Постанова

від 27.05.2019 по справі 910/8922/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. Справа№ 910/8922/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Бовсуновська Ю.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертол»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.11.2018 (повний текст рішення складено 05.12.2018)

у справі № 910/8922/18 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Держаного підприємства «Конотопський авіаремонтний

завод «Авіакон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертол»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Військова частина НОМЕР_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2) Державне підприємство «Завод 410 ЦА»

про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Держане підприємство «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (далі ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертол» (далі ТОВ «Вертол», відповідач) про зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що на підставі укладеного між сторонами Договору № 93-13 від 12.02.2013, відповідачем поставлено позивачу систему сигналізації обмерзання СО-121 ВМ (вар. А) № 3440041115, до складу якої входять: датчик сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439, електронний перетворювач ПЕ-11М № 3444094601 та монтажна рама РМ-5 № 344094508. Однак, під час виконання експлуатуючою організацією передпольотної підготовки було виявлено хибне спрацювання системи сигналізації обмерзання, про що позивача повідомлено листом № 3-203/300 від 02.12.2016.

За твердженнями позивача, відповідача повідомлено про виявлену несправність шляхом направлення вимоги про здійснення передбачених договором гарантійних зобов`язань. Проте листом № 160217-Л від 16.02.2017 позивача повідомлено про неможливість здійснення гарантійної заміни, адже з моменту поставки продукції пройшло більше 12 місяців. Разом з цим, позивач вказував, що розділом 4 паспорту 6М3.291.702 ПС визначено, що гарантійний строк експлуатації ДСЛ-40Т 10 років, в тому числі гарантійний строк зберігання 4 роки з моменту приймання виробу представником замовника, а гарантійне напрацювання становить 4000 годин нальоту.

Враховуючи викладене, позивачем надіслано відповідачу претензію № 82 від 27.03.2017 з вимогою відновити працездатність або замінити несправний датчик сигналізації льоду, а 04.05.2018 скеровано відповідний датчик для проведення незалежної експертизи. Листом № 27072017-1Л від 27.07.2017 на підставі проведеної експертизи відповідач відмовив в заміні пристрою, проте матеріалів відповідної незалежної експертизи позивачу не надіслав. У відповідь на звернення позивача експлуатуючою організацією повідомлено, що матеріали проведеної незалежної експертизи не надходили.

З огляду на наведене, позивач просив суд зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме, на підставі гарантійних зобов`язань провести безоплатне відновлення працездатності або заміну несправного датчика сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 (що входить до складу системи сигналізації обмерзання СО-121 ВМ (вар. А), яке придбано згідно Договору поставки № 93-13 від 12.02.2013).

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив, в якому зазначив, що не передбачено такого способу захисту прав як обов`язання вчиняти дії щодо гарантійного ремонту. За твердженнями відповідача, в акті-звіті від 05.07.2017 за результатами дослідження відмови (несправності) датчику сигналізації льоду складеного ДП «Завод 410» зазначено, що причиною несправності є перегрів під час експлуатації. Отже несправності виявлено в процесі експлуатації, а в паспорті сигналізації льоду є відмітка про те, що агрегат пройшов вхідний контроль, параметри відповідають технічним умовам. На переконання відповідача, оскільки датчик був перевірений покупцем на момент поставки та відповідав всім вимогам, вийшов з ладу через порушення правил експлуатації, відсутні підстави для відповідальності відповідача. Крім цього, оскільки гарантійний строк постачальником не встановлювався, заявлена вимога позивача підлягає відхиленню з огляду на пропуск строку позовної давності на підставі ст. 681 ЦК України.

У наданій суду першої інстанції відповіді на відзив, позивач вказував, що умовами п. 6.4 Договору та приписами ст. 675 ЦК України передбачено право позивача на пред`явлення претензій в зв`язку із недоліками поставленої продукції. Обраний позивачем спосіб захисту прав не суперечить законодавству, адже у відповідності до ст. 680 ЦК України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом гарантійного строку. Гарантійний період на датчик сигналізації льоду вказано в розділі 4 паспорту, який зокрема становить 10 років, відповідно позивачем не пропущено строку позовної давності. Крім цього, за умовами п. 2.5 Договору постачальник гарантував придатність продукції для використання за призначенням, а відтак позов поданий до належного відповідача. Доданий відповідачем акт-звіт № 11/2017 від 05.07.2017 викликає сумніви, оскільки складений без участі позивача та не містить реквізитів організації, яка проводила експертизу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Військову частину НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , третя особа-1).

За змістом наданих суду першої інстанції пояснень, третя особа-1 позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі, зазначивши, що виріб експлуатувався з дотриманням вимог Доповнення до технології виконання підготовок до польотів і регламентних робіт частини IV розділу А ЄААИ.243.0000.103. ТРР, в зв`язку з чим кваліфікувати відмову, як експлуатаційну, не має підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Завод 410» (далі ДП «Завод 410», третя особа-2).

Крім цього, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких з приводу сумнівів позивача щодо акту-звіту № 11/2017 від 05.07.2017 відповідач зазначив, що позивач не вказав про наявність складеного рекламаційного акту № 1/17 від 15.02.2017 без участі представника постачальника, в якому зазначено недостовірні відомості про начебто виклик представника постачальника з посиланням на лист № 1167 від 22.12.2016, який взагалі має інший зміст. Позивачем також не вказано, що 28.12.2016 вже було здійснено заміну несправного датчика ДСЛ-40Т на кондиційний. Зі змісту пояснень третьої особи видно, що після виявлення горіння табло «Обледенение» систему було вимкнено та були виконані зазначені в технології роботи, які використовуються при відхилені від технічних вимог, а саме здійснено прочистку зазору між скобою та корпусом вібратора датчика ДСЛ-40Т. Дані обставини свідчать про самостійне втручання третьої особи в роботу датчику та про самостійне прийняття рішення позивачем щодо заміни датчика без наявності згоди уповноважених осіб постачальника. Крім цього, між сторонами укладено договір поставки, а не договір купівлі-продажу, тому до правовідносин, які між ними виникли мають застосовуватись положення статей 264-271 ГК України, а не статей 655-697 ЦК України. Перше повідомлення з приводу несправності поставленого датчика здійснено 22.12.2016, а позов заявлено 21.06.2018, тобто по спливу строків передбачених ГК України для пред`явлення позову.

Крім цього, відповідачем було подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що листами № 1167ф від 22.12.2016 та № 129ф від 10.02.2017 позивачем не дотримано вимог Інструкції П-7 щодо належного виклику представника постачальника для можливості складання акту в односторонньому порядку. Жодного документу, який би відповідав вимогам п. 29 Інструкції П07 позивач не подав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі № 910/8922/18 позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Вертол» вчинити дії, а саме провести безоплатне відновлення працездатності несправного датчика сигналізації льоду ДСЛ-40Т №344004349 (що входить до складу системи сигналізації обмерзання СО-121 ВМ (вар. А), яке придбано згідно договору поставки № 93-13 від 12.02.2013) на підставі гарантійних зобов`язань. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертол» на користь Держаного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» 1 762, 00 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ «Вертол» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» до ТОВ «Вертол» відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог. За твердженнями апелянта, місцевий суд не звернув уваги на положення нормативних актів щодо ремонту військової техніки та те, що TOB «Вертол» не має відповідних сертифікатів Міністерства оборони України та Державної авіаційної служби на ремонт та модернізацію військової техніки, а отже фактично не може виконати постановлене судом першої інстанції рішення. Разом з цим, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що між сторонами укладено договір поставки, а не договір купівлі-продажу, різниця між якими, зокрема, полягає у строках можливого захисту порушеного права, адже за приписами п. 4 ч. 2 ст. 258 та ст.681 ЦК України до вимог в зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, а згідно ч. 8 ст. 269 передбачено шестимісячний строк пред`явлення позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості. Крім цього, датчик сигналізації льоду на момент поставки (передання) у складі системи був перевірений покупцем та відповідав всім вимогам. Також апелянт не погоджується з висновками суду про те, що лише ТОВ «Вертол» є належним відповідачем тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту права не суперечить закону, тому обґрунтування апелянта про відсутність передбаченого законом способу захисту прав не відповідають дійсності, відповідно й не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху з цих підстав. На переконання позивача, позовні вимоги були сформовані відповідно до законодавства України та положень Договору й прийняті судом першої інстанції у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства. Крім цього, позивач акцентував увагу на тому, що сторонами встановлено гарантійний строк, в межах якого позивач неодноразово направляв вимоги щодо здійснення заміни продукції на підставі гарантійних зобов`язань. Також позивач вказував, що п. 2.5 Договору постачальник гарантував придатність продукції для використання за призначенням, а відтак позов поданий до належного відповідача.

В судове засідання апеляційної інстанції 28.05.2019 з`явились представники позивача та відповідача, представники третіх осіб 1 та 2 не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направили, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 12.02.2013 між ТОВ «Вертол» (відповідачем, постачальником за договором) та ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (позивачем, покупцем за договором) укладено Договір № 93/13 (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти й оплатити продукцію, вказану у додатку 1 до Договору, далі продукція, на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість, номенклатура продукції вказується в додатку 1 до Договору, що є невід`ємною його частиною.

Положеннями п.2.3 Договору сторони погодили, що якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, сертифікатами виробника, чинними стандартами (ТУ, ГОСТ, технічною документацією) для даного виду продукції, а також спеціальними вимогами, відображеним у специфікації.

Гарантія відповідності продукції вимогам п.2.3 повинна підтверджуватися сертифікатом або паспортом якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником), які надаються покупцеві разом з продукцією (п. 2.4 Договору).

За умовами п. 6.1 Договору до відносин за Договором застосовуються Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6; Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7; Сторони зобов`язуються провести приймання продукції за кількістю і якістю відповідно до цих нормативних актів. Приймання продукції за кількістю і якістю повинне проводитись сторонами також у точній відповідності до стандартів, технічних умов та інших нормативних актів, що регулюють таке приймання.

Відповідно до п. 6.2 Договору передання продукції неналежної якості, не у встановленій кількості спричиняє правові наслідки, передбачені чинним законодавством та Договором.

За змістом п. 6.4 Договору приймання покупцем продукції за кількістю і якістю не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред`явити постачальникові претензії в зв`язку з недоліками поставленої продукції.

За змістом специфікації від 06.08.2018 постачальник мав поставити покупцеві систему сигналізації обмерзання СО-121ВМ (вар А) у кількості 7 комплектів, загальною вартістю 1 135 750,00 грн.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши умови Договору в сукупності з іншими доказами по справі, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Договір за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який включає в себе елементи договору поставки.

З змістом ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до видаткової накладної № 467 від 10.09.2015 відповідач поставив, а позивач прийняв систему сигналізації обмерзання СО-121ВМ (вар А) у кількості 4 комплектів, загальною вартістю 649 000,00 грн.

До складу системи сигналізації обмерзання СО-121ВМ (вар А) № 3440041115, яку поставив відповідач, входять: датчик сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439, електронний перетворювач ПЕ-11М № 344094601 та монтажна рама РМ-5 № 344094508.

Відповідно до п. 2.3 Договору якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, сертифікатам виробника, чинним стандартам (ТУ, ГОСТ, технічна документація) для даного виду продукції, а також спеціальним вимогам, відображеним у специфікації.

За умовами п. 2.4 Договору гарантія відповідності продукції вимогам п. 2.3 повинна підтверджуватися сертифікатом або паспортом якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником), які надаються покупцеві разом з продукцією.

Продавець на підставі ч. 1 ст. 673 ЦК України повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам (ч. 4 ст. 673 ЦК України).

За твердженнями позивача, 17.11.2016 під час виконання передпольотної підготовки на гелікоптері Ми-24П № 26193 було виявлено хибне спрацювання системи сигналізації обмерзання СО-121 ВМ № 3440041115, про що позивача повідомлено листом № 3-203/300 від 02.12.2016 експлуатуючої організації. Причиною зазначеної несправності стала відсутність опору сигнальної обмотки датчика сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439.

За змістом п. 6.2 Договору передання продукції неналежної якості, не у встановленій кількості спричиняє правові наслідки, передбачені чинним законодавством та договором.

Відповідно до п. 6.4 Договору приймання покупцем продукції за кількістю і якістю не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред`явити постачальникові претензію в зв`язку із недоліками поставленої продукції.

Листом № 1167ф від 22.12.2016 позивач повідомив відповідача щодо виявленої несправності та просив здійснити відновлення працездатності або заміну датчика сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 згідно гарантійних зобов`язань.

24.01.2017 комісією у складі ЗДП по КиС ДП «Авіакон» Шаповал В.І, ТВО начальнику цеху № 6 Максимцовим Є.В, контрольного майстра ОТК Горбатенко Н.В., інженер-технолога ТО Соляник В.А. та представника замовника ПЗ № 3087 Бабайкіна Є.В. складено акт технічного стану датчика сигналізації ДСЛ-40Т № 3440043439, згідно якого в результаті дефекації виявлено: на вібраторі помітні сліди нагару, в результаті прозвонки контактних ніжок 3 та 8 датчику (згідно РТЄ 4Е2.409.005 РЄ) - обрив в ланцюзі живлення частотної котушки електромагнітної системи. Здійснено висновок, що датчик непрацездатний та підлягає заміні згідно гарантійних зобов`язань.

Листом № 130217-2Л від 13.02.2017 з приводу здійснення гарантійних зобов`язань відповідач попросив направити акт приймання позивачем датчика сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 із зазначенням дати та відповідальної особи за здійснення приймання датчика, а також копію акту розслідування причин відмови датчика ДСЛ-40-Т № 3440043439.

У відповідь листом № 141ф від 16.02.2017 позивач надіслав рекламаційний акт № 1/17 від 15.02.2017 з наведенням усіх необхідних даних.

Згідно п. 11 рекламаційного акту № 1/17 від 15.02.2017 під час проведення передпольотної підготовки у військовій частині на гелікоптері Ми-24П 26193 виявлено: хибне спрацювання системи сигналізації льоду СО-121 № 3440041115, в ході пошуку несправностей виявлено відмову датчика сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 у зв`язку з відсутністю опору сигнальної обмотки. При надходження датчика ДСЛ-40Т № 3440043439 з військової частини на ДП «Авіакон» виконано перевірку датчика ДСЛ-40Т, в ході якої заявлений у претензії військової частини дефект підтвердився. Даний акт складений комісією у складі: ЗДП по КиС ДП «Авіакон» Шаповал В.І, ТВО начальника цеху № 6 Максимцовим Є.В, ТВО інженера по вхідному контролю Голинкою В.В. та представником ПЗ № 3087 Дзвоник В.С.

Як вище згадувалось, п. 6.1 Договору сторони погодили, що до відносин за договором застосовуються Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6; Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7; Сторони зобов`язуються провести приймання продукції за кількістю і якістю відповідно до вказаних нормативних актів. Приймання продукції за кількістю і якістю повинне проводитись сторонами також у точній відповідності до стандартів, технічних умов та інших нормативних актів, що регулюють таке приймання.

Посилання відповідача (апелянта) на зазначений пункт договору та те, що наданий позивачем рекламаційний акт № 1/17 від 15.02.2017 не відповідає п. 29 Інструкції № П-7, не заслуговують на увагу, адже даний пункт визначає вимоги щодо складання акту про фактичну якість і комплектність продукції в момент приймання продукції.

Листом № 160217-Л від 16.02.2017 відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення заміни датчика ДСЛ-40Т № 344004339 , оскільки з моменту поставки датчика (накладна № 467 від 10.09.2015) пройшло більше 12 (дванадцяти) місяців, тому гарантійна заміна є неможливою. Разом з цим повідомив про готовність замінити або відремонтувати датчик на не гарантійній підставі.

За приписами ч. 3 ст. 680 ЦК України, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Як встановлено матеріалами справи, датчик сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 надійшов позивачу разом з паспортом 6М3. НОМЕР_2 , а також паспортом 4Е2.409.006 ПС на систему № НОМЕР_3 .

Розділом 3 «Ресурсы, сроки службы и сроки хранения» у пункті «Гарантийные обязательства» паспорту 4Е2.409.006 ПС на систему № 3440041115 зазначено, що виробник гарантує відповідність якості сигналізатора обмерзання вимогам технічних умов при дотриманні користувачем умов та правил експлуатації, зберігання й транспортування, встановлених експлуатаційною документацією.

Розділом 4 «Консервация и расконсервация» у пункті «Гарантийные обязательства» паспорту 6М3.291.702 ПС зазначено, що гарантійний строк експлуатації ДСЛ-40Т 10 років, у тому числі, - гарантійний строк зберігання 4 роки з моменту приймання виробу представником замовника, а гарантійне напрацювання становить 4000 годин нальоту.

Отже, посилання відповідача (апелянта) на те, що гарантійний строк закінчився, а тому датчик сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 не підлягає відремонтуванню або заміні, є хибними та не приймаються судом до уваги.

Разом з цим, позивач листом № 3191 від 23.02.2017 з посиланням на те, що встановлений 10-річний гарантійний строк експлуатації датчику сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 не пройшов, просив відповідача здійснити свої гарантійні зобов`язання та відновити працездатність або замінити відмовивший датчик.

В подальшому, позивач направив відповідачу претензію № 82 від 27.03.2017 з вимогою відновлення працездатності або заміни несправного датчика сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439.

У відповідь на претензію відповідач листом від № 130417-1Л від 13.04.2017 повідомив про згоду прийняти датчик сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 з метою проведення незалежної експертизи й встановлення причин виникнення несправностей. Одночасно зазначив, що у випадку встановлення експертизою передбаченого гарантійними умовами випадку здійснить гарантійний ремонт або заміну датчика.

З метою з`ясування причин несправності датчика сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 позивач листом № 864е від 26.04.2017 повідомив про готовність направити відповідачу датчик для дослідження причини його несправності спільно з представниками позивача та експлуатуючої організації. Для своєчасного узгодження спільної участі з експлуатуючою організацією в дослідженні, про виклик представників, дату та час проведення просив повідомити позивача завчасно.

04.05.2017 для проведення незалежної експертизи та встановлення причин виникнення несправності позивачем надіслано на адресу відповідача датчик сигналізації льоду ДСЛ-407 № 3440043439, що підтверджується листом від 04.05.2017 № 736, а також експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» № 59000255270991.

Листом № 27072017-1Л від 27.07.2017 відповідач повідомив про факт проведення незалежної експертизи датчика сигналізації льоду ДСЛ-407 № 3440043439, в ході якої було встановлено наступне:

- характер відмови - обрив сигнальної обмотки;

- причина відмови - перегрів виробу при експлуатації;

- класифікація відмови - експлуатаційна.

З метою ознайомлення із матеріалами незалежної експертизи датчика сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 позивач неодноразово направляв відповідачу листи, зокрема, № 506ф від 31.07.2017, № 1133 від 02.04.2018 та № 992е від 20.04.2018. Проте, відповідач не надав жодних примірників документів, що стосуються факту проведеної експертизи, з огляду на що позивач направив звернення № 1418 від 16.04.2018 до експлуатуючої організації (Військової частини НОМЕР_4 ) щодо обставин, пов`язаних з несправністю датчика ДСЛ-40-Т № 3440043439, а також повідомив позицію відповідача про експлуатаційний характер відмови датчика.

Листом № 423/126 від 18.04.2018 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що виріб експлуатувався з дотриманням єдиного регламенту технічного обслуговування вертольоту Ми-24 й тимчасового доповнення до інструкції екіпажу вертольоту типу Ми-24, обладнаних системою сигналізації обмерзання СО-121В; про проведення незалежної експертизи (незалежного оцінювання технічного стану) датчика представники частини повідомлені не були та не залучались; матеріали проведеної незалежної експертизи відповідачем на адресу експлуатуючої організації не надходили.

Як встановлено матеріалами справи, постачальник (п. 2.5 Договору) гарантував придатність продукції для використання за призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 678 ЦК України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

За змістом ч. 6 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Проте відповідачем (апелянтом) не доведено належними засобами доказування, що датчик сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 вийшов з ладу саме внаслідок порушення позивачем правил його експлуатації.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання відповідача провести безоплатне відновлення працездатності несправного датчика сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439, що узгоджуються з приписами п. 2 ч. 1 ст. 678 ЦК України, відтак підлягають задоволенню в цій частині.

З приводу вимог позивача про заміну несправного датчика сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 (що входить до складу системи сигналізації обмерзання СО-121 ВМ (вар. А)), слід зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 678 ЦК України покупець має право у разі істотного порушення вимог щодо якості ( виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) на заміну товару тощо.

Проте, оскільки позивачем не подано доказів неможливості усунення недоліків датчика сигналізації льоду, а також не підтверджено, що вже відбувалось усунення несправностей датчику сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 й вони виявились знову, такі вимоги не підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що перше повідомлення з приводу несправності поставленого датчика здійснено 22.12.2016, а позов заявлено 21.06.2018, тобто після спливу строків, передбачених господарсько-процесуальним законодавством для пред`явлення позову, не заслуговують на увагу, оскільки згідно п. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу (ч. 1 ст. 269 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 269 ГК України стандартами, технічними умовами або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами.

За змістом ст. 681 ЦК України до вимог в зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених ст. 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків в межах гарантійного строку (строку придатності).

Як вище згадувалось, гарантійний строк на датчик сигналізації льоду ДСЛ-40Т № 3440043439 встановлено в 10 років, отже виявивши недоліки датчика 02.12.2016 позивач звернувся до суду з вимогами в зв`язку з його недоліками в межах строку позовної давності.

Твердження відповідач (апелянта) про те, що він не є належним відповідачем також є безпідставними, оскільки положення ст. 678 ЦК України визначено, що вимоги про усунення недоліків товару можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та виходу за межі позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертол» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі № 910/8922/18 без змін.

Матеріали справи № 910/8922/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.06.2019

Головуючий суддяС.Я. Дикунська

СуддіА.О. Мальченко

Г.А. Жук