Постанова

від 29.05.2019 по справі 466/3822/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/3822/18 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.

Провадження № 22-ц/811/1488/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія27:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта ОСОБА_5., позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача адвоката Семенини В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2018 року, постановлену в складі головуючої - судді Федорової О.Ф., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу - залишку неповернутої позики.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 13.10.2003 року у м. Львові було укладено між позивачем і відповідачем договір про надання поворотної безвідсоткової цільової позики на суму 6 500 (шість тисяч п`ятсот) доларів США, що становило на час укладання Договору за курсом НБУ 53 315 (п`ятдесят три тисячі триста п`ятнадцять) гривень. В той же день відповідачу було передано кошти у вигляді готівки - 65 банкнот номіналом по 100 доларів США і отримано від нього розписку.

Позивач 14.10.2013 року, був присутній під час укладання у приватного нотаріуса Гриника І.Ю, між відповідачем та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_1 в, під здійснення якої, було укладено договір про надання поворотної безвідсоткової цільової позики.

Між позивачем та відповідачем 03.10.2008 року була укладена додаткова угода № 1, згідно якої сторони погодилися збільшити загальну суму позики на 3500 (три тисячі п`ятсот) доларів США, що на момент підписання за курсом НБУ становило 17 044, 00 грн. (сімнадцять тисяч сорок чотири гривні 00 коп.). Таким чином, загальна сума позики за умовами договору про надання поворотної безвідсоткової цільової позики в редакції від 03.10.2008 року склала 10 000 (десять тисяч) доларів США. Інші умови договору про надання поворотної безвідсоткової цільової позики залишились без змін. На виконання умов договору про надання поворотної безвідсоткової цільової позики позивач банківським переказом відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 3 від 17 жовтня 2008 року з Подільської філії АКБ Київ переказав на рахунки відповідача, відкриті у Львівській філії ВАТ ВТБ Банку, 3500 (три тисячі п`ятсот) доларів США.

Згідно умов договору про надання поворотної безвідсоткової цільової позики відповідач зобов`язався повернути позику в строк до 20.10.2017 року. На час подачі позовної заяви відповідач повернув 36 800 (тридцять шість тисяч вісімсот) гривень, а з урахуванням договору про надання поворотної безвідсоткової цільової позики і курсу долару США до національної валюти гривні, встановленої НБУ, заборгованість становить 225 088 (двісті двадцять п`ять тисяч вісімдесят) гривень.

Просив стягнути з відповідача згідно умов договору про надання повторної безвідсоткової цільової позики борг у вигляді залишку неповернутої позики у сумі 225 088 (двісті двадцять п`ять тисяч вісімдесят) гривень, а також стягнути судові витрати у сумі 2 251, 00 гривень.

У підготовчому засіданні позивач ОСОБА_2 , надав суду спільне клопотання про затвердження укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мирової угоди, яка підписана 26.06.2018 року та укладена з метою врегулювання спірних правовідносин.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2018 року затверджено Мирову угоду, укладену 26.06.2018 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка підписана у цей же день і згідно із якою сторони домовились про те, що:

1. Сторони домовились врегулювати спір по справі № 466/3822/18, що розглядається Шевченківським районним судом м. Львова, шляхом підписання та виконання даної мирової угоди.

2. Відповідач визнає свої зобов`язання по сплаті суми боргу перед Позивачем та понесені ним судові витрати, які становлять 227 339 (двісті двадцять сім тисяч триста тридцять дев`ять) грн. 00 коп. (еквівалент 8 687 доларів США за курсом НБУ, який існував на момент складання усної домовленості про підписання Мирової угоди, 26,17 грн. за 1 долар США) в повному обсязі.

3. До моменту підписання мирової угоди Відповідач сплатив Позивачу частину суми боргу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. Решту боргу у сумі 224 839 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять дев`ять) грн. (еквівалент 8 591,5 доларів США) Відповідач зобов`язується та гарантує сплатити Позивачу, шляхом виплати платежів за графіком сплати платежів в розмірах і в строки, встановлені в п. 4 цієї угоди.

4. Відповідач сплачує борг, зазначений у п. 3 мирової угоди на умовах наступної розстрочки:

Номер платежуСума погашення заборгованостіДата погашення заборгованості 1 32 120 грн. 20.12.2018 2 32 120 грн. 20.06.2019 3 32 120 грн. 20.12.2019 4 32 120 грн. 20.06.2020 5 32 120 грн. 20.12.2020 6 32 120 грн. 20.06.2021 7 32 119 грн. 20.12.2021

5. Виплата боргу або частин боргу у вигляді платежів, здійснюється або шляхом передачі Позивачу готівкових коштів у терміни, зазначені у п. 4 Мирової угоди, або шляхом перерахунку безготівкових коштів на банківську картку (рахунок) Позивача.

6. Датою отримання платежу вважається або дата отримання Позивачем готівкових коштів, яка повинна бути підтверджена розпискою Позивача про одержання коштів, або дата зарахування безготівкових коштів на рахунок Позивача.

7. Відповідач має право достроково погасити борг в повному обсязі або частково.

8. В разі підвищення курсу долара США до гривні від курсу, який вказано у п. 2 цієї Мирової угоди, більше ніж на 5% на день розрахунку, Сторони домовились про перерахунок суми боргу з урахуванням коефіцієнту підвищення курсу.

9. У випадку якщо Відповідач порушить строки виплати зазначені у п.4 даної Мирової угоди, він зобов`язується сплатити Позивачу штраф у розмірі 50 % від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання та пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання зазначеного у п.4 даної Мирової угоди за кожен день прострочки платежу.

10. За письмовою згодою Позивача та Відповідача, дати виплати окремих платежів, можуть бути відстрочені, але не більш ніж на 10 днів від дат, які вказані у п. № 4 цієї мирової угоди. При цьому, письмова згода сторін про відстрочення окремого платежу повинна бути укладена між Позивачем та Відповідачем не пізніше запланованої дати виплати такого платежу, яка вказана у пункті № 10 Мирової угоди не може бути застосований до платежів № 1 та № 2 пункту № 4 цієї Мирової угоди.

12. В забезпечення виконання зобов`язань за даною Мировою угодою, протягом 15 днів з моменту затвердження даної мирової угоди судом, Відповідач 1 зобов`язується укласти з Позивачем договір застави нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

13. Дана мирова угода направляється сторонами до суду для її затвердження.

14. Дана мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження судом і діє до повного виконання зобов`язання, передбаченого цією мировою угодою.

15. Ухвала Шевченківського районного суду міста Львова про затвердження даної мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України Про виконавче провадження .

16. У разі несплати Відповідачем сум боргу у порядку п.4 цієї мирової угоди Позивач має право направити ухвалу суду про затвердження цієї мирової угоди до виконавчої служби для виконання шляхом стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі, вказаному у п.2 цієї мирової угоди за вирахуванням здійснених Відповідачем 1 платежів за цією мировою угодою, про що Позивач вказує у заяві про відкриття виконавчого провадження.

Стягнуто з УДКСУ у Шевченківському районі м. Львова, ЄДРПОУ 38007662, МФО 825014 рахунок НОМЕР_1 в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_2 , - 1 125, 50 (одну тисячу двадцять п`ять дві гривні 50 коп.) судового збору, сплаченого позивачем при зверненні з позовною заявою до суду за квитанцією № 0.0.1039652753.1 від 18.05.2018 року.

Провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу- залишку неповернутої позики - закрито.

Роз`яснено, що у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2018 року оскаржила особа, яка не була залучена до участі в справі - ОСОБА_1

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана ухвала порушує права чи охоронювані законом інтереси третіх осіб. Стверджує, що судом не було залучено її до участі у справі ні як співвідповідача, ні як третю особу, що позбавило її права на відзив та надання будь-яких пояснень у суді. Посилається також і на те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів, що відсутнє у розписці яка є доказом у справі. Звертає увагу на те, що з розписки, складеної 13.10.2003 року вбачається, що у м. Львів ОСОБА_3 отримано від ОСОБА_2 6500 доларів США для викупу земельної ділянки площею 5, 7 соток за адресою АДРЕСА_1. Зазначає, що розписка про отримання грошових коштів не містить зобов`язання про їх повернення.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2018 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, залучити її до участі в справі в якості третьої особи з самостійними вимогами.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує на абсолютну безпідставність та надуманість апеляційної скарги. Зазначає, що апелянт намагається маніпулювати судом та повідомляє про обставини, які не мають стосунку до предмета спору про повернення залишків позики. Просить ухвалу про затвердження мирової угоди залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинностіцією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який постановив ухвалу, що оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з пунктом 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначав, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини та громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження рішень та ухвал суду в цивільному судочинстві.

За змістом ст. 352 ЦПК України, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Відповідно до ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватись лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними, або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Таким чином, виходячи із змісту ст.207 ЦПК України, укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.

Звертаючись до суду за захистом порушеного права і вимагаючи про стягнення боргу - залишку неповернутої позики, позивач посилався на те, що умовами договору про надання поворотної безвідсоткової позики сторони передбачили, повернення позики до 20.10.2017 року. Оскільки відповідач до вказаної у договорі дати кошти у вигляді залишку неповернутої позики в сумі 225 088 грн. 00 коп. не повернув, позивач звернувся в суд за захистом свого порушеного права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу по справі, суд виходив з того, що сторони дійшли взаємної згоди між собою щодо врегулювання спірних правовідносин по справі, уклали мирову угоду і просять суд її затвердити. Також суд виходив з того, що дана мирова угода не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Проте висновки суду першої інстанції в тій частині, що умови мирової угоди не порушують права третіх осіб, не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, згідно п. 12 Мирової угоди взабезпечення виконання зобов`язань за даною Мировою угодою, протягом 15 днів з моменту затвердження даної мирової угоди судом, Відповідач 1 - зобов`язується укласти з Позивачем договір застави нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.10.2003 року земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2019 року шлюб укладений 07 вересня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірваний. Тобто, на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., і яку згідно п. 12 мирової угоди відповідач зобов`язався протягом 15 днів з моменту затвердження даної мирової угоди судом, передати в заставу позивачу, відповідач перебував у шлюбі з апелянтом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму ст.60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Проте сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Необхідно зазначити, що конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Проте тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Суд першої інстанції при затвердженні мирової угоди не застосував вище перелічені норми сімейного законодавства, дані обставини не перевірив та не пересвідчився чи не порушуються за таких обставин права, свободи чи інтереси інших осіб, зокрема ОСОБА_1 , яка є дружиною відповідача, і без згоди якої укладено мирову угоду про передачу в заставу земельної ділянки, яку вона вважає спільним сумісним майном подружжя. Останню не було залучено до участі в справі, не з`ясовано питання - чи не суперечать закону умови мирової угоди, чи не порушують права останньої, оскільки спірна земельна ділянка, яку у мировій угоді зобов`язувались передати під заставу, придбана під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у шлюбі. Докази, подані ОСОБА_3 про те, що спірна земельна ділянка є його особистою власністю, апелянт ОСОБА_1 при розгляді даної справи, у зв`язку із її незалученням до участі в справі, була позбавлена можливості спростувати.

Тому колегія суддів вважає, що права і обов`язки ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, порушуються оскаржуваною ухвалою, а відтак підлягають захисту судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч. 1 п. 6, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2018 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та в частині скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

В частині скасування ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди постанова апеляційного суду в силу вимог ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 10 червня 2019 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.