Ухвала

від 05.06.2019 по справі 915/1514/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

05 червня 2019 року Справа № 915/1514/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник адвокат Чернієнко Сергій Анатолійович ( вул . Потьомкінська, 13 /5 , офіс 19, м. Миколаїв , 54030 )

до відповідача: Обслуговуючого автогаражного кооперативу Щит (код ЄДРПОУ 19292716, вул. Знам`янська, 45, м. Миколаїв, 54037)

про: визнання рішення загальних зборів незаконним та недійсним,

без повідомлення (виклику) учасників справи, -

встановив:

31.05.2019 позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою від 30.05.2019 до Обслуговуючого автогаражного кооперативу Щит про визнання незаконним та недійсним рішення загальних зборів Обслуговуючого автогаражного кооперативу Щит , оформленого протоколом загальних зборів від 29.11.2015, в частині виключення з членів кооперативу Корнієнко Сергія Костянтиновича, за яким закріплено гаражне місце №40.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1514/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Оцінюючи позовну заяву в порядку, визначеному ст. ст. 162-164, 174-176 ГПК України, судом встановлено наступне.

Предметом спору у даній справі є визнання рішення загальних зборів Обслуговуючого автогаражного кооперативу Щит , оформленого протоколом загальних зборів від 29.11.2015 незаконним та недійсним в частині виключення з членів кооперативу ОСОБА_1.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ).

За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Пунктом 3 ч.1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права в розумінні ч. 1 ст. 167 ГК України можуть належати виключно учаснику відповідної господарської організації. Вони позначають участь учасника в господарській організації, що визначається часткою учасника в статутному капіталі відповідної господарської організації.

Корпоративні права визначають низку правомочностей:

- майново-господарські права (на отримання дивідендів, на отримання в разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства, вийти у встановленому порядку із товариства, здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства);

- організаційно-господарські права (брати участь в управлінні справами товариства, одержувати інформацію про діяльність товариства).

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до п.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин від 25.10.2016 №4 господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України, частини п`ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

Суб`єктний склад є важливим для визначення спору корпоративним.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №925/1321/16 з огляду на положення статті 167 ГК України корпоративні права характеризуються такими ознаками:

1) особа має частку в статутному капіталі господарської організації;

2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією;

3) особа має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

Статтею 84 Цивільного кодексу України встановлено, що товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Згідно ст. 85 Цивільного кодексу України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Законом України від 10 липня 2003 року № 1087-IV Про кооперацію (з наступними змінами та доповненнями) регламентовано, що кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (абзац третій частини першої статті 2).

За змістом абзацу п`ятого частини першої статті 2 цього Закону обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 6 зазначеного Закону метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Частиною п`ятою статті 23 згаданого Закону встановлено, що виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.

Згідно з пунктами 2.1., 3.1.Статуту Обслуговуючого автогаражного кооперативу "Щит" та за частиною другою статті 6 Закону України Про кооперацію даний кооператив за типом є обслуговуючим, а за напрямом діяльності - для будівництва та експлуатації колективних гаражних боксів для автотранспорту.

Пунктом 2.4. Статуту кооперативу визначено, що обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку.

Відповідно до п. 3.1 Статуту кооператив створюється у формі обслуговуючого кооперативу для будівництва і експлуатації колективних гаражних боксів для автотранспорту, що перебувають у приватній власності громадян, з дотриманням чинного законодавства на земельних ділянках, що відведені рішенням міськвиконкому №28 від 24.03.1993 року. Кооператив створюється на основі поєднання особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків і витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Метою діяльності кооперативу є задоволення економічних та інших потреб.

Статутом обслуговуючого автогаражного кооперативу "Щит" частку членів у статутному капіталі (майні) кооперативу не визначено.

Виходячи зі змісту наведених положень законодавства та змісту позовних вимог, суд дійшов висновку, що учасники (члени) автогаражного кооперативу не є носіями корпоративних прав, а відносини між учасниками кооперативу та обслуговуючим автогаражним кооперативом "Щит" не вважаються корпоративними. Відповідно, спір у цій справі між фізичною особою - учасником кооперативу та обслуговуючим автогаражним кооперативом "Щит" не є корпоративним та з огляду на положення ст. 20 ГПК України не належить до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч. 3 ч. 1 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі, не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви, постановлюється ухвала. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановляння в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 175 ГПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись наведеною нормою, суд роз`яснює, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів у порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на вказане, виходячи з аналізу суб`єктного складу, надаючи правову оцінку позову, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 84, 85 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 167 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 23 Закону України Про кооперацію , ст. ст. 4, 20, 175, 232-235, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі №915/1514/19 за позовною заявою (вх.№ 9011/19 від 31.05.2019 року) до Обслуговуючого автогаражного кооперативу "Щит" про визнання рішення загальних зборів незаконним та недійсним.

2. Дану ухвалу надіслати заявникові разом з позовними матеріалами на 51 аркуші, у тому числі диск CD-R.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу оформлено у відповідності до ст.234 ГПК України та підписано суддею 05 червня 2019 року.

Суддя В.О.Ржепецький