Постанова

від 06.06.2019 по справі 907/503/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2019 м.Дніпро Справа № 907/503/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Данко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 у справі №907/503/18 (суддя Бондарєв Е.М., повний текст рішення складено 05.03.2019)

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Данко", м. Ужгород, Закарпатська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Компанія-2006", смт.Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 77 439 грн. 27 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю "Данко" (надалі - ТДВ "Данко") звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Компанія-2006" (надалі - ТОВ "Нова Компанія-2006") на свою користь 72 335 грн. заборгованості, 4 161 грн. 74 коп. пені, 578 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 363 грн. 85 коп. 3% річних та 1 762 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2018 порушено провадження у справі №907/503/18 за вищезазначеним позовом.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 справу №907/503/18 передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 у справі №907/503/18 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить Центральний апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт зазначає, що:

- висновок суду першої інстанції про розірвання договорів оренди з 24.02.2018 року є помилковим, ґрунтується на підставі неналежних та недопустимих доказів;

- суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України, відповідно до якої одностороння відмова від договору оренди не допускається;

- судом першої інстанції безпідставно відхилені надані позивачем докази на підтвердження продовження використання відповідачем орендованих приміщень;

- підписання акту огляду технічного стану офісних та складських приміщень від 23.02.2018 від імені відповідача неуповноваженими особами не нівелює його юридичну силу та доказовість.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що:

- повідомлення про дострокове розірвання договорів оренди мало місце та було сприйняте позивачем як належне;

- сторони у листуванні та своїми конклюдентними діями фактично дійшли згоди про дострокове розірвання договорів оренди з 23.02.2018;

- відповідач неодноразово звертався до позивача із пропозицією підписати акти про повернення приміщень із оренди; після відмови останнього відповідач направив відповідні акти поштовим відправленням, яке залишилося без реагування;

- особи, які підписували від імені відповідача акт огляду технічного стану офісних та складських приміщень від 23.02.2018, не перебували з ним у жодних правовідносинах, а відтак - не мали повноважень відписувати від його імені будь-які документи;

- неможливо ідентифікувати приміщення, щодо яких зафіксовані факти, які викладені у акті огляду технічного стану офісних та складських приміщень від 23.02.2018;

- починаючи з березня 2018 року позивач перестав виставляти рахунки на відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, що додатково свідчить про розірвання договорів оренди 23.02.2018.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Данко" (орендодавець) та ТОВ "Нова Компанія-2006" (орендар) 01.11.2017 укладені договори оренди нерухомого майна №01-13/с та №01-13/о (надалі - договори), відповідно до розділу 1 яких:

- орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне володіння і користування нежитлове приміщення загальною площею 395 кв.м., розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Приладобудівників, 3; майно передається в оренду з метою розміщення складу;

- орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне володіння і користування нежитлове приміщення загальною площею 65,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Приладобудівників, 3; майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Відповідно до розділу 2 договорів майно повинно бути передано орендодавцем і прийнято орендарем протягом 1 календарного дня з моменту підписання договору. Передача майна здійснюється уповноваженими представниками сторін і оформляється актом прийому-передачі. Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі.

Згідно п.3.1 договору №01-13/с від 01.11.2017 за отримане в оренду майно орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату (з урахуванням індексації) в сумі 9 875 грн., в тому числі ПДВ - 1 975 грн.

Згідно п.3.1 договору №01-13/о від 01.11.2017 за отримане в оренду майно орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату (з урахуванням індексації) в сумі 4 592 грн., в тому числі ПДВ - 630 грн. 40 коп.

Відповідно до п.3.2 договорів орендна плата нараховується:

- за перший місяць оренди (місяць, в якому майно було передано орендарю за актом прийому-передачі) - з дати здачі майна орендарю по акту прийому-передачі по останнє число місяця;

- за наступні місяці оренди (за винятком випадків, передбачених підпунктами 3.2.1 та 3.2.3 п.3.2 договору) - з першого числа місяця до останнього числа місяця;

- за останній місяць оренди - з першого числа останнього місяця оренди по дату повернення орендарем майна орендодавцю за актом прийому-передачі.

Орендна плата за договорами сплачується орендарем орендодавцеві щомісячно у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому орендар користувався майном (п.3.3 договорів).

Згідно п.3.5 договорів витрати, пов`язані з оплатою комунальних послуг (опалення, водопостачання та водовідведення, електропостачання, газопостачання, вивезення твердих побутових відходів) і послуг електрозв`язку, в орендну плату не включаються і відшкодовуються орендарем окремо. Орендар зобов`язаний безпосередньо укласти договори з підприємствами, які надають вищезазначені послуги, або він зобов`язаний відшкодувати (компенсувати) їх вартість орендодавцю згідно з рахунками, які щомісяця надаються орендодавцем (в цьому випадку рахунки повинні бути надані орендарю до 30 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані комунальні послуги і послуги електрозв`язку; відшкодування орендарем орендодавцеві вартості цих послуг здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання орендарем зазначених рахунків); орендодавець розраховує орендарю розмір відшкодування вартості електроенергії на підставі показів засобів обліку електричної енергії. Компенсація розраховується виходячи з вартості електроенергії за 1 кВт, що виставляється постачальником електроенергії орендодавцю. Сума, яка підлягає відшкодуванню, дорівнює добутку вартості за 1 кВт на кількість спожитої орендарем електроенергії. Розмір компенсації інших комунальних послуг розраховується орендодавцем виходячи із суми фактично спожитих орендарем комунальних послуг.

Відповідно до розділу 6 договорів орендар зобов`язаний повернути майно орендодавцю за актом прийому-передачі протягом 10 календарних днів з моменту припинення (розірвання) договору (акт складається у формі, зазначеній в додатках № 3 до договорів). Майно повинно бути повернуто орендодавцю в технічно справному стані з урахуванням нормального (природного) зносу.

Згідно п.9.1 договорів вони набувають чинності з моменту, зазначеного в пунктах 10.12 договорів (підписання повноважними представниками сторін, скріплення печатками) і діють до 31.12.2018. Якщо хоча б однією зі сторін не виконано будь-яке зобов`язання за договором, строк дії договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов`язання.

Сторони узгодили, що договір вважається розірваним з ініціативи орендаря при направленні орендарем орендодавцеві повідомлення про розірвання договору. У цьому випадку договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні. Повідомлення про розірвання договору має бути направлено орендарем за юридичною адресою або фактичним місцезнаходженням орендодавця не пізніше, ніж за 30 робочих днів до дати розірвання відповідного договору, зазначеної в повідомленні (п.9.3 договорів).

На виконання умов договорів орендодавець передав, а орендар прийняв:

- у тимчасове оплатне володіння і користування нежитлове приміщення загальною площею 395 кв.м., розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Приладобудівників, 3, майно передано в оренду з метою розміщення складу, майно передано в задовільному стані;

- у тимчасове оплатне володіння і користування нежитлове приміщення загальною площею 65,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Приладобудівників, 3, майно передано в оренду з метою розміщення офісу, майно передано в задовільному стані,

що підтверджується відповідними актами прийому-передачі від 01.11.2017 (а.с.16,20).

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення безпідставно несплаченої відповідачем орендної плати за період: березень - липень 2018 року, з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Разом із тим, частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, договір найму (оренди) у сфері господарювання може бути розірваний в односторонньому порядку з підстав, встановлених законом або безпосередньо договором.

Як було зазначено вище, пунктом 9.3. договорів передбачене право орендаря в односторонньому порядку ініціювати розірвання договорів оренди шляхом направлення відповідного письмового повідомлення на адресу орендодавця, вказавши дату такого розірвання, яка має бути не пізніше ніж через 30 робочих днів з дня направлення відповідного повідомлення орендарем.

Зібрані у справі докази підтверджують факт направлення ТОВ "Нова Компанія-2006" листа за вих.№11/02 від 11.01.2018 до ТДВ "Данко" (отримане останнім 12.01.2018), де було порушене питання дострокового розірвання договорів оренди з 15.02.2018 (а.с.48).

ТДВ "Данко" претензією за вих. №3 від 22.01.2018 заперечило проти розірвання договорів оренди 15.02.2018 з мотивів неправильного обрахунку строків, визначених у п. 9.3. договорів, та наполягало на дії договорів оренди до 23.20.2018 (а.с.46-47).

ТОВ "Нова Компанія-2006" не заперечувало проти дії договорів до 23.02.2018 включно.

Таким чином, останній день дії договорів оренди був узгоджений сторонами в ході листування, що правильно встановлено судом першої інстанції.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 6.1. договорів передбачений обов`язок орендаря повернути орендодавцю нерухоме майно протягом 10 днів з моменту їх розірвання.

Відповідно до ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як було зазначено вище, пунктом 3.2 договорів передбачено, що орендна плата нараховується за останній місяць оренди з першого числа останнього місяця оренди по дату повернення орендарем майна орендодавцю за актом прийому-передачі.

Отже, сторони договорів дійшли згоди щодо нарахування орендної плати до дати повернення майна за актом його приймання-передачі.

Подібні висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16, від 26.07.2018 у справі № 925/1358/17.

Матеріали справи не містять підписаних сторонами актів приймання-передачі (повернення) нежилих приміщень від ТОВ "Нова Компанія-2006" до ТДВ "Данко".

Разом із тим, відповідач 03.04.2018 склав акти приймання-передачі (повернення) приміщень та разом із супровідним листом за вих. № 03/04-1 від 03.04.2018 направив їх позивачу із проханням підписати акти (а.с. 49,50).

На вказаний лист позивач не відреагував, не зважаючи на факт отримання актів приймання-передачі, а отже має місце прострочення кредитора (ст. 613 Цивільного кодексу України).

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження користування ТОВ "Нова Компанія-2006" приміщеннями, які є предметом спірних договорів після 03.04.2018.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення орендної плати за період з 01.03.2018 по 03.04.2018 включно у сумі:

- 9 875,00 / 30 * 34 = 11 191 грн. 67 коп. орендної плати за договором оренди нерухомого майна №01-13/с від 01.11.2017;

- 4 592,00 / 30 * 34 = 5 204 грн. 27 коп. орендної плати за договором оренди нерухомого майна №01-13/о від 01.11.2017,

що разом складає 16 395 грн. 94 коп.

У відповідності до приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

В ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.3. договорів передбачено, що орендна плата сплачується орендарем орендодавцеві щомісячно у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому орендар користувався майном.

У відповідності до п.7.3 та п.7.5 договорів у випадках несвоєчасного внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. Виплата неустойки та/або відшкодування збитків не звільняють винну сторону від виконання свого зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 161 грн. 74 коп. пені, 363 грн. 85 коп. 3% річних, що нараховані за період: 06.03.2018 - 05.08.2018 та 578 грн. 68 коп. інфляційних втрат, що нараховані за період: березень - липень 2018 року.

Виходячи із вищевикладеного із ТОВ "Нова Компанія-2006" підлягають стягненню на користь ТДВ "Данко" в період: з 06.04.2018 по 05.08.2018:

- 943 грн. 05 коп. пені;

- 82 грн. 45 коп. 3% річних;

- 131 грн. 13 коп. інфляційних втрат (період: квітень - липень 2018 року); в решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно з приписами ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для часткового задоволення позову, внаслідок чого оскаржуване рішення слід скасувати.

Решта доводів апелянта не заслуговує на увагу з причини її безпідставності.

Позивачем понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762 грн. за подачу позову до господарського суду та 2 643 за подачу апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, що в сумі дорівнює 4 405 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи в суді, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, із ТОВ "Нова Компанія-2006" підлягають стягненню на користь ТДВ "Данко" 998 грн. 17 коп.судових витрат.

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 275, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Данко" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 у справі № 907/503/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Компанія-2006" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Данко" 16 395 грн. 94 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 943 грн. 05 коп. пені, 82 грн. 45 коп. 3% річних, 131 грн. 13 коп. інфляційних втрат.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Компанія-2006" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Данко" 998 грн. 17 коп. судових витрат.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області у відповідності до ст.327 Господарського процесуального кодексу України видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд