Рішення

від 04.06.2019 по справі 910/3245/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2019Справа № 910/3245/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" (01004, м.Київ, вул.Велика Васильківська 13/1,Київ 4, код ЄДРПОУ 38705940)

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м.Київ, вул.М.Грушевського буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

про визнання недійсним одностороннього правочину та визнання договору укладеним

Представники сторін:

від позивача: Шевцова О.В. адвокат.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про 1) визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ПАТ КБ "Приватбанк" щодо розірвання договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" було відкрито рахунок № НОМЕР_1, 2) визнання укладеним договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КБ "Приватбанк".

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору банківського обслуговування, який був укладений шляхом подання заяви про відкриття розрахункового рахунку та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, ПАТ КБ Приватбанк було відкрито ТОВ "Ем Джи Принт" поточний рахунок № НОМЕР_2 . В процесу обслуговування позивач 18.09.2017 виявив невдало спробу створення у системі Клієнт-банк платіжних доручень для здійснення оплати з вказаного рахунку № НОМЕР_2 , відкритого у ПАТ КБ Приватбанк , на неодноразові звернення клієнт отримав 09.10.2017 копію повідомлення ПАТ КБ Приватбанк за вих.№ 20.1.0.0.0/7-20171004/2128 від 04.10.2017 про прийняття банком рішення про розірвання договорів та закриття поточних рахунків на підставі ст. 64 Закону України Про банки і банківську діяльність , ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Позивач посилаючись на підрив авторитету товариства, ненадання банком жодних пояснень та доказів на підтвердження наявності підстав встановлення неприйнятно високого ризику, не витребування уточнюючої інформації щодо клієнта, незаконне обмеження банком здійснення господарських операцій ТОВ "Ем Джи Принт", недотримання банком процедури звернення до спеціально уповноваженого органу для прийняття рішення про подальше зупинення фінансових операцій, вказує про безпідставне та незаконне вчинення банком одностороннього правочину щодо розірвання договору банківського обслуговування по рахунку № НОМЕР_1 , який просить визнати недійсним в судовому порядку та для відновлення порушених прав визнати укладеним договір банківського обслуговування , за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КБ "Приватбанк".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.04.2019.

Ухвалою суду від 16.04.2019 відкладено підготовче засідання на 14.05.2019.

25.04.2019 відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції та відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві проти позову заперечує, вказує про правомірність дій банку, як суб`єкта первинного фінансового моніторингу, погодження сторонами в умовах договору права банку на припинення відносин із клієнтом у разі встановлення йому неприйнятно високого ризику, та пояснює, що неприйнятно високий ризик був встановлений позивачу у зв`язку із порушенням кримінальної справи відносно національного публічного діяча, який є близькою та пов`язаною особою із засновником товариства позивача.

03.05.2019 через канцелярію суду позивач подав відповідь на відзив, відповідно до якої на доводи відповідача надав власні аргументи про те, що наявність кримінальної справи не є безумовною підставою для встановлення щодо позивача неприйнятно високого ризику, відповідачем не надано доказів на підтвердження вказаних фактів наявності кримінальної справи чи обвинувального вироку, посилання відповідача на судову практику та позицію Верховного Суду у справі № 910/11471/17 вважає безпідставною з огляду на інші обставини даної справи та умови договірних відносин сторін.

Ухвалою суду від 13.05.2019 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 14.05.2019 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті спору призначено на 04.06.2019.

У судовому засіданні 04.06.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідач у засідання суду не з`явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2017 ПАТ КБ Приватбанк (в подальшому-Банк) відкрив Товариству з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" поточний рахунок № НОМЕР_1 на підставі заяви про відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, за якими Товариство приєдналося до Умов, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, та які разом складають Договір банківського обслуговування (далі - Договір).

18.09.2017 під час спроби створити у системі "Клієнт-Банк" платіжні доручення для здійснення оплати з рахунку головний бухгалтер Товариства отримав повідомлення наступного змісту: "Не знайдено жодного рахунку, який відкритий у ПАТ КБ "ПриватБанк", у зв`язку з чим було здійснено запит в службу підтримки Банку та отримано відповідь наступного змісту: "Функціонування Вашого рахунку було обмежено у відповідності до статті 1074 Цивільного кодексу України";

20.09.2017 позивачем надіслано на електронну адресу банку офіційний лист за вих. 010917 з проханням надати інформацію про причини обмеження розрахунків, вказаний лист зареєстровано банком за № 117, також 02.10.2017 надіслано запити № 011017 та № 0201017 з проханням надати відповідь причин блокування рахунку.

09.10.2017 Банк надіслав Товариству повідомлення від 04.10.2017 № 20.1.0.0.0/7-20171004/2128 про прийняття ним рішення щодо розірвання Договору та закриття рахунку Товариства на підставі статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини першої статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон), у зв`язку з встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта. До вказаного повідомлення Банк долучив зразок заяви про перерахування залишків коштів.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що відповідна заява була заповнена Товариством 06.10.2017 із проханням перерахувати залишок коштів на рахунок, відкритий у ПАТ Креді Агріколь Банк ", на підтвердження чого надає копію заяви позивача від 06.10.2017 та вказує, що рахунок № НОМЕР_1 був закритий банком 13.10.2017.

Позивач просить визнати недійсним односторонній правочин, вчинений ПАТ КБ "Приватбанк" щодо розірвання договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , та визнати укладеним договір банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КБ "Приватбанк".

Відповідач проти позову заперечує та стверджує про наявність підстав для припинення договірних відносин із клієнтом за наслідком встановлення йому неприйнятно високого ризику банком, як суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Позивач на доводи відповідача зауважує щодо відсутності законних підстав для встановлення неприйнятно високого ризику та недотримання банком процедури зупинення фінансових операцій по рухунку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані докази, доводи обох сторін, проаналізувавши норми законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша та друга статті 1068 ЦК України).

Таким чином, суд прийшов до висновку що відповідачем листом від 04.10.2017 № 20.1.0.0.0/7-20171004/2128 вчинено в односторонньому порядку правочин, із змісту якого випливає юридичний наслідок цивільно-правового характеру - розірвання договірних правовідносин достроково, що тягне за собою припинення відповідних прав та обов`язків сторін.

За загальним правилом, встановленим статтею 651 ЦК України, одностороння відмова від договору допускається лише у випадку, встановленому договором або законом.

Частиною першою статті 1074 передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

За приписами частини другої статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин ) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин ) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Таким чином, враховуючи положення статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 10 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" , норми яких є спеціальними в регулюванні спірних правовідносин, банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Разом з тим, частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як наголошено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики розгляду справ, пов`язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, відповідно до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на банки покладено обов`язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

За приписами пунктів 3, 17, 18 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним; ідентифікація - отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних; ідентифікаційні дані - це: для юридичної особи - відомості, зазначені у пункті 3 частини дев`ятої та пункті 2 частини десятої статті 9 цього Закону.

За приписами статті 6 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства розробляє, впроваджує та постійно з урахуванням законодавства оновлює правила фінансового моніторингу, програми здійснення фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) та призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник). Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити високий ризик, зокрема стосовно національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов`язаних з ними осіб, факт належності до яких клієнта або особи, що діє від їх імені, встановлений суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Проте, право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику (Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2018 у справі № 910/21320/17).

Судом встановлено, що підставою встановлення Товариству неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта Банк визначив те, що засновники Товариства є пов`язаними особами з публічною особою, стосовно якої порушено кримінальне провадження, і за доводами банку вказані обставини і стали підставою для припинення договірних відносин з клієнтом шляхом одностороннього розірвання правочину листом № 20.1.0.0.0/7-20171004/2128 від 04.10.2017.

Наказом Міністерства фінансів України № 584 від 08.07.2017 затверджено Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, відповідно до пункту 3 Розділу 1 яких встановлено, що суб`єкти первинного фінансового моніторингу (до яких зокрема відносяться банки) розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта, та особливостей діяльності суб`єкта.

Також, відповідно до п.17 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015р. №417 (надалі також - Положення НБУ №417), банк зобов`язаний розробити та затвердити такі окремі внутрішні документи з питань фінансового моніторингу, що мають оновлюватися з урахуванням змін до законодавства України та подій, що можуть вплинути на ризики легалізації кримінальних доходів / фінансування тероризму, зокрема, Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу.

Згідно з п.24 Положення НБУ №417 Програма управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу має включати порядок класифікації клієнтів та критерії (показники) для визначення рівня ризику клієнтів з урахуванням характеру здійснюваних фінансових операцій та їх регулярності (у тому числі для встановлення неприйнятно високого рівня ризику).

Відповідачем не надано суду та до відзиву не долучено жодних доказів на підтвердження підставності встановлення неприйнятно високого ризику відповідачу, не надано для огляду власну Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, що містить критерії встановлення неприйнятно високого ризику.

Банком жодними належними та допустимими доказами не доведено обґрунтованості підстав вважать незаконними джерела походження коштів Товариства, інших його активів або прав на такі активи. Банком також не доведено й наявності у банківських операціях Товариства ознак відмивання доходів.

Крім того, сам лише факт порушення кримінального провадження не є безумовною підставою для встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин з Товариством, оскільки в матеріалах справи відсутні навіть відомості щодо наявності обвинувального вироку суду стосовно цієї особи, тоді як згідно з статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч.5 ст. 64 Закону України Про банки і банківську діяльність , банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Частиною 1 ст. 10 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно із цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику.

Відповідно до ст. 64 Закону України Про банки і банківську діяльність на банки покладено обов`язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

Частиною 7 статті 64 вказаного закону надає банку право витребовувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

За умовами ч. 8 ст. 64 Закону банк витребовує в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану.

Проте, відповідач своє право на витребування у позивача документів щодо уточнення інформації про клієнта на підтвердження чи спростування підстав припинення договірних відносин, не реалізував, відразу припинивши договірні відносини з клієнтом та зупинивши банківські операції по рахунку.

Також, відповідачем не надано доказів наявності рішення спеціально уповноваженого органу стосовно операції позивача, та дотримання банком законодавчо визначеного порядку дій банку відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами належним чином спростовуються викладені в односторонньому правочині розірвання Договору, оформленому листом № 20.1.0.0.0/7-20171004/2128 від 04.10.2017, посилання на наявність підстав для припинення правовідносин сторін у зв`язку із встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, що вказує на невідповідність такого правочину положенням ст.ст. 203 Цивільного кодексу України та в силу норми ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частині визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ПАТ КБ "Приватбанк" щодо розірвання договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" було відкрито рахунок № НОМЕР_1.

Щодо вимог позивача про визнання укладеним договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КБ "Приватбанк", суд зазначає наступне.

Статтею 204 ЦК гарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, оскільки визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ПАТ КБ "Приватбанк" щодо розірвання договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" було відкрито рахунок № НОМЕР_1, породжує відновлення правовідносин сторін між позивачем та відповідачем по договору банківського обслуговування на тих самих умовах, що передували його розірванню, та не вимагає встановлення факту дійсності договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" було відкрито рахунок № НОМЕР_1.

Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання укладеним договір банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КБ "Приватбанк" задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволено частково, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи надано копію договору №02-10/17 про надання адвокатських послуг від 02.10.2017 укладеного між АБ Гречківського та ТОВ ЕМ ДЖИ ПРИНТ , додаткові угоди до нього, копію рахунку на оплату № 0511/18-ап від 06.11.2018 на суму 10 000,00 грн., копію платіжного доручення № 4644697535 від 19.11.2018 на суму 10 000,00 грн., копію банківської виписки з рахунку позивача, копію ордера КС № 392764, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КВ № 000064 від 30.10.2017, виданого Шевцовій О.В.

У відзиві на позовну заяву позивач зазначив, що заявлені позивачем витрати на правову допомога адвоката документально не підтверджені, що не приймаються судом до уваги, оскільки вказані доводи спростовуються наявними у справі матеріалами.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у даній справі та відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, наданих за договором №02-10/17 про надання адвокатських послуг від 02.10.2017, суд задовольняє вимоги про покладення витрат на послуги адвоката на відповідача частково на суму 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

1.1. Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений ПАТ КБ "Приватбанк" щодо розірвання договору банківського обслуговування, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" було відкрито рахунок № НОМЕР_1.

1.2. Стягнути Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м.Київ, вул.М.Грушевського буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" (01004, м.Київ, вул.Велика Васильківська 13/1,Київ 4, код ЄДРПОУ 38705940) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору, 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 10.06.2019.

Суддя О.М.Ярмак