Постанова

від 20.06.2019 по справі 807/1656/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/5793/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Пліша М.А., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Цар М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АСТ до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АСТ на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя першої інстанції Гаврилюк С.Є., м. Ужгород, повний текст складено 11.04.2019),

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю АСТ звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Рахівському районі № 000322351/0 від 26.04.2010, № 000332351/0 від 26.04.2010.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду.

Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Мотивуючи незгоду із судовим рішенням, зазначив, що суд безпідставно дійшов висновку про те, що мала місце повторна неявка представника позивача без поважних причин. Так, 5 квітня 2019 року представник позивача Жук Л.Б. подала до суду заяву про відкладення судового розгляду у зв`язку з виїздом до місця Києва. До матеріалів справи було подано копію квитка. Отже, апелянт вважає, що така причина неявки в судове засідання є поважною і суд було повідомлено завчасно про неможливість явки. А тому, підстав для залишення позову без розгляду у суду не було. Крім того, апелянт зауважив, що суд дійшов невірного висновку про втрату позивачем зацікавленості у вирішенні спору, зловживання правами, адже представник неодноразово з`являвся в судові засідання, а слухання не відбувалось з інших причин.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи в апеляційній інстанції.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Згідно із матеріалами справи, представник позивача у судове засідання, призначене на 12 березня 2019 року на 11 годину не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Про причини неявки в судове засідання представник позивача не повідомив, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи або розгляду справи за відсутністю до суду не надходило.

У зв`язку із неявкою позивача (неявка представника позивача), розгляд справи був відкладений на 08 квітня 2019 року на 09 годину.

5 квітня представник позивача ОСОБА_1 подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з виїздом до міста Київа і подала копію квитка на поїзд на підтвердження заявленого.

08 квітня 2019 року у зв`язку з повторною неявкою представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, позовну заяву було залишено без розгляду.

Пунктом 4 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною п`ятою цієї ж статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у справі доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Отже, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених зазначеними нормами процесуального закону, суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також з`ясувати, чи не наполягає відповідач на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 19 вересня 2018 року по справі №826/10538/17.

Колегія суддів вважає, що неприбуття слід визнавати неповажним, якщо за таких причин особа мала реальну можливість прибути в судове засідання або надіслати свого представника. Тож поважність причин неприбуття є оціночною категорією, яка залежить від конкретних обставин.

Так, представником ТОВ АСТ суду була повідомлена причина неможливості забезпечення явки в судове засідання - виїзд в місто Київ і надано підтвердження такого виїзду (проїзний документ на 5 квітня 2019 року).

Визнаючи таку причину неповажною, суд вказав, що представник виїхала до міста Києва 5 квітня, а не 8 квітня 2019 року і не надано доказів неможливості прибуття до суду на дату призначеного судового засідання, не обґрунтовано необхідність такої поїздки.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки безпідставними, адже представник позивача у заяві вказала, що не зможе прибути у засідання через виїзд до міста Києва.

Отже, логічним є висновок про її неповернення до міста Ужгорода 8 квітня 2019 року.

Щодо обґрунтування необхідності такої поїздки, апеляційний суд зазначає, що нормами процесуального законодавства не передбачено такого обов`язку сторін. У разі, якщо б суд вважав необхідним отримання такої інформації, він мав це з`ясувати процесуальним шляхом.

При цьому, апелянт подав апеляційному суду докази придбання представником ОСОБА_1 ваучеру на відпочинок за кордоном з 7 по 13 квітня 2019 року, тобто підтвердив неможливість прибуття вищевказаної особи у судове засідання.

Право на відпочинок захищене ст. 45 Конституції України, а тому така причина не може бути визнана неповажною.

Щодо висновків суду про зловживання позивачем своїми правами, апеляційний суд зазначає наступне.

Як зазначено в §§ 62 і 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі Miroпubovs та інші проти Латвії, поняття зловживання , згідно з пунктом 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти у звичайному значенні, яке визнається загальною теорією права - тобто як шкідливе здійснення особою права для інших цілей, ніж ті, для яких його призначено. Таким чином, зловживанням є таке поводження позивача, яке явно суперечить цілям права на індивідуальне звернення і перешкоджає належній роботі суду або належному перебігу провадження.

Згідно з матеріалами справи, представник позивача завчасно повідомив про неможливість явки в судове засідання і надав доказ виїзду за межі області.

При цьому, дана справа слухається тривалий час і неодноразово слухання не відбувалося з незалежних від позивача причин, що дає підстави для висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що має місце незацікавленість позивача у судовому вирішенні спору і зловживання правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищезазначені норми права, практику Європейського суду з прав людини, а також з урахуванням об`єктивної неможливості позивача прибути до судового засідання у зв`язку із знаходженням на межами області і країни, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду є протиправною.

За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям рішення про направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АСТ задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №807/1656/14 скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді М. А. Пліш В. Я. Макарик Повний текст постанови складено 26 червня 2019 року.