Рішення

від 23.05.2019 по справі 911/2686/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2019 р. Справа № 911/2686/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників справи:

від прокурора: Набок Ю. В. (посвідчення № 044829 від 16.11.2016 р.);

від позивача-1: не з`явились;

від позивача-2: не з`явились;

від відповідача: Гурський М. Р. (адвокат - ордер серії КВ № 436928 від 02.04.2019 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Київської області, м. Київ

в інтересах держави в особі:

1) Гірської сільської ради, с. Гора, Бориспільський район;

2) Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, м. Бориспіль;

до Приватного підприємства „Беріг» , м. Київ

про стягнення 611 594, 28 грн та розірвання договору оренди землі

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Гірської сільської ради, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ПП „Беріг» про стягнення 611 594, 28 грн основної заборгованості та розірвання договору від 21.10.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та ПП „Беріг» .

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивачів неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати згідно з договором від 21.10.2004 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2018 р. відкрито провадження у справі № 911/2686/18 за позовом Заступника прокурора Київській області в особі Гірської сільської ради, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області до ПП „Беріг» про стягнення 611 594, 28 грн та розірвання договору оренди землі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 09.01.2019 р.

09.01.2019 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 09.01.2019 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити прокурору в інтересах позивачів у задоволенні позову повністю.

09.01.2019 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 30.01.2019 р.

14.01.2019 р. до канцелярії суду від позивача-1 надійшла відповідь № 54-02-19-19 від 11.01.2019 р. на відзив, у якій позивач-1 підтримує позовну заяву прокурора у повному обсязі.

21.01.2019 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 18.01.2019 р., що долучені судом до матеріалів справи.

29.01.2019 р. до канцелярії суду від прокурора надійшла відповідь № 05/2-103вих від 15.01.2019 р. на відзив, що долучена судом до матеріалів справи.

30.01.2019 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 13.02.2019 р.

13.02.2019 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 12.02.2019 р., що долучені судом до матеріалів справи.

13.02.2019 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 27.02.2019 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 13.03.2019 р.

13.03.2019 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 03.04.2019 р.

03.04.2019 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли заява б/н від 02.04.2019 р. про відшкодування суми судових витрат, у якій він просить суд покласти на Заступника прокурора Київської області судові витрати 28 000, 00 грн вартості професійної правничої допомоги та пояснення б/н від 02.04.2019 р., у яких він зазначає, що позов в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою за договором не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а в іншій частині просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

03.04.2019 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 17.04.2019 р.

10.04.2019 р. до канцелярії суду від прокурора надійшли пояснення № 05/2вих-19 від 09.04.2019 р., що долучені судом до матеріалів справи.

17.04.2019 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення основної заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою за договором судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки спір в цій частині не є спором, що виникає із податкових відносин, а є спором, що виник при виконанні і розірванні правочину у господарській діяльності, що узгоджується із положеннями ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

17.04.2019 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 15.05.2019 р.

15.05.2019 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.05.2019 р.

23.05.2019 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивачів, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи по суті спору надали.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2004 р. між позивачем-2 та відповідачем було укладено договір, згідно з умовами пунктів 1.1.-1.4. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до плану що додається, надалі за текстом - „Земельна ділянка» .

1.2. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

1.3. В оренду передається земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд загальною площею 9, 98 гектарів лісів, за рахунок земель державної власності на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, за межами населеного пункту.

1.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 92 412 грн 05 коп.

Згідно з п. 2.1.1. договору земельна ділянка вважається переданою в оренду за цим договором з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі земельної ділянки. орендар може приступитидо використання земельної ділянки лише після набрання чинності цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору цільове призначення, земельної ділянки - будівництво та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд.

Пунктом 2.3.1. договору визначено строк його дії, згідно з яким договір укладається на термін 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Згідно з пунктами 2.7.1., 2.7.2. договору орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік в розмірі 10% (десять відсотків) від грошової оцінки земельної ділянки визначеної у пункті 1.4. цього договору: 9 241 грн 21 коп. (дев`ять тисяч двісті сорок одна гривня 21 копійка). Орендна плата вноситься на поточний рахунок Гірської сільської Ради, Бориспільського району, Київської області № НОМЕР_1 , в УДК у Київській області, МФО 821018, код одержувача 04363647, код платежу 13050200, або на інший рахунок, визначений за згодою сторін, або Орендарем відповідно до чинного законодавства.

2.7.2 Періодичність та строки внесення орендної плати: орендна плата сплачується щомісячно в терміни, встановлені законодавство. Якщо законодавством такі терміни не будуть встановлені, орендна плата сплачується орендарем за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендар має право сплатити орендну плату на майбутнє, але не більш ніж за один рік.

Відповідно до п. 2.7.6. договору розмір орендної плати може бути переглянутий (зменшений) за вимогою орендаря у випадках невиконання орендодавцем обов`язку повідомити орендарю про права третіх осіб на земельну ділянку, а крім того один раз на рік у разі погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально. Сума, на яку зменшується орендна плата, встановлюється за згодою сторін. За згодою сторін орендна плата може бути проіндексована у погодженому сторонами порядку. У разі збільшення земельного податку розмір орендної платні за згодою сторін може бути збільшено на відповідну суму за вимогою орендодавця, але не частіше ніж раз на рік.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що сторони домовляються:

- зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін;

- договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що сторони погоджуються з тим, що:

Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь- яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь- якого або усіх інших положень цього договору. Сторони попереджаються, що у випадку, коли будь-яке із положень цього договору втратило юридичну силу, вони невідкладно розпочнуть і переговори на засадах взаємної доброзичливості для того, щоб змінити це положення таким чином, щоб у зміненому вигляді воно стало чинним і законним та у максимально можливому обсязі відбивало початкові наміри сторін щодо суті зазначеного положення.

В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Згідно з п. 8. договору цей договір набуває чинності після його підписання з моменту державної реєстрації.

Вказаний договір оренди земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 5782.

12.11.2004 р. вказаний договір було зареєстровано у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.11.2004 р. № 5.

Рішенням № 476-36-6 від 13.10.2015 р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо встановленння (зміни) меж села Гора Бориспільського району Київської області» Бориспільської районної ради затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Гора Бориспільського району Київської області загальною площею 932, 92 га.

Рішенням № 630-32-7 від 21.03.2017 р. „Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель села Гора Бориспільського району Київської області» Гірської сільської ради затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель села Гора Бориспільського району Київської області, виконану ТОВ „Адванс Інвест» ; затверджену базову вартість одного квадратного метра земель села Гора Бориспільського району Київської області в розмірі 152, 18 гривень, граничні значення зонального коефіцієнту Км2 становлять 0, 80 та 1, 05; затверджено економіко-планувальне зонування території села Гора Бориспільського району Київської області; введено в дію нормативну грошову оцінку земель села Гора Бориспільського району Київської області з 01.01.2018 року.

Згідно листом № 10-10-0.222-19025/2-17 від 15.12.2017 р. Головного управління Держгеокадастру у Київській області земельній ділянці, що перебуває у користуванні ПП „Беріг» згідно з договором від 21.10.2004 р., присвоєно кадастровий номер 32220883200:03:001:0627 і вказана земельна ділянка знаходиться в межах с. Гора Бориспільського району Київської області.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач користувався і користується орендованою земельною ділянкою за договором з моменту підписання договору, його реєстрації та фактичного передання в оренду земельної ділянки та у період дії договору, а також станом на час розгляду справи, що підтверджується договором від 21.10.2004 р. та іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивачів, крім інших вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-1 611 594, 28 грн основної заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою згідно з договором від 21.10.2004 р. у період з січня по червень 2018 р., розмір якої розрахований з використанням 10 % відсоткової ставки від нової нормативно грошової оцінки земельної ділянки , затвердженої у відповідності до рішення № 630-32-7 від 21.03.2017 р. „Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель села Гора Бориспільського району Київської області» Гірської сільської ради.

З приводу вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивачів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України „Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 цього ж закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1-3 ст. 21 цього ж закону (в редакції Закону України від 12.02.2015 р. № 191-VIII) передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 ст. 598 цього ж кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 цього ж кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, за період дії договору та на його виконання і у встановлений договором строк відповідачем було належним чином виконано свій обов`язок по оплаті нарахованої згідно з договором орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою у період з січня по червень 2018 р., що підтверджується договором від 21.10.2004 р., листом № 2527/9/10-36-12-03 від 14.03.2018 р. Головного управління ДФС у Київській області, податковою декларацією ПП „Беріг» з плати за землю від 15.02.2018 р., квитанцією № 2 від 15.02.2018 р. та іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи прокурором та позивачами у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували факти неналежного виконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою саме за договором від 21.10.2004 р.

Докази, додані прокурором до позовної заяви, на підтвердження неналежного виконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою за договором від 21.10.2004 р., а саме лист № 10-10-02.222-19025/2-17 від 15.12.2017 р. Головного управління Держгеокадастру у Київській області, рішення № 630-32-7 від 21.03.2017 р. „Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель села Гора Бориспільського району Київської області» Гірської сільської ради, лист № 2527/9/10-36-12-03 від 14.03.2018 р. Головного управління ДФС у Київській області, лист № 10-10-0.332-9404/2-18 від 13.06.2018 р. Головного управління Держгеокадастру у Київській області не є належними та достатніми доказами, що підтверджують факти неналежного виконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою за договором від 21.10.2004 р., оскільки такі докази вказують лише на необхідність приведення у відповідність розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі, із положеннями Податкового кодексу України, та на необхідність внесення відповідних змін до спірного договору в частині визначення і зміни розміру орендної плати у відповідності до нової нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Що стосується обґрунтування прокурора у позовній заяві, поданій в інтересах позивачів, щодо виникнення у відповідача та необхідності виконання ним свого обов`язку по сплаті орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою згідно з положеннями Податкового кодексу України у відповідності до нової нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки без внесення відповідних змін до спірного договору в частині визначення розміру орендної плати, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 30 „Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що сторони домовляються:

- зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін;

- договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що сторони погоджуються з тим, що:

Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь- яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь- якого або усіх інших положень цього договору. Сторони попереджаються, що у випадку, коли будь-яке із положень цього договору втратило юридичну силу, вони невідкладно розпочнуть і переговори на засадах взаємної доброзичливості для того, щоб змінити це положення таким чином, щоб у зміненому вигляді воно стало чинним і законним та у максимально можливому обсязі відбивало початкові наміри сторін щодо суті зазначеного положення.

В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Згідно з п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011 р., плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно ст. 288.1 цього ж кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Статтею 288.4 цього ж кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 288.5. цього ж кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;

288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку;

288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Статтею 289.1. цього ж кодексу передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 652 цього ж кодексу у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Пунктами 2.18., 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов`язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов`язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов`язання відповідача внести такі зміни до договору.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України „Про оренду землі» .

Статтею 30 Закону України „Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Під час вирішення спору щодо внесення змін до договору оренди землі, зокрема, в частині розміру орендної плати, господарський суд може залучити як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідний територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Державного агентства земельних ресурсів України).

Отже, враховуючи вищевказані положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України „Про оренду землі» та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки у разі відсутності визначення сторонами у договорі розміру орендної плати за користування земельною ділянкою шляхом встановлення відсоткового відношення до нової визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати і до моменту внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни розміру орендної плати у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки у орендаря не виникає і відсутній обов`язок по сплаті орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою згідно з положеннями Податкового кодексу України у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вищевказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у його постанові від 03.12.2013 р. у справі № 5009/3430/12 господарського суду Запорізької області за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ПАТ „Запорізький абразивний комбінат» про стягнення 2 107 877, 31 грн.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що при укладенні договору від 21.10.2004 р. позивач-2 та відповідач не досягли згоди щодо визначення у спірному договорі розміру орендної плати за користування земельною ділянкою шляхом встановлення відсоткового відношення до нової визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у разі зміни останньої.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, за період дії договору та на його виконання і у встановлений договором строк відповідачем було належним чином виконано свій обов`язок по оплаті нарахованої згідно з договором орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою у заявлений період, а також те, що до моменту внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни розміру орендної плати у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки у орендаря не виникає і відсутній обов`язок по сплаті орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою згідно з положеннями Податкового кодексу України у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому позовна вимога прокурора в інтересах позивачів до відповідача про стягнення основної заборгованості на суму 611 594, 28 грн за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивачів, крім інших вимог, просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 21.10.2004 р., укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та ПП „Беріг» .

З приводу вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивачів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 ст. 291 цього ж кодексу передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України „Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 32 цього ж закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.20. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України „Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України „Про оренду землі» , у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом 2.23. цієї ж постанови передбачено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України „Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, за період дії договору та на його виконання і у встановлений договором строк відповідачем було належним чином виконано свій обов`язок по оплаті нарахованої згідно з договором орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою у заявлений період, а також те, що до моменту внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни розміру орендної плати у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки у орендаря не виникає і відсутній обов`язок по сплаті орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою згідно з положеннями Податкового кодексу України у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в свою чергу вказує на відсутність існування будь-якої заборгованості відповідача перед позивачами по орендній платі за користування орендованою земельною ділянкою у вказаний період за договором та вказує на відсутність істотності та систематичності порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 21.10.2004 р., у зв`язку із чим у позивачів у даному випадку не виникло право на розірвання спірного договору оренди земельної ділянки з підстав, зазначених у пункті 5. договору та у ст. ст. 24, 25, 32 Закону України „Про оренду землі» .

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, недоведеними є факти систематичного невиконання відповідачем обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України „Про оренду землі» та умовами договору оренди земельної ділянки, що в свою чергу виключає істотне порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки та положень законодавства України, що врегульовує питання оренди землі, у зв`язку із чим суд вважає, що у позивачів не виникло право на розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав, зазначених у самому договорі та у ст. 32 Закону України „Про оренду землі» , а тому позовна вимога прокурора в інтересах позивачів до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві прокурора в інтересах позивачів, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Крім того, відповідач просить суд покласти на позивача - Заступника прокурора Київської області понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000, 00 грн.

Понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 28 000, 00 грн підтверджуються договором № 08-01 про надання правової допомоги від 09.01.2019 р., укладеним між ПП „Беріг» та Адвокатським об?єднанням „ОМП» , додатковою угодою № 1 від 09.01.2019 р. до договору № 08-01 про надання правової допомоги від 09.01.2019 р., підписаною між ПП „Беріг» та Адвокатським об?єднанням „ОМП» , свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 4708 від 25.10.2011 р., ордером серії КВ № 391440 від 09.01.2019 р., ордером серії КВ № 436928 від 02.04.2019 р., відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України, меморіальним ордером № 814382SB від 29.03.2019 р. на суму 28 000, 00 грн, наявними у матеріалах справи.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Судові витрати покласти на прокурора.

3. Стягнути з Прокуратури Київської області (01601, бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ; ідентифікаційний код 02909996) на користь Приватного підприємства „Беріг» (01054, вул. Дмитрівська, 62/20, м. Київ; ідентифікаційний код 32973542) судові витрати 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн 00 (нуль) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

10 червня 2019 р.