Рішення

від 16.05.2019 по справі 569/18602/17

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/18602/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Смолій Л.Д.,

при секретарі Хлуд І.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чехомського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарденіт про визнання незаконним та скасування наказу № 20-К від 31 березня 2017 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся із позовом до ТзОВ Гарденіт про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01 березня 2011 року працював на посаді заступника директора ТзОВ Гарденіт . 25 жовтня 2017 року дізнався про факт звільнення його з роботи з 31 березня 2017 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, хоча жодного волевиявлення на припинення трудових відносин з його боку не було. Зазначає, що весь цей час з 31 березня 2017 року по 25 жовтня 2017 року виконував свої посадові обов`язки, проте заробітної плати не отримував, однак знаючи про складний фінансовий стан підприємства не звертався за її виплатою. Трудову книжку ОСОБА_3 отримав 20 листопада 2017 року після звернення до Управління Держпраці України в Рівненській області. Просить визнати незаконним і скасувати наказ № 20-к від 31 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника директора ТОВ Гарденіт за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та вважати ОСОБА_3 звільненим з роботи 20 листопада 2017 року за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, стягнути з ТзОВ Гарденіт середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29 482 гривні 32 коп. та судові витрати у справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги , просили їх задовільнити.

Представник відповідача ТзОВ Гарденіт Чехомський О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, просив відмовити в їх задоволенні, поданий директором ТОВ Гарденіт ОСОБА_6 відзив на позов, який підтримав та пояснив, що ОСОБА_3 був звільнений згідно його ж заяви 31 березня 2017 року, був ознайомлений з наказом про звільнення його з роботи від 31.03.2017 року № 20-к, отримав на руки належним чином оформлену трудову книжку та 03.04.2017 року з ним проведено повний розрахунок. Зазначає, що на даний час оригінал заяви ОСОБА_3 про звільнення його з роботи та оригінал наказу про звільнення відсутні у товаристві. Припускає, що оскільки позивач, будучи співзасновником товариства, мав вільний доступ до документів, в тому числі і кадрових, він може бути причетним до зникнення документів. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши осіб, що беруть участь у справі, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Як вбачається із копії наказу № 2-к від 28 лютого 2011 року ОСОБА_3 призначено заступником директора ТзОВ Гарденіт з 01 березня 2011 року.

Відповідно до наказу № 20-к від 31 березня 2017 року ОСОБА_3 звільнено з посади заступника директора з 31 березня 2017 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

У даній копії наказу, що міститься у матеріалах справи (а.с. 15) наявні два підписи про ознайомлення позивача із його змістом від 31 березня 2017 року та 20 листопада 2017 року. Останній запис зроблено власноручно позивачем із зазначенням дати такого ознайомлення, що підтверджено ним у судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_3 після 31 березня 2017 року продовжував виконувати свої обов`язки у товаристві, що підтверджено наданими позивачем актами здачі -прийняття робіт (надання послуг), що датовані 30 квітня 2017 року, 31 травня 2017 року, 30 червня 2017 року накладними від 18 травня 2017 року та 02 червня 2017 року та підписані позивачем ОСОБА_3 від імені ТОВ Гарденіт з прикладенням печатки підприємства (а.с.125-130).

15 листопада 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Начальника управління Держпраці у Рівненській області із заявою про сприяння у отриманні ним трудової книжки та проведення у ТзОВ Гарденіт виїзної перевірки. У даній заяві позивач стверджує, що дізнався про своє звільнення за угодою сторін з 31 березня 2017 року лише 25 жовтня 2017 року. Вказує, що заяву про звільнення з роботи за власним бажанням не подавав, з наказом його не ознайомлено, трудову книжку не отримував.

Із відповіді на звернення ОСОБА_3 до управління держпраці у Рівненській області від 09.02.2018 року № 18-04/742 вбачається, що копії заяви ОСОБА_3 про звільнення з роботи за власним бажанням на запит управління ТзОВ Гарденіт не надано.

Відповідно до ст.. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання представника відповідача на той факт, що заява про звільнення ОСОБА_3 подавалась не заслуговують на увагу суду, оскільки належних та достовірних доказів цього суду не надано, копія заяви ОСОБА_3 в матеріалах особової справи ТОВ Гарденіт відсутня, а твердження представника відповідача про те, що оригінали заяви та наказу були викрадені із товариства оцінюються судом критично, оскільки жодних доказів того, що керівництво ТОВ Гарденіт зверталось до правоохоронних органів із заявою з цього приводу суду не надано.

Відповідно до копії книги обліку трудових книжок працівників ТзОВ Гарденіт , що надана представником відповідача, трудова книжка ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 видана ОСОБА_3 20.11.2017 року, підстава видачі трудової книжки наказ № 20-К від 31.03.2017 року.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України.

Частиною 4 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Суд вважає доведеним факт затримки видачі ОСОБА_3 трудової книжки з вини ТОВ Гарденіт відтак ТОВ Гарденіт зобов`язане виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, як це передбачено законодавством.

Пунктами 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. № 301 Про трудові книжки із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 955, встановлено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Положенням абз. 5, 6, 7 п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року № 58, передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 зазначеної Інструкції.

Зважаючи на вищенаведені положення чинного законодавства порядок звільнення ОСОБА_3 з посади заступника директора ТОВ Гарденіт було порушено, трудову книжку при звільненні не видано, а тому період з 01 квітня по 20 листопада 2017 року необхідно вважати часом вимушеного прогулу, за який ТзОВ Гарденіт зобов`язане виплатити позивачу середній заробіток.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 221 КЗпП України, органами, які розглядають трудові спори є, зокрема, районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди.

При цьому, ч. 3 ст. 232 КЗпП встановлено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: керівника підприємства, установи, організації, його заступників, - з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів передбачено положеннями статті 233 КЗпП України, відповідно до яких працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Тому, враховуючи той факт, що належну ОСОБА_3 трудову книжку та копію наказу про звільнення він отримав від директора ТОВ Гарденіт лише 20.11.2017 року, позивач звернувся до суду з дотриманням строків, передбачених ст.. 233 КЗпП, а тому заява представника відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення.

Проте, суд не може погодитись із нарахуванням позивачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми стягнення, виходячи з наступного.

Відповідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно копії форми ОК-7 індивідуальних відомостей про застраховану особу у Пенсійному фонді України щодо ОСОБА_3 та табеля обліку використання робочого часу за березень 2017 року позивачем було відпрацьовано у лютому 2017 року 20 робочих днів, у березні 2017 року 22 робочих дні, сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок 3362 гривні та 3352 гривні відповідно. А отже середньомісячний заробіток позивача становить 159 гривень 86 копійок. (3362 грн.+3352 грн. / 42 р.д.)

За період з 01.04.2017 року по 20.11.2017 року минуло 158 робочих днів. Отже, за період з 01.04.2017 року по день видачі трудової книжки (20.11.2017 року) розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 158 Х 159,86 грн.= 25257,88 гривень.

Відповідно до вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1280 гривень.

Керуючись ст.ст. 47, 221, 233, 235 КЗпП України, ст. ст. 141, 81, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарденіт про визнання незаконним та скасування наказу № 20-К від 31 березня 2017 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 20-К від 31 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника директора ТОВ Гарденіт за п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та вважати його звільненим з роботи 20 листопада 2017 року за ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гарденіт на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 25 257 (двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят сім) гривень 88 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Гарденіт на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1280 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю Гарденіт , м.Рівне, вул.. Старицького, 21, код ЄДРПОУ 37532021.

Суддя -