Ухвала

від 08.05.2019 по справі 522/1029/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 522/1029/18

провадження № 61-1213 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі : товариство з обмеженою відповідальністю Добробуд ЛТД , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представник товариства з обмеженою відповідальністю Добробуд ЛТД - Чукітова Вікторія Віталіївна,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_10 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю Добробут ЛТД та ОСОБА_6 на постанову апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А ., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до товариства з обмеженою відповідальністю Добробуд ЛТД (далі - ТОВ Добробуд ЛТД ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, визнання права власності на квартири, витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов`язання не чинити перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення та вселення .

Позовна заява мотивована тим, що 28 березня 2008 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю Паралелі (далі - ТОВ Паралелі ), яке діяло від імені, за дорученням та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Юг-Інвест (далі - ТОВ КУА Юг-Інвест ), яке у свою чергу, діяло від імені в інтересах та за рахунок пайового закритого недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду Перспективний ТОВ КУА Юг-Інвест був укладений договір купівлі-продажу облігацій ТОВ Добробуд ЛТД .

Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору купівлі-продажу облігацій ТОВ КУА Юг-Інвест зобов`язалось передати їй у власність облігацію, а вона - оплатити її та прийняти у власність, номінальною вартістю 293 987 грн 48 коп., базовий актив облігації - квартира АДРЕСА_1 загальною проектною площею 128,22 кв. м у будинку в„– 1 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом, які знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 . Відповідно до пунктів 2.4. та 2.5. договору купівлі-продажу облігації, продавець здійснює передачу права власності на облігацію за умови 100 % оплати ціни облігації покупцем. Перехід, перереєстрація та облік права власності на облігацію буде здійснюватись тільки у відкритому акціонерному товаристві Морський транспортний банк (далі - ВАТ Морський транспортний банк ) (зберігач).

25 травня 2008 року між нею та ТОВ Паралелі , яке діяло від імені, за дорученням та в інтересах ТОВ КУА Юг-Інвест , яке у свою чергу, діяло від імені, в інтересах та за рахунок пайового закритого недиверсифікованого венчурного Інвестиційного фонду Перспективний ТОВ КУА Юг-Інвест укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу облігацій ТОВ Добробуд ЛТД від 28 березня 2008 року, за умовами якої змінено строк оплати облігації, вказаний у пункті 3.3. договору купівлі-продажу, та визначено його до 01 грудня 2008 року.

28 січня 2009 року між нею та ТОВ Паралелі була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу облігацій ТОВ Добробуд ЛТД від 28 березня 2008 року, за умовами якої визначено вартість облігації у розмірі 744 тис. грн, вказану у пункті 3.1 договору.

Згідно з випискою про стан рахунку у цінних паперах ВАТ Морський транспортний банк від 17 березня 2009 року № 007919 на її рахунок у цінних паперах була зарахована іменна безпроцентна облігація номінальною вартістю 293 987 грн 48 коп., емітент - ТОВ Добробуд ЛТД .

У період з квітня по жовтень 2008 року, на виконання пункту 3.3. договору купівлі-продажу облігації від 28 березня 2008 року, вона сплатила на користь ТОВ КУА Юг-Інвест за іменну безпроцентну (цільову) облігацію грошові кошти у розмірі 744 тис. грн, що підтверджується відповідними квитанціями з відмітками банку про проведення платежу.

Таким чином, позивачка вважала, що набула право власності на зазначену облігацію, оскільки, відповідно до умов договору сплатила на користь ТОВ КУА Юг-Інвест ціну облігації у розмірі 744 тис. грн., яка була зарахована на її рахунок у цінних паперах.

28 березня 2008 року між нею та ТОВ Добробуд ЛТД укладено договір про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна № Г1/Д-181. Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. вказаного договору про пайову участь у будівництві ТОВ Добробуд ЛТД зобов`язалось передати їй у власність пай (безумовне майнове право на квартиру, будівельний АДРЕСА_1 , розрахунковою площею 128,22 кв. м, розташовану на 21-22 поверхах жилого будинку № 1 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 ), а вона зобов`язалась прийняти пай і передати ТОВ Добробуд ЛТД в обмін на пай облігацію. Оскільки ТОВ Добробуд ЛТД є емітентом облігації, то, укладаючи цей договір і отримуючи облігацію у власність на умовах цього договору, товариство здійснює її викуп.

Згідно з пунктами 5.3., 5.4. договору про пайову участь у будівництві ТОВ Добробуд ЛТД повідомляє її про введення об`єкту будівництва до експлуатації письмово цінним листом або телеграмою на адресу, вказану у договорі, протягом п`яти робочих днів з дати надання ТОВ Добробуд ЛТД рішення відповідного державного органу влади та управління про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об`єкту будівництва. У свою чергу вона протягом десяти днів після вищевказаного письмового повідомлення зобов`язалась передати облігацію ТОВ Добробуд ЛТД у власність, у тому числі здійснити всі дії, необхідні для переказу зберігачем облігації з рахунку у цінних паперах та зарахування облігації на рахунок у цінних паперах ТОВ Добробуд ЛТД . Також вона зобов`язалась надати зберігачу наказ про переказ цінних паперів з її рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах ТОВ Добробуд ЛТД .

Крім того, пунктами 6.1.-6.3. договору про пайову участь у будівництві встановлено, що після передачі нею облігації у власність ТОВ Добробуд ЛТД протягом 35 робочих днів з дати надання товариством рішення про закінчення будівництва об`єкта будівництва і введення його до експлуатації, ТОВ Добробуд ЛТД зобов`язується передати їй пай та документи, що підтверджують введення об`єкта будівництва до експлуатації, а вона зобов`язується прийняти пай та документи на нього по акту приймання-передачі. Пай передається у момент підписання акту приймання-передачі паю.

Додатком №1 до договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 28 березня 2008 року № Г1/Д-181, а також згідно з поверховим планом будинку від 05 лютого 2013 року квартира, будівельний АДРЕСА_1 , складалась з 3-х рівнів, загальною площею 128,22 кв. м. Загальна площа першого рівня складала 67,26 кв. м, загальна площа другого рівня - 35,34 кв. м, а загальна площа третього рівня - 23,97 кв. м.

Крім того, 25 травня 2008 року між нею та ТОВ Добробуд ЛТД укладено додаткову угоду до договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 28 березня 2008 року № Г1/Д-181, якою змінено пункт 3.1 вказаного договору, викладено його у такій редакції: У порядку, передбаченому цим договором, ТОВ Добробуд ЛТД зобов`язалось передати у її власність пай (безумовне майнове право на квартиру будівельний АДРЕСА_1 розрахунковою площею 128,22 кв. м, розташовану на 21-22-23 поверхах жилого будинку № 1 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 ), а ОСОБА_1 зобов`язалась прийняти пай і передати ТОВ Добробуд ЛТД облігацію у власність в обмін на пай .

17 березня 2010 року вона звернулась до ТОВ Добробуд ЛТД з заявою про здійснення в її присутності контрольних замірів площі квартири. У той же день інженером технічного відділу ТОВ Добробуд ЛТД та нею був складений акт, відповідно до якого площа квартири АДРЕСА_1 склала 139,40 кв. м.

25 березня 2010 року між нею та ТОВ Добробуд ЛТД був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 1/21-22-23-176, згідно з пунктом 3.1. якого ТОВ Добробуд ЛТД зобов`язалось передати їй у власність об`єкт інвестування (безумовне майнове право на квартиру будівельний АДРЕСА_1 розрахунковою площею 139,40 кв. м, розташовану на 21-22-23-му поверхах жилого будинку № 1 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1, житловий комплекс Гагарін Плаза - 1 , а вона зобов`язалась прийняти об`єкт інвестування і сплатити за нього ТОВ Добробуд ЛТД інвестицію. Згідно з пунктом 4.2. вищевказаного договору купівлі-продажу майнових прав передача їй ТОВ Добробуд ЛТД об`єкту інвестування по акту прийому-передачі мала відбутись на пізніше 04 кварталу 2011 року. Пунктом 5.3. договору купівлі-продажу майнових прав встановлено, що інвестиція, яку вона зобов`язана сплатити ТОВ Добробуд ЛТД до 15 листопада 2010 року, з урахуванням податку на додану вартість, становить 427 308 грн 98 коп.

Відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, квартира будівельний АДРЕСА_1 складалась з 3-х рівнів, загальною площею 139,40 кв. м. Загальна площа першого рівня складала 75,50 кв. м, загальна площа другого рівня складала 33,37 кв. м, а загальна площа третього рівня складала 30,53 кв. м.

25 березня 2010 року між нею та ТОВ Добробуд ЛТД був укладений договір про припинення зобов`язань заліком зустрічних вимог № 1/21-22-23-176/з.

29 березня 2010 року вона, як розпорядник рахунку у цінних паперах, на виконання умов договору викупу емітентом цільових облігацій від 21 січня 2010 року № 1/21-22-23-176/о, підписала розпорядження про списання цінних паперів № 1, наказала ВАТ Морський транспортний банк списати вищевказану облігацію з її рахунку у цінних паперах та зарахувати на рахунок у цінних паперах ТОВ Добробуд ЛТД . Як вбачається з відмітки управління депозитарної діяльності ВАТ Морський транспортний банк , банк прийняв на виконання її розпорядження.

29 березня 2019 року вона сплатила на користь ТОВ Добробуд ЛТД 133 321 грн 50 коп., що підтверджується банківською квитанцією.

Таким чином, станом на 29 березня 2010 року вона повністю виконала свої зобов`язання, передбачені договором купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, сплатила на користь ТОВ Добробуд ЛТД 427 308 грн 98 коп. шляхом передачі у власність цільової облігації вартістю 293 987 грн 48 коп. та шляхом сплати грошових коштів у сумі 133 321 грн 50 коп.

У зв`язку з наведеним та згідно з пунктом 6.1 договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 у ТОВ Добробуд ЛТД виникло зобов`язання передати їй у власність спірний об`єкт інвестування та новозбудоване майно за актом прийому-передачі.

У липні 2014 року вона дізналась про вимогу від ТОВ Добробуд ЛТД від 05 лютого 2013 року про необхідність доплати за збільшену площу спірної квартири до 161,20 кв. м у розмірі 32 700 доларів США, в якій товариством зазначалось про збільшення площі новозбудованого майна, унаслідок чого їй було необхідно внести доплату, проте зазначену вимогу вона у 2013 році не отримувала. Копію цієї вимоги вона отримала від менеджера ТОВ Добробуд ЛТД у 2014 році.

Відповідно до технічного паспорту товариства з обмеженою відповідальності Нове бюро технічної інвентаризації (далі - ТОВ Нове бюро технічної інвентаризації ) від 24 липня 2014 року розрахункова площа спірного майна складає 155,4 кв. м, а не 161,20 кв. м, як зазначало у вимозі ТОВ Добробуд ЛТД .

Отже, станом на 18 серпня 2014 року ТОВ Добробуд ЛТД самовільно в односторонньому порядку у порушення договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 та додатку до нього змінено його умови щодо планування квартири та її технічних характеристик, загальна площа квартири не змінилась, зменшились площі балконів та збільшилась її внутрішня площа, що підтверджується висновком будівельно-технічного експертного дослідження від 18 серпня 2014 року. Таким чином, у ТОВ Добробуд ЛТД не було правових підстав вимагати у неї додаткову доплату за збільшення площі квартири у розмірі 32 700 доларів США.

16 червня 2014 року житловий будинок, в якому вона придбала квартиру, було введено до експлуатації і йому присвоєна поштова адреса, а саме АДРЕСА_1 , проте ТОВ Добробуд ЛТД у порушення договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року не повідомило її про такі обставини та не передало їй квартиру. Крім того, товариство в односторонньому порядку здійснило реконструкцію квартири АДРЕСА_1 та розділило її на дві квартири АДРЕСА_1 (нині квартира АДРЕСА_1) площею 76,1 кв. м, розташовану на 21 поверсі та квартиру АДРЕСА_1 площею 115,50 кв. м, розташована на 22-23 поверхах. Вважала, що вищевказані дві квартири є фактично квартирою будівельним АДРЕСА_1 , яку вона придбала.

Оскільки вона виконала взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, а ТОВ Добробуд ЛТД порушено положення договору у частині її повідомлення про прийняття спірного будинку до експлуатації, тому вона набула права власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ( будівельний АДРЕСА_1 ) у будинку АДРЕСА_1.

Незважаючи на це, 19 березня 2010 року між ТОВ Добробуд ЛТД та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1/22-23-176/1, за умовами якого товариство передало у власність останньої квартиру будівельним АДРЕСА_1 (нині АДРЕСА_1) фактичною площею 115,50 кв. м, яка розташована на 22-23 поверхах будинку № 1. 26 грудня 2014 року між ТОВ Добробуд ЛТД та ОСОБА_5 підписано акт приймання-передачі квартири, згідно з яким ОСОБА_5 була передана квартира АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 .

18 листопада 2010 року між ТОВ Добробуд ЛТД та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1/21-175/1, за умовами якого товариство передало у власність останньої квартиру будівельним АДРЕСА_1 (нині АДРЕСА_1 ) фактичною площею 74,0 кв. м, яка розташована на 21 поверсі будинку № 1.

24 квітня 2014 року між ТОВ Добробуд ЛТД і ОСОБА_9 та ОСОБА_4 укладена угода про заміну сторони, за умовами якої права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу майнових прав від 18 листопада 2010 року № 1/21-175/1 перейшли до ОСОБА_4 17 грудня 2014 року між ТОВ Добробуд ЛТД та ОСОБА_4 підписано акт приймання-передачі квартири, згідно з яким ОСОБА_4 була передана квартира АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 .

Ураховуючи викладене, ТОВ Добробуд ЛТД , укладаючи з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договори купівлі-продажу майнових прав від 19 березня 2010 року № 1/22-23-176/1 і від 18 листопада 2010 року № 1/21-175/1, здійснило відчуження належної їй квартири, тобто таке майно вибуло з володіння поза її волею. Вважала, що договори купівлі-продажу майнових прав від 19 березня 2010 року № 1/22-23-176/1 та від 18 листопада 2010 року № 1/21-175/1 є недійсними.

Договір купівлі-продажу квартири від 14 червня 2016 року, за умовами якого ОСОБА_5 відчужила на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 , є недійсним, оскільки правовстановлюючий документ ОСОБА_5 , як продавця, на вказану квартиру також був недійсним.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд : визнати договір купівлі-продажу майнових прав від 19 березня 2010 року № 1/22-23-176/1, укладений між ТОВ Добробуд ЛТД з ОСОБА_5 , недійсним; визнати договір купівлі-продажу майнових прав від 18 листопада 2010 року № 1/21-175/1, укладений між ТОВ Добробуд ЛТД та ОСОБА_4 , недійсним; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 115,5 кв. м, житловою площею 82,2 кв. м; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв. м, житловою площею 59,0 кв. м; витребувати із чужого незаконного володіння на її користь квартиру АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_3 не чинити їй перешкоди у користуванні цією квартирою шляхом його виселення та вселення її у квартиру; витребувати із чужого незаконного володіння на її користь квартиру АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_4 не чинити їй перешкоди у користуванні квартирою, виселити ОСОБА_4 із цієї квартири та вселити її.

У лютому 2018 року позивачкою було подано заяву про часткову зміну предмету позову , а саме просила суд витребувати із чужого незаконного володіння на її користь квартиру АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_6 усунути та не чинити їй перешкоди у користуванні квартирою, виселити ОСОБА_6 із цієї квартири та вселити її, яка була відчужена останньому ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2018 року у складі судді Бойчука А. Ю. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 12 лютого 2018 року, скасовано, а саме арешт на квартиру АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 115,5 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , та арешт на квартиру АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_4

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що докази того, що інтереси позивачки порушують саме договір купівлі-продажу майнових прав від 19 березня 2010 року № 1\22-23-176\1 та договір купівлі-продажу майнових прав від 18 листопада 2010 року №1\21-175\1, укладені між ТОВ Добробуд ЛТД та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , відсутні. Позивачка вказувала про те, що її інтереси порушено невиконанням ТОВ Добробуд ЛТД умов укладеного з нею договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176. Проте відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що таке невиконання зумовлено саме укладенням ТОВ Добробуд ЛТД договорів купівлі-продажу майнових прав від 19 березня 2010 року № 1\22-23-176\1 та від 18 листопада 2010 року №1\21-175\1. Крім того, сумарна площа квартир, зазначених у договорах купівлі-продажу майнових прав від 19 березня 2010 року № 1\22-23-176\1 та від 18 листопада 2010 року № 1\21-175\1, є значно більшою, 191,6 кв. м, ніж розрахункова площа майна, вказана у договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 139,40 кв. м. Таким чином, ОСОБА_1 не доведено, що укладанням саме оскаржуваних договорів порушуються її права та що майно, яке відчужувалось за спірними договорами купівлі-продажу майнових прав, є ідентичним майну, зазначеному у договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року №1/21-22-23-176, укладеним з нею. Отже, вимоги про визнання цих договорів недійсними є безпідставними. Висновок будівельно-технічного експертного дослідження від 18 серпня 2014 року, яким встановлено ідентичність вказаних квартир, є неналежним доказом, оскільки у ньому не зазначено, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і він підготовлений позивачкою для подання позову до суду, тобто виготовлений до набрання чинності новою редакцією ЦПК України, а тому вона не мала процесуальних прав на вчинення таких дій.

Оскільки позивачка не є і не була власником жодної зі спірних квартир, на які просить визнати право власності, і не є власником майнових прав на ці квартири, на підставі яких було набуте право власності, а їй лише належать майнові права на квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 розрахунковою площею 139,4 кв. м, розташовану на 21-22-23 поверхах будинку № 1 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , тому ОСОБА_1 не може вважатися власником зазначених квартир.

ТОВ Добробуд ЛТД отримало лист громадської організації АІ Гагарін Плаза (далі - ГО АІ Гагарін Плаза ) від 26 березня 2015 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 була виключена із членів громадської організації у зв`язку із несплатою членських внесків з червня 2012 року. На підставі цього ТОВ Добробуд ЛТД 27 березня 2015 року склало повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 відповідно до пункту 7.3. договору та направило його ОСОБА_1 , а 01 квітня 2015 року повторно направило вказане повідомлення, проте воно не було вручено позивачці з незалежних від товариства причин. З моменту повторного невручення ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року №1/21-22-23-176 цей договір вважається розірваним товариством в односторонньому порядку, унаслідок чого у позивачки відсутні будь-які правові підстави заявляти вимоги щодо спірного нерухомого майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 19 березня 2010 року № 1/22-23-176/1, укладений між ТОВ Добробуд ЛТД та ОСОБА_5 , на підставі якого ТОВ Добробуд ЛТД відчужило майнові права на квартиру будівельний номер 176/1 (нині квартира АДРЕСА_1), розрахунковою площею 115,5 кв. м, яка розташована на 22-23 поверхах будинку АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 18 листопада 2010 року № 1/21-175/1, укладений між ТОВ Добробуд ЛТД та ОСОБА_4 , на підставі якого ТОВ Добробуд ЛТД відчужило майнові права на квартиру будівельний номер 175/1 (нині квартира АДРЕСА_1), розрахунковою площею 74,0 кв. м (нині фактична площа квартири складає 76,1 кв. м), яка розташована на 21 поверсі будинку АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 115,5 кв. м, житловою площею 82,2 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв. м, житловою площею 59,0 кв. м. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 . Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виходячи з умов договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, укладеним з ТОВ Добробуд ЛТД , ОСОБА_1 придбала майнові права на квартиру будівельний АДРЕСА_1, розрахунковою площею 139,40 кв. м на 21-22-23 поверхах у житловому будинку АДРЕСА_1 та була внесена у реєстр власників майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 вказаного житлового будинку під АДРЕСА_1 . Оскільки пунктом 5.8. договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 передбачено зміну розміру інвестиції пропорційно розрахункової площі новозбудованого майна лише у порядку, визначеному цим договором, то позивачка набула права власності на обидві квартири: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 (будівельний номер 176), площею 76,1 кв. м та 115,50 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 . Проте ТОВ Добробуд ЛТД , порушуючи свої зобов`язання за вказаним договором купівлі-продажу майнових прав, без згоди ОСОБА_1 , незаконно розділило її квартиру на дві квартири та продало їх іншим особам, а не передало позивачці, тим самим не виконало умови договору. Доводи про направлення ТОВ Добробуд ЛТД ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 у зв`язку з несплатою останньою членських внесків, що є порушенням пункту 7.3 цього договору, безпідставні, так як цей пункт договору є нікчемним та направленим на порушення прав позивачки.

ОСОБА_1 вказувала про те, що лист ТОВ Добробуд ЛТД про необхідність доплати за збільшену фактичну розрахункову площу квартири вона отримала лише у липні 2014 року в офісі товариства. Такі обставини свідчать про те, що у липні 2014 року ТОВ Добробуд ЛТД визнавало право позивачки на отримання у власність квартири АДРЕСА_1 . Після введення будинку до експлуатації, 01 квітня 2014 року, ТОВ Добробуд ЛТД подало до реєстраційної служби реєстр інвесторів будинку АДРЕСА_1 та зазначило у ньому, що квартира АДРЕСА_1 (будівельний АДРЕСА_1 ) є власністю позивачки, при цьому квартири АДРЕСА_1 у цьому реєстрі станом на 2014 рік не існувало. Будь-яких інших інвесторів, які б придбали майнові права на вищевказані квартири у 2010 році, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , у реєстрі інвесторів не зазначено. Відсутні докази того, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 сплачували грошові кошти за договорами купівлі-продажу майнових прав та за договором про переуступку права вимоги.

Доводи ТОВ Добробут ЛТД і ОСОБА_3 про те, що договори купівлі-продажу майнових прав від 19 березня 2010 року № 1/22-23-176/1 та від 18 листопада 2010 року № 1-21-175/1, які були укладені між товариством і ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , яка переуступила своє право ОСОБА_4 , стосуються інших квартир, а саме двох квартир: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , ніж квартира з будівельним номером 176, яка мала бути передана у власність позивачці, належними та допустимими доказами не підтверджені.

ОСОБА_1 вказувала про те, що загальна площа квартири з будівельним номером 176, порівняно з додатком № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, не змінилась, що підтверджується технічним паспортом від 24 липня 2014 року, згідно з яким загальна площа квартири АДРЕСА_1 , становить 155,4 кв. м, а не 161,20 кв. м, як вказувало у своїй вимозі про внесення додаткових коштів ТОВ Добробуд ЛТД . При цьому, збільшення площі вказаної квартири на 21,8 кв. м відбулось за рахунок того, що ТОВ Добробуд ЛТД у порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав в односторонньому порядку змінило планування квартири АДРЕСА_1 шляхом зменшення площі балкону та переміщення зовнішньої стіни 2-го та 3-го рівній квартири.

Станом на 18 серпня 2014 року ТОВ Добробуд ЛТД самовільно, в односторонньому порядку, у порушення пунктів 5.8., 8.20., 8.24. та додатку № 1 договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, змінило умови договору щодо планування квартири позивачки та її технічних характеристик. При цьому, фактично, загальна площа цієї квартири по периметру не змінилась, а лише зменшились площі балконів та збільшилась внутрішня площа, що підтверджується висновком будівельно-технічного експертного дослідження від 18 серпня 2014 року, який є належним та допустимим доказом. Оскільки ОСОБА_1 своєї згоди на вказані зміни площі квартири не давала, то у ТОВ Добробуд ЛТД не було правових підстав вимагати у останньої додаткової доплати за збільшену площу квартиру у розмірі 32 700 доларів США.

Позивачка лише у березні 2015 року дізналася від ТОВ Добробуд ЛТД про те, що квартири з будівельним АДРЕСА_1 у спірному будинку не існує, тому строк позовної давності нею не пропущено, унаслідок чого заява ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності є безпідставною.

01 квітня 2014 року вказаний будинок було введено до експлуатації, проте ТОВ Добробуд ЛТД у порушення пункту 5.5. договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 не повідомило позивачку про це та у порушення пункту 6.1. цього договору не передало їй квартиру, за яку було сплачено повну суму грошових коштів. Разом з тим, продовжуючи порушувати права ОСОБА_1 , ТОВ Добробуд ЛТД без погодження з останньою, здійснило реконструкцію квартири, під будівельним АДРЕСА_1 , розділивши її на дві квартири: будівельний номер 175/1 (нині квартира АДРЕСА_1) площею 76,1 кв. м, розташовану на 21 поверсі та квартиру з будівельним номером 176/1 (нині квартира АДРЕСА_1) площею 115,50 кв. м, розташовану на 22-23 поверхах. Отже, вищевказані обставини свідчать про недійсність договорів купівлі-продажу майнових прав від 19 березня 2010 року № 1/22-23-176/1 та від 18 березня 2010 року № 1-21-175/1, які були укладені між ТОВ Добробут ЛТД та ОСОБА_5 , а також ОСОБА_9 , яка переуступила своє право ОСОБА_4 З цих же підстав є недійсними і договори купівлі-продажу квартири, укладені 14 червня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а також 02 лютого 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , оскільки правовстановлюючі документи відчужувачів були недійсними і вони не мали права продавати спірну квартиру.

01 квітня 2014 року введено до експлуатації будинок, в якому розміщені спірні квартири, унаслідок чого позивачка на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 набула права власності на створені квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , яке не визнається відповідачами. Ураховуючи викладене, за позивачкою слід визнати право власності на вищевказані квартири і витребувати їх у добросовісних набувачів.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, ОСОБА_3 , ТОВ Добробут ЛТД та ОСОБА_6 просять оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року та від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 522/1029/18 з Приморського районного суду м. Одеси.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Добробуд ЛТД , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, визнання права власності на квартири, витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов`язання не чинити перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення та вселення призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, яка подали касаційні скарги

Касаційні скарги, які є аналогічними за змістом, мотивовані тим, що договір купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176 було розірвано на підставі пункту 7.3., у зв`язку з несплатою позивачкою членських внесків ГО АІ Гагарін Плаза . Апеляційним судом не було зазначено, яким саме положенням закону встановлена нікчемність вищевказаного пункту договору. ТОВ Добробуд ЛТД не мало можливості здійснити реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , зробивши з неї дві квартири за АДРЕСА_1 (будівельний АДРЕСА_1) та АДРЕСА_1 (будівельний АДРЕСА_1), оскільки ці квартири розташовані на різних поверхах й у сукупності мають більшу площу, ніж у квартири АДРЕСА_1 .

Висновок будівельно-технічного експертного дослідження від 18 серпня 2014 року є неналежним доказом, оскільки у ньому не зазначено, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і він підготовлений позивачкою для подання до суду, тобто виготовлений до набрання чинності новою редакцією ЦПК України, а тому вона не мала процесуальних прав на вчинення таких дій.

Оскільки ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, який було розірвано, отримала лише право на набуття права власності на квартиру за будівельним АДРЕСА_1 розрахунковою площею 139,40 кв. м, розташовану на 21-22-23 поверхах житлового будинку в„– 1 багатоповерхового житлового комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом, а не право власності на це нерухоме майно, підстав для визнання за нею майнових прав на вказаний об`єкт нерухомості немає. Звертатись з вимогою про визнання права власності на підставі положень статті 392 ЦК України має право виключно власник майна, проте позивачка власником спірного майна не була, унаслідок чого відсутні підстави для визнання за останньою права власності на спірні квартири. Крім того, для набуття права власності особа, яка набула майнові права, має отримати об`єкт будівництва за актом прийому-передачі та у встановленому законом порядку зареєструвати своє право власності, чого позивачка не зробила, тобто відсутній необхідний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Оскільки позивачка не є власником спірного майна, тому положення статей 387, 388 ЦК України про витребування майна із чужого незаконного володіння до спірних правовідносин не застосовуються. Позивачкою належними доказами не доведено невідповідність положенням законодавства договорів купівлі-продажу майнових прав від 19 березня 2010 року № 1/22-23-176/1 та від 18 березня 2010 року № 1-21-175/1, які були укладені між ТОВ Добробут ЛТД та ОСОБА_5 , а також ОСОБА_9 , яка переуступила своє право ОСОБА_4 , тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними.

ОСОБА_1 звернулась до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки такий строк обчислюється з 01 квітня 2014 року, тобто з моменту введення спірного житлового будинку до експлуатації, а з позовом до суду позивачка звернулася лише у січні 2018 року. ОСОБА_3 є громадянином США, тому належним чином не був повідомлений про розгляд справи, участі при її розгляді у суді першої інстанції не приймав, унаслідок чого має право заявити про застосування строку позовної давності у суді апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційні скарги ТОВ Добробуд ЛТД , ОСОБА_3 , посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, її незаконно позбавлено права власності на спірну квартиру, оскільки вона у повному обсязі виконала взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 25 березня 2010 року № 1/21-22-23-176, а ТОВ Добробуд ЛТД в односторонньому порядку змінило планування цієї квартири, чим збільшило її площу, за яку незаконно вимагала у неї доплату, що є порушенням вищевказаного договору. Такі обставини підтверджуються висновком будівельно-технічного експертного дослідження від 18 серпня 2014 року та технічним паспортом на квартиру. У 2014 році будинок, в якому вона придбала квартиру, було введено до експлуатації, проте ТОВ Добробуд ЛТД про такі обставини її не повідомило, квартиру їй не передало, а розподілило її на дві квартири та передало у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які на підставі договорів купівлі-продажу відчужили це нерухоме майно.

Доводи особи, яка подала заяву про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що Верховний Суд України, Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду, Касаційного господарського суду у своїх постановах доходили різного правового висновку про те, що у ситуації, коли позивач придбав майнові права на нерухоме майно, яке прийнято до експлуатації та право власності на яке зареєстровано у встановленому законом порядку за третьою особою, яка придбала майнові права на те саме майно пізніше, аніж позивач, то позивач має право захистити своє порушене право шляхом визнання права власності на спірне майно на підставі положень статті 392 ЦК України та шляхом витребування спірного майна від добросовісного набувача, із яким у позивача відсутні будь-які юридичні правовідносини.

Предметом розгляду цієї справи є вирішення спору між фізичною особою та недобросовісним забудовником, у результаті недобросовісних дій якого права на спірне нерухоме майно позивачки були передані іншим особам на підставі відповідних договорів, оформлених заднім числом, з внесенням у них недостовірних відомостей щодо номерів квартир, з метою повторного продажу вже проданого нерухомого майна.

ОСОБА_1 вважає, що це питання містить виключну правову проблему, оскільки вітчизняний ринок нерухомості побудований на залученні для будівництва грошових коштів фізичних та юридичних осіб шляхом укладання з ними, у тому числі договорів: інвестиційних, пайової участі у будівництві, купівлі-продажу майнових прав. Таким чином, наявність різної судової практики у цих правовідносинах дає можливість недобросовісним забудовникам користуватись нею і продавати одні й ті самі об`єкти нерухомості по декілька разів, отримуючи прибутки та залишаючи громадян України без своїх грошових коштів та без інвестованого нерухомого майна.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Заява ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів також дійшла висновку по необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав відступлення від висновку, викладеного раніше Верховним Судом України, і у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалюючи постанову у справі, яка переглядається, апеляційний суд виходив із того, що позивачка, повністю сплативши кошти за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, стала власником прав на це майно, тому визнав за останньою право власності на об`єкт інвестування. Будинок, в якому розташовано об`єкт інвестування, введено до експлуатації, проте у порушення прав позивачки ТОВ Добробуд ЛТД відчужило нерухоме майно іншим особам. Право власності позивачки на спірне нерухоме майно не визнається відповідачами, іншим способом захистити своє право вона не може.

Разом з тим у постановах Верховного Суду України: від 24 червня 2015 року № 6-318 цс 15, від 18 листопада 2015 року № 6-1858 цс 15 зазначено, що визнання у судовому порядку права власності на новостворене майно за позовом, заявленим до будівельної компанії, суперечить вимогам статей 15, 331 ЦК України. Зазначені положення закону не передбачають можливості виникнення права власності на новостворене нерухоме майно за рішенням суду. Також зазначено, що майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва, не є речовими правами на чуже майно , оскільки об`єктом цих прав не є чуже майно , а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва не існує на момент спору, а тому не може існувати й право власності на нього. Отже, майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Колегія суддів вважає, що такі висновки Верховного Суду України свідчать про існування виключної правової проблеми, оскільки ними унеможливлено захист невизнаного та оспорюваного (а не лише порушеного) права, що є об`єктами цивільного права й зазначене не узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статей 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справедливий судовий розгляд та право на ефективний засіб юридичного захисту).

Судом установлено, що ОСОБА_1 повністю виконала зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, сплативши ТОВ Добробуд ЛТД відповідні кошти за цим договором, 16 червня 2014 року введено спірний житловий будинок до експлуатації, проте позивачці спірна квартира у власність не передана, остання вказувала на те, що ТОВ Добробуд ЛТД у порушення її прав відчужило це нерухоме майно іншим особам.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що за аналогічних фактичних обставин і тотожних правовідносин в інших постановах Верховний Суд України приходив до висновку про необхідність захисту прав позивачів. Так, у постанові від 12 листопада 2014 року № 6-129 цс 14 Верховний Суд України зазначив про те, якщо відповідач не визнає та оспорює право позивача, який вимагає захисту шляхом визнання майнового права, то таке право може бути в судовому порядку захищене. Таке ж мотивування наводиться у постанові від 10 лютого 2016 року № 6-2124 цс 15, в якій Верховний Суд України зазначив, що майнові права по суті можуть бути захищені, але лише в разі, якщо позивач доведе, що це право оспорюється або не визнається власником.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 29 листопада 1991 року ( Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87 й Федоренко проти України від 01 червня 2006 року, заява № 25921/02 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути наявним майном , або коштами, уключаючи позови, для задоволення їх позивач може обґрунтувати їх принаймі виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймі законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 рішення ЄСПЛ Фон Мальтцан та інші проти Німеччини від 02 березня 2005 року (Von Maltzan and Others v. Germany ), заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02. Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися активом .

В іншій справі NKM v. Hungary від 14 травня 2013 року, скарга № 66529/11, ЄСПЛ зазначив, що правомірні очікування підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішення цих правових питань, з урахуванням наведених вище правових позицій Верховного Суду України та вищих судів у подібних правовідносинах також містить виключну правову проблему для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, провадження № 61-32558 св 18, справа з аналогічних правовідносин передалась на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступлення від неведених вище правових висновків Верховного Суду України з метою формування єдиної правозастосовчої практики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39 цс 19) погодилась в думкою Касаційного цивільного суду про те, що майнові права є речовим правом (стаття 190 ЦК України) і захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду не відступила від зазначених вище судових рішень Верховного Суду України, зазначивши, що фактичні обставини та позовні вимоги у справах є різними.

Проте, за змістом постанов Верховного Суду України: від 24 червня 2015 року № 6-318 цс 15, від 18 листопада 2015 року № 6-1858 цс 15 йдеться про те, що визнання у судовому порядку права власності на новостворене майно за позовом, заявленим до будівельної компанії, суперечить вимогам статей 15, 331 ЦК України. Зазначені положення закону не передбачають можливості виникнення права власності на новостворене нерухоме майно за рішенням суду. Також зазначено, що майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва, не є речовими правами на чуже майно , оскільки об`єктом цих прав не є чуже майно , а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва не існує на момент спору, а тому не може існувати й право власності на нього. Отже, майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому .

Отже, без відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду України, що належить до процесуальних повноважень лише Великої Палати Верховного Суду, вірно сформувати правову позицію у цій справі є неможливим.

При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

З урахуванням наведеного є підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, пунктом 7 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 522/1029/18 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Добробуд ЛТД , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, визнання права власності на квартири, витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов`язання не чинити перешкоди у здійсненні права власності, виселення та вселення за касаційними скаргами ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю Добробут ЛТД та ОСОБА_6 на постанову апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк