Постанова

від 15.05.2019 по справі 910/2407/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2407/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2018

(Суддя - Морозов С.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019

(Колегія суддів: Чорногуз М.Г. - головуючий, Хрипун О.О., Сулім В.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес",

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛГ",

про стягнення 507 859,12 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" (далі в тексті - Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток" (далі в тексті - Відповідач) суми збитків у вигляді вартості втраченого (пошкодженого) товару на суму 480 815,17 грн., вартості додаткових витрат, понесених для визначення розміру збитків на суму 7 100,00 грн., а також 17 888,96 грн. пені та 2 054,99 грн. 3 % річних, нарахованих за неналежне виконання зобов`язань за Договором № RFF 424/09/15 LC транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 21.09.2015.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій ухвалених за результатами розгляду позову

2. Рішенням господарського суду м. Києва від 16.10.2018, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019, позовні вимоги вирішено задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" 480 815,17 грн. (чотириста вісімдесят тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 17 коп.) завданих збитків, 7 100,00 грн. (сім тисяч сто гривень 00 коп.) вартості додаткових витрат, понесених для визначення розміру збитків та 7 318,73 грн. (сім тисяч триста вісімнадцять гривень 73 коп.) судового збору.

3. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

3.1. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях зазначили, що позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем не забезпечено схоронність ввіреного йому на підставі договору транспортного експедирування та поданої Позивачем заявки вантажу (товару), внаслідок чого його було пошкоджено. Розмір завданих збитків Позивач вираховує, виходячи з вартості вантажу згідно вантажної митної декларації на підставі п. 4.6. Договору та довідки-розрахунку від 03.10.2017, відтак збитки, які має відшкодувати Відповідач (вартість пошкоджених 47 рулонів) становлять 480 815,17 грн.

3.2. Щодо стягнення з Відповідача 17 888,96 грн. пені за неналежне виконання останнім взятих на себе зобов`язань за договором, суд відзначає що п. 4.5. Договору не передбачено можливості стягнення пені за порушення строку відшкодування збитків, назване положення договору врегульовує відповідальність в тому числі експедитора за затримку передбачених договором платежів, водночас відшкодування збитків як в розумінні положень цивільного законодавства, так і умов Договору є видом цивільно-правової відповідальності експедитора (п. 4.6. Договору).

3.3. За результатами дослідження зібраних доказів у справі суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що доводи представників Відповідача, стосовно відсутності у Позивача права вимагати відшкодування збитків спростовуються наявними у справі доказами письмовими доказами, а Відповідачем не надано доказів протилежного.

3.4. Суди попередніх інстанцій дійшли в оскаржуваних судових рішеннях до висновку, що понесення Позивачем витрат перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із завданими Відповідачем збитками.

3.5. Вказане стало підставою для висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення підлягає 480 815,17 грн. завданих (реальних) збитків, 7 100,00 грн. вартості додаткових витрат, понесених для визначення розміру збитків.

3.6. Щодо стягнення з Відповідача 17 888,96 грн. пені за неналежне виконання останнім взятих на себе зобов`язань за договором, суди зазначили, що п. 4.5. Договору не передбачено можливості стягнення пені за порушення строку відшкодування збитків, назване положення договору врегульовує відповідальність в тому числі експедитора за затримку передбачених договором платежів, водночас відшкодування збитків як в розумінні положень цивільного законодавства, так і умов Договору є видом цивільно-правової відповідальності експедитора (п. 4.6. Договору).

3.7. Щодо позовних вимог про стягнення 2 054,99 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 04.10.2017 по 24.11.2017, суд першої інстанції дійшов до висновку, що матеріали справи не містять належних доказів пред`явлення Позивачем вимоги до Відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, що виключає можливість задоволення вимог Позивача у цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

4. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у касаційній скарзі Відповідача наведено наступні доводи:

5.1. Суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст. 80 ГПК України.

5.2. Суд першої інстанції порушив положення ст. 86 ГПК України.

5.3. Суди попередніх інстанцій не врахували того, що в матеріалах справи відсутні докази, що товар до передачі перевізнику, був в належному стані.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. До Верховного Суду не надходив відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

7. Ухвалою Верховного Суду від 07.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі №910/2407/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у вказаній справі; вирішено призначити до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/2407/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

8. Дослідивши без виклику учасників судового процесу наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін, виходячи з наступного.

9. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

10. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Щодо доводів касаційної скарги, які викладені в підпунктах 5.1., 5.2., 5.3. пункту 5 даної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

12. Відповідно до ч. ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

13. Довід касаційної скарги щодо того, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. 80 ГПК України мотивований тим, що суди попередніх інстанцій вирішили справу на підставі несвоєчасно поданих доказів, а саме акту про виявлені недоліки, копію посвідчення експерта ТПП №9, докази оплати за товар.

14. Колегія суддів суду касаційної інстанції проаналізувавши оскаржувані судові рішення зазначає, що в основу висновку суду попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог покладено дослідження наступних доказів:

- Договір №RFF 424/09/15 LC транспортного експедирування;

- копія електронної митної декларації (форма МД-2) ІМ40ДЕ;

- копія міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 21.09.2017;

- експертний висновок Київської торгово-промислової палати України №І-1682 від 03.10.2017;

15. Суд апеляційної інстанції встановив, що у Клопотанні про встановлення додаткового строку для подання доказів по справі та долучення доказів до матеріалів справи Позивач вказує, що: належним доказами для визначення розміру збитків є надана ним електронна вантажна митна декларація, у якій міститься визначення митної вартості товару. З огляду на те, що здійснення оплати за товар позивачем не викликало сумнівів (оскільки імпортно-експортні операції підлягають валютному контролю), у позивача не було необхідності подати докази оплати товару до суду першої інстанції. Зважаючи на це, позивач просив суд апеляційної інстанції прийняти докази, що підтверджують оплату товару (пошкодженого вантажу), а саме: контракт №201707І8 від 18.07.2017 р.; рахунок-фактуру (інвойс) №РІ20170718 та платіжне доручення №15 від 10.08.2017 р. Також позивач вказує, що у зв`язку із фактичним знищенням частини товару, його подальше використання та (або) реалізація стали неможливими, з огляду на що, вказані матеріальні цінності були списані, а тому позивач просив суд прийняти докази, що додатково підтверджують спричинення збитків позивачу (неможливість подальшого використання товару у виробництві чи реалізації), а саме: акт списання товарів № 10 від 15.12.2017 р.; довідка про списання товару № 03/12 від 20.12.2017.

16. Наведене є свідченням необґрунтованості доводу касаційної скарги Відповідача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів ст. 80 ГПК України.

17. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив положення ст. 86 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

18. Вказаний довід мотивований тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення без доказів підтвердження оплати товару, купівлі товару, а також те, що суд першої інстанції встановив наявність договірних відносин між ТОВ"М2 Україна" та Компанією "І.K.MED1A SYSTEMS LTD" з оцінки експертного висновку Київської торгово-промислової палати України №І-1682 від 03.10.2017.

19. Відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

20. Колегія суддів суду касаційної інстанції наголошує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими , збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази .

21. Надаючи оцінку доводу касаційної скарги, щодо неправильного застосування судом першої інстанції приписів ст. 86 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що вказаний довід спрямований на те, щоб суд касаційної інстанції вирішував питання про достовірність експертного висновку Київської торгово-промислової палати України №І-1682 від 03.10.2017 як доказу у справі та здійснював додаткову перевірку зібраних доказів у справі.

22. Наведене є свідченням того, що довід касаційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив положення ст. 86 ГПК України є необгрунтованим та таким, що суперечить положенням ч. 2 ст. 300 ГПК України.

23. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що в матеріалах справи відсутні докази, що товар до передачі перевізнику, був в належному стані, колегія суддів зазначає наступне.

24. Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

25. Відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження прийняття Відповідачем вантажу до перевезення Позивачем було надано копію товарно-транспортної накладної № б/н від 21.09.2017.

27. При розгляді справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що вантаж перезавантажувався у Польщі, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № б/н від 21.09.2017 та не заперечується Відповідачем, проте жодних відміток пошкодження вантажу міжнародна транспортна накладна № 8640844 від 14.09.2017 не містить.

28. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

29. В постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17 викладено наступні висновки про застосування ст. 924 ЦК України:

- Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

- Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

- Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

30. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що довід касаційної скарги щодо того, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що в матеріалах справи відсутні докази, що товар до передачі перевізнику, був в належному стані спростовується встановленою попередніми судовими інстанціями фактичною обставиною, яка викладена в пункті 27 даної постанови.

31. Також суд касаційної інстанції зазначає, що Відповідач не спростував те, що псування вантажу (47 рулонів) відбулося внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало.

32. За таких обставин є необгрунтованим довід касаційної скарги, щодо того, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що в матеріалах справи відсутні докази, що товар до передачі перевізнику, був в належному стані.

33. Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

34. Згідно положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

35. Колегія суддів суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

36. За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 - залишенню без змін.

37. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" залишити без задоволення.

2 . Рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 910/2407/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко