Постанова

від 20.05.2019 по справі 461/12463/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 461/12463/15-ц

провадження № 61-9637 св 18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року в складі колегії суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У 2015 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати за нею право власності на автомобіль марки Тойота, модель Ленд Крузер Прадо, 2008 року випуску (д.р.н. НОМЕР_1 ), на житловий будинок та земельну ділянку площею 0, 0077 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також на 277 500 грн, отриманих за продаж частки в статутному капіталі (фонді) ТОВ СУКП Лео Порто та 257 400 грн, отриманих за продаж частки в статутному капіталі ТОВ Євген (код ЄДРПОУ 20795154) і частки в статутному капіталі (фонді) ПП М-Студія (код ЄДРПОУ 32483719).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що з 1997 року ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 та як подружжя вони набули на праві спільної сумісної власності будинок, земельну ділянку, на якому він розташований, автомобіль марки Тойота , а також стали засновниками декількох юридичних осіб.

Уважає, що за нею має бути визнане право власності на вказане рухоме й нерухоме майно, а також на грошові кошти за продаж часток у статутних капіталах відповідних юридичних осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив із презумпції належності майна чоловіку та жінці на праві спільної сумісної власності та можливості його співмірного поділу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в обраний позивачем спосіб відмовлено.

Заяву ОСОБА_3 задоволено, здійснено поворот виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32286201 від 09 листопада 2016 року про державну реєстрацію за ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2 ) площею 0,0077 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази, що перераховане майно є об`єктом спільної власності подружжя, а також докази на підтвердження вартості майна, співмірності запропонованого позивачем поділу. Окрім того, на спірне майно, яке належить відповідачеві, накладений арешт, а тому воно не може бути об`єктом поділу. При цьому, ОСОБА_1 із заявою про зняття арешту з цього майна до суду не зверталася.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2018 року залишено дану скаргу без руху для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору.

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 подала до Верховного Суду документ на підтвердження сплати судового збору та усунула недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в дані справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач зазначає, що апеляційний суд не дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні даного позову.

ОСОБА_1 просила оскаржувану постанову скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на дану касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 22 листопада 1986 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі.

На підставі свідоцтва про право власності від 03 червня 2004 року № НОМЕР_3 і державного акта на право власності на землю від 15 серпня 2007 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 належать будинок і земельна ділянка, площею 0,0077 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

10 квітня 2008 року за ОСОБА_2 зареєстрований транспортний засіб марки Тойота, модель Ленд Крузер Прадо, 2008 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до договорів купівлі-продажу частки в статуному капіталі від 29 січня 2014 року, укладених між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , останній продав 100 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ СУКП Лео Порто , що становить 257 400 грн, і 75 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ Євген , що становить 277 500 грн.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують вартість майна, що є об`єктом спільної власності подружжя майна.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від від 11 вересня 2014 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ТОВ фірма Квадрос , ТОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ СПУК Лео Порто , ТОВ Самшит про стягнення 1 926 000 грн боргу за договором позики та вжито заходи забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки Тойота, модель Ленд Крузер Прадо, 2008 року випуску (д.р.н. НОМЕР_1 ), на житловий будинок та земельну ділянку площею 0, 0077 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також на корпоративні та майнові права ОСОБА_2 в таких юридичних особах: 90 % у ТОВ Квадрос , 75 % у ТОВ СУКП Лео Порто , 100 % у ТОВ Євген . 100 % у ПП М-Студія 22,98 % У ТОВ Самшит .

На підставі вказаної ухвали суду Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження № 44831119.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною першої статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) й дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Аналогічний по суті висновок зроблено у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 317/3272/16-ц.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позову в обраний позивачем спосіб.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він відмовляє в позові повністю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 указаного Закону).

Оскільки на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року за ОСОБА_1 здійснено державну реєстрацію речових права на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0077 га, правильним є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про поворот виконання вказаного рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 , 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат