Постанова

від 27.02.2019 по справі 380/1620/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019року м. Київ

Справа № 380/1620/17

Провадження: № 22-ц/824/1579/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар Глухенька М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватної агрофірми Промінь в особі керівника Ковальчука Петра Михайловича на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 30 серпня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Косович Т.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватної агрофірми Промінь про визнання недійсним договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2016рокуОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він оспорюваний договір не укладавта не підписував, підпис в договорі належить іншій особі.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 30 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 12 від 12 березня 2012 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 1,5386 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області, укладений між ОСОБА_2 та приватною агрофірмою Промінь .

Визнано недійсною державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 12 від 12 березня 2012 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 1,5386 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області, укладеного між ОСОБА_2 та приватною агрофірмою Промінь , проведену Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області 21 травня 2012 року за №322460004004037.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 12 від 12 березня 2012 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 1,5386 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області, укладеного між ОСОБА_2 та приватною агрофірмою Промінь , проведену державним реєстратором Тетіївської районної державної адміністрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 28 березня 2017 року, номер запису про інше речове право 19862409.

Стягнуто з приватної агрофірми Промінь на корись ОСОБА_2 4170 грн.24 коп. судових витрат.

Не погодившись із таким судовим рішенням, керівник приватної агрофірми Промінь - Ковальчук П.М. подав апеляційну скаргу до Апеляційного суду Київської області , в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції в основу свого рішення помилково поклав висновок експерта від 16.07.2018 року, згідно якого, підпис в договорі оренди земельної ділянки від імені ОСОБА_2 виконаний не ним, а іншою особою, оскільки даний висновок одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, відповідно є неналежним, недопустимим, недостовірним та недостатнім доказом.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року ліквідовані Апеляційний суд міста Києва, Апеляційний суд Київської області та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на відповідній території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до положень статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів рішенням зборів суддів, що відбулися 2 жовтня 2018 року, днем початку роботи Київського апеляційного суду визначено 3 жовтня 2018 року. Відповідне повідомлення голови новоутвореного суду опубліковано у газеті Голос України №185 (69/40).

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року справу призначено судді-доповідачу Невідомій Т.О. у складі колегії суддів: головуючий суддя Невідома Т.О., судді Гаращенко Д.Р., Пікуль А.А.

22 жовтня 2018 року Київським апеляційним судом відкрито провадження у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 зазначила, що відповідачем в суді першої інстанції не спростовано належними доказами доводів позивача щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_2 під час укладання оспорюваного договору оренди земельної ділянки, просила апеляційну скаргу ПП Промінь залишити без задоволення, а рішення Тетіївського районного суду Київської області від 30 серпня 2018 року без змін.

У судовому засіданні адвокат Тарнавський В.А. в інтересах ПА Промінь підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,5386 га, що розташована на території Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 6 грудня 2010 року( а.с. 6).

Відповідно до договору № 12 Оренди землі від 12 березня 2012 року між ОСОБА_2 надає Приватна агрофірма Промінь приймає в строкове платне користування для сільськогосподарського використання вищезазначену земельну ділянку строком на 10 років.

Даний договір зареєстрований Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області за № 322460004004037 (а.с.7-8).

Право оренди земельної ділянки на підставі договору від 12 березня 2012 року зареєстровано 28 березня 2017 року державним реєстратором Тетіївської РДА в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 , будучи власником земельної ділянки, згоди на її оренду не давав, договір оренди цієї ділянки з відповідачем не укладав, підпис в договорі оренди вчинений не ним. А іншою особою, а відтак договір оренди земельної ділянки № 12 від 12 березня 2012 року укладений за відсутності волевиявлення орендодавця, а тому є недійсним на підставі ч. 1, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на таке.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України) .

Відповідно до положень частини третьої, п`ятої статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, який вчинено у письмовійформі має містити підписи сторін (частина друга статті 207 ЦК України ).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у тому числі частиною третьою статті 203 цього Кодексу.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України , Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України ) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, згідно чинного законодавства укладення договору оренди земельної ділянки здійснюється виключно за згодою орендодавця та особи, яка вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів ; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України).

За змістом статті 1 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтями 1 02, 103 ЦПК України передбачено, що суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При вирішенні питання про призначення експертизи суд повинен керуватися статтями 143-150 ЦПК України , Законом України Про судову експертизу , Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 , та враховувати роз`яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах, з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб`єктивних прав .

Висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України Про судову експертизу , і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Звертаючись з позовом про визнання оспорюваного договору оренди земельної ділянки недійсним, позивач посилався на те, що такий договір не підписував, земельну ділянку в оренду не передавав.

Обов`язок доказування невідповідності підпису ОСОБА_2 на оспорюваному договорі процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме він зобов`язаний це доводити, зокрема у спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення у справі судової почеркознавчої експертизи.

14 грудня 2017 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 заявила клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, доручивши її проведення Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, який знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Володимирська, 15 (а.с. 54) .

З метою всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд першої інстанції задовольнив клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, провадження по справі зупинив до отримання висновку експертизи (а.с. 121) .

На дослідження експерту були надані експериментальні зразки почерку ОСОБА_2 , оригінал договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, копія полісу, копія розписки (а.с. 131).

Як убачається із висновку Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 8-4/921 від 16.07.2018 року підпис в графі Орендодавець в договорі оренди землі № 12 від 12.03.2012 року, укладеному між ОСОБА_2 та ПА Промінь щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 1,5386 га, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, ймовірно з наслідуванням підпису позивача (а.с. 146-151).

Даний висновок будь-яких тверджень чи посилань експерта щодо невідповідної якості чи недостатньої кількості наданого для проведення експертизи матеріалу, що могло поставити під сумнів правильність виконання експертизи та, відповідно висновок, не містить.

У суді першої інстанції 30 серпня 2018 рокупредставник відповідача, заперечуючи проти висновку експертизи № 8-4/921 від 16.07.2018 року, заявив клопотання про призначення повторної експертизи , посилаючись на те, що даний висновок викликає сумніви в його правильності, суперечить матеріалам справи та є необґрунтований. Вказав, що сторона відповідача не мала можливості надати свої примірники документів для проведення експертизи.

Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, обґрунтовано відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, оскільки представник відповідача ОСОБА_5 був присутнім в судовому засіданні під час ухвалення судового рішення про призначення експертизи, а тому мав достатньо можливостей та часу для надання необхідних матеріалів та документів для проведення експертизи (а.с. 119-120). Крім того, відповідачем не зазначено яких самепорушень в діях експертної установи при проведенні експертизи було допущено.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експертизи не відповідає вимогам закону, є безпідставними та фактично зводяться скаржником до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував .

Оскільки експертам надавались усі матеріали, необхідні для дачі проведення експертизи, висновок експертизи від 16.07.2018 року є повним, чітким та конкретним. Сумнівів у правильності висновку не встановлено. Стороною відповідача не доведено , що висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи, чи судом першої інстанції істотно порушені норми процесуального права, які регламентують призначення і проведення експертизи.

Колегія суддів зазначає, що одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 доповіді Верховенство права , схваленої Венеційською комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Згідно із практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Як зазначалось вище, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, який згідно матеріалів справи свої процесуальні обов`язки виконав.

Заперечення відповідача може бути належним чином реалізоване виключно шляхом спростування обґрунтованості доводів позивача, однак, стороною відповідача факт волевиявлення позивача при укладенні договору оренди земельної ділянки № 12 від 12 березня 2012 року як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції не доведено.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що встановлені обставини свідчать про недійсність спірного договору оренди земельної ділянки від 12 березня 2012 року, оскільки ОСОБА_2 такий договір не підписано, тобто, його згода на укладення такого договору та вчинення відповідних дій була відсутня.

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищевикладене, оскаржене судове рішення є таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватної агрофірми Промінь в особі керівника Ковальчука Петра Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 30 серпня 2018 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 7 червня 2019 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р.Гаращенко

А.А. Пікуль