Постанова

від 04.06.2019 по справі 913/982/14

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2019 р. Справа № 913/982/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В. , суддя Тарасова І.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора, Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (вх.№1164 Л/2) на ухвалу господарського суду Луганської області від 18.03.2019, постановлену суддею Яресько Б.В. у приміщенні господарського суду Луганської області 18.03.2019 (ухвалу підписано 20.03.2019) у справі № 913/982/14

за заявою кредитора - Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, м. Первомайськ Луганської області

до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайське спецуправління №22/36", м. Первомайськ Луганської області,

про банкрутство,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.03.2019 затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника. Затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ТОВ "Первомайське спецуправління №22/36" ліквідатора Дейнегіної К.М. за період з 07.08.2017 по 29.05.2018. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області основну винагороду за виконання повноважень ліквідатора за період з 07.08.2017 по 30.05.2018 у сумі 67991,29 грн. Ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Первомайське спецуправління №22/36". Провадження у справі № 913/982/14 закрито.

Суд першої інстанції зазначив, що ліквідатор здійснив всі заходи по ліквідації банкрута, суду надані документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури в повному обсязі, у тому числі, ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю, у зв`язку з відсутністю активів, які можна було б направити на її погашення, єдиний кредитор повідомив, що розглянув підсумковий звіт та ліквідаційний баланс банкрута та не має заперечень; у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Кредитор, Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу та направити справу на розгляд до господарського суду Луганської області в іншому складі суду.

Апелянт зазначає, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата, з урахуванням вимог ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повинна здійснюватися за рахунок фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого; оскільки в даній справі такий фонд не створювався, то, на думку апелянта, місцевий господарський суд неправомірно поклав відповідні витрати на Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області; законом не передбачено обов`язку кредитора (кредиторів) відшкодовувати за свій рахунок сплату грошової винагороди ліквідатору у випадку, якщо у банкрута відсутні активи і кредитори не створили відповідний фонд. За твердженням апелянта, примусове стягнення грошової винагороди на користь арбітражного керуючого у спосіб, не передбачений чинним законодавством, з кредитора завдає останньому матеріальних збитків та порушує його право власності на матеріальні засоби, у тому числі, кошти. Також заявник зазначає, що матеріали справи не містять доказів обговорення та затвердження кредитором проведеної роботи ліквідатора Дейнегіної К.М.; нею не були вжиті заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, не було проведено інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та іншого майна банкрута.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2019 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її розгляд на 04.06.2019. Ухвалою від 14.05.2019 задоволено клопотання апелянта про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Луганському апеляційному суду.

21.05.2019 ліквідатор боржника, арбітражний керуючий Дейнегіна К.М., надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржувана ухвала, якою обов`язок зі сплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі покладено на єдиного кредитора - ГУ ДФС у Луганській області, є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає висновкам щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №916/1503/17. Також ліквідатором у відзиві наведено перелік заходів, здійснених нею в ході ліквідаційної процедури, зокрема, з метою виявлення активів боржника, та зазначено, що твердження апелянта про недостатність вказаних заходів не відповідає обставинам справи. Даний учасник справи просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 04.06.2019 ліквідатор Дейнегіна К.М., а також представник апелянта (у режимі відеоконференції), підтримали викладену ними письмово правову позицію.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутні в судовому засіданні ліквідатор боржника та представник апелянта погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.04.2014 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Первомайське спецуправління №22/36» за заявою кредитора - Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області відповідно до положень ст. ст. 10, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів та з метою забезпечення грошових вимог кредиторів, призначено на цей же термін розпорядником майна Острика С.Ю.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.07.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Первомайське спецуправління № 22/26", до якого включено вимоги єдиного кредитора - Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області - 836034,01 грн. (3 черга) 209010,99 грн. (6 черга).

Господарський суд Харківської області ухвалою від 14.04.2015 відкрив провадження з відновлення втрачених матеріалів справи №913/982/14, ухвалою від 12.05.2015 передав за підсудністю матеріали провадження з відновлення матеріалів справи №913/982/14 до господарського суду Луганської області.

Ухвалою суду від 08.02.2016 припинено повноваження арбітражного керуючого Острика С.Ю. як розпорядника майна ТОВ «Первомайське спецуправління №22/36» , призначено новим розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Льовіна А.П.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначеним арбітражним керуючим надавалися до суду звіти про діяльність за час виконання повноважень розпорядника майна. Із вказаних звітів та додатків до них вбачається, що в ході проведеної у 2017 році інвентаризації жодних активів боржника не виявлено, за результатами поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Первомайське спецуправління №22/26" встановлено, що фінансовий стан підприємства відповідає ознакам надкритичної неплатоспроможності; ознаки фіктивного, прихованого банкрутства чи доведення до банкрутства не спостерігаються (т.1, а.с.198 - 242).

З метою виявлення активів боржника розпорядником майна у 2016 - 2017 роках також направлялися запити до відповідних установ та організацій (т.1, а.с.243 - 250, т.2, а.с.1 - 10) та отримано відповіді від Луганської митниці ДФС, ГУ статистики у Луганській області, Державної служби інтелектуальної власності України, ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, Державної інспекції сільського господарства України (т.2, а.с. 13 - 19), ГУ Держгеокадастру у Луганській області, Державної авіаційної служби України, Державної служби з безпеки на транспорті, Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку, з яких вбачається відсутність у боржника відповідних майнових активів.

Як вбачається з довідки Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 23.03.2016 (т.2, а.с.20), станом на вказану дату рахунки боржника закрито, згідно з відповіддю УДВС ГТУЮ у Луганській області (т.2, а.с.22) виконавчі документи про стягнення з боржника коштів на виконанні у відділах ДВС Луганської області не перебувають.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.07.2017 затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди розпорядника майна за рахунок ініціюючого кредитора - Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Луганській області в сумі 34580,65 грн. за період з 02.12.2016 по 29.05.2017 та звіт щодо здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном в сумі 94,80 грн. за рахунок боржника.

Постановою господарського суду Луганської області від 07.08.2017 боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Дейнегіну К.М., на яку покладено обов`язки та повноваження по проведенню ліквідаційної процедури банкрута відповідно до приписів ст. ст. 37-48, 49-76 Закону про банкрутство.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором надавалися до суду звіти (т.2, а.с.186 - 214).

25.05.2018 ліквідатор звернувся з клопотанням (т.3, а.с.1) про затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу. До звіту додано докази здійснення ліквідатором Дейнегіною К.М. у 2017 році заходів з виявлення активів боржника шляхом проведення інвентаризації, направлення запитів до відповідних установ і організацій, закриття рахунків боржника (т.3, а.с. 20 - 120), з яких вбачається відсутність у боржника будь-яких активів та рахунків у банківських установах.

Також ліквідатор надав клопотання (т.3, а.с.154), в якому просив затвердити звіт арбітражного керуючого, ліквідатора ТОВ "Первомайське спецуправління № 22/26" Дейнегіної від 29.05.2018 про нарахування та виплату основної та додаткової грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 07.08.2017 по 30.05.2018, стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області основну винагороду за виконання повноважень ліквідатора за період з 07.08.2017 по 30.05.2018 у сумі 67991,29 грн.

Ліквідатором Дейнегіною К.М. листом від 29.05.2018 №14 направлено на адресу Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області підсумковий звіт та ліквідаційний баланс банкрута, а також звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату основної та додаткової грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 07.08.2017 р. по 29.05.2018. Копію вказаного листа з доказами направлення адресату долучено до матеріалів справи (т.3, а.с.127). Факт отримання вказаного листа не заперечується апелянтом.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.01.2019 здійснено заміну кредитора у справі - з Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на Головне управління ДФС у Луганській області.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Луганської області від 18.03.2019 затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника. - з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку аргументам оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Окрім того, за положеннями ч. 3 та 6 ст. 41 Закону про банкрутство з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Протягом п`ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Статтею 46 Закону про банкрутство передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Отже, зазначеним Законом передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити ліквідатору під час ліквідаційної процедури, та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідками всіх проведених ним дій під час ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення усіх заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Відповідно до змісту Закону про банкрутство, у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14, від 12.03.2019 у справі № 15/23-10.

Колегія суддів зазначає, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури і в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів за наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та не спростовано апелянтом, з метою виявлення активів боржника ліквідатором проведено інвентаризацію майна боржника, за результатами якої встановлено, що майнові активи у банкрута відсутні.

Ліквідатором проведені заходи з розшуку активів боржника, про що суду першої інстанції надані довідки від органів (роздруківки), які згідно з чинним законодавством в обов`язковому порядку реєструють права власності на нерухоме та цінне рухоме майно, в тому числі за попереднім місцем реєстрації боржника.

Згідно з інформацією, яка міститься у вказаних довідках, банкрут не є судновласником, не має в наявності великовантажних та інших технологічних засобів; сільськогосподарської техніки, самохідних машин та механізмів; автотранспортних засобів; цінних паперів, корпоративних прав, повітряних суден, морського та річкового транспорту, захисних споруд, вантажних вагонів, земельних ділянок, будь-якого іншого нерухомого майна, документів дозвільного та декларативного характеру на будівництво.

Також, ліквідатором з`ясовано, що боржник на обліку в митницях ДФС як особа, яка здійснює операції з товарами, не перебуває. Дебіторської заборгованості не виявлено.

Ліквідатором встановлено відсутність філій, дочірніх підприємств та відокремлених підрозділів, відсутність відкритих виконавчих проваджень, де стороною є банкрут.

Ліквідатором здійснено заходи із розшуку активів через інформаційно-довідкові системи в мережі Інтернет та за результатами проведених дій не виявлено наявності у боржника об`єктів інтелектуальної власності, патентів, корисних моделей тощо.

Апелянт у скарзі стверджував, що матеріали справи не містять інформації щодо направлення запитів з метою виявлення майна до ряду установ, зокрема, Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, ДП Укрпатент , Державної інспекції сільського господарства, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Територіального управління Держгірпромнагляду, Державної авіаційної служби України, Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті, ГУ Держгеокадастру, ДП Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин .

У відзиві на апеляційну скаргу (т.4, а.с.48) ліквідатором наведено таблицю, що відповідає таблиці, наведеній у звіті ліквідатора (т.3, а.с.4), в якій перелічено здійснені нею у процедурі ліквідації заходи, зокрема - направлені запити та отримані відповіді (із відповідними реквізитами). Судом апеляційної інстанції встановлено наявність у матеріалах справи вказаних документів.

У судовому засіданні 04.06.2019 в ході дослідження матеріалів справи представником апелянта визнано факт наявності відповідей стосовно відсутності активів, наданих на запити ліквідатора вищевказаними установами - окрім Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів та ДП Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин .

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відсутність у боржника транспортних засобів підтверджується іншими доказами, що відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності згідно зі ст. 76 - 79 ГПК України, зокрема, довідкою Луганської митниці ДФС (т.2, а.с.13), довідкою Регіонального сервісного центру МВС у Луганській області (т.3, а.с.23). Апелянтом не надано жодних обґрунтувань стосовно того, що доказом наявності або відсутності у боржника транспортних засобів може бути виключно інформація, отримана від Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів.

Окрім того, як було зазначено вище, завданням ліквідатора є насамперед дієвий і належний пошук майна банкрута. Колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено, яким чином направлення запиту до ДП Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин сприятиме пошуку майна банкрута, враховуючи відсутність відомостей про те, що діяльність боржника - ТОВ "Первомайське спецуправління №22/36" - була будь-яким чином пов`язана з утриманням тварин.

Представник апелянта також зазначав, що, на його думку, ліквідатором неналежним чином здійснено інвентаризацію, оскільки її слід було проводити за місцезнаходженням майна.

Стосовно вказаних тверджень колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням боржника є м.Первомайськ Луганської області, що входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення ). Вказана обставина, на думку колегії суддів, унеможливлює проведення інвентаризації активів боржника безпосередньо в м.Первомайську - про що обґрунтовано зазначено ліквідатором в ході апеляційного провадження. Водночас ліквідатором було здійснено всі можливі заходи з інвентаризації майна боржника згідно з наявними документами та відомостями реєструючих органів.

Окрім того, як було встановлено вище, жодних активів боржника не було виявлено ні в ході інвентаризації, проведеної у 2017 році розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Льовіним А.П., ні у 2018 році ліквідатором боржника арбітражним керуючим Дейнегіною К.М. В результаті інших численних заходів з пошуку активів боржника, вжитих вищевказаними арбітражними керуючими, жодних активів також не виявлено.

Отже, факт відсутності у боржника активів підтверджується не лише результатами інвентаризації, проведеної арбітражним керуючим Дейнегіною К.М., а сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.

Будь-яких інших заперечень стосовно повноти дій ліквідатора в апеляційній скарзі не наведено.

Стосовно тверджень апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів обговорення та затвердження кредитором проведеної роботи ліквідатора Дейнегіної К.М. - колегія суддів зазначає, що вони не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки, як було встановлено вище, ліквідатором Дейнегіною К.М. листом від 29.05.2018 №14 направлено на адресу Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області підсумковий звіт та ліквідаційний баланс банкрута, а також звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату основної та додаткової грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 07.08.2017 по 29.05.2018.

Отже, ініціюючий кредитор не був позбавлений можливості висловити зауваження та заперечення до вказаного звіту в разі їх наявності. Проте, як вбачається з матеріалів справи, пояснень ліквідатора та представника апелянта в судовому засіданні 04.06.2019, кредитором не було надано ліквідатору та суду першої інстанції заперечень стосовно повноти здійснених заходів в ході ліквідаційної процедури, натомість заперечення кредитора стосувалися лише виплати ліквідатору грошової винагороди.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що ліквідатором здійснено всі заходи щодо з`ясування обсягів активу та пасиву боржника шляхом як проведення інвентаризації активів та зобов`язань боржника, так і через здійснення запитів до відповідних органів, що були відображені в ліквідаційному звіті та балансі з додаванням копій документів. На думку суду апеляційної інстанції, вказані дії відповідають вищенаведеному принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора - що не спростовано Головним управлінням Державної фіскальної служби у Луганській області в ході апеляційного провадження.

Стосовно стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на користь арбітражного керуючого Дейнегіної К.М. основної винагороди за виконання повноважень ліквідатора за період з 07.08.2017 по 30.05.2018 у сумі 67991,29 грн. - колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 98 Закону про банкрутство передбачено право арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 115 Закону про банкрутство встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно до частини 2 статті 115 Закону про банкрутство грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Колегія суддів зазначає, що розмір та період нарахування заявленої ліквідатором до стягнення суми грошової винагороди (67991,29 грн. за період з 07.08.2017 по 30.05.2018) узгоджується з матеріалами справи та вищенаведеними приписами Закону про банкрутство. Будь-яких контррозрахунків стосовно вказаної суми апелянтом не надано.

Апелянт зазначає, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата, з урахуванням вимог ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повинна здійснюватися за рахунок фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого; оскільки в даній справі такий фонд не створювався, то, на думку апелянта, місцевий господарський суд неправомірно поклав відповідні витрати на Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області; законом не передбачено обов`язку кредитора (кредиторів) відшкодовувати за свій рахунок сплату грошової винагороди ліквідатору у випадку, якщо у банкрута відсутні активи і кредитори не створили відповідний фонд. За твердженням апелянта, примусове стягнення грошової винагороди на користь арбітражного керуючого у спосіб, не передбачений чинним законодавством, з кредитора завдає останньому матеріальних збитків та порушує його право власності на матеріальні засоби, у тому числі, кошти.

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого / розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора/, разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Окрім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, інших його активів чи грошових коштів, жодним чином не має впливати на оплату його послуг.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 04.10.2018 у справі №916/1503/17, від 13.02.2019 у справі №910/22696/15.

Як було встановлено вище, в ході процедури банкрутства ТОВ "Первомайське спецуправління №22/36" ні розпорядниками майна, ні в подальшому ліквідатором не виявлено жодних активів (майна або коштів), за рахунок яких було б можливо здійснити оплату послуг ліквідатора.

Головне управління ДФС у Луганській області (процесуальний правонаступник ініціюючого кредитора, Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області) є єдиним кредитором у даній справі.

За таких обставин, з огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства та правову позицію Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з кредитора заявлену ліквідатором суму оплати послуг.

В ході апеляційного провадження заявником скарги не спростовано висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду.

За результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду колегією суддів не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 18.03.2019 у справі №913/982/14 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.06.2019

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя І.В. Тарасова

Суддя І.А. Шутенко