2506/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі; в задоволенні вимог апеляційної скарги Управління Держпраці в Сумській області відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 по справі № 1840/2506/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі; апеляційну скаргу ТОВ Зеніт-Брук залишити без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ТОВ Зеніт-Брук підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги Управління Держпраці у Сумській області слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 04.05.2018 по 05.05.2018 на підставі направлення № 240/см410 від 04.05.2018 Управлінням Держпраці у Сумській області було проведено інспекційне відвідування ТОВ ЗЕНІТ-БРУК щодо дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин.

За наслідками перевірки Управлінням Держпраці у Сумській області складено акт інспекційного відвідування від 05.05.2018 №CM 410/187/АВ, який був отриманий позивачем 10.05.2018.

Зазначеним актом зафіксовано, що керівництвом вказаного товариства застосовується праця громадян без належного оформлення трудових відносин, а також вчиняються дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

В обґрунтування такого висновку в акті перевірки зазначено, що згідно з інформацією, розміщеною на сайті Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради за посиланням PROZORRO ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ ТОВ ЗЕНІТ-БРУК визнано переможцем тендеру на виконання робіт з капітального ремонту у місті Суми прибудинкових територій ряду будинків у місті Суми, зокрема, і в районі житлових будинків №20, 22 по вулиці Інтернаціоналістів, а також будинків 23, 25, 29, 31 по вулиці Івана Сірка. Відповідно до тендерної документації на закупівлю робіт Капітальний ремонт прибудинкової території в районі житлового будинку №22 по вул. Інтернаціоналістів в якості кваліфікаційних критеріїв до учасників закріплені наступні вимоги (пункт 5): наявність обладнання та матеріально-технічної бази; наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору.

З метою підтвердження відповідності ТОВ ЗЕНІТ-БРУК вищевказаним кваліфікаційним критеріям директором ОСОБА_4 була надана довідка № 156 від 04.10.2017 про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, згідно з якою у ТОВ ЗЕНІТ-БРУК налічується 18 працівників, а саме:

- 4 штатних (директор ОСОБА_4, головний інженер ОСОБА_5, кошторисник ОСОБА_6, виконроб ОСОБА_7);

- 14 найманих працівників (бригадир ОСОБА_8, 10 знімачів- укладальників: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, та 3 різнороби: ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21).

Таким чином, виконання робіт з капітального ремонту прибудинкової території в районі житлового будинку №22 по вул. Інтернаціоналістів та інших будинків завчасно планувалося директором ОСОБА_4 саме вищепереліченими особами в якості найманих працівників ТОВ ЗЕНІТ-БРУК за відповідними посадами/кваліфікаціями.

Крім того, відповідач зазначає, що пунктом 6.4.4. Договору № 215/17 від 10.11.2017 передбачене право Підрядника (ТОВ ЗЕНІТ-БРУК ) залучити до виконання робіт субпідрядні організації. В такому випадку Підрядник (ТОВ ЗЕНІТ-БРУК ) за Договором іменується Генпідрядником (пункт 12. Договору №215/17 від 10.11.2017).

Однак, як вбачається з Довідки № 157 від 04.10.2017 про наявність механізмів та обладнання, необхідних для виконання робіт, визначених у технічному завданні залучення субпідрядних організацій для виконання капітального ремонту прибудинкової території в районі житлового будинку №22 по вул. Інтернаціоналістів директором ОСОБА_4 не планувалось, відповідні витрати до ціни договору №215/17 від 10.11.2017 не включені. Вказані обставини підтверджуються також Пропозицією про залучення субпідрядників № 168 від 04.10.2017, в якій директор ТОВ ЗЕНІТ-БРУК ОСОБА_4 повідомляє, що не передбачає залучати субпідрядних організації до виконання робіт в обсязі не менше ніж 20% від вартості договору про закупівлю.

Отже, з вищевикладеного відповідач зробив висновок, що виконання капітального ремонту прибудинкової території в районі житлового будинку №22 по вул. Інтернаціоналістів та інших вищеперелічених будинків, повинно здійснюватися виключно працівниками ТОВ ЗЕНІТ-БРУК згідно з умовами тендерної документації.

04.05.2018, під час виходу за місцем фактичного проведення робіт з капітального ремонту прибудинкової території в районі житлових будинків № 20, 22 по вул. Інтернаціоналістів та будинків 29, 31 по вулиці Івана Сірка, інспекторами праці встановлено факт виконання відповідних робіт наступними 22 особами: ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_34, ОСОБА_12, ОСОБА_35, ОСОБА_8

Із вищеперелічених осіб лише 2 (ОСОБА_22 та ОСОБА_23П.) є працівниками ТОВ ЗЕНІТ-БРУК , що підтверджується наказом № 9-к від 10.04.2018, заявами відповідних працівників та повідомленням про прийняття працівника на роботу. Решта 20 осіб виконували роботи з капітального ремонту прибудинкової території в районі житлового будинку № 20, 22 по вул. Інтернаціоналістів без належного оформлення.

Як зазначає відповідач у акті, з метою приховування трудових відносин з 20 працівниками, директором ОСОБА_4 було надано інспекторам праці цивільно-правові договори, укладені ним з 9 особами: ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_11, ОСОБА_34, ОСОБА_12, ОСОБА_35 Проте вказані цивільно-правові договори не є договорами субпідряду, оскільки не відповідають вимогам, визначеним у Договорі №215/17 від 10.11.2017.

ОСОБА_8 надав інспекторам праці ксерокопію цивільно-правового договору від 16.04.2018 між ним та ТОВ ЗЕНІТ-БРУК , який також не є договором субпідряду, оскільки не відповідає вимогам, визначеним у Договорі №215/17 від 10.11.2017.

Стосовно інших 10 осіб (ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_32) відповідач у акті зазначає, що будь-яких документів, що підтверджують факт наявності між ними та ТОВ ЗЕНІТ-БРУК трудових або цивільно-правових відносин, директором ОСОБА_4 в ході інспекційного відвідування надано не було.

Акт було підписано директором з зауваженнями 10.05.2018 та зареєстровано в канцелярії Управління Держпраці у Сумській області 15.05.2018.

29.05.2018 на підставі вказаного акту, постановою начальника Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_36 № CM 410/18'7/АВ/ТД-ФС на ТОВ ЗЕНІТ-БРУК накладено штраф у розмірі 2233800 грн.

Постанова від 29.05.2018 була направлена відповідачем на адресу позивача поштовим відправленням і отримана останнім 05.06.2018.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2018 Управлінням Держпраці у Сумській області було видано припис № СМ410/187/АВ/П, яким ТОВ Зеніт-Брук зобов'язано дотримуватись вимог ч.1 ст.24 КЗпП України в частині укладення трудових договорів у письмовій формі з найманими працівниками та забезпечити дотримання вимог ч.3 ст.24 КЗпП України шляхом укладення трудових договорів з найманими працівниками, оформлених наказом або розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та з повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не погодившись із вказаними постановою та приписом, ТОВ Зеніт-Брук звернулось до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваної постанови № СМ 410/187/АВ/ТД-ФС від 29.05.2018, в частині накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ- БРУК" у розмірі 2122110,00 грн., оскільки відповідач безпідставно вважав, що ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_34, ОСОБА_12, ОСОБА_35, ОСОБА_8 виконували роботи в рамках трудових відносин, не оформлених належним чином, а не на підставі цивільно-правових угод з позивачем.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови № СМ 410/187/АВ/ТД-ФС від 29.05.2018 в частині накладення штрафу на ТОВ "ЗЕНІТ- БРУК" у розмірі 111690,00 грн., а також припису про усунення порушень законодавства з питань праці, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем допущено порушення ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, оскільки фактично допущено до роботи ОСОБА_3 без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1 частиною 1 КЗпП України даний кодифікований акт регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

За визначенням ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, діяльність працівника в рамках трудового договору характеризується наступними правовими ознаками: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); не на свій страх і ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Вказані ознаки трудового договору витікають як зі статей КЗпП, так і з спеціальних законів, що регулюють трудові відносини (зокрема Закону України Про відпустки , Закону України Про оплату праці , Закону України Про колективні договори і угоди , Закону України Про охорону праці ).

Водночас, відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 ЦК України).

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.839 ЦК України).

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов'язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що цивільно-правові договори (договори підряду) укладені позивачем з фізичними особами (ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_34, ОСОБА_12, ОСОБА_35, ОСОБА_8 не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач до моменту прийняття оскаржуваного припису та постанови, надав відповідачу належним чином завірені копії цивільно-правових угод на всіх 20 працівників, про яких відповідач зазначив у актів інспекційного відвідування.

Частина вказаних договорів була надана 05.05.2018, а інша частина 07.05.2018 (оскільки 06.05.2018 був вихідний день - неділя), вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями вимоги про надання/поновлення документів №СМ410 від 05.05.2018 (а.с.14), супровідного листа від 05.05.2018 (а.с.16), супровідного листа від 07.05.2018 (а.с.18), а також поясненнями представників позивача наданими в судовому засіданні, зокрема, директора ТОВ Зеніт-Брук ОСОБА_4

Як вірно зазначено судом першої інстанції, чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов'язання зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.

Колегія суддів зазначає, що юридичні особи не обмежені в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов'язані законодавством укладати тільки трудові договори.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 08 травня 2018 року (справа №127/21595/16-ц) дійшов аналогічного висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідно до змісту вищезазначених цивільно-правових договорів, Замовник (ТОВ ЗЕНІТ-БРУК ) доручає, а Виконавець (фізична особа) бере на себе зобов'язання виконати наступні підрядні роботи: роботи з укладання тротуарної плитки та бордюрного каменю та підсобні роботи на об'єктах за адресами: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд.20, вул. Леваневського, буд. 22, вул. І. Сірка, буд. 23, 25, 29, 31 в строк з 16 квітня 2018 року до повного виконання робіт, але не пізніше 30.11.2018. Виконавець не є працівником Замовника. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Виконавець використовує свої інструменти, одяг, захисні засоби, необхідні для виконання роботи, передбаченої цим договором. Розрахунок з Виконавцем проводиться з розрахунку 30 грн. за 1 кв.м. укладеної плитки. Об'єм виконаної роботи приймається уповноваженою особою Замовника. Не менше одного разу на місяць Замовник перевіряє стан виконаних робіт, про що складається акт. Замовник може здійснювати часткову передоплату з подальшим перерахунком. Остаточний розрахунок проводиться протягом 10 днів після підписання акту виконаних робіт.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій вказаних договорів підряду, у них вказані об'єкти, на яких виконуються роботи (вулиця, номер будинку) та орієнтовна площа (обсяг робіт) по кожному об'єкту, що не є характерним для трудового договору, яким не конкретизується заздалегідь предмет та обсяг роботи, що належить виконати.

З системного аналізу умов зазначених договорів, укладених між позивачем та фізичними особами, вбачається, що предметом цього договору є кінцевий результат праці, а не сам її процес. У той час, як для трудових договорів характерним було б зворотнє.

Вказані обставини підтверджуються письмовими поясненнями фізичних осіб виконавців за цивільно-правовими договорами (ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_35, ОСОБА_8В.), які саме в момент інспекційного відвідування зазначили, що виконують роботи відповідно до цивільно-правових угод. (т. 1 а.с.198-216).

Інші виконавці робіт (ОСОБА_28, ОСОБА_24, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_12, ОСОБА_11.), які в письмових поясненнях не зазначали про виконання робіт відповідно до цивільно-правових угод, з метою встановлення об'єктивних обставин справи були допитані судом в якості свідків. Вказані особи надали свідчення, що вказані роботи вони виконували виключно на виконання цивільно-правових угод, надаючи вказані письмові пояснення 04.05.2018 року, вони не розуміли зміст питань, посадові особи відповідача не роз'яснювали їм їхні права та в деяких випадках диктували відповіді.

Слід вказати, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані роботи приймались за кількістю та якістю, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів здачі-приймання виконаних робіт, в яких наявний підпис кожного підрядника та уповноваженої особи замовника (ТОВ Зеніт-Брук ). Оплата вказаним фізичним особам проводилась не за відпрацьований місяць, або інший період, а виходячи з фактичного кількісного результату робіт, виконаних кожною фізичною особою-підрядником (кількості квадратних метрів укладеної тротуарної плитки чи погонних метрів бордюру), зафіксованого у вищезазначених актах приймання-здачі виконаних робіт.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з пояснень представника позивача, фізичні особи, з якими ТОВ Зеніт-Брук укладено договори підряду, працювали не встановленим графіком роботи, оскільки виконавці робіт не проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, організувати їх роботу неможливо, вони виконують роботи на різних об'єктах одночасно, а замовник робіт проводить розрахунки виключно за актом виконання робіт та за наявності коштів у замовника робіт - Управління капітального будівництва, що унеможливлює організацію робіт в рамках трудових відносин.

При цьому, підрядниками використовувались власні засоби (обладнання та інвентар), що узгоджується з приписами ч.1 ст.839 ЦК України.

Та обставина, що підрядниками виконувались роботи з матеріалів замовника, не спростовує наявності між ними цивільно-правових відносин підряду, оскільки виконання робіт з матеріалів замовника дозволено частиною 2 статті 839 ЦК України, у випадку, якщо це передбачено договором, як це має місце в даному випадку.

Контролю за процесом роботи ТОВ Зеніт-Брук не здійснювало, крім прийняття робіт за якістю та кількістю шляхом обмірів, що узгоджується з ч.1 ст.857 ЦК України, відповідно до якої робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

При цьому, договором №215/17 від 10.11.2017 із Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради передбачено наслідки для ТОВ Зеніт-Брук у вигляді дострокового розірвання договору на закупівлю робіт у разі порушення строків здачі об'єкта в експлуатацію або строків здачі окремо виконаних обсягів робіт згідно з календарним графіком, а також надано право Замовнику (Управлінню) здійснювати контроль виконання робіт у строки, що у свою чергу, зумовило необхідність здійснення контролю ТОВ Зеніт-Брук за строками виконання узгоджених обсягів робіт безпосередніми виконавцями.

Також судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до Звіту про суму нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за квітень, травень 2018 року, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2018 року, у бухгалтерському обліку ТОВ Зеніт-Брук кошти, виплачені ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_34, ОСОБА_12, ОСОБА_35, ОСОБА_8, обліковувались саме як виплата винагороди за цивільно-правовими угодами.

Однак, зазначена звітність по сплаті ЄСВ відповідачем не вивчалась в ході проведення інспекційного відвідування та при винесенні оскаржуваної постанови, незважаючи на те, що мав таку можливість, оскільки вона подається до 20 числа місяця, наступного за звітним, та мав відповідні повноваження, встановлені пп.2 п.6 Положення № 96.

Наявними в матеріалах справи копіями відомостей на виплату готівки, видаткових касових ордерів, кошти за виконання робіт ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_34, ОСОБА_12, ОСОБА_35, ОСОБА_8 були виплачені готівкою саме як оплата послуг по цивільно-правовим угодам (т.2, а.с.4-36).

З огляду на предмет укладених договорів та визначення поняття договору про надання послуг та трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та вищезазначеними особами, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Як наслідок, такі дії позивача та виконавців за цивільно-правовими договорами не свідчать про жодні трудові відносини в межах вже існуючої підприємницької діяльності позивача, а є конкретними строковими договірними відносинами на виконання наперед визначених послуг та здійснення оплати по факту виконаної роботи.

Таким чином, у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Щодо доводів відповідача про те, що надані позивачем договори підряду не є належним доказом цивільно-правових відносин між позивачем та вказаними вище фізичними особами, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування такого твердження відповідач посилається, зокрема, на те, що залучення фізичних осіб-підрядників суперечить умовам основного (тендерного) договору № 215/17 від 10.11.2017 з Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, оскільки, на думку відповідача, відсутність у ТОВ Зеніт-Брук необхідної кількості штатних кваліфікованих працівників суперечить умовам участі в тендері про закупівлю робіт за державні кошти. Так, згідно з тендерною документацією (довідки № 156 від 04.10.2017, № 157 від 04.10.2017, № 168 від 04.10.2017) позивачем було заявлено про наявність у підприємства необхідної кількості власних працівників та необхідного обладнання, відсутність намірів залучати субпідрядників, отже, позивач планував виконати роботи, що є предметом даного договору, виключно силами власних найманих працівників за відповідними посадами (кваліфікаціями). Крім того, до складу ціни, як істотної умови тендерного договору, включено витрати лише з виплати заробітної плати працівникам, натомість витрати на винагороду за цивільно-правовими договорами до ціни тендерного договору не включені.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.4 ст.4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ч.1 ст.259 КЗпП України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі по тексту - Порядок № 295).

Правовий статус Управління Держпраці у Сумській області визначено Положенням про Державну службу України з питань праці, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (далі по тексту - Положення № 96), відповідно до п.1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Колегія суддів зазначає, що ані Кодексом законів про працю України, ані Положенням № 96, ані Порядком № 295 не надано повноважень органам Держпраці на здійснення контролю та/або нагляду за тендерними закупівлями, або за додержанням цивільного законодавства України юридичними та/або фізичними особами.

При цьому, відповідальність за ст.265 КЗпП України настає за порушення вимог законодавства про працю, а не за порушення умов участі в тендері, чи порушення умов договору, укладеного з переможцем тендеру.

Пунктом 11 Порядку № 295 чітко визначено права інспекторів праці в рамках проведення інспекційного відвідування, цей перелік є вичерпним та не передбачає права надавати оцінку тому, чи відповідають умови використання робочої сили ТОВ Зеніт-Брук на підставі договорів підряду умовам договору про виконання робіт, укладеного позивачем як підрядником із Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради.

Так само вказані органи та інспектори не мають жодних повноважень щодо кваліфікації (трактування) тих чи інших цивільних або будь-яких інших правовідносин у якості трудових.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Колегія суддів зазначає, що жодним нормативно правовим актом - ані Кодексом законів про працю, ані Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ані Цивільним кодексом України, ані Положенням № 96, ані Порядком № 509 - на надано органам Держпраці повноважень щодо аналізу господарських угод, стороною яких не є ці органи, навіть якщо ця угода є договором про закупівлю робіт за державні кошти.

Натомість, відповідно до ст.3 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону.

Згідно зі ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що висновки відповідача про невідповідність умовам тендерного договору №215/17 від 10.11.2017 тих цивільно-правових угод підряду на виконання робіт, які були укладені ТОВ Зеніт-Брук з фізичними особами, зроблені Управлінням Держпраці у Сумській області поза межами повноважень, наданих законом та підзаконними нормативно-правовими актами, що безпосередньо визначають статус та порядок діяльності відповідача, чим порушено вимоги ст.19 Конституції України та Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що договором № 215/17 від 10.11.2017 не заборонено залучення для виконання робіт за договором субпідрядників, у тому числі фізичних осіб.

Обов'язок погодження переліку субпідрядників покладається на ТОВ Зеніт-Брук за цим договором лише у разі залучення до участі у виконанні робіт організації, яка повинна відповідати вимогам Замовника, а не фізичних осіб, про що свідчить зміст пп.6.2.7 договору № 215/17 від 10.11.2017.

З приводу тверджень відповідача про те, що позивач на час участі в тендері планував виконання робіт за договором № 215/17 від 10.11.2017 виключно власними силами найманих (штатних) працівників, колегія суддів зазначає, що тендерна документація, зокрема, довідки № № 156, 157, 168 від 04.10.2017, на які посилається відповідач, були складені станом на жовтень 2017 року, а інспекційне відвідування проведено у травні 2018 року, тобто, через 6 місяців після участі позивача у тендері.

В силу положень цивільного законодавства позивач як підрядник, дійшовши в процесі виконання робіт висновку про неможливість вчасного та належного виконання всього обсягу робіт за договором, не позбавлений можливості тимчасово залучити сторонніх осіб на умовах цивільно-правових договорів підряду, для виконання окремих видів робіт та забезпечення виконання власних господарських зобов'язань перед замовником.

Висновок відповідача про відсутність у ТОВ Зеніт-Брук права на залучення субпідрядників для виконання робіт за договором № 215/17 від 10.11.2017 носить характер припущень та не узгоджується зі змістом ст.838 ЦК України та умовами даного договору.

Та обставина, що позивачем працівники ОСОБА_8, ОСОБА_34, ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 були зазначені як наймані працівники у довідці № 156 від 04.10.2017, не свідчить про те, що вказаних осіб позивач станом на час участі в тендері вважав власними штатними працівниками.

Поняття найманий працівник та штатний працівник є різними, оскільки жодною нормою закону не заборонено залучення робочої сили на умовах цивільно-правових договорів, зокрема, договору підряду.

При цьому, беручи до уваги, що станом на 02.05.2018 у штатному розписі ТОВ Зеніт-Брук відсутні посади знімач-укладальник та різнороб , колегія суддів вважає, що зазначення у довідці № 156 вказаних вище осіб із цими робочими професіями як найманих працівників не свідчить про те, що позивач планував виконання робіт виключно силами зазначених осіб за відповідними посадами (кваліфікацями), як помилково стверджує відповідач.

Крім того, колегія суддів відмічає, що довідка № 168 від 04.10.2017 Пропозиція про залучення субпідрядників , на яку послався відповідач, свідчить лише про відсутність у позивача наміру витрачати на залучення субпідрядників коштів більше, ніж 20% від вартості договору про закупівлю (т.1, а.с.190), а не про відсутність у ТОВ Зеніт-Брук наміру залучати субпідрядників.

Зазначення у довідці № 157 від 04.10.2017 певних механізмів та обладнання (автомобіль Камаз, навантажувачі, генератори змінного струму, віброплити, молотки відбійні, бетонозмішувачі, автокрани, екскаватори, котки дорожні) свідчить про те, що вказані основні засоби обліковувались на балансі підприємства; довідка має інформаційний характер та надана з метою підтвердження відповідності позивача тендерним умовам.

Разом з тим, вказана довідка не спростовує тієї обставини, що фізичними особами, залученими позивачем на умовах договорів підряду, використовувалися власні засоби (відра лопати, рівні, тачки, молотки, вібротрамбовочний інструмент), а не вказані вище основні засоби підприємства.

Отже, доводи відповідача про те, що залучення позивачем субпідрядників-фізичних осіб в процесі виконання робіт є неможливим, не передбачено тендерним договором, а також про те, що залучення субпідрядників за договором можливе лише після узгодження із замовником - Управлінням капітального будівництва, базуються на припущеннях та помилковому тлумаченні умов тендерного договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Беручи до уваги, що надані позивачем цивільно-правові договори підряду не визнані судом недійсними, колегія суддів зазначає, що вказані договори є належним доказом існування між ТОВ Зеніт-Брук саме цивільно-правових, а не трудових відносин.

Щдо доводів відповідача про те, що надані позивачем цивільно-правові договори підряду не можуть бути взяті до уваги з огляду на їх нікчемність, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування такого твердження відповідач посилається на те, що вказані вище договори підряду з фізичними особами порушують публічний порядок, оскільки порушують встановлене ст.46 Конституції України та Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування право працівників на соціальне страхування та на пільги за роботу зі шкідливими умовами праці.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Аналіз норм КЗпП України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності свідчить про те, що Управління Держпраці у Сумській області не має повноважень самостійно визнавати правочин нікчемним та застосовувати наслідки нікчемності правочину.

В судовому засіданні представник відповідача погодилась з тим, що право визнавати договори підряду нікчемними належить суду, у відповідача такого права немає, однак, суд першої інстанції повинен був взяти до уваги аргументи відповідача щодо нікчемності вказаних договорів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що державні інспектори з питань праці визнали ці правочини нікчемними самостійно під час інспекційного відвідування, не дочекавшись рішення суду, і самостійно застосували наслідки такої нікчемності, внаслідок чого вказані договори не були взяті до уваги під час відвідування та винесення оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про нікчемність договорів підряду із фізичними особами зроблені відповідачем з перевищенням повноважень, наданих законом, і не спростовують цивільно-правового характеру відносин між ТОВ Зеніт-Брук та ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_34, ОСОБА_12, ОСОБА_35, ОСОБА_8

Крім цього, відповідач при прийнятті рішення послався на те, що з боку позивача має місце по суті організований набір працівників, що передбачено п.1 ч.1 ст. 24 КЗпП України.

Однак укладення трудового договору при організованому наборі працівників регулюється постановою Кабінету Міністрів України "Про переселення сімей у сільську місцевість та організований набір робітників" від 11 жовтня 1991 р. № 253 відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (1991 р.), що наразі втратив чинність. Організований набір проводиться територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, які укладають договори, що передбачають умови переселення громадян, а також за дорученням роботодавців підписують трудові договори з метою перерозподілу робочої сили.

У ході судового розгляду відповідачем не доведено, а судом не встановлено здійснення позивачем організованого набору працівників.

За таких обставин слід зазначити, що відповідачем не доведено факту існування саме трудових відносин між ТОВ Зеніт-Брук та ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_34, ОСОБА_12, ОСОБА_35, ОСОБА_8, а отже, висновок відповідача про порушення позивачем вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України в частині неоформлення трудових відносин із вказаними вище працівниками є помилковим.

У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області № СМ 410/187/АВ/ТД-ФС від 29.05.2018, в частині накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ- БРУК" у розмірі 2122110,00 грн., оскільки відповідач безпідставно вважав, що ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_34, ОСОБА_12, ОСОБА_35, ОСОБА_8 виконували роботи не на виконання цивільно-правових угод.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові в частині накладення на ТОВ Зеніт-Брук штрафу в розмірі 111690,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Як вказано в акті перевірки, відповідачем у ході проведення інспекційного відвідування 04.05.2018 було встановлено, що фізична особа ОСОБА_3 був допущений посадовою особою позивача до виконання робіт.

Вказаною фізичною особою 04.05.2018 посадовій особі відповідача були надані письмові пояснення, відповідно до яких він зазначив, що є різноробочим, до виконання вказаної роботи його допустив працівник позивача, працює перший день, договір не підписував, документів не брав (т.1 а.с.209).

У той же час, посадовою особою позивача 07.05.2018 було надано відповідачу фотокопію цивільно-правового договору укладеного 04.05.2018 між позивачем (замовником) та ОСОБА_3 (виконавцем), термін дії договору з 04.05.2018 до повного виконання робіт (укладка тротуарної плитки та бордюрного каменю), але не пізніше 30.11.2018.

З метою усунення протиріч між поясненнями, наданим під час інспекційного відвідування та наданої позивачем цивільно-правової угоди, судом першої інстанції у якості свідка був допитаний ОСОБА_3, який повідомив, що дійсно 04.05.2018 він перший день працював у позивача, будь-якого договору перед початком (допуском) роботи та під час проведення інспекційного відвідування він з позивачем не підписував, додатково пояснив, що йому сказали, а саме : що договір підпишемо пізніше .

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦК України).

Разом з тим, ті пояснення, які надав ОСОБА_3 суду першої інстанції, так і працівникам відповідача, не діють можливості вважати, що вказана особа як підрядник та ТОВ Зеніт-Брук як замовник перед початком виконання робіт цією особою дійшли згоди щодо істотних умов договору підряду, що дозволило б вважати його укладеним з моменту початку виконання робіт.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на час інспекційного відвідування будь-якого договору в письмовій формі (ані трудового, ані цивільно-правового) з ОСОБА_3 позивачем укладено не було.

Такий договір був укладений та підписаний з ОСОБА_3 04.05.2018 ввечері, після виходу працівників Управління Держпраці у Сумській області на інспекційне відвідування.

При цьому, 04.05.2018 до моменту підписання договору з позивачем вказана особа виконувала роботи на користь ТОВ Зеніт-Брук без будь-якого оформлення відносин (як трудових, так і цивільно-правових), внаслідок чого відповідач 04.05.2018 кваліфікував їх як трудові.

Надання 07.05.2018 позивачем до Управління Держпраці у Сумській області договору підряду від 04.05.2018, укладеного із ОСОБА_3, не спростовує факту відсутності такого договору на момент початку виконання робіт 04.05.2018, що було зафіксовано інспекційним відвідуванням.

Надані в судовому засіданні суду першої інстанції пояснення свідка ОСОБА_3 не спростували доводів відповідача, оскільки ОСОБА_3, на відміну від інших підрядників-фізичних осіб, не зміг пояснити чітко, на підставі чого він розпочав працювати, не зазначив, що 04.05.2018 почав працювати на підставі цивільно-правового договору підряду, щодо умов якого сторони дійшли згоди, однак, оформили документально лише ввечері 04.05.2018.

Колегія суддів не заперечує, що з моменту укладення договору підряду відносини між ТОВ Зеніт-Брук та ОСОБА_3 носили характер цивільно-правових, однак, вказує, що з огляду на відсутність жодного письмового договору із вказаною особою станом на початок виконання робіт, ненадання ним пояснень, які б дозволили кваліфікувати його відносини з позивачем як цивільно-правові за договором підряду, висновок відповідача про відсутність належного документального оформлення трудових відносин із вказаною особою залишився не спростованим позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, позивач не звільнений від доведення тих обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Отже, позивачем не спростовано висновків акту перевірки про те, що ним фактично допущено до роботи ОСОБА_3 без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відтак, не спростовано висновку відповідача про порушення ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України саме в частині оформлення відносин із ОСОБА_3

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17 липня 2013 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з п. 8 Порядку №590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що постанова Управління Держпраці у Сумській області в частині накладення на ТОВ ЗЕНІТ- БРУК штрафу в розмірі 111690,00 грн. за порушення ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України за обставинами допущення до роботи ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин, є законною та не підлягає скасуванню.

Твердження позивача про те, що суд першої інстанції, ухваливши рішення щодо скасування постанови № СМ 410/187/АВ/ТД-ФС від 29.05.2018 лише в частині накладення штрафу, а не повністю, фактично визначив новий розмір штрафу, чим перебрав на себе повноваження Управління Держпраці у Сумській області як суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає хибними.

Так, відповідно до ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, КАС України чітко встановлено право суду задовольнити позовні вимоги повністю або частково, зокрема, і вимоги про скасування акту індивідуальної дії, яким є оскаржувана постанова № СМ 410/187/АВ/ТД-ФС від 29.05.2018. При цьому, акт індивідуальної дії може бути скасований судом як повністю, так і частково.

Суд першої інстанції у спірних відносинах не визначав розмір штрафу самостійно, а лише скасував рішення суб'єкта владних повноважень у тій частині, в якій воно суперечить закону, спираючись при визначенні грошового розміру такої частини на норми ст.265 КЗпП України.

З огляду на викладене, доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та втручання у дискреційні повноваження Управління Держпраці у Сумській області є безпідставними.

З приводу вимог про скасування припису відповідача № СМ 410/187/АВ/П від 21.05.2018 про усунення виявлених порушень колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням п.8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова з змога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до п.23 постанови КМУ №295 від 26.04.2017 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Судом першої інстанції в обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог про скасування припису зазначено, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_3 носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, а також не доводять невідповідність оскаржуваного припису критеріям, встановленим ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що 04.05.2018 ввечері між ТОВ Зеніт-Брук (Замовник) та ОСОБА_3 (Пдірядник) було укладено договір підряду на виконання робіт з укладання тротуарної плитки та бордюрного каменю та підсобних робіт на об'єктах за адресами: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд.20, вул. Леваневського, буд. 22, вул. І. Сірка, буд. 23, 25, 29, 31 в строк з 16 квітня 2018 року до повного виконання робіт, але не пізніше 30.11.2018. За умовами цього договору Виконавець не є працівником Замовника. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Виконавець використовує свої інструменти, одяг, захисні засоби, необхідні для виконання роботи, передбаченої цим договором. Розрахунок з Виконавцем проводиться з розрахунку 30 грн. за 1 кв.м. укладеної плитки.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів зазначає, що з моменту укладення договору підряду - 04.05.2018 - відносини між ТОВ Зеніт-Брук та ОСОБА_3 набули характеру цивільно-правових.

Вказаний договір позивачем було 07.05.2018 надано до Управління Держпраці у Сумській області, як і інші договори підряду з фізичними особами, однак, відповідач, при винесенні 21.05.2018 припису № СМ 410/187/АВ/П, цих договорів не врахував.

Таким чином, станом на час винесення 21.05.2018 припису в частині оформлення трудових відносин із ОСОБА_3 відпали обставини, які слугували підставою для його винесення, що не було взято до уваги судом першої інстанції.

Щодо інших осіб-підрядників, то з огляду на укладені з ними письмові договори підряду, що виключає наявність між ними та позивачем трудових відносин, фактичних підстав для винесення припису не було і на час інспектування.

Доводи відповідача про неможливість врахування цивільно-правових договорів підряду між позивачем та фізичними особами колегією суддів не беруться до уваги з підстав, наведених вище.

Отже, вказаний припис є такий, що виданий відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

З приводу стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь ТОВ Зеніт-Брук судових витрат по сплаті судового збору в сумі 35275,00 грн., та витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1. ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Зеніт-Брук згідно з платіжним дорученням від 02.07.2018 № 1764 (т.1, а.с.4) сплачено судовий збір в сумі 33507,00 грн. за подання позовної заяви та згідно з платіжним дорученням № 1855 від 26.07.2018 - судовий збір в розмірі 1762,00 грн. за подання заяви про зміну позовних вимог, а всього 35269,00 грн.

З огляду на ч.1 ст.139 КАС України судом першої інстанції стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Сумській області суму судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 31831,68 грн. (33507,00 грн. - (33507,00 грн./20)).

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції задовольняється 1 немайнова позовна вимога про скасування припису, на користь ТОВ Зеніт-Брук за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області слід стягнути додатково витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, слід виходити з наступного.

Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правова допомога надавалась позивачу Адвокатським об'єднанням Альтера відповідно до договору № 13 від 26.06.2018 (т.2, а.с.93). Зазначений договір місить перелік конкретного виду послуг, а саме відповідно до п.1.2 вказаного договору зазначено, що правова допомога здійснюється в інтересах Замовника і в розумінні цього Договору полягає в захисті прав та представництві в Сумському окружному адміністративному суді у справі про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу № CM 410/187/АВ/ТД-ФС від 27.05.2018р., а саме:

- ознайомлення з фактичними обставинами та нормативною базою;

- надання консультацій та роз'яснень з питань проведення інспекційного відвідування ТОВ ЗЕНІТ- БРУК інспекторами управління Держпраці у Сумській області з 04.05.2018 р. по 05.05.2018;

- складання позовної заяви;

- складання відзивів, заперечень, клопотань, інших процесуальних документів;

- представництво інтересів Замовника у судових засіданнях у Сумському окружному адміністративному суді, для чого Замовник надає Виконавцю всі необхідні для цього повноваження, передбачені законодавством.

Надання професійної правничої допомоги за цим Договором здійснюється адвокатом Адвокатської об'єднання Альтера ОСОБА_1 (Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №132, видане на підставі рішення КДКА Сумської області № 7 від 19.01.1995) та помічником адвоката ОСОБА_38.

За виконання доручення Замовник зобов'язаний здійснити оплату Виконавцю з розрахунку 1000,00 гривень за 1 годину відповідно до акту наданих послуг з надання професійної правової допомоги.

Розрахунки за цім Договором здійснюються в безготівковій формі.

На підтвердження виконання зазначеної угоди, позивачем додано Акт здачі-прийняття наданих юридичних послуг від 05 листопада 2018 року, відповідно до якого, Адвокатське об'єднання Альтера надало послуги на загальну суму 13000, 00 грн. за 13 годин, а саме:

- ознайомлення з фактичними обставинами проведення інспекційного відвідування ТОВ ЗЕНІТ-БРУК інспекторами Управління Держпраці у Сумській області (04 - 05.05.2018 року), ознайомлення з нормативною базою, складання позовної заяви - 6 годин;

- складання змін до позовної заяви, складання клопотання, долучення документів в якості доказів, підготовка доказів - 2 години;

- складання заяви про виклик свідків - 0,5 години;

- складання відповіді на відзив до позовної заяви по справі 1840/2506/18 - 2 години;

- складання заяви про виклик свідків ОСОБА_40 та ОСОБА_39 - 0,5 години;

- складання заяви про забезпечення позову у справі - 1 година;

- участь у судових засіданнях у Сумському окружному адміністративному суді у справі № 1840/2506/18 (18.07.18, 13.09.18, 25.09.18, 11.10.18) - 1 година.

Відповідно до платіжного доручення №2138 від 06 листопада 2018 року, позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання Альтера 13000,00 грн., призначення платежу: Сплата за професійну правову допомогу по справі № 1840/2506/18 згідно договору № 13 від 27.06.2018 р., рах. № СФ-83 від 05.11.2018 р. Без ПДВ.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд першої інстанції виходив з реальності вказаних витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі East/West Allianse Limited , суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Враховуючи викладене вище, а також відсутність в зазначеному акті наданих послуг деталізації обсягу наданих послуг та їх вартості, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані витрати підлягають відшкодуванню частково, а саме, у розмірі 10000,00 грн.

Колегія суддів відмічає, що відповідачем по справі не було подано заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, не викладено жодних доводів про неспівмірність розміру цих витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

Звертаючись з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, зокрема, в частині стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач також не наводить жодних аргументів на підтвердження відсутності підстав для стягнення цих судових витрат у вказаному розмірі.

З огляду на викладене, вимоги про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Управління Держпраці у Сумській області судових витрат на користь ТОВ Зеніт-Брук задоволенню не підлягають.

У відповідності до п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на наведене, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 по справі № 1840/2506/18 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ Зеніт-Брук про визнання протиправним та скасування припису Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області № СМ 410/187/АВ/П від 21.05.2018 з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-БРУК" задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 року по справі № 1840/2506/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Брук" про визнання протиправним та скасування припису.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Брук" (40022, м. Суми, вул. Рубіжна, 10, код ЄДРПОУ 38244928) про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області (40004, м. Суми, вул. Горького, 28 Б, код ЄДРПОУ 39857622) № СМ 410/187/АВ/П від 21.05.2018 про усунення виявлених порушень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області (40004, м. Суми, вул. Горького, 28 Б, код ЄДРПОУ 39857622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Брук" (40022, м. Суми, вул. Рубіжна, 10, код ЄДРПОУ 38244928) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 по справі № 1840/2506/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді (підпис) (підпис) С.П. Жигилій І.С. Чалий Повний текст постанови складено 02.05.2019 року