Постанова

від 30.05.2019 по справі 0740/949/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року№ 857/2929/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі №0740/949/18 (суддя Рейті С.І., рішення ухвалене о 13/31 год, м.Ужгород) за позовом Закарпатської обласної державної адміністрації до Міністерства фінансів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса, Департамент фінансів Закарпатської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Закарпатська обласна державна адміністрація (далі - ОДА) звернулася до суду з позовом до Міністерства фінансів України (далі - МФУ, Мінфін) в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення виконання Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік (далі - Закон №2246-VIII) в частині фінансування у 2018 році бюджетної програми по КПКВК 2407070 Захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, в тому числі в басейні р. Тиса у Закарпатській області (далі - бюджетна програма по КПКВК 2407070) на здійснення протипаводкових та природоохоронних заходів на території Закарпатської області.

Позов обґрунтовувала посиланням на те, що на виконання Закону №2246-VIII, яким для здійснення заходів із захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, в тому числі в басейні р. Тиса у Закарпатській області, було передбачено видатки у розмірі 139250 грн, Державне агентство водних ресурсів України (далі - Держводагентство) розробило План заходів із захисту від шкідливої дії вод на 2018 рік (далі - План), який був погоджений Міністерством екології та природних ресурсів України (далі - Мінприроди) та неодноразово направлявся на погодження до Мінфіну. Однак станом на день подання даного позову, Мінфін не погодив цього Плану, чим допустив протиправну бездіяльність. При цьому, позивач звертав увагу суду на необхідність врахування специфіки водогосподарського будівництва, яке необхідно виконувати при меженних (найнижчих) рівнях води в річках, а не наприкінці року в осінньо-зимовий період під час імовірних підйомів рівнів води.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим судовими рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги посилаючись на окремі обставини справи вказує, що жодних порушень при розгляді проекту паспорта бюджетної програми (План) не допускав, а діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зокрема, після виявлення суттєвих недоліків цього Плану направляв його на доопрацювання у Держводагентство, а тому доводи позивача щодо бездіяльності вважає безпідставними. Також стверджує, що ОДА є неналежним позивачем в даній справі, оскільки будь-які дії Мінфіну щодо розгляду та погодження Плану жодним чином не впливають на права, обов`язки чи повноваження позивача, оскільки головним розпорядником коштів за вказаною бюджетною програмою є Мінприроди, а відповідальним виконавцем Держводагентство. А відсутність порушеного права або обрання неправильного способу його захисту є підставою для відмови у позові.

Позивач та Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса (далі - Басейнове управління) у відзивах на апеляційну скаргу заперечують вимоги такої, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Мінфін всупереч вимогам частини другої статті 19 Конституції України, частини восьмої статті 20, абзацу третього частини п`ятої статті 28, частини першої статті 111 Бюджетного кодексу України (далі - БК), підпунктів 1, 2, підпункту 2 пункту 3 та підпункту 22 пункту 4 "Положення про Міністерство фінансів України" затверджене постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 20.08.2014 №375 (далі - Положення) не забезпечив виконання Закону №2246-VIII в частині фінансування бюджетної програми по КПКВК 2407070, на здійснення протипаводкових та природоохоронних заходів на території Закарпатської області у загальній сумі 25500 грн, допустивши протиправну бездіяльність, яка полягала у непогодженні паспорта відповідної бюджетної програми (Плану заходів).

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені без додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Законом №2246-VIII для здійснення заходів із захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, в тому числі в басейні р. Тиса у Закарпатській області, передбачено видатки у розмірі 139250 грн, з них 119400 грн спеціальний фонд і 19850 грн загальний фонд. Одним з напрямів Програми є комплексний протипаводковий захист у басейні р. Тиси у Закарпатській області.

Реалізація цього напряму здійснюється за бюджетною програмою по КПКВК 2407070, відповідно до положень постанови КМУ Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, в тому числі в басейні р. Тиса у Закарпатській області від 23.02.2011 №137 (далі - Постанова №137).

Пунктом 3 Постанови №137 визначено, що бюджетні кошти використовуються відповідно до завдань, визначених, зокрема, цільовою програмою Комплексний протипаводковий захист у басейні р. Тиси у Закарпатській області , та переліку робіт з урахуванням таких пріоритетів: погашення зареєстрованої в органах казначейства бюджетної заборгованості за виконані у попередні періоди роботи; першочергове проведення робіт на об`єктах, що мають рівень будівельної готовності не менш як 80 відсотків та завершення будівництва яких планується у поточному бюджетному періоді; пошкоджені внаслідок повені, паводка чи іншої шкідливої дії вод (за наявності оформленого в установленому порядку документа, який підтверджує факт пошкодження); розташовані на річках, які протікають у межах державного кордону; захищають від шкідливої дії вод пам`ятки історії та архітектури.

Відповідно до пункту 4 Постанови №137 Держводагентство складає на підставі узагальнених розрахунків і обґрунтувань Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по водогосподарському будівництву та зрошувальному землеробству, обласних управлінь водного господарства, а також басейнових управлінь водних ресурсів, управлінь каналів, підприємств та організацій, які належать до сфери управління Держводагентства, погоджених з територіальними органами ДСНС і облдержадміністраціями, та затверджує за погодженням з Мінприроди і Мінфіном план заходів із захисту від шкідливої дії вод.

На виконання наказу Держводагентства від 05.01.2018 №1 Про створення комісії з розгляду пропозицій організацій щодо розподілу коштів на 2018 рік Басейнове управління підготувало та листом від 17.01.2018 подало до Держводагентства пропозиції щодо виконання протипаводкових заходів за бюджетною програмою по КПКВК 2407070.

Рішенням комісії, утвореної Держводагенством, з урахуванням результатів розгляду пропозицій водогосподарських організацій, за бюджетною програмою по КПКВК 2407070 на здійснення протипаводкових та природоохоронних заходів на території Закарпатської області із вищезазначених видатків заплановано спрямувати 25500 грн.

Листом від 07.03.2018 Басейнове управління подало до Держводагентства скориговані пропозиції на 2018 рік у сумі 25,5 млн грн.

Держводагентство на підставі узагальнених розрахунків і обґрунтувань підприємств та організацій, які належать до сфери його управління склало План, погоджений з територіальними органами ДСНС і облдержадміністраціями і перед затвердженням подало його на погодження до Мінприроди і Мінфіну.

Відповідний проект наказу Держводагентства Про затвердження Плану заходів із захисту від шкідливої дії вод на 2018 рік (далі - Проект наказу) був погоджений Мінприроди.

Після погодження Мінприроди Держводагентство листом від 23.04.2018 №2413/5/11-18 подало до Мінфіну Проекту наказу, який передбачає виконання робіт в 11-ти областях України, в тому числі і у Закарпатській області у сумі 25,5 млн грн.

За результатами розгляду цього проекту Мінфін листом від 03.05.2018 №06130-06-10/12200 надав відповідь щодо необхідності подання додаткових матеріалів та пояснень.

Держводагентство листом від 12.06.2018 №3362/5/11-18 надало доопрацьований проект плану заходів та додаткові матеріали на їх обґрунтування.

Мінфін листом від 23.07.2018 №06130-06-5/19483 надав відповідь Держводагентству та додаткові запити Мінприроди про те, що для прийняття остаточного рішення необхідно уточнити окремі положення Плану та знову направив матеріали на доопрацювання.

Листом від 24.07.2018 №4333/5/11-18 Держводагентство надало доопрацьований проект Плану заходів та додаткові матеріали на їх обґрунтування.

Листом від 01.08.2018 №06130-06-10/20408 Мінфін знову надіслав матеріали на доопрацювання.

Листом від 23.08.2018 №5083/5/11-18 Держводагентство направило до Мінфіну доопрацьований План з поясненнями по суті зауважень, вказаних відповідачем у попередній відповіді, і за результатами його розгляду Мінфін погодив План.

Вважаючи, що у спірному випадку Мінфін допустив протиправну бездіяльність, ОДА звернулась до суду з даним позовом.

Законом України Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року (далі - Закон №4836-VI) затверджено Загальнодержавну цільову програму розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року (далі - Програма), метою якої є визначення основних напрямів державної політики у сфері водного господарства для задоволення потреби населення і галузей національної економіки у водних ресурсах, збереження і відтворення водних ресурсів, впровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, відновлення ролі меліорованих земель у продовольчому та ресурсному забезпеченні держави, оптимізація водоспоживання, запобігання та ліквідація наслідків шкідливої дії вод.

Основними завданнями Програми є створення сприятливих умов для ефективного функціонування водного господарства, реалізація державної політики у сфері управління, використання та відтворення водних ресурсів за басейновим принципом, забезпечення розвитку меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, удосконалення організаційної структури інтегрованого управління водними ресурсами та у напрямі захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод та комплексного протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Пруту та Сірету, а також у басейні річки Тиси у Закарпатській області: будівництво, реконструкція та капітальний ремонт гідротехнічних споруд, захисних протипаводкових дамб, берегоукріплювальних споруд, розчищення та регулювання русел річок і водойм; будівництво акумулювальних протипаводкових ємностей у гірських та рівнинних частинах річок, польдерів та протипаводкових водосховищ; застосування сучасних методів спостереження та прогнозування паводків, своєчасне, достовірне інформування населення та підприємств про можливість виникнення надзвичайної паводкової ситуації, а також про її наслідки; будівництво та реконструкція протизсувних і протиселевих споруд; виконання місцевих програм відродження малих річок і водойм; зменшення інтенсивності поверхневого стоку; удосконалення організаційної структури водогосподарського комплексу для забезпечення захисту територій від шкідливої дії вод.

Фінансування заходів Програми здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законом. Обсяг фінансування визначається щороку під час складання проекту закону про Державний бюджет України (далі - ДБУ) на відповідний рік з урахуванням реальних можливостей державного бюджету.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №4836-VI, КМУ під час підготовки проекту закону про ДБУ на відповідний рік передбачає видатки на забезпечення виконання заходів, передбачених Програмою.

Відповідно до частини першої статті 111 БК Мінфін здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як щодо державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України. Мінфін в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію єдиної державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, координує та спрямовує діяльність органів виконавчої влади, уповноважених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, визначає основні організаційно-методичні засади та дає оцінку функціонуванню систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, випуску і проведення лотерей, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Підпунктом 22 пункту 4 Положення визначено, що Мінфін відповідно до покладених на нього завдань проводить оцінку відповідності бюджетному законодавству бюджетних запитів, паспортів бюджетних програм, проектів зведених кошторисів для складення розпису державного бюджету.

Відповідно до частини восьмої статті 20 БК головний розпорядник бюджетних коштів розробляє та протягом 45 днів з дня набрання чинності законом про ДБУ затверджує спільно з Мінфіном паспорт бюджетної програми.

Абзацом третім частини п`ятої статті 28 БК передбачено, що головні розпорядники коштів державного бюджету здійснюють публічне представлення та публікацію інформації про бюджет за бюджетними програмами та показниками, бюджетні призначення щодо яких визначені законом про ДБУ, відповідно до вимог та за формою, встановленими Мінфіном, до 15 березня року, що настає за звітним; оприлюднюють шляхом розміщення на своїх офіційних сайтах паспорти бюджетних програм на поточний бюджетний період (включаючи зміни до паспортів бюджетних програм) у триденний строк з дня затвердження таких документів та звіти про виконання паспортів бюджетних програм за звітний бюджетний період, включаючи інформацію про стан реалізації інвестиційних проектів за бюджетними програмами із зазначенням ступеня їх готовності та обсягів коштів, необхідних для завершення таких проектів, у триденний строк після подання таких звітів до Мінфіну.

Відповідно до змісту наведених вище норм законодавства до повноважень Мінфіну належить проведення оцінки відповідності бюджетному законодавству паспортів бюджетних програм та їх погодження.

Наявність таких повноважень передбачає дослідження поданого паспорта бюджетної програми, надання йому оцінки та прийняття щодо такого паспорта одного з рішень, передбачених законодавством, а саме про погодження або про повернення на доопрацювання із зазначеним встановлених недоліків.

Тобто в даному випадку Мінфін має певну свободу розсуду, отже, такі його повноваження є дискреційними.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 13 червня 2017 року у справі №21-1393а17, де зазначено, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд зазначає, що після отримання від Держводагентства проекту Плану заходів із захисту від шкідливої дії вод на 2018 рік Мінфін надавав йому оцінку та повертав на доопрацювання із детальним зазначенням недоліків, а пізніше погодив відповідний проект, тобто діяв в межах повноважень, визначених законодавством та в межах своєї дискреції.

В свою чергу, Держводагентство після отримання зауважень відповідача направляло повторно доопрацьовані проекти Плану із документами, які вимагав відповідач та з поясненнями по суті вказаних ним зауважень, не спростовуючи їх.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що у спірному випадку Мінфін не допустив протиправної бездіяльності щодо незабезпечення виконання Закону №2246-VIII в частині фінансування у 2018 році бюджетної програми по КПКВК 2407070 на здійснення протипаводкових та природоохоронних заходів на території Закарпатської області.

Також суд вважає, що обраний ОДА спосіб захисту прав, які позивач вважає порушеними зазначеними вище діями/бездіяльністю відповідача, має декларативний характер і у будь-якому випадку не може забезпечити ефективне поновлення цих прав навіть у разі визнання судом таких дій/бездіяльності протиправними.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 роз`яснив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2018 року у справі №822/1178/16.

Крім того, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що ОДА є неналежним позивачем в даній справі, оскільки будь-які дії Мінфіну щодо розгляду та погодження Плану жодним чином не впливають на права, обов`язки чи повноваження позивача, зважаючи на таке.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року №800/191/17 наведено висновок про те, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Позивач, обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з даним позовом, посилається на окремі положення статей 2, 28 Закону України Про місцеві державні адміністрації (далі - Закон №586-XIV).

Так, відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 2 Закону №586-XIV місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 28 Закону №586-XIV для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що наведеними вище нормами Закону №586-XIV визначено загальні повноваження місцевих державних адміністрацій, однак позивач не навів жодних обґрунтувань свого статусу у правовідносинах щодо розроблення та погодження Плану.

Також суд враховує, що головним розпорядником коштів за вказаною бюджетною програмою є Мінприроди, а відповідальним виконавцем Держводагентство.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що оскаржена бездіяльність Мінфіну не впливає конкретно на права ОДА та/чи можливість реалізації його повноважень.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді В. М. Багрій Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 31 травня 2019 року.