Ухвала

від 31.05.2019 по справі 914/956/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.05.2019 р. Справа№ 914/956/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» , с.Сілець, Сокальського р-ну, Львівської області

про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» , с.Сілець, Сокальського р-ну, Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Промтех» , м.Львів

про стягнення 10 306 662,58 грн. та усунення перешкод у користуванні майном

встановив:

17.05.2019 р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех про стягнення 10 306 662,58 грн. та усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою суду від 20.05.2019 р. відстрочено сплату судового збору в розмірі 79 599,95 грн. до прийняття рішення у справі, відкрито провадження у справі № 914/956/19 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 05.06.2019 р.

30.05.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія про вжиття заходів до забезпечення позову за вх. №1412/19 від 30.05.2019 р., в якій заявник просить вжити заходів до забезпечення позову у справі № 914/956/19 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех на праві власності та наявні на рахунках, відкритих Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех у банківських установах, зокрема на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Західному ГРУ АТ КБ ПриватБанк , МФО 325321 та № 2600974709, відкритому у ПАТ АКБ Львів , МФО 325268 в межах суми ціни позову 10 306 662,58 грн.; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех у будь-який спосіб використовувати тонкі відходи вуглезбагачення, та продукти їх переробки (проводити виїмку, розмив, переробку, здійснювати вивіз), належні Публічному акціонерному товариству Львівська вугільна компанія на праві приватної власності, шо зберігаються в хвостосховищі № 1 та хвостосховищі № 2, які знаходяться за адресою с. Межиріччя АДРЕСА_1 Сокальського району Львівської області.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Промтех» 1 000,00 грн. при ціні позову 10 306 662,58 грн. Згідно інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТзОВ Еко-Промтех № 39274775 від 20.05.2019 р. у власності відповідача не перебуває нерухоме майно. У заяві про вжиття заходів до забезпечення позову заявник зазначає, що відповідач тривалий час не погашає наявну заборгованість, а отже систематично порушує свої фінансові зобов`язань перед позивачем, що дає обгрунтовані підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які наявні на банківських рахунках останнього. Заявник посилається на те, що викладене дає позивачу обгрунтовані підстави вважати, у разі невжиття судом заходів забезпечення позову, майбутнє виконання судового рішення у цій справі у разі його прийняття на користь позивача може бути неможливим або ж істотно ускладненим.

Крім того, заявник зазначає, що на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі, відповідач, всупереч неодноразовим повідомленням позивача та вимогам щодо припинення спільної діяльності вчиняє дії щодо видобування з хвостосховищ сировини, чим завдає позивачу істотну шкоду та чинить перепони позивачу у користуванні його майном.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія про вжиття заходів до забезпечення позову за вх. №1412/19 від 30.05.2019 р. суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство Львівська вугільна компанія звернулось до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех про стягнення 10 306 662,58 грн. та усунення перешкод у користуванні.

20.05.2015 р. між Публічним акціонерним товариством Львівська вугільна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех укладено Договір простого товариства (про спільну діяльність) №200515, у відповідності до умов якого сторони за цим договором зобов`язувались шляхом об`єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері переробки тонких відходів вуглезбагачення з використанням новітніх технологій для досягнення наступних спільних господарських цілей, а саме: для виготовлення та подальшого розподілу вугільного концентрату та інших продуктів переробки між сторонами договору; зниження негативного впливу відходів вуглезбагачення на екологію регіону.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору простого товариства позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідну сировину - тонкі відходи вуглезбагачення для переробки, в кількості 8 243 681,15 т (згідно Додатку №1 до даного договору) за балансовою вартістю 0,10 грн./1т., згідно даних бухгалтерського обліку ПАТ Львівська вугільна компанія , що складає загальну вартість 824 368,12 грн. Позивач зобов`язався передати тонкі відходи вуглезбагачення в кількості 8 243 681,15 т. на баланс Простого товариства (Договір про спільну діяльність) протягом одного календарного дня з моменту реєстрації Договору простого товариства (договір про спільну діяльність), шляхом підписання акту приймання-передачі. Тонкі відходи вуглезбагачення переходять на баланс Простого товариства (Договір про спільну діяльність) з моменту підписання акту приймання-передачі.

На виконання умов Договору простого товариства за актом приймання-передачі від 28.05.2015 р. позивачем передано Простому товариству, в особі відповідача, тонкі відходи вуглезбагачення в кількості 8 243 681,15 т на загальну суму 824 368,12 грн.

У відповідності до п. 5.1 Договору простого товариства вкладом позивача - Сторони-1 є - тонкі відходи вуглезбагачення в кількості 8 243 681,15 т. (згідно Додатку №1 до даного Договору) за балансовою вартістю 0,10 грн./іт., згідно даних бухгалтерського обліку Сторони-1, що складає загальну вартість - 824 368, 12 грн., які знаходяться в хвостосховищах згідно плану (Додаток №2 до Договору) і належать їй на праві власності, надані відповідачу - Стороні-2 в період дії даного Договору на цілі сумісної діяльності. Частка Сторони-1 складає 50 %.

Згідно з п. 5.2. Договору простого товариства, вкладом Сторони-2 є-особиста трудова участь, а також наступне майно: обладнання по переробці тонких відходів вуглезбагачення, що складається з мобільного комплексу (перелік обладнання згідно Додатку № 3 до даного Договору) по переробці відходів вуглезбагачення за балансовою вартістю переробці відходів вуглезбагачення за балансовою вартістю 824 368,12 грн. згідно даних бухгалтерського обліку Сторони 2, з метою виробництва продукції. Вклад Сторона-2 надає в термін, визначений додатком №3 (п. 5 додатку №3 від 20.05.2015р. до Договору - Цей додаток набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє разом з Договором простого товариства (про спільну діяльність) від 20.05.2015р. №200515 ) після реєстрації цього Договору. Частка Сторони-2 складає 50 %.

За актом приймання-передачі від 29.05.2015 р. обладнання, а саме мобільний комплекс по переробці тонких відходів вуглезбагачення відповідачем передано у спільну діяльність.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору простого товариства позивач зобов`язувався надавати Простому товариству (Договір про спільну діяльність) послуги по зберіганню тонких відходів вуглезбагачення протягом всього терміну дії спільної діяльності в хвостосховищах згідно плану (Додаток № 2 до даного Договору) на умовах договору зберігання майна (вартість послуг зберігання - 19 000 грн. за місяць), який Сторона-1 зобов`язується укласти з Простим товариством.

На виконання п. 3.1.2 Договору простого товариства між позивачем та Простим товариством, в особі відповідача, укладено Договір зберігання № 280515 від 28.05.2015р., у відповідності до умов якого Просте товариство, в особі відповідача, передало, а позивач прийняв на зберігання тонкі відходи вуглезбагачення у кількості 8 243 681,15 т, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі майна на зберігання від 28.05.2015 р.

Позивач посилається на те, що по суті, з огляду на договірний характер взаємин між позивачем, відповідачем та Простим товариством, тонкі відходи вуглезбагачення не вибули з фактичного володіння позивача, відбулася лише зміна в бухгалтерському обліку щодо відображення тонких відходів вуглезбагачення.

Згідно з п. 4.2 Договору ведення спільних справ за цим Договором доручається Стороні-2. Виконавчим директором простого товариства (договір про спільну діяльність) є керівник Сторони-2.

Для цього Сторона-2 веде окремий баланс вкладів, витрат та прибутку сторін. Показники цього балансу не включаються до балансу Сторони-2. У бухгалтерській звітності сторін за договором відображаються фінансові та Інші результати сумісної діяльності, що належать відповідно до умов договору кожній зі сторін.

Як зазначає Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» у позовній заяві та заяві про вжиття заходів до забезпечення позову протягом дії Договору комітетом з управління спільною діяльністю проведено засідання, на яких затверджувались фінансові звіти до Договору про спільну діяльність та на яких розподілявся прибуток від ведення спільної діяльності, зокрема, Протоколами Комітету з управління спільною діяльністю за 2016 р., 2017 р., 2018 р. Загалом за період дії Договору між учасниками спільної діяльності був розподілений прибуток в грошовій формі у розмірі 19 012 777,49 грн., з яких сплачено 8 706 114,91 грн. В інших випадках між учасниками Договору розподілялась продукція в натуральній формі.

Факт часткової оплати за Договором підтверджується платіжними дорученнями: № 235 від 30.01.2018 року, № 236 від 31.01.2018 року, № 622 від 04.01.2019 року, № 621 від 04.01.2019 року, № 597 від 14.12.2018 року, № 609 від 27.12.2018 року, № 601 від 18.12.2018 року, №600 від 18.12.2018 року.

За твердженням позивача залишок несплачених коштів за Договором складає 10 306 662,58 грн.

У позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що певний період часу сторони виконували свої взаємні зобов`язання, однак починаючи з 2018 р. відповідач допускав численні порушення своїх договірних зобов`язань. У зв`язку з цим, 13.03.2019 р. позивач звернувся до відповідача з листом №5/273, в якому заявив про свою відмову від подальшої участі у Договорі простого товариства (про спільну діяльність) №200515 від 20.05.2015 р., припинення Договору та відкликання будь-яких довіреностей, виданим від імені позивача ТзОВ Еко-Промтех , в тому числі виконавчому директору простого товариства на ведення спільних справ у Простому товаристві.

Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» зазначає, що рішення про відмову від подальшої участі у Договорі простого товариства мотивоване систематичними та істотними порушеннями з боку відповідача, які відбувалися в процесі реалізації договірних відносин.

Про вказані факти позивач періодично інформував відповідача листами № 5/595 від 14.09.2017 року, № 5/586 від 07.09.2017 року, № 11/581 від 14.09.2017 року, № 5/51 від 17.01.2018 року, 5/347 від 11.07.2018 року де, зокрема, ставились вимоги про припинення порушення зі сторони відповідача, які зі сторони останнього не усувались.

У процесі виконання Договору простого товариства упродовж грудня 2015-грудня 2018 р., за відповідними актами приймання-передачі майна зі зберігання майна тонкі відходи вуглезбагачення позивачем частково повернуті зі зберігання та передані для переробки тонкі відходи вуглезбагачення на загальну кількість 607 672 тонни балансовою вартістю 60 767,20 грн. Решта тонких відходи вуглезбагачення у кількості 7 636 009,15 тонн, загальною балансовою вартістю 763 600,92 грн. залишились на зберіганні у позивача. З огляду на викладене вище, вказані тонкі відходи вуглезбагачення не підлягають до повернення, а повинні бути залишені їх власнику - позивачу з відповідним відображенням їх в бухгалтерському обліку.

Проте, у відповідь на вимогу позивача, відповідач листом № 21/03-1 від 21.03.2019 р. відповідач повідомив, що Договором простого товариства № 200515 від 20.05.2015р. не передбачено можливості одностороннього виходу з Договору, його розірвання або припинення без взаємної згоди обох сторін договору. Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Крім того, листом №21/03-1 від 21.03.2019 р. відповідач повідомив, що ТзОВ Еко-Промтех не дає своєї згоди на припинення договору про спільну діяльність №200515 від 20.05.2015р., на вихід з Договору ПАТ Львівська вугільна компанія , на повернення майна на баланс ПАТ Львівська вугільна компанія , на відкликання довіреностей, виданих ПАТ ((Львівська вугільна компанія представниками та посадовим особам ТзОВ Еко-Промтех , в тому числі виконавчому директора простого товариства на ведення спільних справ. Будь-які дії ПАТ Львівська вугільна компанія , спрямовані на розірвання договору про спільну діяльність, його припинення, якщо вони вчинені без згоди ТзОВ Еко-Промтех , не мають наслідків ні для сторін договору, ні для третіх осіб та є порушенням договору.

Листом від 10 травня 2019 року № 5/442 позивач звернувся до відповідача, де, покликаючись на припинення Договору простого товариства (про спільну діяльність) від 20.05.2015 р. № 200515, поставив вимогу негайно сплатити усю суму заборгованості за період 2018 року в розмірі 10 306 662 грн. 58 коп. за результатами спільної діяльності, звільнити майданчик для виробництва позивача від обладнання відповідача по переробці тонких відходів вуглезбагачення, що складається з мобільного комплексу згідно переліку, Додаток №3 Договору, та іншого майна і обладнання відповідача шляхом демонтажу та вивезення у складі відповідної комісії разом з представником позивача, а також звільнити майданчик для виробництва позивача відповідачу в особі його уповноважених представників та працівників, третіх осіб, їх автотранспорту, що представляються відповідачем, заборонив їм доступ до майданчика виробництва, в тому числі доставку комплектуючих та вивіз готової продукції, окрім присутності під час демонтажу та вивезення обладнання та майна, про що йшлося вище у складі відповідної комісії разом з представником позивача.

Позивач зазначає, що з огляду на специфіку розмірів майданчика для виробництва, де зберігається сировина, знаходиться обладнання відповідача по переробці тонких відходів вуглезбагачення, здійснювалась переробка тонких відходів вуглезбагачення, останній не має можливості здійснити фактичні перепони у доступу до майданчика виробництва, тому відповідач під виглядом спільної діяльності, безпідставно та протиправно використовує ресурси позивача (тонкі відходи вуглезбагачення), здійснює їх переробку та вивозить з майданчика виробництва позивача готову продукцію, чим завдає йому значної майнової шкоди.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути заборгованість, шо виникла перед позивачем в період дії договору, а також в порядку ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України, усунути перешкоди у користуванні майном позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову позивач обгрунтовує тим, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТзОВ Еко-Промтех № 39274775 від 20.05.2019 р., яка долучена до матеріалів справи, вбачається, що відомості про нерухоме майно відсутні. Предметом спору, зокрема, є вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 10 306 662,58 грн., а відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу відповідача - ТзОВ Еко-Промтех становить 1 000,00 грн.

На думку позивача, відсутність у відповідача майна, на яке може бути звернуто стягнення у разі задоволення позову, а також наявність доказів того, що відповідач тривалий час не погашає наявну заборгованість, а отже систематично порушує своїх фінансові зобов`язань перед позивачем, дає обгрунтовані підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що наявні на банківських рахунках останнього.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує на те, що наведені обставини дають йому підстави вважати, що у разі незабезпечення позову, майбутнє виконання судового рішення у цій справі на користь позивача може бути неможливим або ж істотно ускладненим. Крім того, позивач зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача наявні на рахунках в установах банку є співмірними із заявленими позивачем вимогами, забезпечує збалансованість інтересів сторін та відповідача під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів відповідача або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, позивач просить заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех у будь-який спосіб використовувати тонкі відходи вуглезбагачення, та продукти їх переробки (проводити виїмку, розмив, переробку, здійснювати вивіз), належні Публічному акціонерному товариству Львівська вугільна компанія на праві приватної власності, шо зберігаються в хвостосховищі № 1 та хвостосховищі № 2, які знаходяться за адресою с. Межиріччя АДРЕСА_1 Сокальського району Львівської області, оскільки відповідач, всупереч неодноразовим повідомленням та вимогам щодо припинення спільної діяльності продовжує здійснювати дії з видобування з хвостосховищ сировини - тонкі відходи вуглезбагачення, що належать вже не Простому товариству, а позивачу на праві власності, чим завдає останньому істотну шкоду, та своєю присутністю чинить фактичні перепони позивачу у користуванні його майном. У зв`язку з цим, на думку позивача, у разі не вжиття заходів до забезпечення позову у випадку задоволення судом позовних вимог, позивачу доведеться вжити значних зусиль для відновлення порушених прав.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Стосовно застосування зустрічного забезпечення позивач зазначає, що потреба у такому застосуванні відсутня, зважаючи на те, що забезпечення позову у даній справі не спричинить жодних збитків відповідачу, більше цього, виключить можливість виникнення таких у майбутньому не лише останньому, але й позивачу. При цьому, позивач зазначає, що положення ст. 141 ГПК України не є імперативними, відтак заходи зустрічного забезпечення позову вживаються на розсуд суду.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, встановивши наявність зв`язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, враховуючи те, що такі заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд дійшов висновку, що така заява підлягає до задоволення частково, а саме в частині: накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу на праві власності та наявні на рахунках в межах суми ціни позову 10 306 662,58 грн.

Наведені вище обставини та можливість відповідачем вільного розпорядження грошовими коштами, свідчить про наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Вказані умови є достатньою підставою для накладення арешту на спірну суму грошових коштів відповідача. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, співвідноситься з предметом позову та вказаний захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

При цьому господарський суд враховує, що накладення арешту на грошові кошти не порушує право відповідача вільно користуватися та розпоряджатися своїми грошовими коштами. Оскільки, арештованими є лише кошти на суму в межах ціни позову, що не може заважати нормальному функціонуванню підприємства та вільному використанню інших коштів на відповідних банківських рахунках, які перевищують зазначену суму.

Водночас, у разі якщо буде встановлено, що підстави для задоволення позову будуть відсутніми, запроваджена судом заборона не призведе до невиправданих, вкрай негативних наслідків для інших осіб, адже встановивши зазначені обставини, суд може скасувати вжиті ним заходи.

В іншій частині заява про вжиття заходів до забезпечення позову, що стосується заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех у будь-який спосіб використовувати тонкі відходи вуглезбагачення, та продукти їх переробки (проводити виїмку, розмив, переробку, здійснювати вивіз), належні Публічному акціонерному товариству Львівська вугільна компанія на праві приватної власності, що зберігаються в хвостосховищі № 1 та хвостосховищі № 2, які знаходяться за адресою с. Межиріччя, Сокальського району Львівської області не підлягає до задоволення враховуючи наступне.

Вказаний захід забезпечення позову не є співрозмірним заявленому у даній справі предмету позову, оскільки, не пов`язаний з безпосередньо з предметом позовних вимог. Заявником не вказано, яким чином застосовані заходи забезпечення позову щодо заборони відповідачу у будь-який спосіб використовувати тонкі відходи вуглезбагачення, та продукти їх переробки (проводити виїмку, розмив, переробку, здійснювати вивіз), належні позивачу на праві приватної власності, що зберігаються в хвостосховищі № 1 та хвостосховищі № 2 сприятимуть виконанню рішення про стягнення 10 306 662,58 грн. та усунення перешкод у користуванні майном.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

З наведеного вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.

Крім того, позивач не обгрунтував належними доказами наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення при можливому задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкоди у користуванні майданчиком для виробництва, а саме хвостосховищем № 1 та хвостосховищем № 2, які знаходяться за адресою с. Межиріччя, Сокальського району Львівської області, шляхом звільнення останнього від обладнання по переробці тонких відходів вуглезбагачення, що складається з мобільного комплексу по переробці відходів вуглезбагачення, будь-якого іншого майна, транспортних засобів, працівників та уповноважених представників відповідача.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія про вжиття заходів до забезпечення позову за вх. №1412/19 від 30.05.2019 р. задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех (79016, м. Львів, вул. Замкнена, 3/2, код ЄДПОУ № 39274775) на праві власності та наявні на рахунках, відкритих Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Промтех (79016, м. Львів, вул. Замкнена, 3/2 код ЄДПОУ № 39274775) у банківських установах, зокрема на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Західному ГРУ АТ КБ ПриватБанк , МФО 325321 та на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у ПАТ АКБ Львів , МФО 325268 в межах суми ціни позову 10 306 662,58 грн.

3. У задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в іншій частині відмовити.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Дана ухвала є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Ухвала суду може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строк і в порядку, передбачених ст. ст. 254-257 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили відповідно до вимог статті 12 Закону України Про виконавче провадження .

Суддя Чорній Л.З.