Рішення

від 23.05.2019 по справі 910/10366/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2019 р. м. Житомир Справа № 910/10366/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю :

прокурора: Канарський В.С,- службове посвідочення № 049965 від 25.05.2018

представника позивача- Міністерства оборони України: Москаленко А.О. , довіреність № 220/550Д від 03.12.2018;

предстаника позивача - Кабінету Міністрів України: Нечипоренко І.П., довіреність № 228/9.1.4/22-19 від 08.01.2019;

від третьої особи- ТОВ "Ганська СЕС" : Орехов Р.В., довіреність № б/н від 08.01.2019

представник третіх осіб (Сидоренка В.В. та Назарчука С.А.): Чоловський О.М., довіреність № 1213 від 17.11.2016.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі

1.Кабінету Міністрів України

2. Мінінстерства оборони України

до 1. Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області

2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

3. Відділу з надання адмінінстративних послуг та державної реєстрації Бердичівської РДА

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) ТОВ «Ганська СЕС» ;

2) ОСОБА_1 ;

3) ОСОБА_2 ;

4) Семенівської сільської ради Бердичівського району;

5) ОСОБА_3 ;

6) Служби автомобільних доріг у Житомирській області;

7) ОСОБА_4 ;

8) ОСОБА_5 ;

9) ОСОБА_6 ;

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - КЕВ м. Житомир

про часткове визнання недійсним розпорядження, скасування записів про реєстрацію права власності, зобов`язання зареєструвати право власності та користування на земельну ділянку

Процесуальні дії по справі.

Прокурором подано позов про:

- визнання недійсним п. 2 та п. З розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації від 27.11.2003 № 379 «Про надання та вилучення земельних ділянок»;

- скасування запису № 2423697 від 09.09.2013, №№ 9878168, 9877140, 9878747, 9877665 та 9879335 від 02.06.2015, а також № 17737192 від 30.11.2015 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області.

- зобов`язання відділу з питань державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області зареєструвати право власності за Державою в особі Кабінету Міністрів України та право користування за Міністерством оборони України на земельну ділянку військового містечка № 38 загальною площею 1473,6 га.

Ухвалою від 12.07.2017 суд прийняв позовну заяву та порушив провадження у справі. Призначено справу до розгляду на 27.07.2017.

27.07.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області до суду подано відзив на позовну заяву (а.с. 80-82 т.1).

Ухвалою від 27.07.2017 розгляд справи відкладено на 22.08.2017.

21.08.2017 від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення (а.с. 196-187 т.1).

22.08.2017 Бердичівською районною державною адміністрацією Житомирської області до суду подано відзив на позовну заяву (а.с. 199- 209 т.1).

Крім того, 22.08.2017 представником КМУ подано письмові пояснення (а.с. 210-211 т.1).

22.08.2017 відповідачем - Бердичівською районною державною адміністрацією Житомирської області до суду подано заяву про застосування строків позовної давності (216-217 т.1).

22.08.2017 прокурором подано письмові пояснення по справі (а.с. 231-237 т.1).

Ухвалою від 22.08.2017 суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ТОВ «Ганська СЕС»; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , як осіб, яким передано в оренду земельні ділянки, які були сформовані на території земельної ділянки щодо якої прийнято спірне розпорядження.

Крім того, залучено в якості третьої особи Семенівську сільську раду Бердичівського району, як правонаступника прав та обов`язків Великонізгірецької сільської ради, до якої була віднесена земельна ділянка, щодо якої прийнято спірне розпорядження. Розгляд справи відкладено на 25.09.2017.

В судовому засіданні від 25.09.2017 оголошено перерву до 02.10.2017.

02.10.2017 прокурором до суду подано письмові пояснення щодо підстав представництва прокурором інтересів держави (а.с. 96-100 т.2).

Ухвалою господарського суду від 02.10.2017 відкладено розгляд справи на 24.10.2017.

10.10.2017 Міністерством оборони України подано додаткові пояснення щодо власника спірної земельної ділянки (а.с. 120-124 т.2).

Ухвалою від 02.10.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів КЕВ м. Житомир, як правонаступника прав та обов`язків Бердичівської КЕЧ (району), як особу на яку покладено повноваження щодо обліку земель, наданих для потреб Міністерства оборони України.

Крім того, в якості відповідача залучено Відділ з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бердичівської РДА, оскільки до даної особи пред`явлено вимоги про скасування записів в Державному реєстраі прав на нерухоме муйно. Даною ухвалою суд відклав розгляд справи на 24.10.2018.

24.10.2017 третьою особою - КЕВ м.Житомир подано письмові пояснення у справі (а.с. 154-157 т.2).

В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 24.10.2017 оголошувалась перерва до 02.11.2017; в судовому засіданні 02.11.2017 оголошувалась перерва до 06.11.2017.

Ухвалою від 06.11.2017 суд призначив по справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Лазарчук Віліславі Віталіївні .

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- Чи відповідає фактична площа земельної ділянки площі земельної ділянки наявній в правовстановлюючих документах Державного акту на право користування землею серії Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році.

- Чи накладається земельна ділянка площею 1473,6 га, вказана у розпорядженні Бердичівської райдержадміністрації від 27.11.2003 № 379 «Про надання та вилучення земельних ділянок» на земельну ділянку, зазначену в Державному акті на право користування землею серії Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році. У разі накладення (перетину) земельних ділянок, вказати площу та конфігурацію такого перетину (накладення).

- Чи можливо встановити наявність всіх земельних ділянок, що накладаються на земельну ділянку, межі якої визначені в Державному акті на право користування землею серії Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році

- Чи накладається земельна ділянка, кадастровий номер 1820880900:16:000:0001, якою на праві оренди володіє та користується ТОВ «Ганська СЕС», на земельну ділянку, зазначену в Державному акті на право користування землею серії Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році. У разі накладення (перетину) земельних ділянок, вказати площу та конфігурацію такого перетину (накладення).

- Чи накладаються земельні ділянки, кадастрові номери 1820880900:16:000:0005, 1820880900:16:000:0003, якими на праві оренди володіє та користується ОСОБА_1 , на земельну ділянку, зазначену в Державному акті на право користування землею серії Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році. У разі накладення (перетину) земельних ділянок, вказати площу та конфігурацію такого перетину (накладення).

- Чи накладаються земельні ділянки, кадастрові номери 1820880900:16:000:0006, 1820880900:16:000:0002, 1820880900:16:000:0004, якими на праві оренди володіє та користується ОСОБА_7 , на земельну ділянку, зазначену в Державному акті на право користування землею серії Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році. У разі накладення (перетину) земельних ділянок, вказати площу та конфігурацію такого перетину (накладення).

- Чи накладається автомобільна дорога на земельну ділянку, яка визначена межовим планом земельної ділянки згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році.

Провадження у справі зупинено.

16.08.2018 до суду від судового експерта Лазарчук В.В. надійшов висновок №376-18 судової земельно - технічної експертизи у справі №91010366/417 від 20.07.2018 (а.с. 1-38 т.3).

Згідно висновку експерта № 376-18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 20.07.2018 (а.с. 2-38 т. 3) судовим експертом зроблено наступні висновки:

- фактична площа земельної ділянки, що становить 1489,4616 га не відповідає площі земельної ділянки наявній в правовстановлюючих документах Державного акту на право користування землею серія Б №022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році.

- у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки площею 1473,6 га, що вказана у розпорядженні Бердичівської райдержадміністрації від 27.11.2003 №379 "Про надання та вилучення земельних ділянок" дослідження по даному питанню не проводилося, тому не вбачається можливим надати висновок на питання.

- експертом встановлено вісімнадцять земельних ділянок, що накладаються на земельну ділянку межі якої визначені Державним актом на право користування землею серія Б №022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році, з яких чотирнадцять накладаються повністю, а чотири частково (див. дослідницьку частину висновку та додаток №1-2).

- земельна ділянка, кадастровий номер 1820880900:16:000:0001 (площею 30,0077 га), якою на праві оренди володіє та користується ТОВ "Ганська СЕС" майже повністю накладається на земельну ділянку, зазначену в Державному акті на право користування земелею серія Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році S (площа) накладки = 28,3619га.

- земельні ділянки, кадастрові номери 1820880900:16:000:0005 (площею 361,4334 га та 1820880900:16:000:0003 (площею 120,8613 га), якими на праві оренди володіє та користується ОСОБА_1 , повністю накладається на земельну ділянку, зазначену в Державному акті на право користування землею серії Б №022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році.

- земельні ділянки, кадастрові номери 1820880900:16:000:0006 (площею 365 га), 1820880900:16:000:0004 (площею 26,2939 га) якими на праві оренди володіє та користується ОСОБА_7 , повністю накладаються на земельну ділянку, зазначену в Державному акті на право користування землею серії Б №022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році.

- земельна ділянка, кадастровий номер 1820880900:16:000:0002 (площею 26,8864 га), якою на праві оренди володіє та користується ОСОБА_7 , майже повністю накладається на земельну ділянку, зазначену в Державному акті на право користування землею серії Б №022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році. S(площа) накладки = 26,7046 га.

- Фрагмент автошляху М21 частково накладається, протяжністю 1,10 км, на межі земельної ділянки, право на яку посвідчено Державним актом на право користування землею серії Б №022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році.

Ухвалою від 23.08.2018 суд поновив провадження у справі № 910/1036617 з 27.09.2018. Підготовче засідання призначено на 27.09.2018.

Ухвалою від 27.09.2018 відкладено підготовче засідання на 25.10.2018.

Ухвалою від 25.10.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 та Службу автомобільних доріг у Житомирській області. В підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.11.2018.

19.11.2018 третьою особою ОСОБА_3 подано пояснення щодо позовної заяви (а.с. 139-141 т.3) та заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 142 т.3).

Ухвалою від 20.11.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: громадянина ОСОБА_4 ; громадянина ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 . Відкладено підготовче засідання на 13.12.2018.

05.12.2018 третьою особою - ОСОБА_5 подано письмові пояснення на позовну заяву, відповідно до яких просить відмовити в задоволені позову (а.с. 181-186 т.3). Крім того подано заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою від 13.12.2018 підготовче засідання відкладено на 16.01.2019.

Ухвалою від 16.01.2019 в підготовчому засіданні суд оголосив перерву до 19.02.2019.

18.01.2019 на адресу суду від третьої особи ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення на позовну заяву, згідно яких просить відмовити у позові у зв`язку із спливом строків позовної давності (а.с. 1-6 т. 4 ).

19.02.2019 прокурором подано письмові пояснення щодо підстав представництва прокурором інтересів державит (а.с. 58-63 т.4)

Ухвалою від 19.02.2019 суд оголосив в підготовчому засіданні перерву до 14.03.2019.

13.03.2019 представником позивача - Кабінета Міністрів України подано пояснення щодо заяв учасників справи про сплив строку позовної давності (а.с. 112-116 т.4).

Ухвалою від 14.03.2019 суд оголосив в підготовочому засіданні перерву до 04.04.2019.

В підготовчому засіданні від 04.04.2019 оголошено перерву до 10.04.2019.

Ухвалою від 10.04.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/10366/17 до судового розгляду по суті на 07.05.2019.

Ухвалою від 07.05.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 20.05.2019.

В судовому засіданні від 20.05.2019 суд голосив перерву до 24.05.2019.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду даної справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи.

В судовому засіданні від 24.05.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Як зазначив прокурор, в ході розгляду військовою прокуратурою Центрального регіону України листа від 30.01.2017 першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника Кривоноса С.Г. встановлено, що частина державних земель, які були надані для цілей оборони, незаконно вибула із постійного користування Міністерства оборони України.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що на підставі Державного акта на право користування землею серії Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році, зареєстрованому у Книзі реєстрації державних актів за №47, в постійне користування для державних потреб в особі Бердичівської квартирно-експлуатаційної частини району надана земельна ділянка площею 1516,4 га.

Вказана земельна ділянка використовувалася під розташування військового містечка № НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 Бердичівського гарнізону за адресою: с. Великі Низгірці Бердичівського району Житомирської області.

27.11.2003 відповідачем-1 прийнято розпорядження "Про надання та вилучення земельних ділянок", згідно п. 2 якого вирішено припинити право користування земельною ділянкою площею 1473,6 га (за заявою Бердичівської КЕЧ).

Пунктом 3 розпорядження рекомендовано Великонизгірецькій сільській раді прийняти по акту прийому-передачі земельну ділянку несільськогосподарського призначення та включити її до земель запасу сільської ради відповідно до вимог чинного законодавства.

Прокурор вважає розпорядження голови Бердичівської райдержадміністрації від 27.11.2003 № 379 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка площею 1473,6 га незаконно вибула із користування Міністерства оборони України.

Прокурор зазначає, що внаслідок неправомірних дій землі оборони розміром 1473,6 га були розподілені на 8 частин та передані в оренду третім особам, а в подальшому в суборенду.

Вказує, що органами реєстраційної служби незаконно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки та зареєстровано право власності за державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області.

09.09.2013 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 2423697 про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1820880900:16:000:0001 загальною площею 30,0077 га за державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області (а.с. 40-41 т.1).

02.06.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 9878168 про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1820880900:16:000:0002 загальною площею 26,8864 га за державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області (а.с. 42-44 т.1).

02.06.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 9877140 про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер , 1820880900:16:000:0003 загальною площею 120,8613 га за державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області (а.с. 45-47 т.1).

02.06.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 9878747 про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1820880900:16:000:0004 загальною площею 26,2939 га за державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області (а.с. 48-50 т.1).

02.06.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 9877665 про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1820880900:16:000:0005 загальною площею 361,4334 га за державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області (а.с. 51-53 т.1).

02.06.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 9879335 про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1820880900:16:000:0006 загальною площею 365 га за державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області (а.с. 54-56 т.1).

30.11.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 17737192 про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1820880900:16:000:0009 загальною площею 216,5 га за державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області (а.с. 57-59 т.1)

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано, що Бердичівською РДА в порушення норм ст. 19 Конституції України, ст.ст 13, 122 Земельного кодексу України, ст. 24 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" припинено право користування земельною ділянкою площею 1473,6 га Бердичівської КЕЧ, тобто відповідач-1 розпорядився земельною ділянкою державної власності, право розпорядження якою належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Оскільки Кабінет Мінінстрів України, як власник майна та земель оборони військового містечка, рішень щодо відчуження або передачі іншим особам земельної ділянки не приймав, то спірне розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на незаконність прийнятого розпорядження відповідачем-1, є незаконними та підлягають скасуванню записи про реєстрацію права власності на землі оборони за Державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області.

Зауважує, що лише Кабінет Міністрів України вправі розпоряджатись від імені держави землями оборони. Тому вчинена відповідачем реєстрація земель обороним за державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області підлягає скасуванню.

Прокурор, обґрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі позивачів вказує, що підставою звернення до суду в інтересахах держави в особі Мінінстерства оборони України та Кабінету Мінінстрів України стало тривале зволікання позивачами - Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України із позовом до суду щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин, що свідчить про неналежний захист своїх інтересів уповноваженими органами.

Нездійснення позивачами своїх обов`язків також доводиться змістом звернення першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2017, в якому зазначено, що робота проводиться вже два роки, однак земельну ділянку не повернуто.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Позивач - Міністерство оборони України позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с. 196-197 т.1)

Зокрема, позивач зазначає, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, що закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України та подальшої передачі їх у власність або користування третім особам є отримання на це згоди Міністерства оборони України.

Вказує, що Міністром оборони України згода (наказ чи директива) на припинення права користування спірною земельною ділянкою не надавалась, відповідна заява про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою на адресу власника земельної діялнки не направлялась.

Кабінетом Міністрів України будь-які постанови чи розпорядження з приводу припинення права користування спірною земельною ділянкою не приймалось.

Зауважує, що у Бердичівської районної державної адмінінстрації були відсутні підстави для припинення права постійного користування землею оборони.

З огляду на викладене позовні вимоги вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача підтримував позовні вимоги з вищевикладених підстав.

Позивач - Кабінет Міністрів України підтримав позовні вимоги прокурора в повному обсязі з підстав викладених у письмових поясненнях (а.с. 210-211 т.1, 112-116 т.4). Зазначає, що припинення права постійного користування земельною ділянкою Міністерства Оборони України може бути здійснено лише Кабінетом Міністрів України, яким будь-які постанови чи розпорядження з приводу передачі земель Міністерства оборони України не приймались. КМУ зазначає про відсутність законних підстав для прийняття Бердичівською районною державною адмінінстрацією оскаржуваного розпорядження № 379 від 27.11.2003.

Разом з тим, позивач вважає, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо обізнаності КМУ про прийняте Бердичівською РДА розпорядження від 27.11.2003 № 379 "Про надання та вилучення земельних ділянок".

Зазначає, що фактично Кабінет Міністрів України про наявність оспорюваного розпорядження дізнався від Військової прокуратури Центрального регіону України, отримавши копію позовної заяви та додатки до неї.

Таким чином вважає, що твердження учасників справи про пропуск Кабінетом Міністрів України строку позовної давності грунтуються на припущеннях, не доведені жодними доказами та не відповідають фактичним матеріалам справи.

Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги.

В судових засіданнях представник позивача підтримувала позовні вимоги з вищевикладених підстав.

Відповідач -1 заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві (а.с. 199-209 т.1).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач - 1 зазначає, що у позові не обгрунтовано підстави звернення прокурора до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того зазначає, що прокурор не подав суду доказів про те, повідомив Житомирську ОДА, Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України про невиконання функцій контролю та про звернення до суду.

Вказує, що відповідач-1 при прийнятті спірного рішення та оформленні передачі земель керувався чинним на час вчинення оскаржуваних дій нормами права, а саме Земельним Кодексом України. Зазначає, що згідно п а) ч.1 ст. 17 ЗК, саме місцеві адміністрації, а не Кабінет міністрів України має повноваження розпорядження землями державної власності.

Також звертає увагу суду, що розпорядження не є по своїй суті рішенням, що створює правові наслідки, а є рішенням, яке забезпечує подальший контроль перебування земельної ділянки, від якої відмовився користувач, відповідно до вимог ст.ст. 141,142 ЗК України.

Зазначає, що рішенням Великонизгірецької сільської ради та районної державної адміністрації прийнято до земель запасу Великонизгірецької сільської ради земельні ділянки державної власності, загальною площею 1473,6га.

Вищевказане розпорядження №304 від 12.10.2004 було прийнято за заявою Бердичівської КЕЧ, погодженої КЕУ Північного оперативного командування про відмову від права користування у порядку ст.ст.141, 142 ЗК України, ст.17 ЗК України, п.12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України №427 від 31.03.2004 "Про затвердження порядку вибору земельних ділянок для розміщення об`єктів".

16.02.2005 року підписано акт прийому-передачі земельної ділянки на підставі розпорядження та рішення Міністра оборони України №10354/з від 31.12.2004 року.

Твердження прокурора про те, що право припинення права користування та передачі будь-якого військового майна, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України вважає, такими, що не грунтується на нормах чинного законодавства.

Зазначає, що відповідно до п. 44 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22.12.1997 № 483, за відсутності потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно ст. 27 ЗК України.

Пунктом 45 даного Положення передбачалось, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Звертає увагу, що спірна земельна ділянка площею 1473,6 га була прийнята Великонизгірецькою сільською радою до земель запасу на підставі рішення Міністра оборони України від 31.12.2004 № 10354/з про відмову від права користування у порядку ст.ст. 141,142 ЗК України, про що зазначено в акті передачі-прийому.

Відповідач 1 вважає, що при прийнятті спірного розпорядження, діяв в межах повноважень, визначених чинним на момент прийняття розпорядження законодавством.

За викладених обставин позовні вимоги прокурора вважає безпідставними та просить відмовити в задоволені позову.

Крім того відповідач заявив про застосування строків позовної давності (а.с. 216-217 т.1).

Відповідач - 2 заперечив проти позову у повному обсязі з підстав викладених у відзиві (а.с. 80-82 т.1).

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 зазначає , що відповідно до договору № 7 від 14.11.2008, укладеного між Головним управлінням Держкомзему у Житомирській області та ДП "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розробником було виготовлено "Технічну документацію із землеустрою щодо оновлення планово-картографічного матеріалу в межах території Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району.

Відповідно до даної технічної документації встановлено, що на території сільської ради площа земель сільськогосподарського призначення становить 1756,3186 га - "землі запасу та землі не надані у власність та постійне користування".

На виконання розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації № 308 від 10.10.2013 року "Про інвентаризацію земель району" та Наказу Головного управління Держземагентства у Житомирській області 145/а від 13.08.2013 року "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" надано дозвіл ДП "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на виготовлення "Технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності", орієнтовною площею 830 га.

ДП "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було розроблено «Технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району загальною площею 535.4750 га.

Вказана документація затверджена розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації № 377 від 18.11.2013 року та наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області № 258/а від 28.11.2013.

Зазначає, що органами реєстраційної служби змінено цільове призначення земельної ділянки та зареєстровано право власності за державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області.

Відповідач-2 вказує, що Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області, як власником земельних ділянок, було укладено ряд договорів оренди земельних ділянок, а саме:

- між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області та ТОВ "Ганська СЕС" укладено договір оренди землі № 2/13 від 21.08.2013 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1820880900:16:000:0001 (а.с. 114-120 т.1);

- між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 561/06 від 26.05.2015 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1820880900:16:000:0005 (а.с. 157-168 т.1);

- між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 1560/06 від 26.05.2015 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1820880900:16:000:0003 (а.с. 169-180 т.1);

- між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області та ОСОБА_7 укладено договір оренди землі № 564/06 від 26.05.2015 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1820880900:16:000:0006 (а.с. 121-132 т.1);

- між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області та ОСОБА_7 укладено договір оренди землі № 563/06 від 26.05.2015 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1820880900:16:000:0002 (а.с. 133-144 т.1);

- між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області та ОСОБА_7 укладено договір оренди землі № 562/06 від 26.05.2015 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1820880900:16:000:0004 (а.с. 145-156 т.1).

Відповідач- 3 Відділ з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бердичівської РДА повноважного представника в судове засідання не направив. Письмового відзиву, в порядку ст. 165 ГПК України, відповідачем -3 до суду не подано.

Третя особа - КЕВ м.Житомир позовні вимоги вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с. 154-157 т.2). Зокрема, зауважує, що передача та вилучення земель оборони здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Вказує, що відповідно до п.12 Положення про Міністерство оборони України затвердженого Указом Президента України від 21 липня 1997 року, Міністр оборони України в межах повноважень Міністерства відповідно до законодавства видає накази і директиви, контролює їх виконання.

Накази і директиви з питань реформування та розвитку Збройних Сил, їх бойової і мобілізаційної готовності, оперативної та бойової підготовки, організаційних заходів та інспектування військ (сил) Міністр видає разом з начальником Генерального штабу Збройних Сил.

Оскільки Кабінет Міністрів України, як власник майна та земель оборони військового містечка, рішень щодо відчуження або передачі іншим особам спірної земельної ділянки не приймав, то розпорядження голови Бердичівської райдержадміністрації № 379 від 27.11.2003 є незаконним та підлягає скасуванню.

Також є незаконними та підлягають скасуванню записи про реєстрацію права власності на ці землі оборони за Державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області.

В судовому засіданні представник КЕВ підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третіх осіб Сидоренка В.В. та Назарчука С.А. в судовому засіданні заперечив проти позовних в повному обсязі, наголошував на пропуску строку позовної давності.

Третя особа - ТОВ "Ганська СЕС" письмових пояснень на позовну заяву, в порядку ст. 168 ГПК України, не подала. Представник третьої особи в судових засіданнях в усному порядку заперечував проти позову.

Зокрема наголошував на тому , що згідно ст.ст. 13, 74 ГПКУ України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто, прокурор в особі позивачів має довести існування права, яке порушене або оспорюється.

Вважає, що оспорюваним розпорядженням Бердичівської РДА не було порушено прав Кабінету Міністрів України.

Наголошує, що Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади України. Бердичівська РДА є фактично структурним підрозділом Кабінету Міністрів України. Відтак Кабінет Міністрів України був обізнаний з прийнятим спірним розпорядженнрям. Більше того вважає, що Кабінет Міністрів України своїми конклюдентними діями схвалював таке розпорядження.

Конклюдентні дії Кабінету Міністрів України полягають у тому, що останній щорічно затверджує Державний бюджет України. При його затвердженні Кабінет Міністрів України та його структурні підрозділи враховують надходження від орендної плати (земельний податок) за земельні ділянки, які після прийняття спірного розпорядження використовуються третіми особами.

Водночас представник третьої особи наголошує на тому, що об`єкта права за захистом якого звернувся до суду прокурор не існує в розумінні загальних норм Цивільного права про обо`єкт права.

Так, земельна ділянка, про яку зазначає прокурор, не є об`єктом права, оскільки не сформована та немає координат поєднаних із площею земельної ділянки, визначеної в Державному акті на право користування земельною ділянкою. Таким чином прокурором не доведено щодо якого об`єкту права порушені або невизнані.

Водночас зауважує, що земельна ділянка якою розпорядився відповідач-1 ніколи не вибувала з власності держави, а було змінено лише цільове призначення.

Разом з тим вказує, що Мінінстерство оборони України в даному випадку мало б бути в процесуальному статусі відповідача, оскільки Бердичівська РДА саме за заявою останнього приймала оскаржуване розпорядження.

Крім того наголосив, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини фізичні сооби не мають відповідати за помилки держави.

Враховуючи вищевикладене просить відмовити в задоволені позову за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Третя особа - Семенівська сільська рада повноваженого представника в судове засідання не направила. Про час та місце розгляду повідомлялась своєчасно та належним чином. Згідно поданого 03.10.2017 клопотання просила розгляд справи здійснювати без участі представника Семенівської сілської ради, оскільки сільською радою не вчинялись будь-які дії, які б порушували права та інтереси сторін (а.с. 112 т.2).

Треті особи - ОСОБА_3 ; Служба автомобільних доріг у Житомирській області; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не зв`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Згідно письмових пояснень, поданих до суду 19.11.2018, третя особа ОСОБА_3 заперечив проти позовних вимог (а.с. 139-141 т.3).

Зокрема, виходячи зі змісту проведеної у справі експертизи, зазначає, що належні йому земельні ділянки з кадастровими номерами 1820880900:16:000:1003 площею 2 га і 1820880900:16:000:0007 площею 2 га не мають відношення до земельної діялянки площею 1473,6 га та розполрядження про її передачу.

Зауважує, що він являється добросовісним набувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 1820880900:16:000:1003 площею 2 га і 1820880900:16:000:0007 площею 2 га, які розташовані за адресою: Великонізгірецька сільська рада, Бердичівський район, Житомирська область за договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 11.09.2015 та від 02.10.2017.

Крім того заявляє про пропуск строку позовної давності для звернення до суду та просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Згідно письмових пояснень третьої особи ОСОБА_5 останній заперечує проти позову у повному обсязі (а.с. 182-187 т.3).

Зокрема, заперечуючи проти позову зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, а наявний висновок судової земельно-технічної експертизи не підтверджує відношення належних йому земельної ділянки площею 1473,6 га та Розпорядження про її передачу.

Зауважує, що є добросовісним набувачем земельної ділянки за кадастровим номером 1820880900:16:000:0010 площею 2 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, Великонізгірецька сільська рада згідно договору купівлі-продажу.

Водночас третя особа просить відмовити в задоволені позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Третя особа - ОСОБА_4 у письмових поясненнях, зеперечуючи проти позову зазначає, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.07.2016 він успадкував після смерті батька ОСОБА_8 земельну ділянку площею 11,0224 га, розташовану на території Великонізгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, переданої для ведення особистого підсобного господарства , садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, що належить спадкодавцю на підставі державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯА № 129968, виданого відділом земельних ресурсів 24.12.2004 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.01.2003 ВВК № 078097 , кададстровий номер 1820880900:07:000:0354.

Крім того зауважує, що право приватної власності на земельну ділянку площею 11,0224 га, розташованої на території Великонізгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області виникло ще 27.01.2003, тобто до прийняття ві дповідачем-1 спірного розпорядження.

Водночас заявляє про застосування до позовних вимог строку позовної давності та просить відмовити в задоволені позову (а.с. 1-6 т.4).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно Державного акта на право користування землею серії Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році, зареєстрованому у Книзі реєстрації державних актів за №37, в постійне користування для державних потреб в особі Бердичівської квартирно-експлуатаційної частини району надана земельна ділянка площею 1516,4 га (а.с. 33-39 т.1 ).

Дана земельна ділянка була передана під розташування військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: с.Великі Низгірці, Бердичівського району Житомирської області.

Розпорядженням Бердичівської районної державної адмінінстрації № 379 від 27.11.2003 "Про надання та вилучення земельних ділянок" вирішено:

- за заявою Бердичівської квартирно-експлуатаціної частини району припинити право користування земельною ділянкою площею 1473,6 га, яка віднесена до земель Великонизгірецької сільської ради;

- рекомендувати Великонизгірецькій сільській раді прийняти по акту прийому-передачі земельну ділянку, земель несільськогосподарського призначення та включити її до земель запасу сільської ради відповідно до чинного законодавства;

- районному відділу земельних ресурсів провести зміни в земельно-облікових документах (а.с. 60 т.1).

Відповідно до листа Міністра оборони України № 10354/з від 31.12.2004 надано дозвіл щодо передачі до земель запасу місцевих органів самоврядування земельних ділянок площею 2,45 га військогово містечка № 20 та площею 1473,6 га військового містечка № НОМЕР_2 м.Бердичева (а.с. 61-63 т.1).

Відповідно до рішення Міністра оборони України № 10354/з від 31.12.2004 та листа тимчасово виконуючого обов`язки начальника квартирно-експлуатаційного управління Північного оперативного командування № 38/1/40 від 12.01.2005, 16.02.2005 між Бердичівською КЕЧ району, начальником Бердичівського гарнізону та земельним відділом Бердичівської районної державної аміністрації підписано акт передачі-прийому земельної ділянки, переданою Бердичівською КЕЧ району до складу вільних земель села В.Низгірці (а.с. 64 т.1).

З метою встановлення факту співпадіння (накладання) земельних ділянок, місцезнаходження яких: с. Великі Низгірці, Бердичівский район, Житомирської області судом призначалась судова земельно-технічна експертиза.

В ході проведення експертного дослідження експертом було визначено, вісімнадцять земельних ділянок, що накладаються на земельну ділянку, межі якої визначені Державним актом на право користування землею серія Б №022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році, з яких чотирнадцять накладаються повністю, а чотири частково.

Зокрема визначено, що в межах земельної ділянки, наданої в постійне користування згідно Державного акту на право користування землею серія Б №022597, знаходяться наступні земельні ділянки за кадастровими номерами: 1820880900:09:000:0001 площею 4,7528 га; 1820880900:01:000:0496 площею 2 га; 1820880900:16:000:0011 площею 1 га; 1820880900:16:000:0012 площею 1 га; 1820880900:16:000:1003 площею 2 га; 1820880900:16:000:0007 площею 2 га; 1820880900:16:000:0010 площею 2 га; 1820880900:16:000:0008 площею 115,5 га; 1820880900:16:000:0005 площею 361,4334 га; 1820880900:16:000:0009 площею 216,5 га; 1820880900:09:000:0479 площею 58,8113 га; 1820880900:07:000:0002 площею 2 га; 1820880900:07:000:0354 площею 11,0224 га.; 1820880900:16:000:0001 площею 30,0077 га; 1820880900:16:000:0003 площею 120,8613 га; 1820880900:16:000:0004 площею 26,2939 га; 1820880900:16:000:0002 площею 26,8864 га; 1820880900:16:000:0006 площею 365 га (а.с. 2-38 т.3).

В процесі дослідження обставин справи, судом встановлено, що на момент звернення до суду з позовом, земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:09:000:0001 площею 4,7528 га перебувала у державній власності (Служба автомобільних доріг);

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:01:000:0496 площею 2 га належала та належить ОСОБА_6 ;

земельна ділянки за кадастровим номером 1820880900:16:000:0011 площею 1 га - ОСОБА_5 ;

земельної ділянки за кадастровим номером 1820880900:16:000:0012 площею 1 га - ОСОБА_5 ;

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:1003 площею 2 га - ОСОБА_3 ;

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0007 площею 2 га - ОСОБА_3 ;

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0010 площею 2 га - ОСОБА_5

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0008 площею 115,5 га - з 18.12.2018 перебуває у комунальній власності Семенівської сільської ради;

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:09:000:0479 площею 58,8113 га - з 19.12.2018 перебуває у комунальній власності Семенівської сільської ради;

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:07:000:0002 площею 2 га - з 19.12.2018 перебуває у комунальній власності Семенівської сільської ради;

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:07:000:0354 площею 11,0224 га належить ОСОБА_4 .

Крім того, щодо земельних ділянок, записи про право власності за державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області просить скасувати прокурор, судом встановлено, що:

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0001 зареєстрована за державою в особі Головного управління Держземагенства у Житомирській області, орендарем якої є ТОВ "Ганська СЕС" (а.с. 114-120 т.1);

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0002 на момент звернення до суду була зареєстрована за державою в особі Головного управлінням Держземагенства у Житомирській області та була передана в оренду ОСОБА_7 , а з 22.11.2018 перебуває у комунальній власності Семенівської сільської ради, про що зроблено запис 29140765 (а.с. 74 т.4);

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0003 площею 120,8613 га на момент звернення до суду була зареєстрована за державою в особі Головного управління Держземагенства у Житомирській області, орендарем якої є ОСОБА_1 , а з 22.11.2018 перебуває у комунальній власності Семенівської сільської ради, про що зроблено запис 29141221 (а.с. 76 т.4);

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0004 площею 26,2939 га на момент звернення до суду була зареєстрована за державою в особі Головного управління Держземагенства у Житомирській області та передана в оренду ОСОБА_7 , а з 18.11.2018 перебуває у комунальній власності Семенівської сільської ради, про що зроблено запис 29598531 (а.с. 80 т.4); ;

земельної ділянки за кадастровим номером 1820880900:16:000:0005 площею 361,4334 га на момент звернення до суду була зареєстрована за державою в особі Головного управління Держземагенства у Житомирській області та передана в оренду ОСОБА_1 ; а з 18.11.2018 перебуває у комунальній власності Семенівської сільської ради, про що зроблено запис 29598931 (а.с. 78 т.4);

земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0006 на момент звернення до суду була зареєстрована за державою в особі Головного управлінням Держземагенства у Житомирській області та передана в оренду ОСОБА_7 , а з 18.11.2018 перебуває у комунальній власності Семенівської сільської ради, про що зроблено запис 29599335 (а.с. 82 т.4);

земельна ділянки за кадастровим номером 1820880900:16:000:0009 площею 216,5 га належала та належить державі в особі Бердичівської РДА, при цьому прокурор зазначає, що право власності зареєстроване за державою в особі Головного управління Держземагенства у Житомирській області, про що зроблено запис 17737192 (а.с. 84 т.4; 57 т.1).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Статтею 3 цього Кодексу визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (стаття 19 зазначеного Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд зазначає, що при вирішенні спору керувався нормами законодавства, чинними на момент виникненнян відповідних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів срави, предметом спору є оскарження дій відповідачів щодо припинення права користування земельною ділянкою площею 1473,6 га, яка віднесена до земель Великонизгірецької сільської ради та внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності спірної земельної ділянки за Державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області.

Згідно статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно п. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд зазначає, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Матеріалами справи встановлено, що предметом спору є частина земельної ділянки площею 1473,6 га від земельної ділянки площею 1516,4 га, яку згідно Державного акта на право користування землею серії Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році, передано в постійне користування для державних потреб в особі Бердичівської квартирно-експлуатаційної частини району.

Вказана земельна ділянка використовувалась під розташування військового містечка № НОМЕР_2 військової частини А 0666 Бердичівського гарнізону за адресою: с.Великі Низгірці Бердичівського району Житомирської області, тобто зазначена земельна ділянка відноситься до земель оборони.

Відповідно до пункту ж) частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони закріплене також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (стаття 10 Закону України "Про оборону України").

Згідно статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм законодавства України, земельна діянка якою розпорядився відповідач-1 належала до земель оборони в розумінні положень Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про оборону України", Закону України "Про Збройні Сили України", перебувала в державній власності, уповноваженим державою органом управління якою було Міністерство оборони України.

Приписами ч. 2 ст. 84 ЗК України визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Відповідно зі ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Згідно п. а) ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

В той же час положення п. а) ч. 1 статті 17 Земельного кодексу України також закріплюють повноваження місцевих державних адміністрацій розпоряджатись землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Підстави припинення права користування земельними діянками визначені Земельним кодексом України.

Приписами частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

В силу вимог ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Частина 5 статті 116 Конституції України наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями здійснювати управління державною власностю відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Кабінет Мінінстрів України", Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через мінінстерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Враховуючи вищевикладені обставини суд зазначає, що землі оборони знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142 ЗК виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

За таких обставин, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України.

Проте, матеріали справи не містяь доказів того, що Кабінет Міністрів України приймав рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 1473,6 га, наданою в постійне користування для державних потреб в особі Бердичівської квартирно-експлуатаційної частини району згідно Державного акта на право користування землею серії Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році.

За таких обставин відповідачем -1 розпорядження № 379 від 27.11.2003 "Про надання та вилучення земельних ділянок" прийнято з перевищенням повноважень.

Водночас, судом встановлено, що спірна земельна ділянка , право користування якою припинено відповідачем-1 станом на день звернення до суду та на момент вирішенян спору в суді розподілена між фізичними та юридичними особами, які володіють та користуються такими на відповідних правових підставах.

Так, відповідно відомостей що містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 17.01.2019 в Державномі реєсрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи № 9878168, 9877140, 9878747, 9877665, 9879335 від 02.06.2015 про реєстрацію земельних ділянок за кадастровинми номерами 1820880900:16:000:0002, 1820880900:16:000:0003 1820880900:16:000:0004, 1820880900:16:000:0005, 1820880900:16:000:0006 за державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області.

Натомість, відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 17.01.2019 в Державномі реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вищезазначених земельних ділянок містяться наступні записи:

- земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0002 площею 26,8864 га за цільовим призначення землі сільськогосподарського призначення на праві комунальної власності згідно рішення Семенівської сілсьької ради Бердичівського району Житомирської області від 24.10.2018 № 455 належить Семенівській сільській раді, про що здійснено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 29140765. Вказана земельна ділянка згідно договору оренди від 21.08.2015 надана у строкове платне користування ОСОБА_7 (третя особа) зі строком дії 49 років з правом передачі в суборенду. Суборендарем даної земельної ділянки є Фермерське господарство "Агровіста Плюс" згідно договору суборенди від 12.04.2016 (а.с. 74-75 т.4);

- земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0003 площею 120,8613 га за цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення на праві комунальної власності згідно рішення Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 24.10.2018 № 455 належить Семенівській сільській раді про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 29141221. Вказана земельна ділянка згідно договору оренди від 26.05.2015 надана у строкове платне користування ОСОБА_1 (третя особа) зі строком дії 49 років з правом передачі в суборенду. Суборендарем даної земельної ділянки є Фермерське господарство "Агросолід Груп" згідно договору суборенди від 12.04.2016 (а.с. 76-77 т.4)

- земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0004 площею 26,2939 га за цільовим призначення землі сільськогосподарського призначення на праві комунальної власності згідно рішення Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 24.10.2018 № 455 належить Семенівській сільській раді, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №29598531. Вказана земельна ділянка згідно договору оренди від 26.05.2015 надана у строкове платне користування ОСОБА_7 (третя особа) зі строком дії 49 років з правом передачі в суборенду. Суборендарем даної земельної ділянки є Фермерське господарство "Агровіста Плюс" згідно договору суборенди від 12.04.2016 (а.с. 80-81т.4);

- земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0005 площею 361,4334 га за цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення на праві комунальної власності згідно рішення Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 24.10.2018 № 455 належить Семенівській сільській раді, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №29598931. Вказана земельна ділянка згідно договору оренди від 26.05.2015 надана у строкове платне користування ОСОБА_1 (третя особа) зі строком дії 49 років з правом передачі в суборенду. Суборендарем даної земельної ділянки є Фермерське господарство "Агросолід Груп " згідно договору суборенди від 12.04.2016 (а.с. 78-79 т.4);

- земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0006 площею 365 га за цільовим призначення землі сільськогосподарського призначення на праві комунальної власності згідно рішення Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 24.10.2018 № 455 належить Семенівській сільській раді, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 29599335. Вказана земельна ділянка згідно договору оренди від 26.05.2015 надана у строкове платне користування ОСОБА_7 (третя особа) зі строком дії 49 років з правом передачі в суборенду. Суборендарем даної земельної ділянки є Фермерське господарство "Агровіста Плюс" згідно договору суборенди від 12.04.2016 (а.с. 82-83 т.4).

Тобто на момент вирішення спору в суді записи , які просить скасувати прокурор відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Чинними є лише записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за наступними об`єктами :

- земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0001 площею 30,0077 га за цільовим призначенням землі промисловості, по виробництву та розподіленню енектроенергії; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання; для будівництва та обслуговування об`єкта альтернативної енергетики (сонячної електростанції) на праві державної власності належить Державі Україна в особі Головного управління Держземагенства у Житомирській області на підставі ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VI. Вказана земельна ділянка згідно договору оренди від 21.08.2013 наданан у строкове платне користування ТОВ "Ганська СЕС" (третя особа) зі строком дії до 09.09.2062 (а.с. 71-72 т.4).

Суд також зауважує, що на земельній ділянці за кадастровим номером 1820880900:16:000:0001 розташований об`єкт нерухомого майна - електростанція на джерелах сонячної енергії "Ганська СЕС", який на праві власності, згідно рішення Семенівської сільської ради, належить третій особі - ТОВ "Ганська СЕС" (а.с. 89-90 т.4).

- земельна ділянка за кадастровим номером 1820880900:16:000:0009 площею 216,5 га за цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства на праві державної власності належить Державі Україна в особі Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області (а.с. 84 т.4).

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суд також зазначає, що при розгляді даної справи може бути враховано рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Разом із тим, у пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Враховуючи встановлені судом під час розгляду справи обставини щодо прийняття спірного розпорядження про припинення за заявою Бердичівської квартирно-експлуатаціної частини району права користування земельною ділянкою площею 1473,6 га, яка віднесена до земель Великонизгірецької сільської ради, з огляду на зміст "суспільного", "публічного" інтересу у вимогах прокурора в інтересах позивача не дають підстав для висновку про порушення принципу "пропорційності", оскільки треті особи та юридичні особи, які на відповідних правових підставах набули земельні ділянки (зі складу спірної земельної ділянки) , знали або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ділянка вибула з користування Міністерства оборони з порушенням вимог закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що задоволення позову в частині визнання недійсним п. 2 та п. З розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації від 27.11.2003 № 379 «Про надання та вилучення земельних ділянок» з формальних підстав матиме наслідком втручання у право на майно третіх осіб і вказане втручання зумовить порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на таких третіх осіб, а відтак буде непропорційним і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Державного акта на право користування землею серії Б № 022597, виданого виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1983 році, зареєстрованому у Книзі реєстрації державних актів за №47, в постійне користування для державних потреб в особі Бердичівської квартирно-експлуатаційної частини району надана земельна ділянка площею 1516,4 га.

Спірним розпорядженням за заявою Бердичівської КЕЧ припинено право користування земельною ділянкою площею 1473,6 га.

З позовною вимогою про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Державною в особі Головного управління держземагенства в Житомирській області прокурор заявляє щодо 1146,98 га землі.

Таким чином позовні вимоги прокурора не узгоджуються з фактичними обставинами справи, що вказує на недоведеність позовних вимог, відтак суд відмовляє в задоволені позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові в частині визнання недійсним п. 2 та п. З розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації від 27.11.2003 № 379 «Про надання та вилучення земельних ділянок», суд також відмовляє в задоволені похідних вимог прокурора про скасування записів № 2423697 від 09.09.2013, №№ 9878168, 9877140, 9878747, 9877665 та 9879335 від 02.06.2015, а також № 17737192 від 30.11.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Державою в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області та зобов`язання відділу з питань державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області зареєструвати право власності за Державою в особі Кабінету Міністрів України та право користування за Міністерством оборони України на земельну ділянку військового містечка № 38 загальною площею 1473,6 га.

До того ж, оскільки суд дійшов висновку про безпідставнівсть позовних вимог , то заява відповідача-1 про застосування стоку позовної давності судом не застосувається.

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За приписами п. 4 ч.1 ст. 268 ЦК України (в редакції станом на час прийняття спірного розпорядження) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р. виключено п.4 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 роздлілу ІІ прикінцевих та перехідних положень даного закону встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 5 розділу ІІ прикінцевих та перехідних положень даного закону визначено, що що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 опубліковано в Голосі України 14.01.2012 N 6. Дата набрання чинності закону - 15.01.2012.

Таким чином позивачі мали право на звернення до суду за захистом свого права протягом трьох років, починаючи з 15.01.2012.

Суд також критично ставиться до тверджень КМУ, що йому не було відомо про прийняте спірне розпорядження до моменту звернення до суду з огляду на наступне.

Частина 5 статті 116 Конституції України наділяє Кабінет Міністрів України повноваженням здійснювати управління державної власності відповідно до закону. Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Кабінет Мінінстрів України" Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через мінінстерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адмінністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації", виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

З урахуванням наведених норм законодавства, КМУ як вищий орган виконавчої влади зобов`язаний був знати про прийняте спірне рішення Бердичівською РДА як органом виконавчої влади.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Span» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене,господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову.

В порядку ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на прокурора.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.06.19

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- військова прокуратура Центрального регіону України (01014, М.Київ, вул. Болбочана Петра,8)(рек. з повід)

3,4- позивачам (рек. з повід)

5,6- відповідачам (рек. з повід)

7- ТОВ «Ганська СЕС» (10003, м. Житомир, Покровська,81) (рек. з повід)

8- представнику третіх осіб - Чоловський О.М. ( 23000, Вінницька область, м. Жмеренка, вул. Б. Хмельницького, буд. 4 оф.2) ( оне. з пов.)

9- Семенівська сільська рада (13371, Житомирська область, Бердичівський район, с.Іванківці, вул. Стадіонна, буд.1) (рек. з повід)

10- КЕВ м. Житомир ( 10014, м. Житомир, вул. Д. Донцова,20) ( рек. з пов.)

11- відділ з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бердичівської РДА (13300, м. Бердичів, площа Соборна, 23) (рек. з пов.)

ОСОБА_3 (13312, Житомирська область м. Бердичів, вул. Солдатська, буд. 55).

13- Служба Автомобільних доріг у Житомирській області (10029, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Покровська, буд.16, ідентифікаційний код 03451526).

ОСОБА_4 ( м. Бердичів, вул. Сабурова,90) ( рек. з пов.)

15- ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) ( рек. з пов)

16- ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) ( рек. з пов)