Постанова

від 21.05.2019 по справі 907/442/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. Справа №907/442/18

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Олійник Р.Б. (адвокат), в режимі відеоконференції, присутній у Господарському суді Закарпатської області

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофаєр» , б/н від 18.03.2019

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєренерджі» від 21 січня 2019 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2018, суддя Пригара Л.І., повний текст складено - 02.01.2019

у справі № 907/442/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєренерджі» , с.Зарічево Перечинського району

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофаєр» , с.Зарічево Перечинського району

про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно, а саме комплексну трансформаторну підстанцію

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позову та рішення суду першої інстанції:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаєренерджі» , с. Зарічево Перечинського району заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофаєр» , с. Зарічево Перечинського району, про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно.

Предметом позову є - вимога про зобов`язання ТОВ Технофаєр повернути ТОВ Фаєренерджі безпідставно набуте майно, а саме: комплексну трансформаторну підстанцію КПТ 630/10/0,4 У1 № 100401 (виробництва ПП «Енергоспецсервіс» ) разом з кабельними лініями, трансформаторами струму та електролічильником НІК АРК1 № 0194317.

Нормативна підстава позову - ст.ст. 319, 321, 387, 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2018 у справі №907/442/18 у задоволенні позову - відмовлено повністю.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції про відмову в позові мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття ним права власності на комплексну трансформаторну підстанцію КТП 630/10/0,4 У1 №140401, виробництва ПП «Енергоспецсервіс» ; кабельні лінії (в т.ч. кабель броньований 250 метрів); трансформатори струму 1000 А/5; електролічильник НІК АРК1 № 0194317. Як вбачається із матеріалів справи, комплексна трансформаторна підстанція КТП 630/10/0,4 У1 №140401 (виробництва ПП «Енергоспецсервіс» ) разом з кабельними лініями, трансформаторами струму та електролічильником НІК АРК1 № 0194317 не набувалась сторонами за жодною з цивільно-правових угод, з якими пов`язується перехід права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці площею 1,545 га, кадастровий номер - 2123281501:02:012:0014.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

в апеляційній скарзі позивач просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи це тим, що:

- позивач передав відповідачу в іпотеку належні йому будівлі транспортного цеху, на які в подальшому у зв`язку з утворенням заборгованості за договором позики було звернуто стягнення. Проте після звернення стягнення на будівлі, у них залишилося належне позивачу майно (у тому числі комплексна трансформаторна підстанція з її елементами), яке не було повернуто відповідачем. Відтак, відповідач безпідставно користується належним позивачу майном;

- сторони спору в заявах по суті спору визнали, що спірне майно належить позивачу, оскільки відповідач зазначив, що спірне майно призначене для обслуговування переданого нерухомого майна і є приналежністю основної речі - будівель;

- суд першої інстанції не надав оцінки акту приймання - передачі нерухомого майна від 31.01.2017р.;

- звертає увагу на те, що позивач передав відповідачу спірне майно без будь-якої правової підстави за актом від 18.03.2017р., а відповідач прийняв це майно вже після відчуження нерухомого майна ТОВ Леванте .

Крім того, апелянтом подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому апелянт просить приєднати до справи письмові докази, зокрема, наказ ДФС від 16.01.2019р. № 93, лист Кордон цю В.В. від 15.01.2019р., від 23.01.2019р., виписки за особовим рахунком 26005493882000, листи Кордон ця ОСОБА_1 до ТОВ Фаєренерджі , видаткова накладна № ВК - 009 від 30.03.2015р. зазначене клопотання апелянт мотивує тим, що у позивача відсутня практично вся фінансово-господарська документація його діяльності, оскільки попередній генеральний директор громадянин ОСОБА_2 виїхав за межі України і не передав таку документацію новому керівництву, то позивач звернувся до ГУ ДФС у Закарпатській області з листом від 14.01.2019р., яким просив надати дозвіл на відновлення відсутніх первинних документів. Крім того, позивач звернувся до своїх контрагентів з проханням надати копії первинних документів. У відповідь на звернення ФОП Кордонець В.В. листом від 06.02.2019р. надав копії рядку документів, серед яких і копії рахунку від 23.02.2015р. та видаткової накладної від 30.03.2015р. зазначає, що з цих двох документів слідує, що позивач заплатив 124 300,0 грн за трансформаторну підстанцію КТП 630 і 93 250,0 грн. за трансформатор для підстанції 630 та отримав це майно. Відтак, на думку апелянта, зазначені документи мають суттєве значення для даної справи, оскільки свідчать про набуття позивачем первинного права на спірне майно. Також зазначає, що копії вказаних документів апелянт не міг подати до суду першої інстанції, оскільки такі з`явилися в нього після ухвалення рішення суду першої інстанції. Крім того, в судовому засіданні представник апелянта пояснив, що оскільки оригінали первинних документів, які надійшли від ФОП ОСОБА_3 , знаходяться в останнього, то апелянт не міг посвідчити копії своїх підписом.

Апеляційний суд, враховуючи вищенаведене, заперечення відповідача проти долучення доказів, думку представників сторін в судовому засіданні стосовно долучення зазначених доказів, дійшов висновку про долучення наданих апелянтом документів, з метою правильного вирішення спору по суті. Згідно ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, мотивуючи це тим, що:

- трансформаторна підстанція разом з кабельними лініями, трансформаторами та електролічильником призначена для обслуговування будівлі в селі Зарічово, вул. Відродження, буд.1 , та становить з будівлею одне ціле, є її приналежністю, та має слідувати за річчю, що виключає можливість розглядати спірне майно як окремий об`єкт парва власності. Предмет спору не може бути відокремлений від нерухомого майна без завдання шкоди останньому;

- вважає, що ТОВ Технофаєр є неналежним відповідачем, адже воно було лише іпотекодержателем такого спірного майна, а на даний час є лише орендарем будівель і споруд, а не є його власником. Оскільки між сторонами було укладено договоір іпотеки, то зазначене виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, як правову підставу позову;

- покликається на судову практику у справі № 369/5240/16-ц.

У судове засідання 21.05.2019р. не з`явився представник позивача, хоча сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи встановлені строки розгляду справи, те, що явка представників сторін не визнавалася судом обов`язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2014 року Публічне акціонерне товариство «Перечинський лісокомбінат» (продавець) передало у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаєренерджі» (покупець) прийняло у власність належні продавцю будівлі та споруди транспортного цеху, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Перечинський район, с. Зарічево, вул. Відродження,1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 324635821232). Зазначені будівлі і споруди згідно з технічним паспортом від 20.01.2014 року до інвентарної справи № 61242 складаються з: прохідна (літера «А» , загальною площею 26,1 кв.м.); адміністративний корпус - гараж (літера «В» , загальною площею 536,1 кв.м.); гараж (літера «Й» , загальною площею 383,6 кв.м.); котельня (літера «Н» , загальною площею 64,9 кв.м.); склад-блок зварки (літера «П» «П'» , загальною площею 36,7 кв.м.); гараж (літера «Р» , загальною площею 148,8 кв.м.); навіс (літера «Г» ); заправочний пункт (літера «І» ); гараж (літера «Ї» , фундамент); сарай (літера «О» , фундамент). Зазначені будівлі і споруди розташовані на земельній ділянці площею 1,545га, кадастровий номер - НОМЕР_1 .

23.08.2016 року між ТОВ «Технофаєр» (відповідачем у справі) та ТОВ «Фаєренерджі» (позивачем у справі) укладено договір безпроцентної поворотної позики, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаєренерджі» було надано на умовах договору фінансову підтримку на поворотній основі у вигляді грошових коштів у розмірі 1 434 500 грн.

27.10.2016 року у забезпечення виконання зобов`язань за Договором безпроцентної поворотної позики від 23.08.2016 року між ТОВ «Технофаєр» (відповідачем у справі) та ТОВ відповідальністю «Фаєренерджі» (позивачем у справі) - укладено Іпотечний договір.

Предметом іпотеки згідно пункту 2 Договору є будівля, будівлі транспортного цеху, літера А, будівля прохідна, загальною площею 26,1 кв.м.; літера В - будівля, адмінкорпус - гараж, загальною площею 536,1 кв.м.; літера Г - будівля, навіс; літера І - будівля, заправочний пункт; літера Ї гараж; літера Й - гараж, загальною площею 383,6 кв.м.; літера Н - будівля, котельня, загальною площею 64,9 кв.м.; літера П, П' будівля, склад-блок зварки, загальною площею 36,7 кв.м.; літера О - будівля, сарай (зруйновано); літера Р, гараж, загальною площею 148,8 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 1,545 га, кадастровий номер - НОМЕР_2 0014 за адресою Закарпатська область, Перечинський район, с. Зарічево, вул. Відродження, 1.

Як зазначають сторони, позивач належно не виконав зобов`язань за договором безпроцентної поворотної позики, а відтак, відповідач звернув стягнення на вказане нерухоме майно позивача шляхом продажу третій особі.

Так, згідно акту прийому-передачі майна від 31.01.2017 року до договору купівлі-продажу майна від 31.01.2017 року ТОВ «Технофаєр» (продавець) передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Леванте» (Покупець), а останній прийняв у власність будівлі та споруди транспортного цеху, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Перечинський район, с. Зарічево, вул. Відродження, 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна а Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 324635821232), а саме: літера А, будівля прохідна, загальною площею 26,1 кв.м.; літера В - будівля, адмінкорпус - гараж, загальною площею 536,1 кв.м.; літера Г - будівля, навіс; літера І - будівля, заправочний пункт; літера Ї - гараж; літера Й - гараж, загальною площею 383,6 кв.м.; літера Н - будівля, котельня, загальною площею 64,9 кв.м.; літера П, П' будівля, склад-блок зварки, загальною площею 36,7 кв.м літера О - будівля, сарай (зруйновано); літера Р - гараж, загальною площею 148,8 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 1,545 га, кадастровий номер - 2123281501:02:012: НОМЕР_3 (а.с 186 Т.1).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.07.2018 року № 130174149: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 324635821232, адреса: Закарпатська область, Перечинський район, с. Зарічево, вул. Відродження,1, номер об`єкта РПВН 26360013; відомості про складові частини об`єкта: будівля, прохідна, А, загальна площа (кв.м) 26.1; будівля, адмінкорпус - гараж, В, загальна площа (кв.м) 536.1; будівля, навіс, Г; будівля, заправочний пункт І; гараж Ї; гараж, Й, загальною площею (кв.м) 383.6; будівля, котельня Н, загальною площею (кв.м) 64.9; будівля, склад-блок зварки, П, П' , загальною площею (кв.м) 36.7 кв.м; будівля, сарай (зруйновано), О; гараж, Р, загальною площею (кв.м) 148.8. Власник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Леванте» , код ЄДРПОУ: 41092742. Дата, час державної реєстрації 31.01.2017 року. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 119, виданий 31.01.2017 року.

Відповідач не заперечує продажу нерухомого майна (будівель) третій особі та зазначає, що на даний момент він є орендарем такого нерухомого майна (будівель і споруд).

Відтак, як вбачається з наведених договорів, їх об`єктом було саме нерухоме майно - будівлі та споруди, які розташовані на земельній ділянці площею 1,545 га, кадастровий номер - НОМЕР_1 за адресою: Закарпатська область, Перечинський район, с. Зарічево, вул. Відродження, 1.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, спірне майно - комплексна трансформаторна підстанція КТП 630/10/0,4 У1 № 140401 (виробництва ПП «Енергоспецсервіс» ) разом з кабельними лініями, трансформаторами струму та електролічильником НІК АРК1 № 0194317 не набувалась сторонами за жодною з цивільно-правових угод, з якими пов`язується перехід права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці площею 1,545 га, кадастровий номер - 2123281501: НОМЕР_4 : НОМЕР_5 .

Натомість, відповідно до Акту приймання-передачі від 18.03.2017 року ТОВ «Фаєренерджі» передало, а ТОВ «Технофаєр» - прийняло підстанцію трансформаторну комплексну КТП 630/10/0,4 У1 № 140401 виробництва ПП «Енергоспецсервіс» ; кабельні лінії (в т.ч. кабель броньований 250 метрів); трансформатори струму 1000 А/5; електролічильник НІК 2303АРК1 № 0194317 (а.с. 33 Т.1). В Акті вказано, що зазначене майно передається в придатному для використання стані і приймається без зауважень. Даний акт посвідчує факт передачі. Акт підписано генеральним директором ТОВ «Фаєренерджі» - Петріні Еціо та генеральним директором ТОВ Технофаєр .

Відповідно до Акту допуску № 004091/383/2015 на підключення до електричної мережі електроустановки для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.08.2015 року виданого ПрАТ «Закарпаттяобленерго» - електроустановка належить ТОВ «Фаєренерджі» , розташована с. Зарічево вул. Відродження, 1, після монтажу та наладки проведено огляд змонтованого обладнання КТП 630/10/0,4, головний рубильник РЕ-19.43 1600А, електричний лічильник НІК 2303 АРК1 № 0194317, трансформатор струму Т-0,66 Уз 1000/5.

Предметом позову є - вимога про зобов`язання ТОВ Технофаєр повернути ТОВ Фаєренерджі безпідставно набуте майно, а саме: комплексну трансформаторну підстанцію КПТ 630/10/0,4 У1 № 100401 (виробництва ПП «Енергоспецсервіс» ) разом з кабельними лініями, трансформаторами струму та електролічильником НІК АРК1 № 0194317.

Нормативна підстава позову - ст.ст. 319, 321, 387, 1212 ЦК України.

Статею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, відповідно до статті 328 Цивільного кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та якими доказами зазначене підтверджується.

Право власності, як і будь-яке інше суб`єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на первісні та похідні. До первісних підстав відносяться ті способи, за якими право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників: новостворене майно (ст. 331 Цивільного кодексу України), переробка речі (ст. 332 Цивільного кодексу України), привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333 Цивільного кодексу України), безхазяйна річ (ст. 335 Цивільного кодексу України), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336 Цивільного кодексу України), знахідка (ст. 338 Цивільного кодексу України), бездоглядна домашня тварина (ст. 341 Цивільного кодексу України), скарб (ст. 343 Цивільного кодексу України), набувальна давність (ст. 344 Цивільного кодексу України), викуп пам`ятки історії та культури (ст. 352 Цивільного кодексу України), реквізиція (ст. 353 Цивільного кодексу України), конфіскація (ст. 354 Цивільного кодексу України). До похідних відносяться ті підстави, за якими право власності на річ виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини, спадкування за законом і за заповітом).

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з цим, для застосування ст.387 ЦК необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача. Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються таким засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Із приписів даної правової норми випливає, що обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» : господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Статею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд першої інстанції пришов до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття ним права власності на комплексну трансформаторну підстанцію КТП 630/10/0,4 У1 № 140401 виробництва ПП «Енергоспецсервіс» ; кабельні лінії (в т.ч. кабель броньований 250 метрів); трансформатори струму 1000 А/5; електролічильник НІК АРК1 № 0194317.

Проте, апеляційний суд зазначає, що з Акту про передачу спірного майна від 18.03.2017 року не вбачається підстави передачі такого майна відповідачу. В Акті вказано, що такий Акт посвідчує факт передачі, однак, відсутні дані стосовно того, що така передача майна підтверджувала та наслідки такої передачі адже передача майна може посвідчувати укладення різних договорів та здійснення господарських операцій (передача у власність, користування, на зберігання, притримання тощо), які в даному випадку не конкретизовано. Зокрема, в цивільному праві передача речі може засвідчувати укладення реальних договорів (на відміну від консенсуальних), однак в даному випадку відсутні докази про укладення договору, на підставі якого відбулася передача спірного рухомого майна за Актом від 18.03.2017 року.

У поясненнях по суті спору відповідач не пояснив підстави, на підтвердження якого господарського договору чи правової підстави відбулася передача відповідачу спірного рухомого майна.

А відтак, наявні підстави для того, щоб оцінити таку передачу спірного майна відповідачу як безпідставну.

Крім того, спірне майно за вказаним Актом було передано відповідачу після укладення договору між ТОВ Технофаєр та третьою особою про продаж нерухомого майна від 31.01.2017 року.

Таким чином, зазначений Акт підтверджує передачу спірного рухомого майна як відокремлених речей, окремо від будівель та споруд, та прийняття такого майна саме відповідачем. Відтак такий Акт також підтверджує те, що володільцем спірного майна є відповідач. Зазначене спростовує доводи відповідача з приводу того, що він є неналежним відповідачем за позовом про витребування та повернення майна. Одночасно, в матеріалах справи відсутні докази передачі спірного рухомого майна від відповідача будь - яким третім особам.

Представник позивача надав пояснення, що колишній директор ТОВ Фаєренерджі громадянин Італії Еціо Петріні діяв неправомірно стосовно інтересів позивача, виїхав за межі України, не передавши господарську документацію керівництву позивача. Зазначив, що відкритим є кримінальне провадження, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України ( Шахрайство ).

У матеріалах господарської справи наявні копії протоколів допиту директора ТОВ Технофаєр в якості свідка ОСОБА_4 , зокрема з протоколу допиту директора вбачається, що такий ствердно відповів ( так, підписував ) на запитання стосовно факту підпису ним Акту приймання-передачі майна від 18.03.2017 року (а.с. 185, Т.1, зворот аркуша). На запитання що було підставою передачі вказаного майна (комплексної трансформаторної підстанції, кабелю, трансформаторів току, електролічильника) від ТОВ Фаєренерджі до ТОВ Технофаєр директор відповів: підставою передачі вказаного майна стало укладення Договору про постачання електроенергії між ТОВ Технофаєр та Ужгородським РЕМ .

Зазначені протоколи допиту свідка апеляційний суд оцінює в сукупності з іншими доказами у справі.

Відтак, пояснення представника відповідача в апеляційному суді стосовно відсутності такого Акту у відповідача є необґрунтованими.

Крім того, позивачем належними доказами доведено купівлю спірного майна відокремлено від нерухомого майна, переданого в іпотеку як комплекс будівель транспортного цеху. Зокрема, позивачем надано видаткову накладну № НОМЕР_6 - НОМЕР_7 від 30 березня 2015 року про передачу від ФОП ОСОБА_3 до ТОВ Фаєренерджі електротоварів, а саме трансформатора для підстанції 630, підстанції трансформаторної КТП 630, кабелю тощо (Т.2), а також банківською випискою за особовим рахунком НОМЕР_8 від 26.03.2015 року підтверджено часткову оплату коштів (аванс) ФОП Кордонцю ОСОБА_1 за електротовари згідно рахунку № НОМЕР_6 - 0032 від 23.02.2015р.

Відтак, позивачем належними доказами доведено законне придбання/набуття у власність спірного рухомого майна окремо від будівель та споруд транспортного цеху. Натомість, відповідачем не доведено підстави набуття спірного майна та володіння ним. А відтак, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та повернення спірного майна позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач покликається на ст. 186 ЦК України та зазначає, що спірне рухоме майно є приналежністю головної речі - нерухомого майна (будівель та споруд), які були передані йому в іпотеку за договором та в подальшому передані у власність третій особі, оскільки спірне майно не може бути відокремлене від головної речі, та покликається на Висновок Верховного Суду у справі №369/5240/16-ц.

Апеляційний суд зазначає, що підстави набуття нерухомого майна у справі №369/5240/16-ц та спірного рухомого майна позивачем, а також відповідачем є різними, крім того, відрізняються інші обставини справи. Апеляційний суд вважає, що у даному випадку спірне майно є складовою частиною речі - нерухомого майна, а не приналежністю, та може бути відокремлено, що підтверджується матеріалами справи, враховуючи різні моменти передачі спірного рухомого та нерухомого майна відповідачу, що підтверджує власне окрему передачу спірного рухомого майна від нерухомого майна.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2018 у справі №907/442/18 не відповідає нормам матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не надано належну оцінку всім доказам в сукупності, не встановлено підстави набуття та володіння відповідачем спірним майном, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі, а відтак таке слід скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1,2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, то згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, розгляд справи в суді першої інстанції слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєренерджі» від 21 січня 2019 року - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2018 у справі №907/442/18 - скасувати. Ухвалити нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєренерджі» , с.Зарічево Перечинського району, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофаєр» , с.Зарічево Перечинського району, про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно - задоволити. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Технофаєр» , с.Зарічево Перечинського району (ідентифікаційний код 40365928) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаєренерджі» , с.Зарічево Перечинського району (код ЄДРПОУ 38965940) безпідставно набуте майно, а саме комплексну трансформаторну підстанцію КПТ 630/10/0,4 У1 №140401 (виробництва ПП Енергоспецсервіс ) разом з кабельними лініями, трансформаторами струму та електролічильником НІК АРК1 №0194317.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофаєр» , с.Зарічево Перечинського району (ідентифікаційний код 40365928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєренерджі» , с.Зарічево Перечинського району (ідентифікаційний код 38965940) 3000,0 (три тисячі) грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено - 28.05.2019р.