Постанова

від 22.05.2019 по справі 19/5007/25-б/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 19/5007/25-Б/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.10.2018

та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019

(Головуючий суддя - Крейбух О.Г., судді - Демидюк О.О., Юрчук М.І.)

у справі за заявою Комунального підприємства житлово-комунального господарства Любарської селищної ради

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №19/5007/25-Б/11 про банкрутство Комунального підприємства житлово-комунального господарства Любарської селищної ради.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.10.2018 року у справі № 19/5007/25-Б/11, серед іншого:

- Клопотання ліквідатора Комунального підприємства житлово-комунального господарства Любарської селищної ради Коваль І.В. від 30.05.2018 року № 02-15/жкг/10 про стягнення з кредиторів оплати послуг ліквідатора банкрута пропорційно кредиторським вимогам з урахування клопотання від 20.06.2018 року № 02-15/жкг та доповнень від 20.06.2018 року № 02-15/жкг/11/1 задоволено частково.

- Стягнуто з Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь арбітражного керуючого Коваль Іванни Василівни - 7 889,00 грн витрат на оплату послуг ліквідатора.

3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на ухвалу господарського суду Житомирської області про стягнення оплати послуг ліквідатора від 09.10.2018р. у справі № 19/5007/25-Б/11 залишити без задоволення.

Пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Житомирської області про стягнення оплати послуг ліквідатора від 09.10.2018р. у справі № 19/5007/25-Б/11 залишено без змін.

4. Судові рішення обґрунтовані тим, що оскільки оплата послуг, пов`язаних з провадженням у справі №19/5007/25-Б/11 про банкрутство Комунального підприємства житлово-комунального господарства Любарської селищної ради, арбітражному керуючому Коваль І.В. не здійснювалась за рахунок коштів від продажу майна боржника (майно і грошові кошти у банкрута відсутні), що підтверджується матеріалами справи, а виробнича діяльність підприємством-банкрутом не велась, така оплата послуг підлягає стягненню з кредиторів пропорційно заявлених ними до банкрута вимог у справі, у тому числі і з Бердичівської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, відповідні кошти в рахунок оплати виконаних арбітражним керуючим Коваль І.В. послуг ліквідатора Комунального підприємства житлово-комунального господарства Любарської селищної ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. Бердичівська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.10.2018 в частині стягнення з останньої оплати послуг в сумі 7 889,00 грн, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити арбітражному керуючому у задоволенні вимог щодо стягнення з Бердичівська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 7 889,00 грн.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Доводи касаційної скарги збігаються із доводами апеляційної скарги. Зокрема, скаржник в обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що не є суб`єктом господарювання і здійснює свою діяльність виключно в інтересах держави та фінансується з Державного бюджету України. Сума оплати послуг, які на думку арбітражного керуючого має сплатити Бердичівська ОДПІ є додатковим тягарем, який ляже на державний бюджет;

6.1. Також посилається на те, що комітетом кредиторів було вирішено питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого Коваль І.В., згідно якого дана оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів від реалізованого майна боржника. Відповідно цього кредиторами не було створено фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

6.2. У підсумку вважає, що оскаржувані рішення є незаконними, необґрунтованими, а тому підлягає скасуванню.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Відповідно протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.02.2019 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., - передано касаційну скаргу Бердичівської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.

8.1. Ухвалою касаційного господарського суду у складі верховного Суду від 08.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі №19/5007/25-Б/11 за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.10.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 у вказаній справі.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на 22 травня 2019 року о 14 год. 30 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

9. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

10. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (Далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон про банкрутство).

12. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

13. Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, в редакції від 22.12.2011, який вступив в дію з 19.01.2013, встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

14. Враховуючи, що у даній справі провадження порушено до 19.01.2013 року, а також, що на момент набрання Законом про банкрутство чинності господарським судом вже було прийнято постанову від 01.03.2012 року про визнання боржника банкрутом - справа розглядається із застосуванням положень Закону про банкрутство в редакції, що діяла до набрання чинності Законом від 22.12.2011 року №4212-VI, тобто до 19.01.2013 року.

15. Згідно статті 3-1 Закону про банкрутство, надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі. У частині 4 наведеної статті встановлено, що арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим законом.

16. Частиною 14 статті 3-1 Закону про банкрутство визначено, що оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

17. Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду (частина 16 статті 3-1 Закону про банкрутство).

18. Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.11.2012 року, ліквідатором Комунального підприємства житлово-комунального господарства Любарської селищної ради призначено арбітражного керуючого Коваль Іванну Василівну.

18.1. Комітетом кредиторів Комунального підприємства житлово-комунального господарства Любарської селищної ради 12.12.2017 вирішено встановити розмір оплати послуг арбітражного керуючого Коваль І.В. за період її діяльності, як ліквідатора Комунального підприємства житлово-комунального господарства Любарської селищної ради починаючи з 02.11.2017 року, у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень в рамках справи № 19/5007/25-Б/11.

18.2. Комітетом кредиторів Комунального підприємства житлово-комунального господарства Любарської селищної ради 09.02.2018 прийнято рішення, яким, серед іншого, погоджено звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди (оплати послуг) ліквідатора Комунального підприємства житлово комунального господарства Любарської селищної ради на загальну суму 22 561,19 грн.

18.3. 02.04.2018 відбулося засідання комітету кредиторів Комунального підприємства житлово-комунального господарства Любарської селищної ради у справі №19/5007/25-Б/11, на порядок денний якого винесено питання щодо розгляду джерел оплати послуг та витрат ліквідатора КП ЖКГ Любарської селищної ради. У результаті чого, у зв`язку із недостатністю голосів для прийняття даного рішення представником Бердичівської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області запропоновано дане питання винести на розгляд суду.

18.4. 31.05.2018 року до господарського суду Житомирської області надійшло клопотання ліквідатора Комунального підприємства житлово-комунального господарства Любарської селищної ради Коваль І.В. від 30.05.2018 року № 02-15/жкг/10 про стягнення з кредиторів оплати послуг ліквідатора банкрута пропорційно кредиторським вимогам.

19. Верховний суд розглядає оскаржувані судові акти лише у частині покладення на скаржника обов`язку та стягнення з Бердичівської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на користь арбітражного керуючого Коваль І.В. оплати її послуг та відшкодування її витрат на загальну суму 7 889,00 грн. за час виконання нею обов`язків ліквідатора банкрута.

20. Нормами ч. 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство, визначені три джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку із виконанням ним своїх обов`язків: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що у ліквідаційній процедурі майна для розрахунку з кредиторами та здійснення оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання ним обов`язків ліквідатора банкрута не виявлено.

22. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що за відсутністю майнових активів банкрута, за рахунок яких можна б було відшкодувати оплату послуг та витрати арбітражному керуючому, така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

23. Також, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, суд вправі застосувати такий принцип до розподілу витрат між кредиторами за відсутності коштів від реалізації майна боржника на проведення ліквідаційної процедури. (висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 265/2б-02/14/13-08)

24. Водночас, доводи скаржника викладені у п. 6, п. 6.1., п. 6.2. цієї постанови, підлягають відхиленню, з огляду на те, що законодавець не ставить визначення джерела оплати послуг арбітражного керуючого в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

25. У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

26. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

27. Зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, наведені законодавчі положення, враховуючи, що надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі та у розмірі не менше двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень, суди правомірно задовольнили відповідне клопотання ліквідатора банкрута Коваль І.В., зокрема, в частині, яка стосується скаржника та правомірно поклали на останнього обов`язок відшкодування таких витрат.

28. Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

29. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

30. Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 40 рішення у справі "Пономарьов проти України", mutatis mutandis п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії"), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

31. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.10.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 у справі №19/5007/25-Б/11 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко