УХВАЛА
21 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №569/18602/17
провадження № 61-18289ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гарденіт на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2019 року та на постанову Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарденіт про визнання незаконним і скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково.
У жовтні 2019 року ТОВ Граденіт засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2019 року та на постанову Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України Про державний бюджет на 2019 рік станом на 01 січня 2019 року встановлений прожитковий мінімум у розмірі 1921 грн.
З рішення суду першої інстанції вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів, ціна позову за яким в загальному обсязі становила 29 482,32 грн та яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921*100=192 100).
Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи вищенаведене, скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, а відтак у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Гарденіт на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2019 року та на постанову Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарденіт про визнання незаконним і скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 21.10.2019 |
Оприлюднено | 24.10.2019 |
Номер документу | 85135691 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Калараш Андрій Андрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні