Постанова

від 28.05.2019 по справі 911/695/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. Справа№ 911/695/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Суліма В.В.

Хрипуна О.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Брюховецька М.С. довіреність № 9/1-9-115 від 03.09.18

позивачі 2, 3 - явку своїх представників у судове засідання не забезпечили

від відповідача 1: Шаправський Т.О. довіреність № 0409/356 від 04.04.19

від відповідача 1: Бєляков М.С. довіреність № 04-09/723 від 04.07.18

від відповідача 2: Пащинський С.І., - директор

від відповідача 2: Карпенко А.В. довіреність № б/н від 03.01.19

від відповідача 2: Карманніков М.О. довіреність № б/н від 21.04.19

від третьої особи 1: Сінько А.А. довіреність № 07-20/4 від 05.02.19

треті особи 2-7 - явку своїх представників у судове засідання не забезпечили

прокурор: Івашин О.Є., посвідчення №031867 від 02.02.15

розглянувши матеріали апеляційних скарг Малого приватного підприємства "Спортивно-технічний клуб "Сона", Бучанської міської ради та Малого приватного підприємства "Рада"

на рішення Господарського суду Київської області від 27 червня 2017 року

у справі № 911/695/17 (головуючий суддя - Кошик А.Ю., судді - Щоткін О.В., Бабкіна В.М. )

за позовом Першого заступника прокурора Київської області,

в інтересах держави в особі:

1. Міністерства освіти і науки України,

2. Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

3. Національного університету біоресурсів і природокористування України,

до: 1. Бучанської міської ради,

2. Малого приватного підприємства "Спортивно-технічний клуб "Сона",

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору:

1. Кабінету Міністрів України,

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів :

2. Малого приватного підприємства "Рада",

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальний термінал",

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Метаком-Буча",

5. ОСОБА_1,

6. ОСОБА_3,

7. Кооперативу "Асфальтобетонщик",

про визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

1.ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1.1. короткий зміст позовних вимог

1.1.1. Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Національного університету біоресурсів і природокористування України, до Бучанської міської ради та Малого приватного підприємства "Спортивно-технічний клуб "Сона" про визнання недійсними рішень та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (т.І, а.с. 10-20).

1.1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що все майно Університету є державним майном, переданим йому в оперативне управління державою в особі Кабінету Міністрів України. Земельні ділянки, які перебувають в користуванні Університету належать до державної форми власності, надавати згоду на розпорядження об`єктами матеріально-технічної бази Університету, в тому числі і у вирішенні питання землекористування шляхом добровільної відмови від права користування державними землями, не належало до компетенції Університету, а мало погоджуватись з власником майна, тобто Кабінетом Міністрів України чи визначеним ним органом управління майном навчальних закладів.

1.1.3. Прокуратура зазначає, що ані Статут Університету, ані чинне на час прийняття спірного рішення законодавство, не передбачало право Університету (в тому числі і право вченої ради Університету, а також спеціально створених ним комісій) на відмову від права постійного користування земельною ділянкою державної власності.

Ірпінська міська рада та Бучанська селищна рада і їх виконавчі органи не наділені повноваженнями органів виконавчої влади щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які в Ірпінському регіоні мала право здійснювати Київська обласна державна адміністрація. Вказане за доводами прокурора свідчить, що Бучанська міська рада при прийнятті рішення від 25.10.2007 року №470-20-У вийшла за межі визначених законом повноважень, оскільки вирішення питання про припинення права користування Університетом зазначеними землями державної власності сільськогосподарського призначення не належало до її компетенції.

1.1.4. У позовній заяві прокурор просить: "визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право".

За доводами прокурора, про порушення прав держави йому стало відомо під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42017111200000015.

В якості позивачів прокурором визначено: Міністерство освіти України, як орган управління державним майно, яке у цьому статусі замінило Кабінет Міністрів України; Головне управління Держгеокадастру у Київській області, який є розпорядником спірної земельної ділянки; Університету, як особи у постійному користуванні якого перебувала спірна земельна ділянка.

1.1.5. Бучанською міською радою заявлено про застосування позовної давності (т.І, а.с. 48-66, 92). Також клопотання про застосування строків позовної давності подано МПП "СТК "Сона" (т.ІІ, 82-84)

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції;

1.2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.06.2017 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним рішення Бучанської міської ради від 25.10.2007 №470-20-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель запасу м. Буча". Визнано недійсним рішення Бучанської міської ради від 10.02.2009 №1197-47-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду спортивно-технічному клубу "СОНА". Визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки, укладений між Бучанською міською радою та Спортивно-технічним клубом "СОНА" від 25.02.2010 року №17н/2010. Стягнуто з Бучанської міської ради на користь Прокуратури Київської області 3200 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Малого приватного підприємства "Спортивно-технічний клуб "СОНА" на користь прокуратури Київської області 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги;

1.3.1. Мале приватне підприємство "Спортивно-технічний клуб "СОНА", Бучанська міська рада та Мале приватне підприємство "Рада" звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких викладено прохання скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2017 у справі №911/695/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. Розподіл справи

2.1.1. Розгляд справи неодноразово відкладався, а склад колегії - змінювався.

2.1.2. 29 травня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №911/695/17 (головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Чорна Л.В.) клопотання МПП "Спортивно-технічний клуб "Сона" та МПП "Рада" про призначення у справі судової експертизи - задоволено. Призначено у справі №911/695/17 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Матеріали справи №911/695/17 передано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі № 911/695/17 зупинено у зв`язку із призначенням судової експертизи.

2.1.3. 25 червня 2018 року утворено Північний апеляційний господарський суд, на виконання Указу Президента "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року, згідно з яким були ліквідовані апеляційні господарські суди та утворені нові суди в апеляційних округах.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

03 жовтня 2018 року в офіційному виданні Верховної Ради України "Голос України" №185 (6940) розміщено повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду , згідно якого, днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду визначено з 03 жовтня 2018 року .

2.1.4. Актом приймання-передачі судової справи від 02 жовтня 2018 року до Північного апеляційного господарського суду передано жетон у справі № 911/695/17

2.1.5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 листопада 2018 року, для розгляду апеляційних скарг МПП "Спортивно-технічний клуб "Сона", Бучанської міської ради та МПП "Рада" на рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2017 року у справі № 911/695/17 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Сулім В.В., Хрипун О.О.

2.1.6. 03 грудня 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги МПП "Спортивно-технічний клуб "Сона", Бучанської міської ради та МПП "Рада" на рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2017 року у справі № 911/695/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Сулім В.В., Хрипун О.О.

2.1.7. 21 лютого 2019 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто матеріали справи № 911/695/17 та висновок судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №13572/18-41/4442ч 4444/19-41 від 14.03.2019 року.

2.1.8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25 березня 2019 року поновлено апеляційне провадження у справі № 911/695/17 та призначено розгляд апеляційних скарг на 16 квітня 2019 р.

2.1.9. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16 та 23 квітня 2019 року у судових засіданнях оголошувались перерви до 23.04.2019 р. та 28.05.2019 р. відповідно.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу;

2.2.1. МПП "СТК "Сона" в апеляційній скарзі зазначає, що судом застосовано ч. 2 ст. 63 Закону України "Про вищу освіту" та ч. 3 ст. 84 ЗК України, які за доводами скаржника не підлягають застосуванню, оскільки НДГ "Ворзель", яке є правонаступником ДСМС "Ворзель" є окремою юридичною особою, доказів передачі землі площею на баланс НДГ "Ворзель", як структурного підрозділу університету матеріали справи не містять. За доводами МПП "СТК "Сона" спірні землі в користуванні університету не перебувають.

2.2.2. Порушено ст. 257, 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки прокурором подано позов через 10 та 8 років від дат прийняття оспорюваний рішень Бучанської міської ради. За доводами відповідача-2: "низка державних органів була обізнана про переведення земель запасу ще під час проведення відповідної процедури". На підтвердження вказаних обставин, відповідач-2 посилається на те, що в 2012 році Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Університету за період з 01.01.2008 по 31.12.2011 (акт ревізії №07-21/19 від 26.04.2012), у якому зазначено про не встановлення порушень законодавства при наданні листів згод (арк. 146 акту). Про результати цієї перевірки в подальшому повідомлено в т.ч. КМУ, Університет та прокуратуру Голосіївського району м. Києва. Відповідно до Статуту Університету, при університеті створено наглядову раду, яка контролювала діяльність вищого навчального закладу, а тому мала та зобов`язана була аналізувати імовірні порушення майнових прав та інтересів Університету. До складу наглядової ради входив в т.ч. Міністр освіти України. Проект землеустрою перед затвердженням отримав низку позитивних висновків та погоджень у органах державної влади та місцевого самоврядування. Відповідач-2 заперечує позицію суду про те, що відлік позовної давності починається з моменту обізнаності прокуратури.

2.2.3. Не враховано викладених у постановах Верховного суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 25.03.2015 у справі №3-21гс15, від 22.03.2017 у справі №3-1486гс16 та поновлено строк позовної давності за клопотанням прокуратури та за відсутності такого клопотання будь-кого з позивачів.

2.2.4. Бучанська міська рада в апеляційній скарзі посилається на доводи аналогічні до зазначених МПП "СТК "Сона", а також про те, що судом не враховано надані відповідачами докази.

2.2.5. МПП "Рада" в апеляційній скарзі вказує на те, що обставини спірних правовідносин свідчать про правові підстави для заявлення до МПП "Рада" кондикаційного позову про витребування земельної ділянки, оскільки вказана особа наразі є її користувачем та власником розташованого на ній незавершеного будівництва. Третя особа-1 вказує, що станом на 2008 рік розмежування земель державної та комунальної власності не було проведено. Положень щодо погодження права користування КМУ статутом університету не передбачено. Судом не застосовано ч. 2 ст. 83 ЗК, ст. 7 Закону України "Про розмежування земель державної і комунальної власності", п. 12 Перехідних положень ЗК України, помилково застосовано ч. 44 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 3 ст. 84 ЗК України, а також положення про позовну давність. Судом не враховано надані відповідачами докази.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

2.3.1. На переконання прокурора та позивачів, оспорювані рішення прийнято з порушенням чинного на момент їх прийняття законодавства, а строк позовної давності не пропущено.

2.4. інші процесуальні дії у справі

2.4.1. У судовому засіданні 28 травня 2019 року представники Бучанської міської ради та Малого приватного підприємства "Спортивно-технічний клуб "Сона" надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

2.4.2. Представники Міністерства освіти і науки України, Кабінету Міністрів України та прокурор у судовому засіданні 28 травня 2019 року надали пояснення, в яких заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні.

2.4.3. Представники Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Національного університету біоресурсів і природокористування України, Малого приватного підприємства "Рада", ТОВ "Універсальний термінал", ТОВ "Метаком-Буча", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Кооперативу "Асфальтобетонщик" у судове засідання 28 травня 2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за ідентифікаторами 0411627666730, 0411627666748, 0411627666764, 0411627666799, 0411627666810 (направлених на адреси Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Національного університету біоресурсів і природокористування України, Малого приватного підприємства "Рада", ТОВ "Універсальний термінал", ОСОБА_1 , ОСОБА_3) та довідками ПАТ "Укрпошта" про причину повернення поштових відправлень направлених на адреси ТОВ "Метаком-Буча" та Кооперативу "Асфальтобетонщик" з причин "за зазначеною адресою не проживає" та "не відноситься".

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов`язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників позивачів-2,-3 та третіх осіб -2-7 не перешкоджає всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивачів-2,-3 та третіх осіб -2-7.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи;

3.1.1. Виконавчим комітетом Бучанської селищної ради Дослідній станції м`ясного тваринництва у 1993 році видано Державний акт серії Б № 087488 на право користування землею площею 270 га для ведення сільського господарства на території Бучанської селищної ради Київської області (т.І, а.с. 23-28).

3.1.2. Правонаступником зазначеної установи стало Навчально-дослідне господарство "Ворзель" Національного аграрного університету (на даний час відокремлений підрозділ НУБіП "Навчально-дослідне господарство "Ворзель" (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. №945 Національний аграрний університет перейменовано в Національний університет біоресурсів і природокористування України).

3.1.3. Бучанська міська рада звернулась до Національного аграрного університету з листом від 16.02.2007 року № 04-09/184 щодо надання згоди на переведення до земель запасу Бучанської міської ради земельної ділянки площею 60 га, за рахунок спірної вищевказаної території землекористування Навчально-дослідного господарства "Ворзель", у зв`язку з непридатністю її земель для сільськогосподарського використання та наміром розташування на них асфальтобетонного заводу "Шляхбуд" і тренувального майданчику Спортивного клубу "Сона".

Вказаний лист розглянуто на засіданні вченої ради Національного аграрного університету. За результатами його розгляду, відповідно до протоколу засідання вченої ради від 28.03.2007 року № 7 прийнято рішення щодо надання згоди на переведення до земель запасу Бучанської міської ради вищезазначеної земельної ділянки площею 60 га (т.IV, а.с. 270).

3.1.4. Рішенням Бучанської міської ради від 25.10.2007 року № 470-20-У затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі до земель запасу м. Буча земельної ділянки площею 60 га. Пунктом 2 вказаного рішення право постійного користування Національного аграрного університету на вказану земельну ділянку припинено (т.І, а.с. 32).

3.1.5. Рішенням Бучанської міської ради від 10.02.2009 р. № 1197-47-У затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду Малому приватному підприємству "Спортивно-технічний клуб "СОНА" земельної ділянки площею 12 га для розміщення мототраси (т.ІІ, а.с. 49).

3.1.6. На підставі вказаного рішення між Бучанською міською радою та МПП СТК "СОНА" укладено Договір оренди земельної ділянки від 25.02.2010 року № 17н/2010 (т.І, а.с. 34-39).

3.2. обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин ;

2.4.2. Рішенням Бучанської міської ради від 26.04.2007 року № 198-8-У розглянувши лист проректора-головного секретаря Національного Аграрного університету щодо надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою по відведенню земельної ділянки НАУ до площею 60 га до земель запасу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою (т.І, а.с. 90).

3.2.1. Рішенням Бучанської міської ради від 28.09.2006 року № 218-8-V надано відповідачу дозвіл при умові погодження з Національним університетом на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 12 га в користування на умовах оренди в районі гідровідвалу м. Буча (т.ІІ, а.с. 38).

3.2.2. Рішенням Бучанської міської ради від 20.09.2007 року № 394-18-погоджено відповідачу місце розташування земельної ділянки площею 12 га в користування на умовах оренди в районі гідровідвалу м. Буча (т.ІІ, а.с. 48).

3.2.3. У завданні на виконання робіт щодо проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель запасу міста на підставі наданого рішенням Бучанської міської ради від 26.04.2007 №198-8-V дозволу зазначено, що вказана земельна ділянка має державну форму власності (т.VІІІ, а.с. 128).

3.2.4. Актом про встановлення на місцевості та погодження межі території селища Буча Київської області визначено в т.ч., що межі між відповідними радами проходять із півдня вздовж земель НАУ і межує з Михайлівсько-Рубіжівською сільською радою Києво-Святошинського району (т.VIII, а.с. 234).

3.2.5. Рішенням Київської обласної державної адміністрації про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області від 22.10.2004 р. №219-17-IV затверджено межі окремих населених пунктів Київської області (Додаток 4) згідно з проектами землеустрою. У додатку 4 до зазначеного рішення визначено, що загальна площа смт/ Буча становить 2658,1362, землевпорядна документація, яка визначає межу населеного пункту - проект землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Буча Ірпінського регіону Київської області, розроблений ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"за договором від 23.05.2003 №222 (т.VIII, а.с. 235-235).

3.2.6. Межі Бучі встановлені та остаточно погоджені Рішенням Київської обласної ради 22.10.2004 (т.І, а.с. 209-238).

3.2.7. Відповідно до викопіювання з проекту формування територій Бучанської міської ради вилучена земельна ділянка знаходиться у межах м. Буча (т.ІІІ, а.с. 166).

3.2.8. Разом з тим, у висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №13572/18-41/4442ч 4444/19-41 від 14.03.2019 р. по питанню №2 зазначено: "Земельна ділянка площею 60,0000 га, згідно із координатами поворотних точок (кутів) меж цієї ділянки визначених при розроблені проекту землеустрою, затвердженого рішенням Бучанської міської ради від 25.10.2007 № 470-20-У, площею 58,9240 га розташована в межах міста Буча, а площами 0,9177 га та 0,1583 га (загальна площа 1,0760 га) - за межами міста Буча" (т.ІХ, а.с. 54-81).

Отже спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення належала до земель державної власності та частково була розташована за межами населеного пункту.

3.3. доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

3.3.1. Відповідно до Закону України "Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області" в Ірпінському регіоні (м. Ірпінь, сел. Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське) відсутня районна державна адміністрація.

3.3.2. В той же час, вказаним законом ані Ірпінська міська рада, ані Бучанська селищна рада та їх виконавчі органи не наділені додатковими власними чи делегованими повноваженнями органів виконавчої влади щодо розпорядження земельними ділянками державної власності.

3.3.3. Відповідно, повноваження по розпорядженню землями державної власності (на час прийняття спірного рішення) в Ірпінському регіоні мала право здійснювати Київська обласна державна адміністрація, що визначалось ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" як орган, що здійснює виконавчу владу в Київській області.

3.3.4. Повноваження щодо вилучення земельних ділянок та надання їх у користування визначені відповідними ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України, з огляду на які, як вилучення земельних ділянок державної власності, так і розпорядження ними, належало до компетенції відповідних органів виконавчої влади районних чи обласних державних адміністрацій і не відносилось до повноважень органів місцевого самоврядування, яким є відповідач-1.

3.3.5. Згідно з п. 2 Статуту Національного аграрного університету (в редакції на час прийняття оспорюваних рішень), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2001 року № 202 до складу Університету входить, зокрема, Навчально-дослідне господарство "Ворзель" (т.І, а.с. 123-152).

3.3.6. Порядок використання земель, відведених у постійне користування Університету, міститься і в пункті 79 Статуту Університету, відповідно до якого питання вилучення земель, відведених у постійне користування Університету (в тому числі його навчально-дослідних господарств та дослідних станцій), вирішуються відповідно до Земельного кодексу України.

3.3.7. Оскільки, все майно Університету є державним майном, переданим в оперативне управління державою в особі Кабінету Міністрів України, земельні ділянки, які перебувають в користуванні Університету належать до державної форми власності, надавати згоду на розпорядження об`єктами матеріально-технічної бази Університету, в тому числі і у вирішенні питання землекористування шляхом добровільної відмови від права користування державними землями, не належало до компетенції Університету, а мало погоджуватись з власником майна, тобто Кабінетом Міністрів України чи визначеним ним органом управління майном навчальних закладів.

3.3.8. Згідно п.п. 1, 1.1, 3.1 Статуту Учбово-дослідницького господарства вищого сільськогосподарського закладу Міністерства сільського господарства України Дослідна станція м`ясного скотарства "Ворзель" (у редакції 1992 р.), Дослідна станція м`ясного скотарства є державним учбово-виробничим, сільськогосподарським та науково-дослідним підприємством, за яким закріплюється станом на 01.11.1991 р. 967 га загальної земельної площі, розташованої у Київо-Святошинському районі Київської області, навчгосп має державне майно (т.IV, а.с. 96-102).

Згідно Статуту Дослідної станції м`ясного скотарства (в редакції від 1996 року), Дослідна станція м`ясного скотарства створена згідно Наказу Міністерства сільського господарства УРСР № 189-к від 26.03.1960 року на базі учбово-дослідного господарства Учбової частини Української академії сільськогосподарських наук. Відповідно до постанови Верховної Ради України № 158/94-ВР від 29.07.1994 року "Про Національний аграрний університет" Дослідна станція м`ясного скотарства є структурним підрозділом Національного аграрного університету і закладом освіти України (т.ІІІ, а.с. 168-180).

Наказом Національного аграрного університету від 30.07.1997 №189 змінено статус і назву Дослідної станції м`ясного скотарства на Навчально-дослідницьке господарство "Ворзель" (т.ІІІ, а.с. 181-188).

Довідкою №1771/2001 р. Державний комітет статистики України підтвердив що Навчально-дослідницьке господарство "Ворзель" включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 04687040, дата реєстрації 11.05.1998, дата включення до ЄДРПОУ 18.04.2001 (т.IV, а.с. 8).

Свідоцтвом про державну реєстрації юридичної особи підтверджується, що державну реєстрацію Навчально-дослідницького господарства "Ворзель" проведено 11.02.1995 р. (т.IV, а.с. 9).

Згідно Статуту Навчально-дослідницьке господарство "Ворзель" (в редакції від 1997 року), що Навчально-дослідницьке господарство "Ворзель" створена згідно згоди КМУ №12978/87 та наказом НАУ за №189 від 30.07.1997 на базі Дослідницької станції м`ясного скотарства "Ворзель". Навчально-дослідницьке господарство "Ворзель" є структурним підрозділом Національного аграрного університету і закладом освіти (т.ІІІ, а.с. 184-186).

Наказом Національного аграрного університету від 10.03.2004 №124 створено відокремлений підрозділ НАУ "Навчально-дослідницьке господарство "Ворзель" та зареєструвати його у встановленому порядку (т.ІІІ, а.с. 190-191).

Згідно положення про відокремлений підрозділ НАУ "Навчально-дослідницьке господарство "Ворзель" (в редакції від 2005 року), що Навчально-дослідницьке господарство "Ворзель" є відокремленим підрозділом Національного аграрного університету, створеним наказом НАУ №124 та є правонаступником (в межах переданого йому майна) Навчально-дослідницького господарства "Ворзель" створеного за наказом НАУ №189 на базі Дослідної станції м`ясного тваринництва, переданої до складну НАУ згідно постанови КМУ від 01.06.1995 №387 (т.ІІІ, а.с. 196-202).

Довідкою АА№157434 Державний комітет статистики України підтвердив що Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування "Навчально-дослідницьке господарство "Ворзель" має ідентифікаційний код 33441800, правовий статус без права юридичної особи, організаційно-правова форма "філія", дата створення 10.03.2004 (т.4, а.с. 8).

Таким чином, діяльність Дослідної станції м`ясного скотарства підпадала під визначення закладу освіти і відповідне державне регулювання. Пунктом 6 Статуту також визначено, що Дослідна станція м`ясного скотарства здійснює свою діяльність у відповідності з Законом "Про освіту", п. 11 Статуту визначено, що майно Дослідної станції є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка була закріплена за Навчально-дослідним господарством "Ворзель" Національного аграрного університету, тобто вищим навчальним закладом державної форми власності, така земельна ділянка належить до державної власності і не могла передаватись у комунальну власність.

Відповідні обставин також свідчать, що правонаступництво Навчально-дослідного господарства "Ворзель" Національного аграрного університету прав та обов`язків Дослідної станції м`ясного скотарства та Навчально-дослідного господарство "Ворзель" не пов`язані зі зміною форми власності та підпорядкування.

Вказаним спростовуються доводи відповідача-1 про неналежність спірної земельної ділянки до земель Національного аграрного університету, оскільки НДГ "Ворзель" як структурний підрозділ НАУ створено лише в 2005 році, в той час, як земля надавалась в користування у 1993 році Дослідній станції м`ясного скотарства, яка була самостійною юридичною особою, як і її правонаступник Навчально-дослідне господарство "Ворзель".

3.3.9. Щодо підстав вилучення спірної земельної ділянки з землекористування Університету та її надання в оренду відповідачу-2, відповідач-1 посилається на лист Національного аграрного університету від 02.04.2007 року № 0974 (за підписом проректора секретаря вченої ради Соколова) про те, що вчена рада надала згоду на переведення до земель запасу Бучанської міської ради земельних ділянок несільськогоподарських угідь, на якій розташований Молодіжний спортивний клуб "Сона" (т.ІІ, а.с. 37).

Положення Статуту Університету (в редакції, яка діяла на момент вилучення спірної земельної ділянки) визначали щодо самоврядності Університету, з правом надання майна та земельних ділянок у тимчасове користування та оренду і не передбачала права передачі майна в оренду з правом викупу чи іншого безоплатного відчуження майна.

Згідно з розділом Статуту (Органи управління і самоврядування Університету) визначено, що керівництво діяльністю Університету здійснюється ректором, конференцією трудового колективу, вченою радою та керівниками структурних підрозділів.

Згідно з п.п. 2 п. 60 Статуту ректор Університету є розпорядником майна і коштів Університету, в той же час, з огляду на п. 65 Статуту до повноважень вченої ради не належить прийняття рішень з приводу розпорядження майном Університету.

Поряд з вченою радою Університету, також передбачено, що вищим колегіальним органом самоврядування Університету є конференція трудового колективу, для забезпечення функціонування Університету та здійснення контролю за його діяльністю створюється наглядова рада, персональний склад якої затверджує Кабінет Міністрів України.

Пунктом 78, 79 Статуту визначено, що майно належить Університету на праві оперативного управління, питання вилучення земель, відведених у постійне користування Університету (в тому числі його навчально-дослідних господарств та дослідних станцій), вирішується відповідно до Земельного кодексу України.

Національний аграрний університет листом від 02.04.2007 р. №0974, у відповідь на лист щодо погодження розташування та технічної документації на відведення земельної ділянки спортивному клубу "Сона", повідомив відповідача-2, що вчена рада надала згоду на переведення до земель запасу Бучанської міської ради земельної ділянки несільськогосподарських угідь на якій розташованих молодіжний спортивний клуб "Сона" (т.ІІ, а.с. 37).

Разом з тим, положеннями статуту позивача-3 не передбачено повноважень вченої ради (яка за Статутом вчена Університету не ототожнюється з наглядовою радою) щодо розпорядження майном університету (вилучення спірної земельної ділянки), що свідчить про порушення господарської компетенції під час надання згоди на вилучення земельної ділянки.

3.3.10. Крім того, наявний в матеріалах справи лист від 25.02.1999 № 28 НДГ "Ворезель" Національного аграрного університету про надання дозволу на передачу в оренду СТК "Сона", містив умову такої передачу в оренду, а саме - за умови зазначення в договору про те, що передачу в оренду не є підставою для припинення НДГ "Ворзель" щодо цієї ділянки (т.V, а.с. 142).

3.3.11. Судом першої інстанції вірно встановлено, що наданий відповідачем-1 проект землеустрою (щодо переведення земельної ділянки до земель запасу) не містить рішення засідання вченої ради НАУ (витягу з протоколу №7 від 28.03.20107 року) яким надано спірну згоду на вилучення. В проекті землеустрою наявний лише лист Національного аграрного університету (на якому дата та номер не розбірливі), що містить лише посилання на рішення засідання вченої ради, без самого примірника (витягу) рішення.

Таким чином, проект землеустрою не містить належних доказів щодо надання Університетом згоди на вилучення спірної земельної ділянки. Відповідні докази відсутні і в технічній документації щодо надання в оренду земельної ділянки відповідачу-2.

Викладені обставини свідчать про неправомірність надання Університетом згоди на вилучення спірної земельної ділянки, яка перебувала в користуванні Навчально-дослідного господарства "Ворзель" Національного аграрного університету та переведення її до земель запасу Бучанської міської ради.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що згода на вилучення надавалась на адресу Бучанської міської ради, яка має повноваження власника щодо земельних ділянок комунальної власності, в той час, як спірна земельна ділянка належить до земель державної власності.

В порушення положень ч. 5 ст. 116, ст. 141 ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України, відмова Університету від права землекористування відбулась за заявою особи, яка не має достатніх повноважень, до особи, яка не є власником земельної ділянки.

Таким чином, Бучанська міська рада при прийнятті рішення від 25.10.2007 року №470-20-У вийшла за межі визначених законом повноважень, оскільки вирішення питання про припинення права користування Університетом зазначеними землями державної власності сільськогосподарського призначення, в т.ч. розташовані за межами населеного пункту, не належало до її компетенції, а мало погоджуватись з власником майна (КМУ).

3.3.12. У висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №13572/18-41/4442ч4444/19-41 від 14.03.2019 р. зазначено: по питанню №4 "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель запасу міста, Бучанська міська рада (район гідровідвалу), затверджений рішенням Бучанської міської ради від 25.10.2007 № 470-20-У, не відповідає за складом та змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на 25.10.2007 р.

По питанню № 5: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Спортивно-технічному клубу "СОНА" для розміщення мототраси в м. Буча, район гідровідвалу, затверджений рішенням Бучанської міської ради № 1197-47-У не відповідає за складом та змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на 10.02.2009 р.

По питанню № 6: За проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Спортивно-технічному клубу "СОНА" для розміщення мототраси в м. Буча, район гідровідвалу, затвердженим рішенням Бучанської міської ради № 1197-47-У, змінено основне цільове призначення (категорію) земель, за рахунок яких за вказаним проектом землеустрою сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:118: 0167 .

3.3.13. При цьому основне цільове призначення (категорію) земель, за рахунок яких сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000 : 01 : 118:0167 , змінено не у відповідності до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Спортивно-технічному клубу "СОНА" для розміщення мототраси в м. Буча, район гідровідвалу, затвердженим рішенням Бучанської міської ради від 10.02.2009 № 1197-47-У, не відповідає за складом та змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на 10.02.2009 року" (т.ІХ, а.с. 54-81).

3.3.14. Посилання відповідача -1 на відсутність зауважень погоджувальних органів під час виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку, не обґрунтовує правомірності вилучення такої земельної ділянки державної власності та розпорядження нею органом місцевого самоврядування. Натомість, відповідні обставини можуть свідчити про порушення в діяльності відповідних органів.

3.3.15. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Бучанської міської ради Київської області від 25.10.2007 року № 470-20-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель запасу м. Буча" прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України і підлягає визнанню недійсними на підставі ст. ст. 21, 152 Земельного кодексу України.

3.3.16. Враховуючи встановлений судом факт протиправного вилучення з користування Навчально-дослідного господарства "Ворзель" Національного аграрного університету земельної ділянки державної власності площею 60 га та передачі її до земель запасу м. Буча за відповідним рішенням Бучанської міської ради від 25.10.2007 року № 470-20-У, яке підлягає визнанню недійсним, прийняте Бучанською міською радою щодо частини такої земельної ділянки рішення від 10.02.2009 року № 1197-47-У про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду Малому приватному підприємству "Спортивно-технічний клуб "СОНА" земельної ділянки площею 12 га для розміщення мототраси, також прийнято з порушенням земельного законодавства, а саме встановленої компетенції на розпорядження землями державної власності, які до того ж незаконно вилучені у попереднього землекористувача.

3.3.17. Таким чином, оскільки Бучанська міська рада не була наділена повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності, зокрема, на яких розташовані об`єкти вищих навчальних закладів державної форми власності, не залежно від розташування земель в межах чи поза межами населених пунктів, рішення Бучанської міської ради від 10.02.2009 року № 1197-47-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Спортивно-технічному клубу "СОНА" підлягає визнанню недійсними.

3.3.18. У зв`язку з визнання недійсним вищенаведеного рішення Бучанської міської ради від 10.02.2009 р. № 1197-47-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Спортивно-технічному клубу "СОНА", спростовуються правові підстави передачі відповідачем-1 відповідачу-2 земельної ділянки в оренду, тому укладений на підставі незаконного рішення Бучанської міської ради від 10.02.2009 року № 1197-47-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Спортивно-технічному клубу "СОНА" Договір оренди земельної ділянки, підлягає визнанню недійсним.

3.3.19. Щодо заявлених відповідачами клопотань про застосування строків позовної даності , слід зазначити, що за доводами прокурора про необхідність захисту прав та інтересів держави йому стало відомо у 2017 році під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017111200000015, а саме КДП "Київгеоінформатика" від 14.02.2017 року, Бучанської міської ради від 03.02.2017 року, Національного університету біоресурсів і природокористування України від 31.01.2017 р. №0249, від 08.02.2017 року № 0302, що підтверджують вилучення з державної власності та передачу в оренду спірних земель поза волею їх власника.

3.3.20. Інтереси держави порушено внаслідок незаконного припинення права постійного користування земельною ділянкою Університету, Національний університет біоресурсів і природокористування України визначений прокуратурою як позивач.

3.3.21. Міністерство освіти і науки України визначено прокурором в якості позивача, як орган управління державним майном Університету на момент звернення з позовом.

Вказані обставини також підтверджуються п. 1.3 Статуту Університету у редакції 2015 року, чинній на момент звернення з позовом, відповідно до якої органом управління Університету є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (т.ІІІ, а.с. 20-43).

Міністерство освіти і науки України здійснює контроль та управління спірною земельною ділянкою від імені держави і саме прав цього Міністерства стосується рішення Бучанської міської ради від 25.10.2007 р. №470-20-У, оскільки воно є центральним органом виконавчої влади, на який покладались функції здійснення державної політики в галузі освіти і науки. Тому прокурор має право звернутися з позовом про визнання недійсним спірного рішення в інтересах Міністерства освіти і науки України та Університету. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 р. у справі №923/466/17 (провадження №12-89гс18).

Відповідно до п. 81 Статуту звіт про діяльність Університету щороку заслуховується на конференції трудового колективу за участю представників наглядової ради і подається Кабінету Міністрів України Мінагрополітики та МОН.

Таким чином, на позивача-3 було покладено обов`язок звітувати Кабінету Міністрів України Мінагрополітики та МОН. Вказане свідчить про те, що Кабінет Міністрів України та Міністерство освіти України могли довідатись про порушення прав позивача-3 не пізніше наступного року за роком вилучення земельної ділянки, тобто не пізніше 2008 року.

Оскільки до складу наглядової ради Університету входили представники центральних органів влади, відповідні органи державної влади мали бути обізнані з діяльністю Університету.

В 2012 році Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Університету за період з 01.01.2008 по 31.12.2011 (акт ревізії №07-21/19 від 26.04.2012), у якому зазначено про не встановлення порушень законодавства при наданні листів згод (арк. 146 акту) (т.ІІ, а.с. 128-257). Про вказану перевірку повідомлено КМУ (т.ІІ, а.с. 258-261).

У п. 13 Акту ревізії, у якому зазначено про не встановлення порушень законодавства при наданні листів згод, зазначено що ревізую правильності та повноти обліку земельних ділянок стану збереження та використання необоротних активів проведено вибірковим способом за період з 01.04.2008 по 31.12.2011 відсутня інформація про

Разом з тим, прокурором та КМУ не обґрунтовано того, що КМУ у 2012 році не могло довідатись про відчуження права користування позивачем-3 спірною земельною ділянкою.

При цьому, колегія суддів зазначає, що лист Міністерства освіти України від 12.04.2017 №1/11-3590 не свідчить про поважність пропуску прокурором позовної давності, оскільки у вказаному листі зазначено, що в 2004-2015 роках НУБІП перебував у функціональному управлінні КМУ, тому протягом вказаного періоду Міністерство освіти на затверджувало склад наглядової ради та не отримувало звіти Університету (т.ІІІ, а.с. 137).

Також колегія суддів зазначає про безпідставність тверджень представника Міністерства освіти і науки України про те, що міністерству стало відомо про порушення його законних прав та інтересів лише в 2015 році, після того, як до нього перейшли функції щодо управління Національним університетом біоресурсів і природокористування (оскільки до цього часу відповідні функції здійснював Кабінет Міністрів України), оскільки реорганізація тих чи інших органів, перехід певних повноважень від одного органу до іншого не можуть бути обґрунтуванням поважності пропуску строків позовної давності.

Пунктами 1, 4 Положення про головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Мінрегіонбуд України від 03.02.2015 року № 14, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, право розпорядження спірною земельною ділянкою (сільськогосподарського призначення державної власності) на даний час має Головне управління Держгеокадастру у Київській області, у зв`язку з чим прокуратура Київської області звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави також визначила Головне управління Держгеокадастру у Київській області позивачем у справі, як орган, до відання якого належить право розпорядження спірною земельною ділянкою.

У матеріалах справи наявний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 05.10.2007 р. №766-07 Державного агентства земельних ресурсів України щодо відведення земельної ділянки до земель запасу. У вказаному висновку також зазначено, що проект землеустрою погоджений в т.ч. Національним аграрним університетом (лист-згода від 19.04.2007 р. №1125), Ірпінським міським відділом земельних ресурсів (висновок від 10.08.2007 р. №982) (т.І, а.с. 84-85). Зазначені листи також наявні у матеріалах справи (т.І, а.с. 92, 98).

Також у матеріалах справи наявний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 31.10.2008 р. №11а-66е-07 Державного агентства земельних ресурсів України щодо відведення земельної ділянки в оренду Спортивно-технічному клубу "Сона" для розміщення мототраси (т.ІІ, а.с. 36).

Також у матеріалах справи наявна Технічна документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Спортивному клубу "Сона", на титульному аркуші якого містяться відмітки "Головне управління Держгеокадастру у Київській області вхідний №07-11а-80 від 23.03.2010" та "Головне управління Держзкомзему у Київській області, данні введені 25.03.2010" (т.І, а.с. 170).

У наданій Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області ксерокопії з Журналу реєстрації документації, яка надходила на проходження державної землевпорядної експертизи наявна відмітка про реєстрацію об`єкту державної землевпорядної експертизи №11а-66е щодо оренди Спортивно-технічному клубу "Сона" для розміщення мототраси датована 08.06.2008 р. (т.III, а.с. 53).

Вказане свідчить про обізнаність Держгеокадастру з можливістю порушення його прав з цього моменту.

Оскільки, інтереси держави було порушено внаслідок незаконного припинення права постійного користування земельною ділянкою Університету, Національний університет біоресурсів і природокористування України також визначений прокуратурою як позивач.

Національний аграрний університет повідомляв відповідача-2листом від 02.04.2007 року № 0974 про те, що вчена рада надала згоду на переведення до земель запасу Бучанської міської ради земельних ділянок несільськогоподарських угідь, на якій розташований Молодіжний спортивний клуб "Сона" (т.ІІ, а.с. 37).

Також у матеріалах справи наявний лист-згода від 19.04.2007 р. №1125 (т.І, а.с. 98).

Вказане свідчить про можливість Університету дізнатись про порушення його прав з 02.04.2007 р.

Крім того, прокуратура міста Ірпеня листами від 16.01.2008 №38-267вих, від 04.02.2008 р. №38-816вих запитувала у відповідача-1 рішення Бучанської міської ради та виконавчого комітету з повним пакетом документів за період жовтень-грудень 2007 р. (т.V, а.с. 149, 150).

Таким чином, Кабінет Міністрів України та Міністерство освіти України могли довідатись про порушення прав позивача-3 не пізніше наступного року за роком вилучення земельної ділянки, тобто не пізніше 2008 року, Державне агентство земельних ресурсів України 31.10.2008 р., Головне управління Держгеокадастру у Київській області з 08.06.2008 р. та в подальшому з 23.03.2010, Головне управління Держзкомзему у Київській області 25.03.2010, Університету з 02.04.2007.

Натомість з позовною заявою прокурор звернувся засобами поштового зв`язку 10.03.2017 р. (т.І, а.с. 52).

Таким чином, суд першої інстанції не враховував викладеної у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 6-68цс15 правової позиції, з урахуванням обставин даної справи, які свідчать про те, що Держава в особі уповноважених органів, а також позивачі могли та мали довідатись про порушення своїх прав та відповідно необґрунтовано відхилив клопотання відповідачів про застосування позовної давності.

У матеріалах справи наявні пояснення позивачів (Університет та Геокадастр) щодо відзивів відповідачів, у який вказані особи підтримують позицію прокурора щодо поважності пропущеного строку та зазначають, що якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене паво підлягає захисту (т.ІІІ, а.с. 140-143, 144-145).

Надані позивачами пояснення, колегія суддів не може визнати клопотаннями про поновлення позовної давності, оскільки такого прохання у них не викладено. Поважності пропуску прокурором строку позовної давності з посиланням на те, що позивачі не знали та не могли знати про порушення своїх прав до звернення прокурора з позовом - позивачами не обґрунтовано.

Вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з пропущенням прокурором строку позовної давності.

3.4. чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

3.4.1. Матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не спростовано того, що спірна земельна ділянка вилучена у позивача-3 та передана до земель запасу з порушенням визначеної законодавством процедури, що свідчить про порушення права користування позивача-3 цією земельною ділянкою.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

4.1.1. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність оспорюваних рішень та договору оренди положенням законодавства, проте не врахував той, факт, що позовна давність стосовно вказаних вимог сплинула.

4.2 посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

4.2.1. Згідно з частинами 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

4.2.2. У постанові Верховного Суду України від 27.09.2017 у справі №6-2686цс16 викладено правову позицію, відповідно до якої: "Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру (АС ДЗК), якщо межі населеного пункті не були встановлені/змінені у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/ або зміни меж.".

4.2.3. Відповідно до приписів ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

4.2.4. За ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 3 зазначеної статті визначено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

4.2.5. Статтею 149 Земельного кодексу України установлено, що сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

Статтею 137 Господарського кодексу України (у відповідній редакції) визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Як визначено ч. 2 ст. 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, яка діяла у спірний період вилучення), земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України "Про освіту" основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України "Про вищу освіту" (в редакції, яка діяла у спірний період вилучення), За вищим навчальним закладом з метою забезпечення діяльності, передбаченої його статутом, і відповідно до закону та його організаційно-правової форми власником (власниками) закріплюються на правах оперативного управління або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно.

Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України "Про вищу освіту" (в редакції, яка діяла у спірний період вилучення), майно, що знаходиться у державній і комунальній власності і передане в оперативне управління вищим навчальним закладам державної і комунальної форм власності, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством.

З огляду на ст. 34 Закону України "Про власність", що діяв на час прийняття спірного рішення, до об`єктів права загальнодержавної власності відноситься майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Також, ст.ст. 32, 39 Закону України "Про власність" закріплювалось, що майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Суб`єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України.

В той же час, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.07.1998 року у справі № 01/1501-97 Кабінет Міністрів України конституційно визнаний органом, на який покладено управління державним майном відповідно до закону.

Як визначено ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції на момент спірного вилучення), у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

В той же час, ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції на момент спірного вилучення) визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Частиною 3 відповідної ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності, відповідні земельні ділянки з огляду на ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України, не можуть передаватись і у приватну власність.

Частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) було визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частинами 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Приймаючи рішення, яким затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками загальною НДГ Ворзель НАУ в межах м. Бучі Київської області, Міською радою не враховано положень частини третьої статті 142 ЗК України щодо встановленого законодавством порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови землекористувача, зокрема не перевірено наявності правових підстав для прийняття такого рішення з урахуванням юридичного статусу землекористувача, положень його правовстановлюючих документів, а також виходячи з належності спірної земельної ділянки до земель державної власності.

На думку Великої Палати Верховного Суду, недотримання Міською радою вказаних вимог та неотримання на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування (необхідної згоди органу влади, в цьому випадку - КМУ як власника постійного землекористувача та земельної ділянки, вилучення цієї земельної ділянки свідчить, що рішення про припинення права постійного користування НДГ Ворзель НАУ зазначеною земельною ділянкою, прийняття її до земель запасу Міської ради та переведення до категорії земель житлової забудови не відповідає вимогам як ЗК України, так і статті 63 Закону України Про вищу освіту , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, і прийняте органом місцевого самоврядування за межами власних повноважень, наданих йому Конституцією та законами України, оскільки за змістом статті 12 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності і вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, однак не земель державної власності. Тобто припинення права постійного землекористування НДГ Ворзель НАУ повинно здійснюватися власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц (провадження № 14-146цс18) та від 30.05.2018 р. у справі № 367/2271/15-ц (провадження № 14-146цс18).

Статтею 117 Земельного кодексу України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у державну власність провадиться у порядку, встановленому цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.2.6. Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

4.2.7. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Аналогічну правову позицію викладено постанові Верховного Суду у справі №910/4250/17 від 05.04.2018 р.

4.2.8. Крім того у постанові Верховного Суду України від 22.02.2017 р. у справі № 6-17цс17 викладено правову позицію, відповідно до якої: "порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав , а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права."

4.2.9. У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

4.2.10. Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

4.2.11. У п.48 постанови Великої палати Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі №362/44/17 (провадження № 14-183цс18) зазначено, що: "позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів."

4.2.12. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1 мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

5.1.1. У висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №13572/18-41/4442ч 4444/19-41 від 14.03.2019 р. зазначено, що: "По питанню № 3: Земельна ділянка площею 60,0000 та, згідно із координатами поворотних точок (кутів) меж цієї ділянки визначених при розроблені проекту землеустрою, затвердженого рішенням Бучанської міської ради від 25.10.2007 № 470-20-V, частково розташована в межах земельної ділянки, відведеної розпорядженням Ради Міністрів Української PCP від 20.12.1968 № 1310-р Бучанському заводоуправлінню будівельних матеріалів Мінбудматеріалів УРСР для розширення Яблунівського кар`єру глин і під гідровідвали" (т.ІХ, а.с. 54-81).

Розпорядження ради міністрів УРСР від 20.12.1968 за рахунок Ворзельської науково-дослідної станції м`ясного тваринництва Мінсільгоспу СРСР для розширення гідрокарьєру (т.VI, а.с. 63).

Рішенням №681 від 23.09.1968 надано у тимчасове користування під гідровідвал 22.2 га Бучанському заводоуправлінню будівельних матеріалів (т.VI, а.с. 67).

У Акті відведення земельної ділянки у постійне та тимчасове користування (який не містить номеру та дати) Бучанському зазначено про надання у тимчасове користування 22 га болот (т.VI, а.с. 71).

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Основ земельного законодавства Союзу РСР та союзних республік, затвердженого Законом Радянських соціалістичних республік: "временное пользование землей может быть краткосрочным - до трех лет и долгосрочным - от трех до десяти лет. В случае производственной необходимости эти сроки могут быть продлены на период, не превышающий соответственно сроков краткосрочного или долгосрочного временного пользования".

Вказаним спростовуються доводи відповідача-2 щодо відведення йому земельної ділянки за рахунок земель, які Ворзель не належать.

5.1.2. У будь-якому випадку, навіть за умови підтвердження факту відведення відповідачу-2 земельної ділянки за рахунок земель, відведених розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 20.12.1968 №1310-р Бучанському заводоуправлінню будівельних матеріалів УРСР неможливо було б вважати законним рішення Бучанської міської ради про вилучення земельної ділянки іншої особи та передачі її до земель запасу.

5.1.1. Також колегія суддів зазначає, що твердження скаржників про невірне застосування норм матеріального права, що регулюються правовідносини щодо вилучення земельних ділянок та наявності у вченої ради прав на розпорядження земельними ділянками є безпідставними та спростовуються викладеними у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц (провадження № 14-146цс18) та від 30.05.2018 р. у справі № 367/2271/15-ц (провадження № 14-146цс18).

5.1.2. Разом з тим, враховуючи наявність у матеріалах справи достатніх доказів для висновку про те, що позивачі могли дізнатись про порушення їх прав ще у період протягом 2007-2008 р.р., а також презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових права, колегія суддів погоджується з доводами скаржників про не вірне застосування судом першої інстанції позовної давності.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

6.1.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

6.1.2. Рішення Господарського суду Київської області від 27 червня 2017 року у справі № 911/695/17 залишити без змін.

6.1.3. Апеляційні скарги Малого приватного підприємства "Спортивно-технічний клуб "Сона", Бучанської міської ради та МПП "Рада" на рішення Господарського суду Київської області від 27 червня 2017 року у справі № 911/695/17 задовольнити.

Керуючись п. 3, 4 ст. 13, ст.ст. 74, 86, 207, 236, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційні скарги Малого приватного підприємства "Спортивно-технічний клуб "Сона", Бучанської міської ради та МПП "Рада" на рішення Господарського суду Київської області від 27 червня 2017 року у справі № 911/695/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27 червня 2017 року у справі № 911/695/17 скасувати та прийняти нове рішення:

"У задоволенні позову відмовити".

3. Справу № 911/695/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 30 травня 2019 року.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді В.В. Сулім

О.О. Хрипун