Рішення

від 10.06.2019 по справі 215/4255/18

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/4255/18

2/215/376/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання - Кошмак А.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ПрАТ ПівнГЗК - Гугля М.О.,

представника третьої особи - Токовенко І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат , треті особи: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК , Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

19 вересня 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат , далі /ПрАТ/ про поновлення на роботі.

В обґрунтування вказує, що працював на підприємстві відповідача на посаді машиніста тепловоза 2 ТЄ 10 М №113-114 в цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси, 20.08.2018 був звільнений наказом №692 за п.6 ст.36 КЗпП України. Оскільки він є членом виборного профспілкового органу - Виконкому ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК вважає, що підприємство повинно було погодити зміну істотних умов праці з Виконкомом ППО ВПС Свобода Праці тому, що внаслідок зміни істотних умов праці, змінюється його графік роботи та розмір оплати праці.

Наказом № 824 від 24.05.2018 та розпорядженням № 121-к від 01.06.2018 передбачено зміни в оплаті праці працівників підприємства, робочого часу та графіків змінності, однак даний наказ і розпорядження не було погоджено з виборними органами первинних профспілкових організацій підприємства, тому вони не могли бути підставою для звільнення позивача.

Відповідач звертався до Виконкому ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК з поданням про його звільнення , але не звертався з поданням на його звільнення до вищестоящого виборного органу - керівника Дніпропетровської обласної організації ВПС Свобода Праці , що свідчить про порушення порядку звільнення.

Наказ № 824 від 24.05.2018 та розпорядження № 121-к від 01.06.18 грунтуються на тому, що він відмовився від переведення в інший цех, разом із локомотивом 2 ТЄ 10 М №113-114, але він надав письмову згоду на переведення або переміщення його на інше робоче місце в цьому або іншому структурному підрозділі підприємства.

Вважає, що фактично зміна істотних умов праці не відбулася, згода на його переміщення була не потрібна, оскільки інше його місце роботи знаходиться на цьому ж підприємстві.

Він не відмовлявся продовжувати роботу, але вважає зміну умов його праці незаконною, третьою особою не було надано згоди на його звільнення, тому просить поновити його на посаді машиніста тепловоза на вивезенні руди цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру управління залізничного транспорту ПрАТ ПівнГЗК та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стислий виклад позиції відповідача:

12.10.2018 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позивач дійсно працював на ПрАТ з 25.06.1992 року, а на посаді машиніста тепловозу з 13.02.2013 по 20.08.2018. Бізнес-планом на червень 2018 було заплановано по управлінню залізничного транспорту зменшення видобутку і відвантаження руди з Першотравневого кар`єру. Застарілі тепловози серії 2 ТЕ10М були замінені на тепловози серії 2 ТЕ116, яким проведено ремонт в обсязі ТР-3, що призвело до збільшення продуктивності тепловозів серії 2 ТЕ116 та до зменшення потреби в рухомому складі починаючи з червня 2018 року. Узв`язку з цим розпорядженням № 135 від 14.03.2018, були передані 2 одиниці секцій тепловоза 2 ТЕ10М госп.№113-114 з цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру в цех залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганнівського кар`єру.

У зв`язку з передачею вказаного тепловоза з однієї структурної одиниці до іншої,працівникам локомотивної бригади даного тепловоза , в тому числі і ОСОБА_1 було запропоновано перевестись в цех залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганівського ар`єру, але від переведення ОСОБА_2 та інші відмовилися, тому 24.05.2018 підприємство видало наказ № 824 Про зміни в організації виробництва та праці управління залізничного транспорту та зміни істотних умов праці ,відповідно якого були внесені зміни до штатного розпису з 07.08.2018 та змінювалися істотні умови праці для локомотивної бригади теплового 2ТЕ10 М госп.№113-114.

На виконання Наказу №824 ПрАТ 01.06.2018 видало розпорядження № 121-к Про зміну істотних умов праці працівникам УЗТ , позивач та всі інші працівники підприємства були ознайомлені зі змістом Розпорядження в триденний термін з дати видачі розпорядження.

ПрАТ стало відомо , що позивач є членом ППО ВПС Свобода Праці лише 26.06.2018, підприємство не мало ні можливості, ні обов`язку отримувати згоду профспілки на зміну істотних умов праці позивачу.

КЗпПУ передбачає згоду профспілки лише на зміну умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не на зміну істотних умов праці.

31.07.2018 ПрАТ листом № 3892/12 направило на адресу ППО ВПС Свобода Праці подання про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 .

У зв`язку з неотриманням від ППО ВПС Свобода Праці`згоди на звільнення позивача, ПрАТ 03.08.2018 прийняло Наказ № 1248 Про внесення змін до наказу Про зміни в організації виробництва та праці управління залізничного транспорту та зміну істотних умов праці №824 від 24.05.2018, яким істотні умови праці для позивача змінювалися не з 07.08.2018 , а з 20.08.2018.

17.08.2018 ПрАТ отримало від профспілки лист № 11 від 16.08.2018, яким підприємство було повідомлено , що виконкомом первинної профспілкової організації прийнято рішення про ненадання згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1

Отриманий від профспілки лист № 11 від 16.08.2018 не містить жодних тверджень та доказів, які б в сукупності надавали право вважати їх обґрунтованими , тому 20.08.2018 згідно наказу № 692 від 20.08.2018 позивача ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпПУ , у зв`язку із відмовою від продовження роботи в змінених умовах праці.

Вважає, що підприємством дотримані вимоги КЗпПУ , тому просить відмовити в задоволенні позову.

29.10.2018 представником ПрАТ було надано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в позові, просить позов задовольнити. Вказує, що 04.08.2017 локомотив не міг виконувати технічних функцій, він про це повідомив свого начальника, але його примушували працювати на несправному локомотиві, погрожували звільненням, тому він погодився працювати на локомотиві далі, але не використовував його на повну потужність. Адміністрація підприємства наполягала на виконанні робіт на повну потужність, він запропонував оформити вказане документально, але адміністрація на це не реагувала, тому локомотив загорівся та двигун вийшов повністю з ладу. Маслак, який є його керівником , погрожував йому по телефону, він скаржився директору, екологічній інспекції та іншим державним органам, тому було проведено чисельні перевірки підприємства, складені акти про порушення та видані приписи, що й стало на його думку причиною для його звільнення.

Він не писав заяву про згоду на роботу в змінених умовах праці , бо йому не було надано на руки копії розпорядження про зміну істотних умов праці. Керівник йому зачитував розпорядження про зміну істотних умов праці, але він не може сприймати документи на слух, вимагав надати йому копію на ознайомлення, але копії йому не надали.

Позивачем було надано відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується з обставинами вказаними у відзиві. Вказує, що підприємством при прийнятті наказу про зміну істотних умов праці не було дотримано вимог закону, не було погоджено наказ і розпорядження про зміну істотних умов праці з виборними органами первинних профспілкових організацій підприємства, не було отримано згоду від профспілкового органу на його звільнення.

Крім того, під час розгляду справи, позивачем неодноразово надавалися заяви про збільшення розміру позовних вимог, в частині стягнення суми за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача ОСОБА_3 . в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, вважає позов не обґрунтованим, просить відмовити в його задоволенні. Вказує на обставини викладені у відзиві, а також на те, що підприємством дотримані вимоги КЗпПУ , тому просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК - Токовенко І.В. надав письмові пояснення, які підтримав в судовому засіданні, вказує, що позов є обґрунтованим та просить його задовольнити, з підстав, викладених позивачем в позові.

Представник третьої особи Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці - Токовенко І.В. було надано до суду пояснення щодо відзиву. Вказує, що позивачу пропонувалось переведення в інший цех разом з тепловозом,на що його згода була не потрібна. Відповідач не звертався для отримання попередньої згоди на звільнення позивача до вищестоящого органу профспілки, тобто до керівника ДОО ВПС Свобода Праці . Вважає, що позивача звільнено з підприємства у зв`язку із його принциповою позицією щодо питань охорони праці.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дудікова А.В. від 24.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено до розгляду по суті на 24.10.2018

24.10.2018 ухвалою суду було задоволено клопотання позивача та відповідача про виклик свідків, залучено Дніпропетровську обласну організацію Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оголошено перерву до 06.11.2018 для виклику свідків.

06.11.2018 по справі було оголошено перерву до 26.11.2018 у зв`язку із необхідністю розгляду іншої справи.

26.11.2018 по справі оголошено перерву до 06.12.2018 для витребування доказів згідно ухвали суду від 26.11.2018.

06.12.2018 справу знято з розгляду на 15.01.2019 у зв`язку із відрядженням судді.

15.01.2019 оголошено перерву до 04.02.2019 для виклику свідка та у зв`язку із необхідністю розгляду іншої справи.

04.02.2019 справу знято з розгляду на 12.02.2019 у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті.

Згідно розпорядження від 08.02.2019 та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.02.2019 у зв`язку із відрядженням судді Дудікова А.В. до Тростянецького районного суду Вінницької області , справу було перерозподілено для розгляду судді Камбул М.О.

08.02.2019 ухвалою судді справу прийнято до провадження та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 25.02.2019.

25.02.2019 по справі оголошено перерву до 19.03.2019 перед вступним словом представника відповідача та необхідністю розгляду кримінальної справи, яка розглядається колегіально.

19.03.2019 по справі оголошено перерву до 10.04.2019 перед дослідженням письмових доказів.

10.04.2019 по справі оголошено перерву до 07.05.2019 у зв`язку із зайнятістю в іншій справі.

07.05.2019 по справі оголошено перерву до 10.06.2019 для надання відповідачем уточненої довідки про розмір заробітної плати позивача та графіку відпрацьованих годин.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, згідно довідки від 18.09 2018, т.1 а.с.5, що позивач ОСОБА_1 у травні-серпні 2018 був членом виборного профспілкового органу підприємства- Виконкому ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК .

Згідно довідки від 05.09.2018, т.1, а.с.7 позивач ОСОБА_1 з 25.06.1992 працює на ПрАТ , управління залізничного транспорту, Цех залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру, Служба рухомого складу (тепловози), машиністом тепловоза на вивезенні руди, заробітна плата з 01.02.2018 по 31.07.2018 складає всього 100532,03 грн.

Згідно заяв помічника машиніста ОСОБА_4 , машиніста ОСОБА_10, машиніста ОСОБА_11 до ППО ВПС Свобода Параці , т.1 а.с.8-10, тепловоз тривалий проміжок часу виконує роботи на Першотравневому кар`єрі.

Згідно копії трудової книжки позивача,т.1 ,а.с.11- 13, позивач з 25.06.1992 року 20.08.2018 працював на підприємстві відповідача, був звільнений у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.

Згідно заяви від 25.07.2018, т.1 а.с.14, позивач звертався до генерального директора ПрАТ із заявою про переведення його для роботи на іншому тепловозі, або у інший цех, або про переведення на посаду машиніста тягового агрегату.

Згідно листа від 01.06.2018 за №9, т.1 а.с.15, ППО ВПС Свобода Параці повідомила ПрАТ про те, що позивач ОСОБА_1 є членом виборного профспілкового органу підприємства.

Згідно наказу № 824 від 24.05.2018, т.1 а.с.18-19, про зміни в організації виробництва та праці управління залізничного транспорту та зміну істотних умов праці, встановлено, що бізнес - планом на червень 2018 по управлінню залізничного транспорту передбачено зменшення видобутку і відвантаження руди з Першотравневого кар`єру. Було проведено заміну застарілих тепловозів серії 2 ТЕ10М на тепловози серії 2 ТЕ 116 . Збільшення продуктивності тепловозів веде до зменшення потреби в рухомому складі на один локомотив, у зв`язку з чим розпорядженням по УЗТ від 14.03.2018 за № 135 Про передачу основних засобів були передані 2 одиниці секцій тепловоза 2 ТЕ10М госп.№113-114 з цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру в цех залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганнівського кар`єру. У зв`язку з передачею тепловоза 2 ТЕ10М № 113-114 з однієї структурної одиниці УЗДТ до іншої, працівникам, втч. ОСОБА_1 було запропоновано перевестись в цех залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганівського кар`єру, від переведення працівники відмовились, тому виробничу бригаду тепловоза № 113-114 в кількості 8 чоловік було розформовано в цеху залізничного транспорту, що призвело до відсутності робочих міць для них та необхідності змін в організації виробництва та праці даного структурного підрозділу.

Згідно розпорядження № 121-к від 01.06.2018 , т.1, а.с. 20, встановлено, що бізнес-планом на червень 2018 по управлінню залізничного транспорту передбачено зменшення видобутку і відвантаження руди з Першотравневого кар`єру . Разом з тим простежується зростання продуктивності тепловозів цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру, пов`язане із заміною застарілих тепловозів серії 2 ТЕ10М на тепловози серії 2 ТЕ 116, яким проведено ремонт в обсязі ТР-3. Збільшення продуктивності тепловозів веде до зменшення потреби в рухомому складі (починаючи з червня 2018 і в наступні місяці) на один локомотив, в зв`язку з чим розпорядженням по УЗТ від 14.03.2018 за № 135 Про передачу основних засобів були передані основні засоби в кількості 2-х одиниць секцій тепловоза 2 ТЕ10М госп.№113-114 з цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру в цех залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганнівського кар`єру

У зв`язку із передачею тепловоза з однієї структурної одиниці до іншої , та відмови працівників локомотивної бригади від переведення, було зобов`язано змінити з 07.08.2018 істотні мови праці працівникам управління залізничного транспорту шляхом зміни режиму роботи з двозмінного безперервного чотирьох бригадного на режим роботи - середа кожного тижня місяця і тривалістю роботи 2 години.

Згідно листа-ознайомлення з розпорядженням № 121-к від 01.06.2018,т.1, а.с.79 позивач 04.06.2018 був ознайомлений з вказаним розпорядженням про зміну істотних умов праці.

Згідно наказу №1248 від 03.08.2018, т.1 а.с.52-53, внесено зміни до п.1 та п.3 наказу №824 від 24.05.2018 , у зв`язку з неотриманням від ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК згоди на звільнення ОСОБА_1 , відтерміновано введення змін істотних умов праці до 20.08.2018.

Згідно розпорядження № 196-к від 03.08.2018, т.1 а.с.54-55, зобов`язано внести зміни до п.1 та п.3 наказу №824 від 24.05.2018 , у зв`язку з неотриманням від ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК згоди на звільнення ОСОБА_1 та змінити істотні умови праці з 20.08.2018.

Згідно акту від 10.08.2018, т.1, а.с.56, позивач відмовився від ознайомлення з наказом про переведення на іншу роботу зі зміненими умовами праці.

Згідно акту від 10.08.2018,т.1 ас.62, позивачу 10.08.2018 після закриття листка непрацездатності було зачитано лист - розпорядження від 03.08.2018 за № 196 -к про внесення змін до розпорядження Про зміну істотних умов праці№ № 121-к від 01.06.2018, було роз`яснено у зв`язку з чим відбулися такі зміни, але ОСОБА_1 відмовися поставити свій підпис про ознайомлення.

Згідно акту від 28.03.2018 , т.1 а.с.63, у зв`язку із передачею тепловоза №113-114 до цеху по вивозу гірничої маси з Ганнівського кар`єру, машиністу ОСОБА_1 , який закріплений за даним локомотивом, було запропоновано перейти разом із локомотивом до цеху по вивезенню гірничої маси Ганнівського кар`єру, але Завертайло від переходу відмовився.

Згідно довідки № 13 від 18.09.2018, т.1, а.с.21, вищестоящою організацією по відношенню до ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК є Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці .

Згідно листа ПрАТ, від 31.07.2018 т.1, а.с.22, відповідач звернувся до ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем.

Згідно листа №11 від 16.08.2018, т.1, а.с.23, ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК повідомило ПрАТ ПівнГЗК про те, що прийнято рішення про ненадання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , оскільки ПрАТ не зверталося до профспілкового органу на отримання згоди на зміну істотних умов праці та подання на звільнення є необґрунтованим та не підтвердженим необхідними доказами.

Згідно виписки з протоколу №01/06/18-1 від 01.06.2018,т.1 а.с.154, позивач є членом Виконкому ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК .

Згідно виписки з протоколу №16/08/18-1 від 16.08.2018, ВППО ВПС Свобода Праці т.2 а.с.136-137, про розгляд подання на звільнення ОСОБА_1 , було вирішено відмовити в наданні попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 , оскільки подання на звільнення ОСОБА_1 не погоджено з вищестоящим виборним органом , не надано доказів відмови Завертайло на переведення в інший цех, вважають що колишні умови праці для ОСОБА_1 можуть бути збережені.

Згідно довідки ,т.2 а.с.145, станом на 20.08.2018 на вивезенні гірничої маси з Першотравневого кар`єру було задіяно 9 локомотивів,з Ганнівського кар`єру- 3 локомотиви, на вивезенні гірничої маси на Хвостосховище Ганнівського кар`єру- 2 локомотиви.

Згідно наказу № 692 від 20.08.2018, т.2 а.с.213, ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв`язку із відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Судом не було відхилено жодного доказу наданого сторонами.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Вислухавши позивача, представника відповідача та представника третіх осіб, вислухавши свідків, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, необхідним відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено , що позивач працював на підприємстві відповідача з 1992 року, а на посаді машиніста тепловозу з 13.02.2013 по 20.08.2018, вказане визнається відповідачем та не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч.1, 6, 7 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів визначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Судом встановлено, що підприємство провело заміну застарілих тепловозів серії 2 ТЕ10М на тепловози серії 2 ТЕ 116 , що призвело до збільшення продуктивності тепловозів та до зменшення потреби в рухомому складі на один локомотив, тому розпорядженням по УЗТ від 14.03.2018 за № 135 Про передачу основних засобів були передані 2 одиниці секцій тепловоза 2 ТЕ10М госп.№113-114 з цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру в цех залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганнівського кар`єру, та прийнято наказ № 824 від 24.05.2018, т.1 а.с.18-19, про зміни в організації виробництва та праці управління залізничного транспорту та зміну істотних умов праці, виробничу бригаду тепловоза № 113-114 в кількості 8 чоловік було розформовано в цеху залізничного транспорту.

Позивач працював на тепловозі 2 ТЕ10М № 113-114,був ознайомлений з розпорядженням по УЗТ від 14.03.2018 за № 135 Про передачу основних засобів , оскільки вказане розпорядження зачитувалося в голос усій бригаді, яка працювала на вказаному локомотиві, але від переведення до Ганнівського кар`єру відмовився, що підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні.

Згідно акту від 28.03.2018, т.1, а.с.63 позивач відмовився від переведення до цеху по вивозу гірничої маси з Ганнівського кар`єру.

Згідно ст.32 ч.1-2 КЗпП України - переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу… в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Обгруновано не можна вважати іншою місцевістю дільницю Ганнівського кар`єру на ПрАТ ПівнГЗК яка знаходиться в межах м.Кривий Ріг, незалежно від дальності відстані.

Згідно ст.139 КзПП України - працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці…

Таким чином переміщення на іншу дільницю в межах одного населеного пункту зі збереженням істотних умов праці є саме переміщення, а не перевод і така дія роботодавця не потребувала згоди позивача, відповідно до ч.2 ст.32 КЗпП України, але оцінюючи дії самого позивача ОСОБА_1 , якому розпорядження № 135 було зачитано в голос, а позивач відмовився ставити свій підпис про ознайомлення з ним, чим виразив свою не згоду з вказаним розпорядженням, тому підприємство вірно сприйняло дії позивача, які вказують на його відмову від переведення до іншого цеху.

Суд не може взяти до уваги пояснення та заяву позивача від 25.07.2018,т.1 а.с.14, в яких він дає згоду на переведення його до іншого цеху управління залізничного транспорту або на переведення до служби рухомого складу, оскільки позивач виразив свою згоду на це лише 25.07.2018, коли вже був прийнятий наказ та розпорядження про зміну істотних умов праці, а питання переведення його до цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганнівського кар`єру вирішувалося ще в березні 2018 року та передувало прийняттю інших перелічених наказів.

Стаття 97 КЗпП України передбачає що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Умови оплати праці обов`язки сторін модуть встановлюватися трудовим договором або контрактом відповідно до ст.21 КЗпП України.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту норм п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до роз`яснень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

У пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП у межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці допускається, якщо це викликано змінами в організації виробництва і праці і працівник був повідомлений про ці зміни не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що істотні умови трудового договору було змінено не у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Отже, зі змісту зазначених норм вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 4 липня 2012 року у справі № 6-59цс12 і відповідно до ч.4 ст.363 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так судом встановлено, що 24.05.2018 ПрАТ видало наказ № 824 про зміну істотних умов праці працівникам локомотивної бригади тепловоза 2 ТЕ10М госп.№113-114 та розпорядження № 121-к від 01.06.2018,т.1, а.с.18-20.

Позивач із розпорядженням № 121-к від 01.06.2018 був ознайомлений 04.06.2018,т.1, а.с.79, про що поставив свій підпис та висловив не згоду з даним розпорядженням, а був звільнений 20.08.2018, що на думку суду свідчить про дотримання відповідачем вимог ч.3 ст.32 КЗпП України, щодо попередження працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

У зв`язку з тим, що з 01.06.2018 позивач став членом Виконкому ППО ВПС Свобода Праці , ПрАТ 03.08.2018 року видало наказ № 1248 та розпорядження № 196-к про внесення змін до наказу № 121-к від 01.06.2018 та зазначило на підставі ст.32 КЗпПУ про необхідність введення зміни істотних умов праці працівникам з 20.08.2018, замість 07.08.2018, т.1,а.с.52-55.

Позивач про вказаний наказ та розпорядження був ознайомлений, розпорядження від 03.08.2018 було зачитано позивачу вголос, але позивач відмовився ставити свій підпис про ознайомлення з переліченими документами, що обґрунтовано було сприйнято адміністрацією підприємства, як відмова позивача від роботи в наслідок зміни істотних умов праці.

Позивач в судовому засіданні також підтвердив, що в змінених умовах праці він працювати не бажає.

З досліджених судом документів та з пояснень свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , суд приходить до висновку, що в діяльності ПрАТ ПівнГЗК дійсно мали місце зміни в організації виробництва та праці, які обумовлені заміною застарілих тепловозів серії 2 ТЕ 10 М на тепловози серії 2 ТЕ116 , що призвело до збільшення продуктивності тепловозів та зменшення потреби в рухомому складі, було внесено зміни до штатного розпису, бригаду у кількості 8 чоловік, які працювали на тепловозі №113-114 було розформовано в цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру з 01.05.2018. У зв`язку із вказаними змінами на виробництві, відсутністю робочих місць в цеху управління залізничного транспорту Першотравневого кар`єру та економічною необхідністю, підприємство вимушено було змінити істотні умови праці деяким працівникам.

При цьому суд не може взяти до уваги пояснення позивача з приводу того, що зміна істотних умов праці не відбулася, оскільки тепловоз № 113-114 часто приїздив з Ганнівського до Першотравневого кар`єру , де виконував необхідні роботи, тому, що необхідність переміщення тепловозу з одного кар`єру до іншого відноситься до повноважень самого підприємства, яке організовує свою діяльність на власний розсуд та не може залежати від волі працівників, які працюють на ньому.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано процедури ознайомлення та отримання згоди позивача згідно з вимогами ст.32 КЗпП України, відповідно до якої у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці, а звільнення позивача проведено з дотриманням вимог закону про працю, оскільки згідно п.6 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Судом встановлено, що з 01.06.2018 позивач є членом Виконкому ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК, т.1,а.с.154, тому відповідач звернувся до Виконкому ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК для отримання згоди на звільнення позивача.

Згідно виписки з протоколу від 16.08.2018,т.2 а.с.136-137, Виконком ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК , відмовив в наданні попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 , з підстав не погодження з профспілковим органом зміни істотних умов праці та з підстав не погодження звільнення позивача з вищестоящим виборним органом цієї профспілки,з підстав не надання доказів відмови ОСОБА_1 від переведення в інший цех.

Відповідачем вказану відмову визнано не обґрунтованою та позивача наказом № 692 від 20.08.2018 було звільнено на підставі п.6 ст.36 КЗпПУ.

Згідно ч.1 ст.43 КЗпПУ, розірвання трудового договору з ініціативи власника з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно ч.5 ст.43 КЗпПУ, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Згідно ч.7 ст.43 КЗпПУ рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно ч.8 ст.43 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою

профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпП ( 322-08 ).

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Оскільки у зазначених вище нормах за їх змістом йдеться про

профспілковий орган підприємства, установи, організації, профспілкові органи структурних підрозділів (цехів, управлінь, відділів тощо) можуть вирішувати питання про дачу згоди на звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним

органу, якщо їм таке право делеговане профспілковим органом підприємства, установи, організації.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до виборного органу первинної профспілкової організації, який утворений і діє на підприємстві, і членом якої є працівник ОСОБА_1 , та 17.08.2018 ПрАТ отримало відмову про надання згоди на звільнення позивача, тобто відповідач дотримався загального порядку на одержання попередньої згоди на звільнення працівника.

З аналізу викладених норм права встановлено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, з підстав пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу.

Суд зазначає, що зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Так, позивач ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.6 ст.36 КЗпПУ, а тому в даному випадку норми ст.43 КЗпПУ щодо попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник - не застосовуються , попередня згода виборного органу на звільнення позивача не є обов`язковою та була не потрібна.

Стосовно посилань позивача та представника третіх осіб на п.3,4 ч.1 ст. 247 , ч.2 ст. 252 КЗпПУ та пояснень з приводу того, що підприємство не погодило зміну істотних умов праці з виборним органом профспілкової організації на підприємстві, суд вважає необхідним зазначити, що посилання на вказані норми закону в даному випадку є безпідставними, оскільки вказані норми регулюють загальний порядок оплати праці працівника та зміни умов трудового договору, та не стосуються оплати праці та часу роботи працівника в наслідок зміни істотних умов праці на підприємстві.

Так, враховуючи аналіз викладених норм права та проаналізувавши усі докази, які були надані сторонами, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку,що при звільненні позивача ОСОБА_1 , відповідачем ПрАТ ПівнГЗК було дотримано вимоги ст.32 КЗпП України, підстав для визнання незаконним наказу № 692 від 20.08.2018 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України немає, тому відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Щодо диску, т.1 а.с.178, який наданий позивачем в якості доказів погроз , а також щодо актів перевірок, т.1 а.с.181-217, т.2 а.с.1-91, 127-135, які на думку позивача підтверджують наявність конфлікту між ним та керівництвом підприємства, суд вважає необхідним зазначити, що вказані докази не мають правового значення для вирішення даної категорії спорів та не можуть бути підставою для задоволення позову.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 32, 36, 43, 233, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.4,5,12, 13,81,89, 141,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат , треті особи: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК , Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці про поновлення на роботі - відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18.06.2019.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Північний гірничо-збагачувальний комбінат , код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.

Третя особа: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК , код ЄДРПОУ 40934230, юридична адреса: 49044, м. Дніпро, вул.Шевченка б.37 офіс 38.

Третя особа: Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці , код ЄДРПОУ 40934230, юридична адреса: 49044, м. Дніпро, вул.Шевченка б.37 офіс 38.

Суддя: